Історія - Національний парк Серенгеті

Вперше про ці місця європейці дізналися лише в 1913 році. На жаль, як і всі території британських колоній у Східній Африці, рівнини Серенгеті швидко стали місцем масового паломництва мисливців з Європи. У 1921 в Серенгеті утворений заказник площею 3, 2 кмІ, а в 1929 році частина рівнин Серенгеті була оголошена мисливським заказником, який потім став основою для Національного парку. У 1940 році рівнини стали територією, що охороняється. Однак, через матеріальні труднощі рівнини Серенгеті залишалися охоронюваною територією лише на папері. У 1951 році територія парку була розширена і наданий статус національного парку. Однак, міжнародний статус парк отримав лише в 1981 році. Тоді ж він був визнаний пам'яткою всесвітньої природної і культурної спадщини ЮНЕСКО.

У 1959 з Серенгеті виділено резерват Нгоронгоро площею 8288 кмІ. Серенгеті є другим за величиною після парку Селус.

У 1962 році в Національному парку Серенгеті було створено інститут, працівники якого приступили до дослідження рослинного і тваринного світу і клімату цього регіону. Його співробітниками стали багато дуже відомих учених. Завдяки інтенсивним та систематичним спостереженням були ретельно досліджені екосистеми регіону, особливо кратер вулкана Нгоро-Нгоро на південному заході та заповідник Масай-Мара на півночі. Популяція левів, що проживають в Серенгеті, є найбільш вивченою популяцією цих ссавців у світі. Багато тварин були забезпечені радіоошийниками, щоб стежити за їхніми міграціями й отримувати докладну інформацію про спосіб життя і територіальну поведінку. Починаючи з 70-х років XX століття, коли було знищено до 90% білих носорогів, браконьєрство стало однією з найсерйозніших проблем, з якою зіткнулися працівники Серенгеті. Пізніше, у 80-і роки, тут у чотири рази зросла чисельність популяції антилоп гну, збільшилася кількість африканських буйволів та гієн.

Крім цієї, учені зустрічаються з іншими серйозними проблемами. Одна з них - це збільшення популяції слонів. Ці гіганти знищують цілі акацієві ліси, поїдаючи листя, ламаючи гілки й здираючи кору з дерев. На північному заході землі, що належать до парку, намагаються відвоювати землероби та скотарі.

Влітку 2009 року Серенгеті відзначив свою 50-ту річницю існування. Річниця стала приводом для вчених обговорити необхідність захисту парку від збільшення туристичного притоку и недоцільної забудови. Нещодавно на сході парку, в районі ущелини Олдувай, яку інколи називають "колискою людства", були знайдені сліди стародавньої людини. Археологи стверджують, що неконтрольований доступ до місця розкопок може серйозно зашкодити дослідженням. У зв'язку з цим було прийнято рішення закрити цю частину парку для відвідин туристами на невизначений термін.

Похожие статьи




Історія - Національний парк Серенгеті

Предыдущая | Следующая