Висновок - Договори про надання банківських послуг

Господарський кодекс України досить велику увагу приділяє регулюванню банківських договорів і зобов'язань, які виникають на їх підставі. Вперше в українському законодавстві закріплено розгорнуту регламентацію цих відносин, які раніше регулювалися за допомогою підзаконних, загалом відомчих нормативних актів, а їх законодавче регулювання обмежувалось нормами відсилочного характеру.

Відносини між установами банків і клієнтами грунтуються на договірній основі, тобто банківських договорах. Правове регулювання банківських договорів здійснюється на підставі значної кількості різноманітних нормативно-правових актів, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства, і, як наслідок, постає питання про галузеву приналежність банківських договорів. Ми не беремо за мету проаналізувати всі договори, які використовуються в банківській діяльності, а лише ті, які належать до виключно банківських операцій, для здійснення яких необхідна ліцензія Національного банку України.

Взагалі, питання щодо галузевої належності банківських договорів серед науковців є досить спірним. Досить велика група авторів розглядає цивільно-правову концепцію. Так, цивільно-правова наука традиційно розглядає банківське право як частину цивільного права. Зокрема, така думка була висловлена Іоффе О. С. Серед цивільних зобов'язань він виділяє групу зобов'язань з кредитування та розрахунків.

Ряд авторів дотримуються точки зору, відповідно до якої банківські договори є інститутом господарського права. Наприклад, Коган Л. М. вважає, що відносини, в яких беруть участь банки, є господарсько-правовими. Танчук І. А. розглядає кредитні правовідносини як частину господарського права, включаючи кредитні зобов'язання в групу господарських зобов'язань з передачі майна у володіння, користування, розпорядження на умовах повернення рівноцінного майна.

На сьогодні проблеми правового регулювання банківських відносин недостатньо науково розроблені та висвітлені в юридичній літературі. Окремі аспекти організації та діяльності Національних банків та банків у Центральній Європі розглядались у роботах Вишневського А. А., Динніка О. Г., Єрпильової Н. Ю., Кротюка В. Л., та інших авторів. Проте наукові дослідження правового регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи, які є країнами-претендентами на членство в ЄС, не проводились, а це було б доречно у зв'язку з державною політикою України на інтеграцію з ЄС. Недостатня розробленість певних теоретичних положень, потреба вдосконалення діючого законодавства, відсутність комплексного дослідження у зазначеній сфері вказують на актуальність теми данної курсової роботи.

Проблеми банківських правочинів криються у помилковому розумінні їх правової природи, специфіці суб'єктного складу його сторін, практиці застосування чинного законодавства, не точному формулюванні визначення окремих юридичних категорій, що опосередковані з ними.

На рівні положень ЦК України детально не врегульовані всі ті питання, що стосуються вчинення банківських правочинів. Розробка та доопрацювання законів, що визначають права та обов'язки банків при наданні клієнтам фінансових послуг, потребує запровадження відповідних комплексних теоретичних напрацювань.

На підставі викладеного слід зазначити, що суспільні відносини, які виникають з приводу взаємодії банку з клієнтами, є істотним та невід'ємним елементом сучасної економіки. Їх нормальне функціонування - це один із найважливіших факторів макроекономічної стабільності та економічного розвитку. Отже, одним із завдань сучасного етапу становлення економіки України є реформування правових засад розвитку діяльності у сфері надання банківських послуг. Реалії розвитку ринкових відносин в Україні вказують на потребу вдосконалення функціонуючих банківських механізмів та впровадження нових.

Похожие статьи




Висновок - Договори про надання банківських послуг

Предыдущая | Следующая