ВИСНОВКИ - Тектоніка зони зчленування Східно-Європейської платформи та Українських Карпат

Отже, на підставі викладених власних спостережень і з урахуванням аналізу опублікованих матеріалів, що стосуються тектоніки та геодинаміки південно-західної частини Східно-Європейської платформи, Передкарпатського прогину та передових частин Українських Карпат запропоновано модель, що описує розвиток цієї складної за геологічною будовою області.

Виконані дослідження, а також порівняльний тектонічний аналіз дають змогу запропонувати таку геодинамічну модель Заходу України:

    -- формування сучасної структури було пов'язане з переходом пасивної континентальної окраїни до передового прогину; -- пасивна континентальна окраїна сформувалася після рифтоутворення та виникнення басейнів з океанічною корою в межах сучасного Закарпаття в тріас-юрський час. Про характер пасивного типу окраїни свідчать геологічні дані з Карпат та Передкарпаття. Ці аргументи наведені в працях автора. Вони містять речовинне виповнення юрського Стрийського прогину, послідовну зміну фацій та потужності юрських відкладів, структурні дані (наявність конседиментаційних розломів, нептунічних дайок). Інший важливий доказ -- той факт, що Краковецький розлом не є седиментаційною межею Стрийського прогину, а лише межею поширення юрських відкладів у сучасній структурі. Тому логічно припустити поширення пасивної континентальної окраїни значно південніше; -- на межі ранньої і пізньої крейди відбувся розпад пасивної континентальної окраїни, або, іншими словами, зміна геодинамічних умов від розтягу до стиску. Перед фронтом акреційної призми (насувів) виникли басейни, які належали до залишкових басейнів і в яких формувалася потужна товща флішу верхньокрейдово-олігоценового віку. В платформній частині утворився прогин, що належить до категорії післяінверсійних. Він виник унаслідок підняття центральної частини Сандомирсько-Добруджинської гряди; -- на завершальній стадії перед фронтом орогена виник прогин, який заповнили моласи міоценового віку. Виникнення цього прогину пов'язане з континентальною субдукцією, що відступала. Результати математичного моделювання вигину літосфери вказують на нездатність топографічного навантаження зумовити опускання фундаменту Передкарпатського прогину на величину, що простежується в сучасній структурі. Інші результати моделювання свідчать про зменшення ефективної пружної потужності в районі підсуву платформи під Карпати (до 5 км). Механічні параметри літосфери заходу України (вертикальна перерізувальна сила та момент вигину) є доказом існування глибинних сил, що привели до формування сучасної структурної конфігурації регіону. Ці сили можливо є результатом фазових переходів. Навантаження покривів, осадів та води нездатні спричинити опускання фундаменту, яке простежується в сучасній структурі передового прогину. Зміна ефективної пружної потужності літосфери пов'язується нами з великим скидами у Передкарпатському прогині та його фундаменті.

Тектонічне опускання фундаменту не було однорідним ні в просторі, ні в часі. Мінімальні його значення характерні для тираського часу і становлять 110 м, максимальні - характерні для дашавського часу - 1800-2000 м. Опускання фундаменту зовнішньої зони корелюється із процесами насувоутворення в сусідній орогенній області.

Зміна напряму осей максимального стиску у Зовнішніх Українських Карпатах відбувається від північно-східного (меридіонального) в західній частині до східного (широтного) у південно-східній частині. Такий феноподібний розподіл свідчить про міграцію тектонічних процесів уздовж Карпатської дуги з заходу на схід. Цей висновок підтверджується іншими геологічними даними.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Тектоніка зони зчленування Східно-Європейської платформи та Українських Карпат

Предыдущая | Следующая