Роль християнства у культурі Середньовіччя, Загальна характеристика соціокультурної ситуації - Релігійний фактор у міжнародних відносинах епохи Середньовіччя

Величезну роль у становленні середньовічної культури відіграло християнство, що ввібрало в себе уявлення та традиції, які залишились йому у спадок від доби античності. Виокремлення християнською культурою своєї неповторності, самоусвідомлення епохи йшло через протиставлення та порівняння її основних позицій з культурною спадщиною античності. Християнство, для того щоб упоратися з язичницькою культурою, вимушене було її освоїти. У свою чергу, це освоєння язичницької традиції призвело до суттєвої внутрішньої перебудови латинської християнської культури. Так на основі синтезу двох різних культур - варварської і античної, виникла нова культура епохи Середньовіччя.

Загальна характеристика соціокультурної ситуації

Термін "Середньовіччя" виник в епоху Ренесансу. Мислителі італійського Відродження розуміли його як похмурі "серединні" століття в розвитку європейської культури, час загального занепаду, що лежить посередині між блискучою епохою античності і власне Відродженням, новим розквітом європейської культури, відродженням античних ідеалів. І хоча пізніше, в епоху романтизму, виник "світлий образ" Середньовіччя, обидві ці оцінки Середньовіччя створювали вкрай односторонні і помилкові образи цього вкрай важливого етапу розвитку західноєвропейської культури.

Насправді все було набагато складніше. Це була складна, різноманітна, суперечлива культура, так само, як і складним було середньовічне суспільство. "В природу суспільства органічно входить людська свідомість, і неможливо зрозуміти устрій і функціонування соціального світу, абстрагуючись від багатошарового розумового універсуму, котрий є його основою"[12, с. 5].

Західноєвропейська середньовічна культура являє собою якісно новий рівень розвитку європейської культури, наступний після античності і охоплює більш ніж тисячолітній період (V - XVст.).

Перехід від античної цивілізації до Середньовіччя був зумовлений, по-перше, розпадом Західної Римської імперії в результаті загальної кризи рабовласницького способу виробництва і пов'язаного з ним краху всієї античної культури. Глибинна криза римської цивілізації, що трансформувалась у кризу всього соціально-економічного ладу, який лежить в її основі, чітко окреслилась вже в IIІ ст. Зупинити процес розпаду, що почався було неможливо. Не допомогла і духовна реформа імператора Костянтина, що перетворила християнську релігію в дозволену, а потім і панівну. Варварські народи охоче приймали хрещення, але це аж ніяк не зменшувало силу їхнього наступу на послаблену імперію.

Другим чинником, що визначив майбутнє русло розвитку європейської цивілізації стало Велике переселення народів (з IV по VII ст.), в ході якого десятки племен вирушили до завоювання нових земель. З 375 р., коли перші загони вестготів перетнули дунайський кордон імперії, і до 455 р. (взяття вандалами Риму) тривав болісний процес згасання найбільшої цивілізації античного світу. Західна Римська імперія, що переживала глибоку внутрішню кризу, не змогла протистояти хвилям варварських навал і в 476 р. припинила своє існування. У результаті на її території виникли десятки варварських королівств.

З падінням Римської імперії починається історія західноєвропейського Середньовіччя (Східна Римська імперія - Візантія - існувала ще 1000 років - до сер. XV ст.) християнство католицький церква папство.

Становлення середньовічної культури відбулося в результаті драматичного та суперечливого процесу зіткнення двох культур - античної і варварської, що супроводжувався, з одного боку, насильством, руйнуванням античних міст, втратою видатних досягнень античної культури (так, взяття Риму вандалами в 455 р. стало символом знищення культурних цінностей - "вандалізмом"), з іншого боку, - взаємодією і поступовим злиттям римської і варварської культур.

Культурна взаємодія між варварськими племенами і Римом існувала і до загибелі імперії. Після падіння Риму культурний вплив його спадку вилився у форму його освоєння (особливо сприяло цьому освоєння латині, що стала мовою загальноєвропейського спілкування і правових актів). Знання латини дозволило осмислити не тільки античне право, а й науку, філософію, мистецтво тощо. [14, с. 299].

Таким чином, становлення середньовічної культури відбувалося в процесі взаємодії двох начал: культури варварських племен (германське начало) і античної культури (романське начало). Третім і найважливішим чинником, що визначив процес становлення європейської культури, стало християнство. Християнство стало не тільки її духовною основою, а й тим інтегруючим початком і водночас каталізатором, який дозволяє говорити про західноєвропейську культуру як про єдине і цілісне явище.

Отже, середньовічна культура - це результат складного і подекуди суперечливого синтезу античних традицій, культури варварських народів і християнства.

Однак вплив цих трьох начал середньовічної культури на її характер не був, та й не міг бути рівнозначним. Домінантою середньовічної культури, її духовним стрижнем стало християнство. Воно виступало в якості нової світоглядної парадигми світосприйняття і світовідчуття людини тієї епохи.

Похожие статьи




Роль християнства у культурі Середньовіччя, Загальна характеристика соціокультурної ситуації - Релігійний фактор у міжнародних відносинах епохи Середньовіччя

Предыдущая | Следующая