Тлумачення святого письма - Шлях Григорія Cковороди
Самопізнання має ще одне велике значення: воно дає можливість пізнати ще й третій світ, третій елемент всесвіту - Біблію. Біблія завжди була незвичайною книгою для Сковороди. Саме з Біблії і почалося формування філософської системи Сковороди. Він її дуже добре знав, вільно цитував, складав часто цілі симфонії із біблійних текстів. Біографи Сковороди свідчать, нібито він ніколи не розлучався з Біблією, так і помер з нею. У його свідомості це була якась незвичайна величина, пізнати яку було потрібно кожному. І яких тільки імен, яких тільки назв не вишукував Сковорода, щоб достойно величати Біблію, з чим він її не порівнював.
Біблія - це світ символів, що відкривається тільки обраним. Вона, наче море: там, де вода стоїть тихо - ховається безодня, в якій сховані дракони, що гублять людей. Це бідна удова, що тужить за померлим чоловіком, це - аптека для душі, де багато-багато ліків проти різних хвороб. Біблія - стріла (Бога), що летить прямо до Бога; подібна вона й до мудрої і хазяйновитої людини, що своєчасно запаслася насінням для посіву, і врешті-решт - вона сам Бог!
Отже, як і кожен зі світів, хоч і божественний світ, Біблія все ж таки не вільна від плотського, тлінного начала. Для того, що сюди вліз ворог Божий і премудрості сатана, що насмітив у Біблії своєю брехнею, якою й губить кожного, хто ще себе не пізнав, а хоче пізнати Біблію.
Той же, хто сам себе вже пізнав, повинен добре пам'ятати, що Біблія - це світ символів і розуміти її' дослівно не можна. Кожне слово Біблії має приховане значення, яке буде зрозумілим тим, хто себе пізнав. Так робив і Сковорода. Вірний своїй думці, що "всякое слово в ней дишет таинственним гаданий мраком", він і тлумачить Біблійні символи. А люди, що розуміють Біблію так, як тлумачить її священик, не знаходять шлях до щастя, а навпаки: "многих поколебала грязь Лотового пьянства", любовні історій Давида тощо.
Про Біблію як книгу Сковорода вчив, що написана вона Мойсеєм. Поетична форма цього твору, фігурально-символістичний стиль цієї книги і дали привід людям неглибоким думати, що там оповідається про створення нашої планети, що Землі близько 7000 років. Але це зовсім не так, бо "materia acterna". Біблія оповідає про інше, коли там говориться про те, що Бог сказав: "Хай буде світ", то це потрібно розуміти, що Бог зробив світ символом себе, своєю ознакою. Сковорода говорить, що ним уся матерія перейнята. Він єдиний, він усюди і ніде, немає ні початку, ні кінця, наш світ і усі світи, коли вони без числа - це лише тінь вічного. Вона іноді зникає, не стоїть постійно на одному місті і перетворюється у різні форми, але тільки не відходить від свого живого дерева життя.
Сковорода не говорить про створення світу Богом, він висміює біблейську казку про створення світу за 6 днів. Він підкреслює це, бо думає, що тільки дитячий розум може думати, що цього світу колись не було або не буде. Це тільки в десятому столітті були такі розуми, що готувались до Христового приходу. Але він все ж таки початком всього існуючого визнає Бога. Яка ж первісна основа сущого? Ніщо! Вічна воля, каже Сковорода, забажавши проявитись у видимому світі, з нічого утворила все, що є у думці і у світі. Бажання вічної волі перетворилися у видимі явища, одяглися у думки, думки у форми, форми в матеріальні образи. Кожна істота в світі є виявлення невидимого в тимчасовій видимості і, закінчивши своє світове існування, воно знову приходить до свого початку: тобто перетворюється в ніщо, це і є смерть.
Особливо дратував Сковороду фінал поеми про сотворіння: "почти от дел своих". Мало того, що написано всіляких дурниць - світ зробився у перший день, а сонце на четвертий з'явилося, так ось іще: "Будто истомлен, ничего создать не мог уж больше. А если би еще не помешало би, неизменно у нас нине показались би безхвостие льви, крилатие черепахи й всякие й прочие чудовища й уроди, а за ними би во след, как Елисейское железо, винирнуло б, сказать по-римскому, Mobile peretuum й филозофский, все блато европейское преобразует в злато, камень..." Або скаже: "Насади, Господь Бог, сад в Едеме." А Едем - то значить сад: сад у саду насадив? А далі ще й не те буде: розкаже, "що люди преобразуются в соляние столпи, возносятся к планетам, ездят колясками по морском дне й по вохдухе, солнце, будто карета, останавливается й назад падается..."
От всякі блазні читають і ймуть такій нісенітниці віри, в ім'я таких дурниць морять себе голодом, калічать, палять на кострах, гублять душу і тіло, думаючи, що такими засобами вони досягнуть царства Божого. І всі, хто з такою нісенітницею не погоджуються, об'являє той дурень єретиками, а коли він іще, крий Боже, має якусь силу чи владу, то бува й гірше: роблять на "єретика" гонитву, упоряджають костри на славу Божу.
Ні, вже краще зовсім не читати Біблії, ніж читати її отак - без очей, слухати без вух. Як може натура повстати сама проти себе, сама проти своїх законів? Як би хоч раз залізо плавало, то так би й залишилося на віки. Що це за дивне така богослов'я, що говорить не про Бога? Прийдуть колись такі часи, коли у бурхливих хвилях брехні випливе "височайшая й сладчайшая истина."
Через те, що правильно зрозуміти Біблію важко, Сковорода й рекомендує обрати собі у цій справі наставника, проводиря. Наставники - це ті мудрі люди, які розуміють мудрість Божу. До них Сковорода зараховує: Василя Великого, Івана Златоустого, Григорія Назіанзина, Августина Блаженного, Григорія Великого та інших. Хто хоче зрозуміти Біблію, той не може бути до неї байдужим або лукавий. Ті, що задають питання Богові - чи живий буде горобець у моїх руках - ті не увійдуть у царство. Таким Бог відповідає: живий, якщо не задавиш."
Між наставником і учнем повинно бути взаєморозуміння. Читати Біблію потрібно в міру, добре роздумуючи над кожним словом. Якщо трапиться таке, що чогось ніяк не розумієш, то запитай: "коль великдом Божий! Велик й немать конца! '' Це вже наближається до віри Тертуліянової.
Така сама по собі філософська наука Сковороди - де філософія поєднується з Богослов'ям в оригінальну, тільки Сковороді властиву мудрість, заради якої ця людина все життя ходила між людьми, не сходячи з дороги, а прямо йдучи за своєю ідеєю. Така гармонія життя і науки, слова й діла була у Сковороди. Сковорода як предтеча національного відродження. Мета відродження приходить у свідомість народу потребою рефлексії над його минулим і прийдешнім. Реальність відродження складається через прагнення індивідуалізації громадського життя і втілюється примноженням розмаїття діяльності й розбудовою гетерогенного змісту структури культури.
Українська дійсність 16-18 ст. дала приклад бурхливого духу вольності морального і політичного вибору, суспільного демократизму. Це був час наростання суб'єктивності українського суспільства, нагромадження гуманітарних цінностей культури з наголошенням ролі людини. Актуалізується поняття зрідненості внутрішнього осереддя особи з її зовнішнім світом - явище властиве для всієї ренесансної Європи, надто в протестантському тлумаченні Господнього покликання людини. Подальша історія України склалася так, що з втратою самостійності в автентичній соціонормованій діяльності українське середовище позбавлялося природного життя у суспільній поведінці людей. Пасивність і пристосування набувають нормативності серед певних верств народу. Корисливість та вимога переважно вмотивовують вчинки суспільної людини підмосковної України. Громадське життя покривається "плащом ліності", а дух примирення, невимогливості й упокорення перетворюється в неофіційну ідеологію формування "малоросійства" як придатного для імперського політичного стану волі та мислення.
Силу для малоросійства надавали кілька джерел. Серед них - цілком однозначна політика московської імперії щодо людини - гвинтика. Але також суміжна з нею загальноєвропейська суспільна тенденція возвишення вартостей цивілізації над вартостями культури.
Г. Сковорода як постать козацької ментальності з націленістю на індивіда, гостро відчув згубу "видимого" світу, який вловив у свої тенета долі більшості людей. Зовні заданій соціонормативності протистояла душа і культура конкретного середовища, живого осереддя. Серце виказувало потребу не всезнаючого опікунства, а властивої для нього зрідненої поведінки й істинного покликання. Тоді людина зніме плащ лінощів і малоросійства, коли ступатиме в ногу, биття свого серця задля самореалізації. На відміну від російських просвітителів Сковорода вважає правдивим джерелом вчинків не абстрактні моральні приписи, а серце як божественний "живець". Цим він дещо порушує грецьку традицію дихотомії людини на дух і матерію і надає перевагу ранньохристиянському підходові: людина є духом і одухотвореним тілом.
Сковорода не довіряє схоластичному і чисто раціональному поясненню світу і Бога. Він є обізнаний з: а) систематично викладеними курсами філософії у Києво-Могилянській академії; б) вихолощеням. Христової віри в колах українських святенників, вірних Московському патріархові, а не своєму народу.
Імператив Сковороди "пізнай себе" має ширший зміст, ніж індивідуальний. Пізнати себе в тогочасному українському середовищі означало здійснити теоретичну рефлексію над самототожністю народного духу і продиференціювати суспільно-політичну та політичну реалії щодо минулого й прийдешнього України. Таким чином, філософія Сковороди, сформувавшись внаслідок попередньої розбудови гуманітарних вартостей, проявила потребу духовної рефлексії українського середовища над своєю природою і призначенням, як голос Духа постала прагненням ідентифікувати самосвідомість людини й народу, стала предтечею усвідомленого національного поступу. О. Кудринський. Философия без системи, 1898. ст. 39-43.
Похожие статьи
-
Шлях Григорія Савовича сковороди до філософії - Шлях Григорія Cковороди
Україна являла собою тоді країну, яку атакував російський капітал, шлях якого проходив через неї. Таким чином, час з 1722 до 1764 р. це перехідна доба в...
-
Вступ - Шлях Григорія Cковороди
Діяльність кожного історичного діяча, оцінюється з індивідуально-етичного погляду, корисного для суспільства щирістю його мотивів, важливістю та...
-
Навіщо ж тобі із неба витканий його кафтан? Навіщо його тіло? Ти маєш своє власне. (Розмову названо "Двоє"). Очевидно мова у даному місці не йде про...
-
Отже, гуманізм у класичному його розумінні, тобто, світовідчуття, самореалізація та самоактуалізація свого "я" у концепції Г. Сковороди постає не як...
-
Сковорода - філософ і письменник - Григорій Сковорода
Сковорода мислитель філософський біблія На оригінальне філософське вчення Г. Сковороди вплинули три чинники: антична та середньовічна європейська...
-
Значення філософії Сковороди - Філософія Г. С. Сковороди
Дослідники Сковороди звичайно шукали джерела його філософії у закордонних філософських системах, шукали за впливами заходу і дивувались, що у нього якось...
-
Життя та творчість Г. С. Сковороди
"Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю..." - Г. С. Сковорода На межі двох періодів історії українського письменства -...
-
"Філософія серця" Григорія Сковороди - Українська філософія
Григорій Савич Сковорода /1722-1794 рр./ - видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст, який здобув освіту в Києво-Могилянській Академії. Його...
-
Життєвий шлях Сковороди - Філософія Г. С. Сковороди
Григорій Сковорода народився в с. Чорнухах Лохвицького повіту на Полтавщині 1772 р. в родині малоземельного козака. Хоча його батьки були люди незаможні,...
-
... Що могутніше розуму? Йому -- влада, сила і панування над всім Космосом. Останній сам породжує в собі силу, яка ним керує. Вона наймогутніша серед...
-
Протосоціологічні погляди Григорія Сковороди - Специфіка протосоціології Григорія Сковороди
Щодо нерівності між людьми, то у творах Сковороди простежується неоантична лінія - люди різні за Божою волею, наділені різним соціальним статусом. Разом...
-
Інфільтрація, проникнення ідей сакральної культури у культуру світську найбільш зручно простежити через призму сутності та існування постатей Сковороди і...
-
Поняття техніки. Різні тлумачення поняття техніки - Техніка як соціальний феномен
Довгий і складний шлях пройшло у своєму розвитку людство і весь цей шлях невіддільний від прогресу техніки. Мінялися історичні епохи, відбувався рух від...
-
Відношення до розуму, до науки, до знань - одна з вічних проблем теології і релігійної філософії. Багато західних історіографів всю історію Європи...
-
Поняття трансцендентного у Філона Олександрійського
Поняття трансцендентного у Філона Олександрійського Зростання інтересу до філософсько-релігійних студій викликає потребу в ознайомленні з обгрунтованими...
-
Цінності як структурний елемент діяльності - Цінності в житті людини та суспільства
Свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає в себе ідеальний момент, під час якого...
-
Філософія у сфері культури Вивчення філософії є важливою частиною загальноосвітньої гуманітарної підготовки вітчизняних фахівців вищої кваліфікації. Так...
-
Філософія, її предмет, функції і місце в сучасній культурі
ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ І МІСЦЕ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ Питання про предмет філософії викликає великі труднощі не тільки у тих, хто починає...
-
Доля людини в світлі деонтології
Доля людини в світлі деонтології В контексті деонтологічної етики автор розглядає філософські позиції і концепції щодо сутності людського буття. Важливим...
-
Моральне виховання і самовдосконалення особистості
У словнику з етики моральне виховання розглядається як "одна з важливих сторін багатогранного процесу становлення особистості, засвоєння індивідом...
-
Самобутня соціальна філософія Григорія Сковороди - Специфіка протосоціології Григорія Сковороди
Найвідомішим і найоригінальнішим за стилем життя з українських філософів-просвітників є Григорій Савович Сковорода (1722 - 1794 роки). Блискучий...
-
ТАЙНА СВЯТОГО ЛИКА - Метод: эмпирия
В 1848 г. итальянский фотограф Секондо Пиа впервые сфотографировал Туринскую плащаницу и, проявив негатив, увидел на фотопластинке позитивное изображение...
-
Дискурсивні бар'єри на шляху до європейського вибору України
ДИСКУРСИВНІ БАР'ЄРИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ УКРАЇНИ У статті розглядається європейський цивілізаційний вибір України в аспекті наявних і...
-
Адиафоры в творениях свят. Феофана Затворника, еп. Вышенского - Учения об адиафоре в православии
Как указывает Шиманский: "Христианину же, касаясь вопроса адиафор, необходимо иметь всегда в виду, что все свершаемые им действия у него должны...
-
Пізнавальна функція філософії, Світоглядна функція філософії - Основи філософії
Пізнавальна функція, що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення; Пізнавальна функція полягає в тому, що...
-
"Для Сковороди ключ до всіх розгадок життя, як космічної, так і божественної, є людина, тому що всі питання й всі таємниці світу зосереджені для нього в...
-
Міфоепічні засади та релігійні основи філософії
Вступ Становлення філософського знання. Міфоепічні засади філософії. Релігійні основи філософії. Парадигмальність філософського знання: давньокитайська і...
-
Золотое правило о взаимности, Отношение к религии и предкам - Конфуцианство
Конфуций сформулировал своеобразное "золотое правило нравственности", утверждающее следующее: "Не делай другим того, чего не желаешь себе". конфуций...
-
Поняття любові, основні її прояви - Любов як найвище людське почуття
Найунікальнішою формою спілкування, яка дає найбільше міжособистісне єднання, є любов. Упродовж багатовікового існування людської культури вона вважалася...
-
Г. С. Сковорода - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
У центрі уваги філософствування Григорія Савовича Сковороди (1722-1794) - релігійна і моральна проблематика. Він створив практичну філософію, не дбаючії...
-
Майстер Екгарт, Впливи попередників, Філософське вчення - Теолог та філософ Майстер Екгарт
Теолог філософ йоан екгарт гохгейм Йоан Екгарт фон Гохгейм, відомий також під іменем Майстера Екгарта (1260-1327/8) був німецьким теологом, філософом та...
-
АРИСТОТЕЛЬ (384-322 до н. е.) Душа теорія пізнання платон аристотель Древньогрецький філософ. Учився в Платона в Афінах; у 335 році до н. е. заснував...
-
Історіософія національної ідентичності
Історіософія національної ідентичності (на прикладі праці Валерія Шевчука) Філософія української історії спрагло чекала на появу твору, про який буде йти...
-
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства Філософія - надзвичайне складне, багато в чому таємниче духовне явище, що не...
-
Філософські ідеї Г. Сковороди - Філософська думка в Україні XVI-поч. XIX столітть
Вихованцем Києво-Могилянської академії був видатний український філософ Г. С.Сковорода (1722-1794). Він народився в с. Чорнухи Полтавської губернії....
-
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму Проблема гідності людини значуща не тільки в етичній, духовній площині, вона актуальна і в...
-
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя Цінність - явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто...
-
Яка людина може бути по справжньому щаслива?
Яка людина може бути по справжньому щаслива? Щастя - це стан вищої задоволеності життям. (Тлумачний словник української мови) Давньоруське слово...
-
Есхатологічний вектор у філософії Г. С. Сковороди
Есхатологічний вектор у філософії Г. С. Сковороди Ставлення до вітчизняних культурних і, зокрема, наукових надбань сьогодні нарешті зазнає грунтовних...
-
ВИСНОВКИ - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності
Наша здатність бути свідомими істотами з необхідністю спонукає до пізнання і перетворення світу - до діяльності. Особливим проявом діяльності є Праця....
Тлумачення святого письма - Шлях Григорія Cковороди