Кількісний аналіз техногенного ризику - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки

Право на безпечну життєдіяльність в Україні гарантується системою загальнодержавних організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям. Безпечність середовища, в якому існує людина, має також гарантуватися державою нормуванням ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, які можуть в ньому виникати.

Ризик визнається невід'ємною негативною властивістю будь-якої діяльності. При зниженні ризику обов'язково має враховуватися вартість заходів, призначених на зниження імовірності виникнення та зменшення розміру наслідків надзвичайних ситуацій.

Нормування ризиків є спеціально організованою нормативно-правовою діяльністю з розроблення і затвердження норм техногенної і природної безпеки, правил і регламентів господарської діяльності, які визначаються на основі значень ризику в межах прийнятних значень. Нормування є тим засобом, який встановлює у державі межі допустимості техногенної діяльності та границі захисту від небезпечних природних явищ. Нормативи ризиків мають утворювати критеріальну основу для механізмів регулювання техногенної та природної безпеки. Запровадження в Україні нормування ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру потребує створення державної системи нормування, яка має забезпечити:

    - єдність методологічних підходів до оцінки ризиків джерел небезпеки різної природи і різного виду, які існують на території України, та тих джерел небезпеки поза її межами, що можуть мати транскордонний вплив; - уніфікацію методів нормування; - врахування вагомості всіх наслідків соціально-економічного, природно-ресурсного, екологічного та іншого характеру, які можуть бути спричинені очікуваними надзвичайними ситуаціями природного і техногенного характеру; - врахування особливостей видів виробничої діяльності, техногенного навантаження територій, природно-кліматичних особливостей, цінності окремих територій; - галузеву і територіальну диференціацію нормативів ризиків; - врахування всіх факторів, що впливають на величину ризику надзвичайних ситуацій, пов'язаних із розміщенням, будівництвом та експлуатацією небезпечних техногенних об'єктів, створенням нової техніки, технологій та матеріалів; - періодичне коригування нормативів ризиків.

Умовою практичної реалізації нормативів ризиків надзвичайних ситуацій у господарській діяльності є визначення і забезпечення необхідних показників надійності тих технічних елементів та технологій, які можуть призводити до розвитку аварійних сценаріїв, а також показників надійності систем протиаварійного захисту та захисних споруд.

Нормативна база ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру спирається на два основних нормативних рівні ризиків: мінімально можливий і гранично припустимий. Прийнятний рівень ризику є ризик, менший або рівний гранично припустимого рівня ризику, а мінімально можливий - це той рівень, нижче якого зниження ризику є економічно недоцільним.

Для кожної галузі, небезпечної виробничої діяльності, території, типу техногенного чи природного об'єкту визначаються свої нормативи мінімально можливого та прийнятного ризиків, які повинні знаходитись в межах загальнонаціональних значень.

Нормування ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру спрямовується на формування принципово нового типу відносин між суб'єктами господарювання, функціональне призначення яких є забезпечення безпечного розвитку українського суспільства.

Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки є основою системи управління безпекою технічних та технологічних систем різних типів та рівнів. Вони включають такі основні етапи: обгрунтування цілей і завдань аналізу ризику; аналіз технологічних особливостей виробничого об'єкту; виявлення всіх джерел небезпеки; визначення подій здатних ініціювати виникнення аварії; формування ймовірних сценаріїв розвитку аварії; оцінювання ймовірності виникнення аварії для кожної події, що ініціює аварію; аналіз сценаріїв; визначення чинників ураження; моделювання та програмування масштабів наслідків аварій для персоналу, населення, навколишнього середовища за різними сценаріями розвитку аварій; оцінювання ймовірностей впливу зовнішніх чинників, які не залежать від умов експлуатації потенційно небезпечних об'єктів; оцінювання та аналіз ризику щодо його прийнятності; побудова полів потенціального ризику навколо кожного з виділених джерел небезпеки; визначення достатності превентивних заходів для забезпечення стійкості об'єктів до внутрішніх та зовнішніх впливів.

Техногенні та природні ризики розглядаються як ризики для населення, техногенних та природних об'єктів від негативних подій техногенного походження або ймовірність виникнення негативних подій техногенного характеру та можливих збитків від них за певний період часу. Техногенні ризики залежать від потужності й рівня технічного потенціалу конкретної країни. Є визнана тенденція, що з розвитком індустріального суспільства кількість негативних техногенних чинників зростає. Нарощування техніки, впровадження нових технологій, з одного боку, сприяє зростання добробуту і комфорту членів суспільства, з іншого боку - спричинює зростання рівня небезпеки, ризику виникнення техногенних аварій та надзвичайних ситуацій, що приводить до людських жертв, погіршення здоров'я населення, матеріальних втрат, руйнування навколишнього середовища.

На даний час в Україні не існує загально прийнятої методики оцінки технологічної безпеки промислових підприємств. Серед існуючих підходів немає єдиного який би всебічно охопив всі аспекти техногенної безпеки підприємств. Різні методології дають змогу оцінити певні сторони проблеми.

Методи кількісного аналізу ризику характеризуються розрахунком показників ризику. Проведення кількісного аналізу вимагає високої кваліфікації виконавців. Великого обсягу інформації по аварійності, надійності обладнання, врахування особливостей навколишньої місцевості, метеоумов, часу перебування людей на території та поблизу об'єкта, щільності населення та інших факторів.

Складні та дорогі розрахунки часто дають значення ризику, точність якого невелика. Для небезпечних виробничих об'єктів точність розрахунків індивідуального ризику, навіть у разі наявності всієї необхідної інформації, не вище одного порядку.

В основу кількісного аналізу ризику покладено ряд принципових положень, до яких належать:

    1. Поняття "ризик" асоціюється з поняттям "невизначеність"; якщо наперед відомо, що за будь-яких обставин матиме місце запланований результат, то ситуація не є ризикованою. Іншими словами, якщо ситуація визначена, то ризику не існує. 2. Рівень невизначеності техногенно-екологічних ситуацій та їх результатів залежить від випадкових факторів, врахування впливу яких базується на теоретико-ймовірнісному підході. 3. Ризик може бути кількісно оцінений у ситуації невизначеності за умови, що відомі закони розподілу випадкових факторів. 4. Чим триваліший термін ризикованої техногенно-екологічних ситуацій, тим більш непередбачуваними можуть бути наслідки, пов'язані з ризиком; у зв'язку з цим ризик можна вважати зростаючою функцією часу [7].

Існує декілька підходів до проблеми кількісного аналізу техногенного ризику. Найбільш поширеними є:

    - статистичні методи; - імовірнісні методи; - експертні методи; - метод індексних оцінок.

Статистичний метод дозволяє давати досить точну оцінку ризику і має властивість знижувати рівень невизначеності відносно показника ризику по мірі накопичування експериментальних даних. Але з допомогою цих методів досить важко отримати об'єктивну оцінку можливих наслідків порівняно різних аварій, ризик від яких для населення характеризується математичним очікуванням наслідків.

Статистичний метод передбачає аналіз даних статистичних спостережень значень деякого показника, наприклад, рівень втрат, які мали місце протягом певного часового інтервалу в минулому. Далі розраховуються відносні частоти виникнення цих значень. При достатньо великій кількості спостережень знайдені частоти розглядаються як ймовірності, необхідні для побудови законів розподілу, а рівень втрат класифікується як випадкова величина.

Імовірнісний метод базується на використанні математичних моделей, які пов'язують передумови аварій з можливістю їх прояву. Недоліками ймовірнісного методу є його громіздкість і трудомісткість, він потребує велику кількість вихідних даних, що в кінцевому рахунку приводить до низької точності отримуваних результатів.

До недоліків індексних методів відносять меншу точність та спрощення при розрахунках. Але разом з тим, їх перевагою є використання безрозмірних індексних оцінок в якості індикаторів, що значно спрощує використання таких методів і зменшує складність обчислень. За допомогою індексних методів досить легко порівнювати безпеку різних об'єктів завдяки тому, що всі індексні методи базуються на шкалі безпеки, за якої відбувається віднесення об'єкту до певного рівня безпеки [1].

Загальноприйняті метода аналізу ризиків розглядають як з якісної сторони, так і з кількісної. Перерахуємо ці основні методи, та їх кількісну сторону:

    - детерміновані кількісні методи: засновані на розпізнання образів (кластерний аналіз); ранжування (експертні оцінки); методика визначення та ранжування (НІRA); аналіз виду, наслідків та критичної відмови (FMECA); методика аналізу ефекту доміно; методика визначення та оцінки потенціального ризику; кількісне визначення впливу на надійність людського фактору. - ймовірвісно-статичні кількісні методи: контрольні карти. - теоритично-ймовірнисні кількісні методи: аналіз дерев подій; аналіз дерев відмов; оцінка ризику мінімальних шляхів від ініціюючої до основної подій; дерево рішень; ймовірнісна оцінка ризику ПНО. - ймовірнісно-евристичні кількісні методи: метод банальних оцінок; метод суб'єктивних ймовірностей оцінки небезпечних станів; метод узгодження групових оцінок і т. п.[8].

В основу кількісного аналізу ризику покладено ряд принципових положень, до яких належать:

    1. Поняття "ризик" асоціюється з поняттям "невизначеність"; якщо наперед відомо, що за будь-яких обставин матиме місце запланований результат, то ситуація не є ризикованою. Іншими словами, якщо ситуація визначена, то ризику не існує. 2. Рівень невизначеності техногенно-екологічних ситуацій та їх результатів залежить від випадкових факторів, врахування впливу яких базується на теоретико-ймовірнісному підході. 3. Ризик може бути кількісно оцінений у ситуації невизначеності за умови, що відомі закони розподілу випадкових факторів. 4. Чим триваліший термін ризикованої техногенно-екологічних ситуацій, тим більш непередбачуваними можуть бути наслідки, пов'язані з ризиком; у зв'язку з цим ризик можна вважати зростаючою функцією часу [7].

Похожие статьи




Кількісний аналіз техногенного ризику - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки

Предыдущая | Следующая