ОНТОГЕНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЛЮОРИТ-БАРИТ-КВАРЦОВИХ АГРЕГАТІВ - Онтогенез флюорит-барит-кварцових жил Берегівського рудного поля

Структури і текстури складених кварцом агрегатів представлені такими основними групами: масивні прихованокристалічні; масивні, кавернозні або тичкуваті середньо-, крупнокристалічні; крустифікаційні, друзові, смугасті. Найхарактернішими та найпоширенішими для жильних агрегатів кварцу є зональні, смугасті текстури, у яких переважають ділянки з прихованокристалічним кварцом. Друзові текстури в агрегатах поширені менше, вони виповнюють, зазвичай, порожнини. Переходи між текстурними різновидами кварцу неконтрастні, поступові. Спостережені текстури у кварцових агрегатах не є текстурами послідовного, почергового наростання кварцу від стінок до центру жили.

Вивчення структур і текстур кварцових жил засвідчило, що основний об'єм кварцового виповнення утворений з гелю кремнезему, який метаcоматично заміщував карбонатні жили. Неоднакові режими кристалізації початкового аморфного (гелевого) субстрату привели до формування різних типів агрегатів в об'ємі жили. В агрегатах тонкокристалічного кварцу зустрічаються неоднорідні "паркетоподібні" структури розкристалізації гелю кремнезему що є свідченням кристалізації кварцу в об'ємі, де індивіди формувались у вільному стані. Гель мав неоднакову в'язкість та змінний ступінь флюїдизації. Локальні центри кристалізації у загальній структурі жили розміщувались нерівномірно, а їхнє співвідношення зумовило виникнення неоднорідного, смугастого, зонального розподілу кварцових агрегатів. Перебування приховано - і тонкокристалічних відмін кварцу в переважному об'ємі жильних агрегатів свідчить про домінування застійних ділянок у середовищі кристалізації. Крупнокристалічні друзові агрегати в просторі жили відображають існування каналів фільтрації розчинів у первинному субстраті гелевого матриксу. Такими каналами ставали, насамперед, тріщини синерезису.

Наявність у прихованокристалічному жильному кварці окремих укрупнених індивідів, реліктів коломорфної текстури, полігональних порожнини усихання, значне поширення автодеформаційних явищ в індивідах кварцу - все це ознаки кристалізації кварцу з гелю кремнезему. Одним з доказів гелевої природи кварцу є спектроскопічні дослідження кварцу в інфрачервоній ділянці спектра (Скакун, 1994), які дали змогу виявити наявність у кварці включень кремнекислоти, що містить воду. Максимум поглинання в інтервалі 3620-3690 см-1 пов'язаний з коливанням зв'язків О-Н у сіланольних групах Si-OH (Bertoluzza et al., 1982).

Барит зароджувався в гелі кремнезему і ріс у підвішеному стані. В жильному кварці поширені звивисті смугасті барит-кварцові агрегати, де індивіди бариту повернуті один до одного під різними кутами. У дрібнокристалічних барит-кварцових агрегатах простежуються зіркові або каркасні текстури, складені дрібними індивідами бариту, строго орієнтованих у трьох напрямах. Зіркові текстури є відображенням виникнення точкового центру кристалізації. Паркетоподібні структури кварцу й каркаси бариту - це прояви одного енергетичного явища. Обставини їхнього виникнення пояснюють з позиції електричної взаємодії кристалічних граток (Хайретдинов, 1982): дрібні індивіди організовані так, щоб кількість контактів між ними була мінімальною. Вони контактують лише точково - вершинами або ребрами. Каркасні структури бариту в кварці відображають дифузійні явища у в'язкому гелі.

Під час розкристалізації гелю відбулося налипання пухирців на новоутворені індивіди бариту в барит-кварцових агрегатах. Відкриті структури гелю кремнезему здатні містити велику кількість сторонніх речовин і газу (Williamson et al., 2002). Під час розкристалізації кремнеземового гелю у кварц зменшується його об'єм, а несумісні фази відокремлюються до країв зерен (Herrington et al., 1993). Газова фаза, яку утримував гель кремнезему, відштовхувалась на периферію новоутворених індивідів бариту та приєднувалась до їхньої поверхні. Фазові межі "газ-гель", "барит-гель" ставали своєрідними затравочними поверхнями, які суттєво полегшували енергетичні витрати на утворення зародків кварцу.

Передумовою виникнення зароджень жильних флюориту й бариту було гелеутворення кремнезему. Флюорит і барит формувалися в середовищі гелю внаслідок зустрічної дифузії іонів Ba2+ та SO42-, Ca2+ та F-. Кристалізація бариту і флюориту спонукала розкристалізацію гелю. Під час формування індивідів бариту з'являлися перші зародження кварцу, які його обростали. У подальшому барит і кварц росли одночасно, про що свідчить наявність індукційних меж між ними. Флюорит зароджувався у в'язкому гелі кремнезему і ріс початково у вигляді октаедрів. Індивіди флюориту виникали тоді, коли вже існували зародження бариту, а гель кремнезему починав кристалізуватись. З часом октаедричний габітус індивідів флюориту замінювався через перехідні розщеплені форми росту на ізометричний зернистий. У флюориту є поверхня прикріплення, якої немає в індивідів бариту. Індивіди флюориту наростали на новоутворені агрегати кварцу, продовжували рости одночасно з ними, захоплювали раніше утворені індивіди бариту та слугували поверхнею наростання для молодших агрегатів кварцу

Осциляційна зональність, виявлена катодолюмінесцентним аналізом в індивідах кварцу і флюориту, відображає умови кристалізації мінералів у замкненій системі, де нагромадження домішкових елементів відбувалось з часом. Перші зародження кварцу не містять такої кількості домішок, як периферійні ростові зони кварцових індивідів та наймолодші агрегати кварцу. У центральних, ядерних зонах індивідів кварцу катодолюмінесценція відсутня або проявлена слабо, протилежне спостерігається на периферії. Осциляційна зональність в індивідах виникає в разі дифузійного механізму росту, в середовищах з великим дифузійним опором (Merino, 1984). Саме за дифузійного фракціонування склад розчину поблизу фронту росту відрізняється від складу розчину в його об'ємі, а поступова витрата вихідних компонентів приводить до появи зональності (Азимов, 2000).

Похожие статьи




ОНТОГЕНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЛЮОРИТ-БАРИТ-КВАРЦОВИХ АГРЕГАТІВ - Онтогенез флюорит-барит-кварцових жил Берегівського рудного поля

Предыдущая | Следующая