Оцінка та управління ризиками - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки
Захист благополуччя спрямована не тільки на захист окремих людей, але також на запобігання порушенню громадського рівноваги і благополуччя екосистем. Такі ризики і небезпеки також можна виразити у відповідних показниках і використовувати до оцінки і управління ризиком.
Забезпечення техногенної та природної безпеки розглядається як основна складова цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, як одна з найважливіших функцій органів державної влади та суб'єктів господарювання. Сучасні тенденції зростання ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру обумовлюють необхідність розвитку єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій на засадах стабільного розвитку суспільства і сучасних принципах управління техногенною та природною безпекою. Одним із пріоритетних напрямів забезпечення безпечної життєдіяльності українського суспільства є посилення рівня превентивності державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Сучасні науково-методологічні підходи та досвід розвинених країн свідчать, що ефективна модель такого захисту має спиратися на управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Запровадження кількісних методів оцінки техногенних і природних ризиків є одним із стратегічних напрямів досягнення у державі прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки [4].
Концепція визначає мету, завдання, основні принципи та механізми управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також напрями державної політики з питань управління ризиками. Вона призначена для запровадження в Україні кількісних критеріїв управління техногенною та природною безпекою у сфері цивільного захисту населення і територій.
Збільшення частоти і масштабів наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, починаючи з другої половини ХХ століття, свідчить про тенденцію підвищення ризиків небезпечних природних явищ, техногенних аварій і катастроф, які часто відзначаються транскордонним характером. Незважаючи на застосування широкого спектру правових, організаційних, управлінських, технічних і науково-методологічних заходів і засобів, розмір втрат у виробничій і невиробничій сферах життєдіяльності людини та шкоди довкіллю невпинно зростає, що змушує визнати недосконалість існуючої стратегії забезпечення сталого розвитку сучасного суспільства. Внаслідок цього сьогодні особливого значення набуває такий критерій ефективності функціонування соціоприродних систем як безпека.
Аналіз функціонування державної системи забезпечення техногенної та природної безпеки в Україні свідчить, що сучасні принципи захисту населення і територій впроваджуються в примітивній формі і надзвичайно повільними темпами. Запровадження європейських стандартів безпечної життєдіяльності як одна з вимог євроатлантичної інтеграції України можливе за умов кардинальних концептуальних і методологічних інновацій та інституційних перетворень.
Ресурси, що сьогодні витрачаються нашою державою на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, на кілька порядків перевищують видатки, що виділяються на забезпечення техногенної та природної безпеки. Це є вагомим деструктивним чинником господарського комплексу країни. Запровадження сучасних методів управління техногенними і природними ризиками є одним із шляхів підвищення коефіцієнту корисної дії та конкурентоспроможності економіки України.
Однією з головних причин низького рівня безпеки населення, територій, соціальних, техногенних і природних об'єктів в Україні є слабкість державної політики, спрямованої на посилення превентивної діяльності у сфері забезпечення техногенної та природної безпеки.
Необхідність впровадження концептуальних засад управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру викликана глобальними і національними чинниками, які справляють негативний вплив на безпеку життєдіяльності українського суспільства. До них належать:
- - підвищення рівня ризику стихійних природних явищ, обумовлених глобальним потеплінням клімату, зростанням сейсмічної активності, розширенням озонових дір тощо, а також інтенсифікацією впливу техногенної діяльності людини на навколишнє природне середовище; - значна кількість небезпечних техногенних об'єктів на території України; - підвищення ймовірності і масштабів впливу стихійних природних явищ і катастроф на функціонування небезпечних техногенних об'єктів; - підвищення рівня ризику техногенних аварій і катастроф, обумовлених критичним ступенем зношеності (60-80%) основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення України; - високий рівень травматизму та смертності населення України, спричинений надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру; - послаблення державного контролю та неефективність механізмів державного регулювання техногенної та природної безпеки; - неадекватність державної превентивної політики у сфері забезпечення техногенної та природної безпеки рівню реальних ризиків небезпечних природних явищ та ступеню складності і небезпеки сучасних технологічних комплексів на території України; - неспроможність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій в її теперішньому вигляді ефективно протистояти сучасним загрозам для безпеки людини, суспільства і держави [9]
Існуюча тенденція підвищення ризиків для існування людини змушує змінювати традиційні для нашої країни методи при вирішенні проблем безпечної життєдіяльності суспільства. Світовий досвід визнає найбільш ефективним ризик-орієнтований підхід до управління техногенною та природною безпекою, який грунтується на досягненні певного рівня безпеки, балансу вигод і витрат в межах окремого об'єкта, території і держави в цілому. В Україні поки-що слабо розвинуті нормативно-правові, організаційно-адміністративні, економічні та інженерно-технічні методи управління техногенними і природними ризиками, що не дозволяє сьогодні забезпечити рівень ризику для життєдіяльності населення, прийнятий у економічно розвинених країнах.
Реалізація сучасної і більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру в Україні потребує, в першу чергу, формування такого напряму державної політики, як управління техногенними і природними ризиками, модернізації превентивної діяльності і відповідного реформування єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій.
Сучасна парадигма гармонізації життєдіяльності суспільства ставить на меті підвищення якості життя і задоволення потреб як нинішнього, так і майбутніх поколінь. Умовою досягнення цього є створення кожною державою національної системи управління безпекою суспільного розвитку, складовою якої є система управління техногенною та природною безпекою. Збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, проблем цивільного захисту населення, збереження сприятливого стану довкілля і природно-ресурсного потенціалу держави можливе лише за умов застосування науково обгрунтованих кількісних оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та прогнозування динаміки їх розвитку.
Ідентифікація факторів ризику передбачає виявлення всіх джерел небезпеки (загроз), подій, ініціюючих виникнення аварій або надзвичайних ситуацій, опис об'єкту та існуючих засобів захисту, можливих сценаріїв перебігу подій та їх ранжування.
Оцінка ризику - це процес визначення ймовірності виникнення негативної події (аварії) протягом певного періоду та масштабності наслідків для здоров'я людей, майна та навколишнього природного середовища. Кількісне значення імовірності виникнення негативної події визначається на основі статистичних даних, або теоретичних моделей. Оцінка наслідків аварій здійснюється за допомогою математичного моделювання за всіма можливими сценаріями розвитку аварій. Оцінка ризику - ключова ланка визначення рівня небезпеки. Знаючи ймовірність аварій та очікувану величину втрат, можна уникнути важких аварій та катастроф, послабити їхню силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми.
Процес управління ризиком може грунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально припустимого, який повинен бути економічно обгрунтованим, виходячи з існуючих обмежень на ресурси і час. Головними елементами цієї діяльності є визначення достатності превентивних заходів для забезпечення стійкості небезпечного об'єкта до зовнішніх впливів та оптимальний розподіл обмежених матеріальних і фінансових ресурсів.
Управління ризиками стало однією з головних технологій забезпечення техногенної і природної безпеки в економічно розвинених країнах. Сучасна наука розглядає управління ризиками як спосіб досягнення балансу між інноваціями з одного боку та негативними явищами з іншого боку. Управління ризиками - це необхідна умова ефективного управління сучасними складними системами типу "людина - технічна система - середовище".
Одним з основних принципів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні проголошено принцип безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці. Посилення превентивного характеру управління техногенною та природною безпекою України шляхом запровадження управління ризиками розглядається як розширення і активізація сфери "випередження" загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень [10].
Визначення оцінок ризиків має грунтуватися на результатах контролю технічного стану небезпечних техногенних об'єктів, даних моніторингу небезпечних геологічних і гідрометеорологічних процесів, стану природних комплексів тощо, статистичних даних про відмови, інциденти, аварії і надзвичайні ситуації техногенного характеру, стихійні природні явища, а також на результатах моделювання відповідних небезпечних подій та ситуацій. техногенний ризик екологічний безпека
Запровадження розвинутого інституту держави з кількісної оцінки техногенних і природних ризиків створює сприятливе і необхідне підгрунтя для класифікації всіх господарських об'єктів і зонування територій за ступенем небезпеки та дає можливість застосовувати до них правові норми і державні механізми адміністративного та економічного впливу пропорційно створюваної ними чи на них небезпеки з метою забезпечення прийнятного рівня ризику для життєдіяльності українського суспільства.
Наявність державного інструментарію для кількісного оцінювання рівня безпеки дає можливість забезпечувати нормування ризиків, визначати рівні прийнятних ризиків для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки, визначати ступінь наближення України до європейських стандартів безпечної життєдіяльності.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру передбачає організацію постійного спостереження за рівнем небезпеки техногенних об'єктів і природних процесів та регулюючий вплив на параметри устаткування і технологічних процесів, природних комплексів, екзогенних геологічних процесів тощо в напрямі зниження їх небезпечності. Регулярний моніторинг ризиків дає можливість відстежувати зміни рівня безпеки небезпечних об'єктів упродовж їх життєвих циклів та отримувати реальні оцінки їх залишкового ресурсу, що в умовах обмежених фінансових ресурсів та значної зношеності основних виробничих фондів у державі дозволяє оптимізувати витрати на ремонтні роботи і оновлення устаткування на всіх рівнях: об'єктовому, галузевому, регіональному та загальнодержавному.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру має здійснюватися на основі наступних принципів:
- - принцип прийнятності ризику, який полягає у визначенні і досягненні у державі соціально, економічно, технічно і політично обгрунтованих нормативних значень ризиків для населення, навколишнього природного середовища та об'єктів економіки; - принцип превентивності передбачає максимально можливе і завчасне виявлення небезпечних значень параметрів стану чи процесу і ініціюючих подій, які створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, та вжиття конкретних заходів, спрямованих на нейтралізацію цієї загрози та/або пом'якшення її наслідків; - принцип мінімізації ризику, згідно з яким ризик надзвичайної ситуації необхідно знижувати настільки, наскільки це можливо, добиватися досягнення розумного компромісу між рівнем безпеки і розміром витрат на її забезпечення; - принцип повноти, відповідно до якого ризик для життєдіяльності людини чи функціонування будь-якого об'єкта є інтегральною величиною, яка має визначатися з урахуванням всіх загроз виникнення аварій і/або надзвичайних ситуацій та врахування людського чинника; - принцип адресності, який полягає в тому, що ризиком повинен управляти той, хто його створює; - принцип вибору доцільного значення ризику, відповідно до якого суб'єкт управління ризиком забезпечує в межах від мінімального до гранично припустимого таке значення ризику, яке він вважає доцільним, виходячи з наявних у нього економічних, технічних та матеріальних ресурсів та існуючих соціальних і політичних умов; суб'єкт господарювання, вибираючи доцільне значення ризику, гарантує певний рівень безпеки для населення та сплату страхових виплат, якщо аварія сталася; - принцип обов'язковості інформування, полягає в тому, що кожний суб'єкт управління ризиком зобов'язаний регулярно надавати органам державної влади та місцевого самоврядування реальні значення ризиків.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру має розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і соціально-економічного розвитку держави, однією з найважливіших функцій всіх органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання всіх форм власності і має здійснюватися на основі зазначених вище принципів.
Похожие статьи
-
Міжнародний досвід останніх років свідчить, що окремі держави не здатні самостійно протистояти певним значним надзвичайним ситуаціям техногенного і...
-
Кількісний аналіз техногенного ризику - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки
Право на безпечну життєдіяльність в Україні гарантується системою загальнодержавних організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних,...
-
Висновки - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки
Стан та охорона довкілля стають дедалі актуальнішими для людського розвитку. Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в...
-
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено...
-
Поняття техногенного ризику - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки
При аналізі небезпек, пов'язаних з відмовами технічних пристроїв, виділяють Техногенний (технічний) ризик - комплексний показник надійності елементів...
-
Вступ - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки
Підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища, зростання кількості стихійних і техногенних катастроф, виснаження природних ресурсів...
-
Теоретичні засади управління екологічними ризиками фармацевтичних підприємств
Мета. Значний негативний вплив утворених в процесі функціонування фармацевтичних підприємств відходів на довкілля та населення і високі вимоги до методів...
-
Управління у галузі охорони довкілля - Оцінка природоохоронної діяльності у Вінницькій області
Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі. В 2001 році збір за забруднення...
-
Теоретико-правові основи управління в галузі екології - Екологічне право України
Відповідно до ст.16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" управління охороною навколишнього природного середовища полягає у...
-
Правові заходи забезпечення екологічної безпеки
Вступ Екологічна безпека на території України гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних,...
-
Анотація У статті розглянуто основні критерії екологічної оцінки прогресу України при переході до сталого розвитку в сфері збереження навколишнього...
-
СТАН ТА ОЦІНКА ЗАГРОЗ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ - Сучасний екологічний стан країни
Сучасне екологічне становище не може розглядатися без минулого нашої країни, без історії природокористування, без обліку важливої для всіх нас моделі...
-
НОРМУВАННЯ В ОБЛАСТІ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ - Нормування якості навколишньго середовища
У природі існує три основних види радіоактивного випромінювання - альфа, бета й гама. Гамма-випромінювання являє собою електромагнітне випромінювання...
-
Екологічне страхування: поняття, юридична природа, Першопричинами росту екологічної небезпеки в сучасних умовах спаду виробництва в Україні є...
-
Ключові слова: Теплові електростанції (ТЕС), екологічна безпека, господарська діяльність, експлуатація, об'єкт підвищеної екологічної небезпеки,...
-
Умови та тенденції екологізації державного управління
Вступ Постановка проблеми . Екологічна ситуація в Україні потребує посилення уваги як влади, так і громадськості. Для цього є підстави. Питанням, якими є...
-
Рослинний світ. Внаслідок стихійного лиха, викликаного ожеледицею наприкінці 2000 р., значної шкоди завдано лісовому господарству області. Для вирішення...
-
Систематизована електронна інформація складає основу для побудови бази даних. База даних - це сукупність даних, які зберігаються в електронно...
-
Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації
Вступ Запобігання і ліквідація НЕС являє собою комплекс визначених необхідних заходів різноманітної спрямованості. З метою своєчасного проведення робіт,...
-
Вступ Екологічне право як система грунтується й реалізується на основі вироблених теорією та практикою принципів, що охоплюють загальні керівні заходи....
-
Статистичні дані про кількість викидів від автотранспорту та частоту захворювань органів дихання за кожним районом Вінницької області наведено в [7, 8]....
-
Вступ - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи
"Великий вибух", з якого, як зараз вважають учені, почалася існування нашого Всесвіту, супроводжувався утворенням радіоактивних елементів і радіоактивним...
-
База геоданих - унікальна технологія, створена компанією ESRI для зберігання різнорідних даних, що дозволяє підвищити ефективність зберігання й...
-
Додаток - Оцінка природоохоронної діяльності у Вінницькій області
Таблиця 9 № Назва роздiлу Змiст роздiлу Примітки Відповідальні 1 Екологічна ситуація в області (АР Крим, міст Київ, Севастополь) Особливості природних...
-
Сущность глобальных экологических проблем Особое место в системе глобальных проблем современности принадлежит экологическим проблемам, имеющим...
-
Екологічні проблеми та аналіз якості питної води в Україні Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних...
-
Цифрова карта - цифрова модель земної поверхні, сформована з урахуванням законів картографічної генералізації в прийнятих для карт проекціях, розграфці,...
-
Проблеми якості життя й екологічної безпеки. - Проблеми якості життя й екологічної безпеки
Людина в плині всього свого життя є під впливом цілого спектра факторів навколишнього середовища - від екологічних до соціальних. Крім індивідуальних...
-
Особливості традиційних видів добровільного страхування в екологічній сфері - Екологічне страхування
Найбільш звичними, традиційними для страхового ринку України є наступні види добровільного екологічного страхування: 1. Страхування персоналу...
-
Прилад радіаційної розвідки ДП-5 - Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи
Основною метою дозиметрії є: А) виявлення та визначення ступеня небезпеки іонізуючих випромінювань для населення; Б) виявлення та вимір потужності...
-
Реализация кластерной стратегии в сфере обращения с твердыми бытовыми отходами
В статье обоснована целесообразность использования кластерной формы взаимодействия производителей отходов, предприятий, перерабатывающих отходы, научных...
-
Вступ Класифікацію екологічної безпеки можна провадити за різними критеріями: за джерелами небезпеки, територіальним принципом, масштабами шкідливого...
-
Система землекористування сформувалася під впливом природних, історичних, етнокультурних і соціально-економічних чинників та є в основі усіх видів...
-
У приміщеннях лабораторії рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам [20]. Для...
-
КОНЦЕПЦИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ - модель развития цивилизации, которая исходит из необходимости обеспечить мировой баланс между решением...
-
Принцип устойчивого развития Ресурсосбережение как необходимость в постиндустриальном обществе На сегодняшний день рациональное использование ресурсов...
-
Государственная экологическая политика. Роль Магнитогорской администрации и ММК в сфере улучшения экологической обстановки Распад СССР усугубил кризисное...
-
Небезпеки техногенного характеру - Оцінка впливу негативних чинників техносфери
П'ять тисячоліть тому, коли з'явились перші міські поселення, почала формуватися і техносфера - сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі....
-
Екологічна ситуація у Вінницькій області - Оцінка природоохоронної діяльності у Вінницькій області
Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна -...
-
Метеоумови та промислова санітарія Метеоумови в лабораторії оптимальні для роботи операторів. В приміщенні встановлюються оптимальні умови, при виборі...
Оцінка та управління ризиками - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки