РАДІО В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ - Специфіка роботи радіожурналіста

Радіо журналіст авторська передача

В історії XX століття практично нема другого настільки яскравого прикладу взаємодії та взаємовпливу, як радіо та інші засоби масової інформації. Для формування індивідуальної і громадської думки необхідне вільне поширення інформації та вільний обмін нею. Ця умова, як зазначає президент Європейської телерадіомовної Спілки Альберт Шарф, є однією з головних, що забезпечують функціонування демократичного суспільства. [18, c.8]

Звідси випливає важливість комунікації. Люди можуть поліпшити умови свого життя, удосконаливши соціальні інститути, якщо користуватимуться засобами комунікації. Нічим не обмежений зв'язок між людьми, вільне розповсюдження вільної для всіх інформації визначають рівень соціального розвитку суспільства. Засоби масової інформації є інструментом, що забезпечує зв'язок між людьми. Академік А. З.Москаленко вважає, що до ЗМІ належать також інформаційні служби: телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, пресслужби, агентства паблік рилейшнз, професійні журналістські клуби й асоціації, органи управління системою журналістики, організації, що займаються підготовкою і перепідготовкою журналістських кадрів. [30, c.26] Згідно з законодавством України радіо теж є однією з основних складових сучасних ЗМІ.

Першу в світі радіопередачу за винаходом О. Попова (Росія) здійснено у 1895 р. У 1896 р. В. Марконій (Італія) зробив першу радіопередачу на відстань три кілометри. Систематично радіопередачі в Америці і Європі розпочали транслювати на початку 20-х років XX століття. У США, наприклад, перша радіомовна станція почала працювати у 1920 р. В Україні регулярне радіомовлення започатковано 16 листопада 1924 р. (Харків). Виникнення радіо сприймалося як реальне чудо. Воно вражало уяву вченого і селянина, поета і музиканта, робітника і державного діяча. Радіомовлення не тільки виправдало сміливі передбачення про його можливості, але й щороку їх розширювало. Воно стрімко пронизало всі сфери суспільного життя: проникло у культуру, мистецтво, ідеологію, політику, науку, освіту, виховні процеси. Відразу внесло чимало принципово нового у способи людського спілкування, інформаційні процеси. [42, с. 42]

Згодом відбулося чітке розмежування радіомовлення з іншими засобами масової комунікації. Це пов'язано з його специфікою як глобального звукового засобу спілкування. Радіомовлення не претендувало на аналітичні засади преси, не могло закарбувати світ у русі, безсиле було дати видиме, наочне відображення дійсності, як це блискуче робило кіно. Натомість радіо незрівнянно забезпечувало словузвучання. Радіохвилі могли в одну мить облетіти весь світ, найоперативніше донести повідомлення, будь-яку думку і почуття людини у найвіддаленішу точку планети. Радіо не могло показати артиста на сцені театру, концертного залу чи естради, котрий зараз, тут, перед очима публіки і для неї творить своє мистецтво. Але радіо могло передати живе життя героїв, що міститься у звуках їх голосів, воно могло принести до оселі велику літературу, музику усіх часів і народів, голоси найкращих співаків, майстерність талановитих музикантів. Тривалий час основними формами мовлення були радіогазети, радіожурнали, випуски "Останніх вістей", концерти. З часом радіожурналісти набули досвіду підготовки інформаційних, публіцистичних, художньо-публіцистичних програм. Різноманітнішою ставала тематична спрямованість радіопередач, поліпшувалася якість їх підготовки. Діяльність радіо стабілізувалася. [24, c.18]

Похожие статьи




РАДІО В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ - Специфіка роботи радіожурналіста

Предыдущая | Следующая