Методологічні засади дослідження комунікативних технологій в діяльності керівника адміністративної служби, Основні поняття дослідження - Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби

Основні поняття дослідження

Адміністративна служба - це підрозділ, який формує управлінський стиль, контролює та направляє всі служби в організаціях, нею створюється якісно-виконавча діяльність кадрового складу. Головна функціональна відповідальність адміністративної служби - це використання та удосконалення соціальних технологій, так як в її діях концентруються управлінські функції та створюється перспектива (безперервна модернізація служб) для розвитку.

Адміністративно-управлінський персонал (адміністративна служба організації) - група працівників апарату управління організацій, підприємств, установ усіх форм власності, котрі здійснюють функції управління чи забезпечують діяльність цих структур, реалізацію їх планів і програм. Це керівники, заступники керівників організацій і підприємств, керівники, які виконують функції управління: адміністративно-організаційні, фінансові, юридично-правові, маркетингові, зовнішньоекономічних зв'язків, облікові, аудиторські, контрольні, кадрового забезпечення, інформаційного, технічного забезпечення, соціального розвитку, охорони та безпеки організацій тощо.

До адміністративно-управлінського персоналу (адміністративної служби) одні вчені відносять всіх працівників апарату управління організацією. Інші - стоять на тому, що в основу вирішення питання про віднесення того чи іншого працівника до персоналу управління повинен бути покладений функціональний принцип: саме зміст виконуваних працівником основних функцій управлінської праці.

Інтернет інформаційна технологія керівник

Керуючись цим критерієм, до персоналу управління слід віднести працівників, що цілком чи частково зайняті адміністративно-управлінською діяльністю (керівники, їхні заступники, фахівці і технічний персонал).

Однак в апараті управління організацією є групи працівників, що безпосередньо управлінською працею не займаються (персонал охорони, працівники оздоровчих установ, водії службових машин і т. д.). Дана категорія працівників формує обслуговуючий персонал організації. Не принижуючи роль інших груп управлінського апарату, необхідно підкреслити визначальний вплив на всю систему управління організацією керівника організації (підприємства, установи). Керівнимк (менеджер) - найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів.

Якщо розглядати управлінський персонал як відокремлену складову загальної організаційної системи управління, то можна виділити певні ознаки, що вирізняють управлінський персонал з-поміж інших категорій:

Досвід роботи - як правило, керівниками стають більш досвідчені члени трудового колективу;

Рівень освіти - керівники мають вищий рівень освіти, ніж підлеглі, іноді, крім базової вищої освіти, менеджери здобувають другу вищу освіту або ж вступають до аспірантури;

Творче мислення - праця менеджера - це в-та г-праця, що й породжує дискусії з приводу вимірювання її ефективності;

Обізнаність - це специфічна категорія, що вказує на здатність менеджера бути фахівцем не лише у своїй сфері, а й мати певні знання у споріднених галузях діяльності;

Високий рівень комунікацій - це пов'язано зі специфікою управлінської роботи, адже до 80% свого робочого часу менеджери витрачають на комунікації як всередині організації, так і за її межами.

Комунікативні технології на підприємстві - індустріальні засоби організації комунікативних процесів на підприємстві.

Комунікативні технології можна розглядати як тип соціальних технологій, пов'язаних з організацією взаємин між людьми в процесі передачі інформації (в процесі руху інформаційних потоків). Під комунікацією (соціальною комунікацією) слід розуміти синхронну та діахронну взаємодію соціальних суб'єктів (людей та (або) їх спільнот), сутність якої складає рух від одного суб'єкта (джерела) до другого (одержувача) інформації, що має для них сенс і представлена в закодованій формі [2, 23].

Знання типів організації інфопотоків дає в руки організатору комунікації потужний інструмент, який можна застосовувати і в політиці, і в комерції, і у сфері соціальних відносин.

Комунікативну технологію можна зрозуміти як інструментальну систему, що є результатом цілеспрямованої людської діяльності, яка створюється для вирішення завдань в комунікативній сфері [11, 127].

Комунікативну технологію можна також визначити як практичне використання наукових знань щодо процесу комунікації у процесі перетворення об'єктів [15, 84]. Будь-яка технологія передбачає - якщо на вході є будь-який вихідний матеріал, то після застосування розрахованих впливів - операцій технологічного ланцюга (процедури) - на виході отримуємо продукт.

І. В. Роберт під засобами комунікаційних технологій розуміє "програмні, програмно-аппаратні й технічні засоби й обладнання, що функціонують на базі засобів мікропроцесорної обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем транслювання інформації, інформаційного обміну, що забезпечують операції по збору, накопиченню, обробці, зберіганню, продукуванню, передачі, використанню інформації, а також можливість доступу до інформаційних ресурсів комп'ютерних мереж (у тому числі й глобальних)" [9, 16].

Управління - це процес збору, переробки, передачі інформації і впливу на об'єкт управління для забезпечення його ціленаправленої поведінки при змінних умовах.

Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для формулювання і досягнення мети організації.

Управління - це процес, в якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації, розглядається не як одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій функцій управління. Найбільш оптимальний набір включає такі функції: планування, мотивацію, координацію, організацію, керівництво, розпорядливість, оцінку, представництво й ведення переговорів чи укладання угод прийняття рішень, дослідження, добір персоналу, контроль, комунікацію.

Менеджер - це людина, яка професійно здійснює управлінські функції. Поняття "менеджер" у сучасному розумінні - це керівник або фахівець, який займає постійну посаду та має повноваження в області прийняття рішень з конкретних видів діяльності підприємства, що функціонує у ринкових умовах. У даний час використовується широке трактування терміну "менеджер" - і як керівника, і як працівника апарату управління, що займає постійну посаду і має повноваження в області прийняття рішень по конкретних видах діяльності організації.

Комунікативні знання менеджера - це знання про управлінське спілкування, його види, фази закономірності розвитку. Це знання про те, які існують комунікативні методи та засоби, який вплив вони здійснюють, які їх можливості та обмеження, а також знання про рівень розвитку комунікативних вмінь - своїх чи партнерів по спілкуванню.

Комунікативні здібності менеджера можна трактувати двобічно: з одного боку природна обдарованість людини у спілкуванні, а з іншого боку комунікативна продуктивність. Люди різняться за своїми комунікативними здібностями так як вони різняться за своїми мовними, музичними, чи математичними здібностями. Можна припустити, що сучасний менеджер достатньо здібний, щоб розвинути в себе високу комунікативну продуктивність, навіть якщо він не є "генієм спілкування".

Локальні комунікативні технології базуються на технічних можливостях комп'ютерної техніки. Їх у свою чергу можна класифікувати за критерієм керування управлінським процесом на дві групи: навчальні системи, у яких керування процесом управління покладене на користувача, а також системи, що самостійно керують управлінським процесом.

До першої групи можна віднести: електронні підручники або методичні посібники з послідовною структурою, з гіпертекстовою структурою, повнотекстові бази даних, електронні бібліотеки, мультимедійні електронні підручники або методичні посібники (із засобами рубіжного контролю).

На відміну від систем першої групи, у системах другої групи відповіді й дії працівників підприємства впливають на подальший перебіг процесу управління. Ступінь керування управлінським процесом прямо залежить від ступеня адаптації системи під конкретного працівника.

Мультимедійність, інтерактивность та адаптивність є відмінними рисами локальних електронних засобів.

Таким чином, елементами комунікаційного процесу є:

    1. Відправник - особа, яка хоче донести свою ідею чи емоції до інших. 2. Повідомлення - це осмислене формулювання ідеї, закодоване певним чином для відправки адресату. 3. Канал - засіб, за допомогою якого повідомлення надходить до отримувача. 4. Отримувач - це адресат, особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує для себе її значення. 5. Зворотний зв'язок - це реакція отримувача на повідомлення, яка несе відправнику інформацію щодо того, наскільки вірно було інтерпретовано його вихідне послання.

Комунікаційний процес починається тоді, коли одна особа (відправник) вирішує повідомити якийсь факт, ідею чи іншу інформацію іншій особі (отримувачу). Ця інформація є важливою для відправника і він вважає, що її можна використати для досягнення певних цілей, обговоривши попередньо це з іншою зацікавленою людиною. Для цього відправник так подає інформацію (ідею), щоб вона була своєчасно прийнята отримувачем і дала йому можливість вірно інтерпретувати ситуацію. Останнє можливе у тому разі, коли ідея буде передана у вигляді зручного для сприйняття повідомлення, яке надійде отримувачу за допомогою такого засобу (каналу), який мінімізує її спотворення, забезпечить потрібну швидкість передачі і дасть змогу без особливих зусиль розкодувати надіслану інформацію.

Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформації відправнику. Для цього застосовується зворотний зв'язок, у ході якого і прояснюється, наскільки вірно зрозуміла інформація отримувачем.

Похожие статьи




Методологічні засади дослідження комунікативних технологій в діяльності керівника адміністративної служби, Основні поняття дослідження - Комунікативні технології в діяльності керівника адміністративної служби

Предыдущая | Следующая