Поняття ризику та техногенна безпека в Україні - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки

Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об'єкти (ПНО) різної категорії та потужності, обумовлює велику вірогідність виникнення ТНС, які загрожують людині, економіці та природному середовищу. На території України функціонує понад 1,7 тис. промислових об'єктів, на яких зберігається або використовується більше 300 тис. тонн небезпечних хімічних речовин. Це заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, заводи з переробки нафти та нафтопродуктів, термінали і склади, де концентрується продукція хімічних виробництв. У зонах можливого хімічного зараження від цих об'єктів знаходяться понад 250 адміністративно-територіальних одиниць, в яких мешкає близько 20 млн. чоловік [1-2].

В Україні діє понад 1,5 тис. вибухо - і пожежонебезпечних виробництв, на яких зосереджено понад 13,6 млн. тонн твердих та рідких небезпечних речовин. Переважна більшість вибухо - і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних та південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто - і газопереробні, коксохімічні та металургійні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів і т. ін. [1-3].

Науково обгрунтовану відповідь на питання про екологічний та техногенний рівень безпеки в Україні можна дати тільки тоді, коли є відповідна методологія дослідження безпеки. Тому необхідно встановити "міру" або шкалу, за допомогою якої можна було б кількісно виміряти різні види небезпеки: від загроз аварій на підприємствах до природних катастроф або результатів повсякденної діяльності людей. Така шкала повинна давати можливість порівнювати ці види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки - міру захищеності людини та навколишнього середовища.

Сьогодні для вимірювання небезпеки загальноприйнятою є шкала, що базується на вимірюванні ризику від тієї чи іншої діяльності. При цьому під терміном "ризик" у його найзагальнішому значенні розуміють два таких кількісних показники, як величину збитку від тих чи інших подій, явищ або дій (наприклад, економічні збитки, кількість захворювань, травм, смертей тощо) та ймовірність виникнення цих подій, явищ або дій [4,13].

Ризик - кількісна міра небезпеки, яка визначається функцією двох змінних - ймовірності негативної події та розміру збитку від неї. В даній роботі будуть розглянуті природний та техногенний ризики.

Природний ризик - ризик для населення, соціальних, техногенних і природних об'єктів від негативної події природного походження.

Техногенний ризик - ризик для населення, соціальних, техногенних і природних об'єктів від негативної події техногенного походження.

Ймовірнісна форма розуміння ризику широко використовується спеціалістами промислової, природної та екологічної безпеки. Нині можна розглядати індивідуальний і соціальний, відносний і привнесений, кумулятивний і додатковий ризики, які можна використовувати для оцінки ризику в тій чи іншій ситуації. Наведемо тлумачення цих понять.

Індивідуальний ризик інформує про поширення ризику у вигляді можливого ураження конкретного чи типового індивіда у певній точці простору при певному впливі. Він може бути розрахований у спосіб перемноження частоти реалізації загроз із смертельним наслідком і фактору зайнятості, що показує в частках одиниці часу перебування індивіда в небезпечній зоні.

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності небезпеки і визначається як "залежність ризику (частоти виникнення) подій, що означає ураження певної кількості людей, що підпали під дію певного виду та при реалізації певних загроз, від цієї кількості людей". В. Маршалл вважає, що таке розуміння ризику останніми роками стає загальноприйнятим [16]. Зауважимо, що таке тлумачення ризику встановлює тільки одну - соціальну сферу фіксації ризику, не враховуючи при цьому економічну й екологічну, що є характерними для багатьох робіт з промислової безпеки.

Відносний ризик - це величина, що є відношенням умовних ймовірностей та виникнення події B >за наявності чи відсутності події A:

(1.1)

Привнесений ризик. Якщо подія A - наявність досліджуваного нами фактора ризику, а подія B - наявність результуючого фактора і дорівнює

,

Тоді величина привнесеного ризику визначається за формулою:

(1.2)

Привнесений ризик можна інтерпретувати як частку, на яку зменшиться величина - імовірність наявності в популяції результуючого фактору при усуненні фактору ризику. Але привнесений ризик залежить від величини - частки об'єктів з фактором ризику, тому при порівнянні популяцій, в яких вплив цього фактору різний, він не може застосовуватися.

Кумулятивний ризик (ризик населення) - це кількість випадків виникнення специфічного ефекту, який очікується у певної групи населення.

Додатковий ризик - зростання ймовірності виникнення небажаного ефекту, пов'язаного з специфічною причиною (наприклад, вплив токсичних сполук).

В даний час методологія кількісної оцінки ризику, спочатку розроблена для ядерної енергетики, усе більш широко використовується в інших галузях людської діяльності. Це досить складна методологія, що при сучасному рівні розвитку науки і техніки вже може бути освоєна більшістю країн світу. У той же час для вдосконалення методології та розширення сфери її застосування необхідне посилення науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності з накопичення бази даних по ймовірності тих чи інших подій, по функціях "доза-ефект", методів алгоритмізації опису складних технічних систем та природних подій і т. д. [3].

Побудова уніфікованої методології аналізу ризику представляє собою складну соціально-економічну проблему. Одна з її найважливіших рис полягає в тому, що її рішення визначається характером взаємодії економічних, соціальних, екологічних і демографічних факторів, що характеризують розвиток того чи іншого суспільства. При цьому необхідно врахувати, що розвиток техніки, спрямоване на підвищення матеріального рівня життя, одночасно веде і до появи тих чи інших видів небезпеки, як для здоров'я людини, так і для навколишнього середовища. На усунення цих видів небезпеки техногенного походження необхідно витрачати певну частку матеріальних ресурсів суспільства, які незалежно від того, великі вони чи малі, обмежені. Непропорційно великі витрати на підвищення безпеки промисловості означають, що в умовах обмеженості ресурсів ми будемо змушені відмовитися від прискореного розвитку соціальної і культурної сфер, матеріальної бази, освіти і виховання і т. д. На такому шляху в суспільстві будуть накопичуватися економічні та соціальні проблеми, які зрештою можуть призвести до зниження безпеки в суспільстві і навіть до межі стійкості всієї соціальної системи.

У зв'язку з цим важливе значення в проблемі забезпечення безпеки набуває проблема оптимального розподілу обмежених матеріальних ресурсів на зниження ризику від тих чи інших видів небезпеки, дії яких можуть бути піддаються людина і навколишнє середовище.

Оцінка ризику - процес визначення імовірності виникнення аварій або надзвичайних ситуацій та відповідних їм збитків.

Оцінка ризику включає, як правило, аналіз ризику джерела небезпеки і вимір цієї небезпеки за рівнем наслідків впливу на людину і навколишнє середовище. У зв'язку з тим, що методи кількісної оцінки ризику розвинені недостатньо для існуючого широкого спектру факторів небезпеки, як тимчасове кількісного вираження може прийматися система показників небезпек.

Таким чином, до складу такого "інструментарію" для аналізу ризику повинні входити принаймні три групи розрахункових методів і програм з необхідними базами даних:

    1) методи і програми для ймовірнісної оцінки шляхів виникнення і процесів розвитку небажаних подій (аварій, стихійних лих і катастроф); 2) методи і програми, що описують наслідки небажаних подій, наприклад вихід, поведінку і розповсюдження в навколишньому середовищі небезпечних речовин і механізми ураження цими речовинами організму людини; 3) методи та розрахункові програми оцінки економічного збитку і оптимізації витрачання коштів на запобігання або зменшення наслідків небажаних подій.

Аналіз ризику - систематичне використання наявної інформації для ідентифікації небезпек і визначення ризику для однієї людини, населення, майна, соціальних і техногенних об'єктів та навколишнього природного середовища.

Похожие статьи




Поняття ризику та техногенна безпека в Україні - Аналіз та оцінювання ризиків у сфері техногенної безпеки

Предыдущая | Следующая