ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Релігія як суспільно-функціонуючий феномен

Актуальність теми дослідження. В історії людства релігія постає суттєвим засобом прилучення індивіда до різних сфер суспільного життя. Тому усвідомлення сутності її функціональності та механізмів реалізації в житті суспільства й особистості становить окрему і досить перспективну філософсько-соціологічну та філософсько-антропологічну проблему. Це пояснюється, з одного боку, тією важливою суспільною роллю, яку відіграє релігія в соціумі, а з іншого - тими трансформаціями, які відбуваються в ній під впливом змін у самому суспільстві. В результаті радикальних соціально-економічних перетворень, спричинених процесом глобалізації світу, в релігійному комплексі об'єктивно відбувається переорієнтація з притаманних для нього вертикальних відносин "Бог - людина" на горизонтальні - "Людина - людина", що зумовлює його поглиблене "входження у світ". За сучасних умов це зможливлює його функціонування і за релігійними межами. Це, у свою чергу, слугує розвитку процесу раціоналізації самих релігійних положень та уявлень. Тому дослідження в цьому напрямі покликані дати відповідь на комплекс питань, пов'язаних з функціональністю релігійного комплексу в соціумі та основними формами її реалізації, а також основних віх їх еволюції. Очевидно, що такий підхід здатний істотною мірою поглибити осягнення самого феномена релігії, суті його соціальних функцій та форм їх реалізації у суспільстві.

Дослідження системи функціональності релігії та основних рівней її суспільного вияву дають можливість розглянути механізм утвердження суспільного буття людини в процесі релігійної діяльності, реалізації суспільної сутності самого релігійного комплексу, а також еволюцію змісту і форм реалізації його функціональності в процесі соціогенезу.

Водночас актуалізація проблеми вивчення еволюції змісту і форм функціональності релігії в процесі розвитку соціуму роблять теоретичний аналіз їх гостро актуальним питанням, оскільки її вирішення має очевидний прикладний вимір у справі досягнення міжконфесійного та громадянського спокою, утвердження міжнародних правових стандартів у сфері свободи совісті й релігійних прав людини, дозволяє з'ясувати основні напрямки її еволюції і, відповідно, синхронізувати з процесами соціальної диференціації в суспільстві, його прогресивним розвитком.

Важливість означених проблем, які мають вагоме науково-теоретичне та науково-практичне значення і водночас не знайшли достатнього розв'язання у працях як українських, так і закордонних дослідників релігійного феномену, також зумовило наш вибір даної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди, де виконувалася дисертація, є безпосереднім. Дисертація пов'язана із тематикою, досліджуваною відділом філософії релігії Відділення, зокрема темами "Феномен релігії: історіософський контекст (1997-1999 рр., державний реєстраційний номер № 0101U002570); "Тенденції розвитку релігії і релігійності в українському суспільстві" (2000-2002 рр., № 0101U002661); "Релігія в контексті глобалізаційних процесів сучасності (2001-2003 рр., № 0163U000219).

Мета дослідження обумовлена актуальністю обраної теми, необхідністю, з урахуванням сучасного розвитку функціонування релігійного комплексу, розглянути його як системно-функціонуючий засіб включення людини до суспільного буття, а також еволюцію змісту і форм функціональності релігії в процесі соціогенезу. Відтак метою даного дослідження є встановлення дискурсу системи функціональності релігії та рівней її суспільного вияву.

Дисертант поставив перед собою наступні завдання:

Дослідити теоретико-методологічні проблеми визначення релігії як суспільно-функціонуючого феномена;

Визначити суб'єкти і об'єкти суспільного функціонування релігії;

Обгрунтувати значення релігії як світоглядної основи подолання "розірваності" індивідуального буття людини в умовах суперечливої дуальності її існування;

Провести аналіз загальної системи та основних структурних елементів функціональності релігійного комплексу і рівней її суспільного вияву;

Охарактеризувати сутність, специфіку реалізації світоглядно-сенсотвірної, ціннісно-регулятивної, соціально-організаційної й комунікативно-трансляційної підсистем загальної системи функціональності релігійного комплексу;

З'ясувати закономірності еволюції змісту та форм функціонування релігії в процесі соціогенезу;

Розкрити синкретичність форм функціонування релігії в умовах первісного суспільства;

Проаналізувати механізм впливу процесів сакралізації та секуляризації на зміну сфер реалізації функціональності релігії в соціумі;

Дослідити вплив постмодерну на процес трансформації змісту та форм функціонування релігійного комплексу в сучасних умовах.

Головна проблема, яка вирішується в дисертації, - це релігія як суспільно-функціонуючий феномен, система її функціональності та рівні суспільного вияву, еволюція змісту та форм функціонування релігії в процесі соціогенезу. Відтак, ці сфери постають об'єктом дослідження, а трансформації, які визначають суспільну реалізацію функціональності релігії та етапи її розвитку, - предметом дослідження.

Методи дослідження включали в себе фундаментальні принципи релігієзнавчого аналізу, системного аналізу, поєднання системно-функціонального й феноменологічного підходів, принципи об'єктивності й історизму, а також концепти класичних і посткласичних теорій релігії. Хоча основні методи, що їх було застосовано в праці, належать до філософії релігії (насамперед це стосується осмислення релігії як суспільно-функціонуючого феномена, осягнення зв'язків між структурними складовими його загальної системи функціональності та інтерпретації емпіричних знань про релігійні суб'єкти і об'єкти й сукупність релігійних реальностей), але при дослідженні застосовувалися також методи інших релігієзнавчих дисциплін. Зокрема, з'ясування функціонально-структурних аспектів релігійних трансформацій потребувало використання методів соціології релігії, а аналіз еволюції форм функціонування релігійного комплексу - методів історії релігії. При виявленні загального і особливого у функціонуванні конфесій дисертант послуговувався компаративістикою, яка дозволила виокремити закономірності казуальних виявів та інновації від періодично повторюваних процесів і тим самим наблизитися до осмислення суспільних функцій релігії в соціумі. Для цього також застосовувалися ідеї, які містять теорії сакралізації та секуляризації, глобалізації, приватизації та реприватизації релігії. Також використовувалися такі загальнологічні методи наукового пізнання як формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетико-дедуктивний, аналізу і синтезу, аналогії, індивідуалізації й узагальнень. При цьому дисертант у своєму дослідженні опирався на загальнонаукові та специфічні принципи позаконфесійності, світоглядного плюралізму.

Наукова новизна дослідження. В результаті комплексного і цілісного дослідження релігії як суспільно-функціонуючого феномена встановлено, що функціональність релігії є системним явищем, в якому її функції структуровані в координаційну та ієрархічну систему, що має конфесійну визначеність і направленість, оскільки реалізується через діяльність конкретних релігійних інституцій та організацій, через окремих віруючих. Основними структурними складовими означеної системи є світоглядно-сенсотвірна, ціннісно-регулятивна, соціально-організаційна та комунікативно-транслююча підсистеми функцій. Ядром, системоутворюючим чинником системи виступає світоглядно-сенсотвірна підсистема, оскільки вона зумовлює релігійне розуміння сенсу життя особистості та соціуму і тим самим задає відповідний ідейний зміст всім іншим підсистемам, що вимагає конфесійних форм їх реалізації.

Форми та зміст системи функціональності релігії мають історичний характер і еволюціонують відповідно наявності у соціальному просторі в першу чергу сакральних й секуляризаційних компонентів. Еволюція змісту функціональності релігійного комплексу та форм її вияву в процесі соціогенезу об'єктивно веде до істотного звуження суспільних сфер її реалізації, що виявляється у переході з інституційного рівня на особистісний і ментальний, зумовлює процес її приватизації. Цей висновок обгрунтовано й розвинено низкою теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною, а саме:

    - Функціонування релігії зводиться до сукупності суспільних ролей, які вона виконує щодо спільноти людей. Воно визначає або корегує майже всі форми поведінки віруючої людини. - Релігія історично виступає світоглядно-змістовною основою подолання "розірваності" індивідуального буття людини (природного і соціального, раціонального і ірраціонального, смертного і безсмертного), оскільки, пропонуючи пріоритет потойбічного вічного життя, виводить існування особистості за межі форм земної життєдіяльності, які є спільними як для тварин, так і людей. В цьому контексті релігійний феномен виступає засобом подолання смертності індивідуального людського життя і утверджує самоусвідомлення особистості як безпосереднього учасника вселенського буття.

Суб'єктами функціонування релігії виступають активно діючі особи - віруючий індивід, релігійні спільноти людей та релігійні інституції й організації, а об'єктами цього функціонування є Бог (в більшості конфесій), надприродні сили, святе, священне, а також ті суспільні явища та процеси, на які спрямована діяльність релігійних суб'єктів. Функціональність релігійного комплексу на практиці реалізується саме в процесі взаємодії релігійних суб'єктів і об'єктів;

Функціональність релігії, постаючи способом її буття, виявляється у сукупності суспільних функцій, які релігійний комплекс виконує щодо конкретної спільноти віруючих людей. Систему такої функціональності, виходячи з його соціальної ролі в соціумі, можна звести до координаційної та ієрархічної системи, головними структурними елементами якої є світоглядно-сенсотвірна, ціннісно-регулятивна, соціально-організаційно та комунікативно-трансляційна підсистеми функцій.

Системоутворюючим елементом всієї системи функціональності релігії виступає світоглядно-сенсотвірна підсистема, оскільки вона, даючи людині відповідь на питання про сенс життя в цьому і потойбічному житті, цим самим зумовлює зміст її діяльності, надає цілісності й єдності всім структурним елементам означеної системи, виступає її інтегративним началом. Займаючи в ієрархії елементів даної системи провідне місце і, відповідно, знаходячись у корелятивному зв'язку з іншими функціями системи, вона надає їм відповідної світоглядно-конфесійної орієнтації.

Ціннісно-регулятивна підсистема, маючи певне світоглядно-конфесійне наповнення, пронизує всі інші елементи системи функціональності релігії (соціально-організаційну, комунікативно-транслюючу підсистеми), надає їм організаційної цілісності, формує відповідне релігійне ціннісне ставлення до предметів і явищ життя і тим самим зумовлює конкретну систему координат життєдіяльності віруючих людей.

Соціально-організаційна підсистема функціональності релігії постає історично необхідною у процесі досягнення єдності світу і зміцнення солідарності людей на засадах, визначених релігією кінцевих сенсів існування природи, суспільства і, відповідно, людини. Її суспільна реалізація відбувається через сукупність функцій (інтегративна, стабілізаційна, легітимна, регулятивна та ін.), які забезпечують певну стабільність і стійкість в першу чергу релігійних спільнот.

Комунікативно-трансляційна функціональність релігії у своїх конкретних виявах (нормативна, виховна, пізнавальна, інформативна та ін.) відіграє важливу роль у процесі соціалізації індивіда, включення його в соціальну діяльність, оскільки специфічними методами адаптує його до конкретно-історичного, соціокультурного середовища.

Основною формою реалізації суспільної функціональності релігії в соціумі виступають релігійні інституції та організації, функції яких охоплюють тією чи іншою мірою всі сфери суспільного життя. Репрезентуючи релігію, яка постає як всезагальність, такі організації слугують утвердженню суспільного буття людини, оскільки формують в ній колективне начало через надання їй спільного трансцендентного ідеала, який охоплює весь універсум сутності й існування особистості.

Сфери та обсяги функціонального впливу релігійного феномену на суспільство та особистість зумовлюються історично, соціально і конфесійно. Процес виникнення нових релігій має об'єктивний характер, оскільки постає реакцією на те, що попередня релігія в умовах постійної трансформації суспільства вичерпала свою здатність задовольняти новий рівень духовних запитів соціуму і людей. Із-за цього попередня змістовна функціональність втрачає суспільну значимість. За сучасних умов релігійні інституції та організації у своїй діяльності все більше виходять за межі того, що характеризує їх як власне релігійні, оскільки у своїй діяльності вони все більшою мірою змушені переорієнтовуються з вертикального підпорядкування відносин "Бог - людина" на горизонтальне "Людина - людина", що веде до зменшення в них сакральних моментів. В такий ситуації об'єктивно отримує розвиток процес "змирщення" функцій релігійних організацій, що відображає подальше поглиблення процесу "входження людини у світ".

В умовах нерозчленованого первісного суспільства функціонування релігійних вірувань носило синкретичний характер, оскільки через об'єктивні причини ще не була вибудована вертикальна система відносин "Бог - людина". Через це релігія не була виокремлена в окрему організаційну структуру з притаманними їй сакральними функціями. Тому вона виступала якісним станом первісної спільноти, а всі сфери діяльності роду чи племені були для неї "соціальним полем" реалізації власної функціональності.

Сакралізація, через надання священного характеру відносинам "Бог - людина", постає суттєвим чинником розширення "соціального простору" та сфер функціонування релігії, оскільки релігійне санкціонування поширюється на соціальні інституції й організації, відносини, форми суспільної та індивідуальної свідомості, поведінку та діяльність віруючих людей.

Секуляризація має форму звільнення суспільства і особистості від впливу релігії через десакралізацію відносин. Тому вона певною мірою є специфічною реакцією на процес сакралізації. Сам секуляризаційний процес виступає актом внутрішнього якісного трансформування релігійного комплексу, в ході якого відбувається розмивання межі між релігією і тим, що нею, власне, не є. В підсумку це істотно звужує сфери реалізації її функціональності.

Постмодерн в методологічному плані негативно відноситься до релігії як такої, оскільки не визнає об'єктивного існування універсальної істини, що є основою діяльності більшості конфесій. Тим самим він поглиблює процес переорієнтації з притаманних для релігії вертикальних відносин "Бог - людина " до горизонтальних "Людина - людина", що слугує трансформації змісту та форм функціонування релігійного комплексу в сучасних умовах. Це, в свою чергу, зумовлює зникнення деяких соціальних функцій релігії, зокрема функції легітимізації політичних інституцій. Водночас відбувається перехід з неосновних функцій в основні (благодійницька, просвітницько-освітня). Більше того, з'являються нові функції, зокрема комерційна. Таким чином, за сучасних умов церква з метою виживання змушена йти у світ, а не уникати його, як це було раніше. В підсумку такий процес слугує урізноманітненню інституалізованих виявів релігійного життя.

Теоретичне значення дослідження. Дисертація являє собою перше фундаментальне дослідження системи функціональності релігії в соціумі, її основних структурних складових та взаємозв'язку між ними, механізму їх впливу на суспільство і особистість, роль релігійного комплексу та його основних структурних складових в процесі реалізації функціональності, а також трансформації виконання суспільних функцій в процесі соціогенезу. Робота прирощує релігієзнавче знання, створює передумови для більш глибокого і всебічного вивчення в подальшому механізму функціонування релігійного комплексу. Вона дозволяє виявити універсальні і специфічні тенденції цього функціонування та відокремити їх від випадкових виявів, а також оцінити релевантність посткласичних теорій релігії і окремих теоретичних концептів стосовно соціального простору та сфер функціонування релігії, еволюцію функціонування релігії за умов розповсюдження світогляду постмодерну.

Крім науково-теоретичної значущості, результати дослідження мають виразне практичне застосування. Вони зорієнтовані на конструювання моделей врегулювання міжконфесійних конфліктів, зняття суперечностей, що виникають внаслідок конкурентної діяльності релігійних організацій. Отримані результати здатні слугувати як методологічні засади подальших уточнень теорій релігії, сакралізації та секуляризації, глобалізації, приватизації релігії, прогнозування основних тенденцій у функціонуванні релігійного комплексу в сучасних умовах. Матеріали і висновки дисертації можуть бути корисними для підготовки навчальних курсів з релігієзнавства і культурології, а також при читанні спецкурсів з філософської, релігієзнавчої, соціологічної та культурологічної спеціалізацій.

Апробація результатів дослідження систематично здійснювалася в процесі участі дисертанта в міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: "Історія релігій в Україні" (Львів, 1998, 1999, 2000, 2002, 2003, 2004), "Християнство і культура" (Тернопіль, 1998), "Релігія і Церква в Подільському регіоні: історія і сучасність" (Хмельницький, 2002), "Державно-церковні відносини в Україні: регіональні аспекти" (Хмельницький, 2003), "Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні" (Чернівці, 2003), "Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні" (Київ, 2003), "Людина - світ - культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень" (Київ, 2004), "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, 2004), "Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні" (Чернівці, 2004), "Свобода релігії в умовах сучасної трансформації і глобалізації" (Київ, 2004) та інших. Крім того, результати дослідження оприлюднювалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Хмельницького університету управління та права (1998-2004). Вони використовувалися під час читання курсів "Релігієзнавство" та "Українська та зарубіжна культура" в названому університеті. Дисертація обговорювалася на засіданні відділу філософії релігії та на Вченій раді Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені в індивідуальній монографії "Функціональність релігії: природа і вияви", а також в більш як 20 публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації і послідовність викладу обумовлена специфікою теми, метою і завданнями дослідження.

Вирішення сформульованих в дослідженні завдань передбачає здійснення у першому розділі розгляду теоретико-методологічних проблем визначення релігії як суспільного феномену, виявлення суб'єктів і об'єктів функціонування релігії та розгляд її як світоглядної основі включення людини в суспільне буття в умовах дуальності її існування, що зумовлює "розірваність" індивідуального буття і об'єктивну потребу засобів його подолання.

У другому розділі, безпосередньо випливаючим з висновків і логіки роботи, проведено аналіз системи функціональності релігії, її основних структурних компонентів, їх взаємозв'язок та взаємозумовленість, рівні та специфіка їх суспільної реалізації.

В третьому розділі розглядається функціональність релігійного комплексу як форми реалізації суспільної сутності релігії. Аналізується взаємозв'язок та специфіка функціонування структурних елементів релігійного комплексу в житті суспільства, розкривається роль релігійних інституцій та організацій як основних форм реалізації суспільної функціональності релігії, "змирщення" функцій релігійних інституцій та організацій як результат процесу "входження" людини у світ".

В четвертому розділі розглядаються зміст та форми функціональності релігійного комплексу в процесі соціогенезу. Розкривається синкретичний характер функціонування релігії в умовах первісного суспільства, аналізуються причини виникнення та розвитку процесів сакралізації й секуляризації, які постають суттєвими чинниками зміни сфер реалізації функціональності релігії у суспільстві. Проведено аналіз постмодерну як фактора трансформації форм та змісту функціонування релігійного комплексу в сучасних умовах.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (670 позицій). Повний обсяг дисертації становить 390 сторінок, з них 321 сторінки основного тексту.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Релігія як суспільно-функціонуючий феномен

Предыдущая | Следующая