Поняття бюджетно-податкової політики - Бюджетно-податкова політика: основні засади і пріоритети

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика має важливе значення, оскільки, по-перше, через державний бюджет перерозподіляються 30--50 % від обсягів реального ВВП країни, а по-друге, дана політика спроможна регулювати як сукупний попит, так і сукупну пропозицію, отже і грошовий обіг.

Бюджетно-податкова політика -- це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування бюджету в цілому. Часто замість терміну "бюджетно-податковий" використовують його синонім "фіскальний" (від лат. Fiscus - державна скарбниця і fiscalis-відноситься до скарбниці).

Фіскальну політику було сформовано і впроваджено після світової кризи 1929-1933 рр. Соціально-економічну доцільність такої політики обгрунтував Дж. Кейнс. У 30-40-х рр. XX ст. фіскальна політика спрямовувалася на зменшення глибини економічних криз і прискорення виходу з них, скорочення безробіття, підвищення платоспроможного попиту населення, в 50-60-х - на стимулювання темпів економічного зростання, вжиття анти циклічних заходів, досягнення високої зайнятості тощо. Здійснення фіскальної політики можливе завдяки концентрації в руках держави значних фінансових ресурсів. У розвинених країнах держава акумулює 40-55% національного доходу і формує значний гарантований ринок збуту товарів і послуг, спрямовує значні кошти на розвиток інфраструктури, фундаментальних наукових досліджень, здійснює широкомасштабну соціальну політику, державне регулювання економікою.

Якщо фіскальна політика впливає на сукупний попит і на функціонування економіки в цілому, то залишається питання, яких форм вона має набувати. Кейнс передбачає, що експансійна політика веде до зростання видатків, не розглядаючи альтернативи, що полягає у скороченні податків. Таким чином кейнсіанська політика почала пов'язуватися зі зростанням бюджетів. Разом з вибором інструментів здійснення фіскальної політики неокласична модель також пропонує вибір між фіскальними і монетарними заходами впливу на сукупний попит, тим самим пов'язуючи керування сукупним попитом з результатом взаємодії споживання та інвестування. Це ж у свою чергу означає, що фіскальна політика є рушійною силою економічного зростання.

Державний бюджет можна визначити як фінансовий рахунок, в якому представлена сума доходів і витрат держави за певний період часу (звичайно за рік). Визнання бюджету основним фінансовим планом визначає його важливе місце у перерозподілі національного доходу, чільне місце в системі фінансових планів.

Бюджет виконує такі функції:

    - розподільну (Через державний бюджет перерозподіляється від 20 до 60% національного доходу); - контрольну (Рух бюджетних ресурсів повідомляє про фінансовий стан економіки і дозволяє його контролювати); - регулюючу (Зміни витрат і доходів державного бюджету дозволяють пом'якшити спад виробництва, знизити рівень безробіття, тобто стабілізувати економіку).

Фіскальна політика може як благотворно, так і достатньо болісно впливати на стабільність національної економіки. Вона значно видозмінюється в залежності від поставлених стратегічних завдань, як, наприклад, антикризове регулювання, забезпечення високої зайнятості, боротьба з інфляцією.

Сучасна фіскальна політика визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування та головні джерела поповнення скарбниці.

Бюджетна політика являє собою сукупність пріоритетів (національних інтересів) і конкретних заходів щодо організації і використання бюджетних ресурсів для вирішення економічних і соціальних завдань країни. Вона передбачає створення умов для постійного підвищення реальних доходів населення, якості життя та якості державних послуг, соціально-економічного розвитку регіонів та їх економічного потенціалу, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів. Така політики передбачає якісний прорив у створенні сприятливого інвестиційного клімату, розвитку підприємницької активності громадян.

Необхідно зазначити, що розмежування бюджетної і податкової політики носить умовний характер, так як вони взаємопов'язані, доповнюють одне одну та реалізуються одночасно. На нашу думку, слід застосовувати поняття бюджетно-податкової політики держави, оскільки складові "бюджетна" і "податкова" у цьому понятті вказують на сферу докладання зусиль держави у процесі регулювання соціально-економічних відносин.

Похожие статьи




Поняття бюджетно-податкової політики - Бюджетно-податкова політика: основні засади і пріоритети

Предыдущая | Следующая