Архівні веб-сайти - Зарубіжні архіви в мережі Інтернет

Сьогодні інтенсивне впровадження інноваційних технологій і поширення телекомунікаційних засобів передачі інформації в світі сприяє продуктивному ознайомленню суспільства зі змістом глобального інформаційного середовища. Сучасні умови для створення веб-ресурсів у архівній справі сприяють постійному збільшенню кількості архівних веб-сайтів різних країн в Інтернеті. Виникає питання: наскільки користування ними є раціональним та ефективним? Також цікавим є питання - для кого створюють архівні сайти? Наскільки вони запитуванні і яку аудиторію цікавлять? Якщо йдеться лише про науковців, зацікавлених у проведенні своїх досліджень, то, можливо, вони й зовсім не потрібні? Професійні вчені добре знають у яких архівах можуть знаходитися фонди, що цікавлять їх, де ці архіви розташовано, а необхідні архівні довідники стоять на полицях їхніх домашніх бібліотек.

Головною специфікою ведення архівного сайту є те, що, з одного боку, практично будь-яка людина (а не лише дослідник або студент-історик) може зіткнутися з необхідністю звернення до архіву або сайту архіву, а з іншого боку, незначна частина користувачів знає до якого архіву їм потрібно звернутися, або передбачає що та інформація, яка їм потрібна, зберігається в архіві. Серед відвідувачів архівних сайтів багато груп, що здаються випадковими. Як правило, вони потрапляють на сайт по так званих низькочастотних запитах і виявляють, що саме тут знаходиться та інформація, яка їх цікавить, або інформація про те, куди ще можна звернутися. Це один з проявів просвітницької місії архівних сайтів, здатних відчинити двері до дивного світу документів і джерел школяру, студентові і взагалі будь-якій людині, не пов'язаній за родом своєї діяльності з історією чи наукою.

До того ж архівні сайти відіграють важливу роль і в повсякденній роботі самих архівістів. Вони допомагають обмінюватися досвідом і спрощують міжорганізаційні, міжособові комунікації. Публікація методичних і нормативних документів, актуальної контактної інформації різних архівних установ, інформаційних листів від організаторів наукових конференцій, текстів наукових статей, описів різних архівних проектів -- усе це перетворює архівні сайти в надійний інструмент повсякденної роботи архівіста.

Отже, ми можемо зробити певний висновок, щодо головних цілей присутності архівів в Інтернеті. До цих завдань належить:

    * надання загальної довідкової інформації про архівні документи і архіви; * постійне інформування про архівну діяльність; * сприяння пошуку архівних документів і здобуттю архівних послуг; * взаємне інформування архівістів і обговорення професійних архівних питань; * популяризація архівної справи, формування позитивного іміджу архівів у громадян і суспільства.

Загалом можна виокремити три основні форми представлення архівних ресурсів у Інтернеті: бази даних, електронні довідники, цифрові зображення документів. Окремі архівні установи надають доступ і до кінодокументів. Спробуємо розглянути їх детальніше:

Бази даних з пошуковим апаратом: фондові каталоги і тематичні бази. Про кількість реально доступних на сьогодні в Інтернеті архівних баз даних можемо дізнатись на архівному порталі ЮНЕСКО (http://www. unesco-ci. org) у розділі Primary Sources Online називається 173 довідника (Finding Aids), маючи на увазі власне онлайнові бази даних(одразу зауважимо, що наведені тут дані є неповними або несповна коректними - тут відсутні, наприклад, польська система "Сезам"). Із них 54 - у Північній Америці й 97 - в Європі, а саме: 36 - у Великобританії, 21 - у Франції, 13 - у Німеччині, 5 - у Швейцарії, по 2 - в Угорщині, Швеції, Росії, Ірландії, по одній - у Фінляндії, Чехії, Ізраїлі, Ліхтенштейні, Норвегії, Словенії, Туреччині, Іспанії.

Побіжне ознайомлення з характером онлайнових баз дозволяє зробити висновок: із цих 97 європейських електронних довідників власне реєстрів фондів (колекцій) загальнонаціонального рівня зареєстровано 63 одиниці, у Північній Америці таких ресурсів - 3, Азійський регіон налічує 21 електронний каталог, в Африці - 18, в Карибському регіоні - 7, у Латинській Америці - 18 та 6 - в Арабських країнах.

Серед представлених баз даних не можна залишити поза увагою творіння наших "ближніх сусідів" - польський фондовий каталог загальнонаціонального рівня - систему "Сезам" (http://www. archiwa. gov. pl) , яку розробляли з 1993 р. В Інтернеті вона функціонує з 2001 р. під егідою Генеральної дирекції державних архівів Польщі. Система базується на традиційному обліковому документі - аркушах фондів, а також додатковій інформації. Каталог побудовано відповідно до принципів польської архівістики та з урахуванням вимог Міжнародного дескриптивного стандарту ISAD(G) ISAD(G): Загальний Міжнародний стандарт опису архівних документів. Затверджений спеціальною комісією із стандартів опису. Стокгольм, Швеція, 21 - 23 січня 1993 р. Секретаріат комісії MCA по стандартах опису. Оттава, 1994..

База даних SEZAM містить інформацію щодо національних архівних фондів, що зберігаються в Державному Архіві, Польській Академії Наук, архівах Університету Миколи Коперника та Університету Кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, університетських бібліотеках, музеях, архівах Суспільства Солідарності, архівах Асоціації Сибірських Засланців, у Центральній Медичній Бібліотеці Варшави, в Інституті Америки і Польському Інституті Мистецтв і Наук Америки в Нью-Йорку. Також заслуговує на увагу класифікаційний перелік "категорій і підкатегорій фондів", як додатковий інструмент пошуку базою.

Електронні довідники різноманітних жанрів і видів - путівники, пофондові й тематичні каталоги і т. п. Сучасні інтернет-технології дозволяють створити єдиний ресурс (що фізично знаходиться на одному, або на декількох зв'язаних сайтах) в уніфікованому форматі з єдиними правилами надання і пошуку інформації. Прикладом такого ресурсу є база даних "Путівники по російських архівах" (http://guides. rusarchives. ru), розміщена на порталі "Архіви Росії". Вона містить структуровану інформацію - 60 путівників по федеральних і регіональних архівах загальним обсягом у 103 тис. описів фондів.

Цифрові зображення документів. Створення банку таких зображень - один із магістральних напрямів надання інформації про архівні ресурси в Інтернеті в діяльності багатьох архівних служб. Корпус давніх документів з історії держави - це не тільки важлива складова документальних ресурсів суспільства і держави: символізуючи процеси державотворення, він відіграє роль важливого фактора самоусвідомлення і консолідації нації. Своїми найдавнішими документами пишаються народи Європи; писемні пам'ятки інтенсивно представляються в Мережі й на інших континентах, - у країнах, які не мають тисячолітньої писемної історії. Кількість опублікованих в Інтернеті документів визначається десятками мільйонів. Реєстри цифрових зображень архівних документів і найцінніших рукописних пам'яток виставляють на сайтах національних архівів Великобританії, Ісландії, Канади (325 тис. документів), США (124 тис. документів), ін.; 5 тис. цифрових зображень давніх документів з'явилися в Інтернеті в результаті реалізації у Великобританії демонстраційного проекту в рамках програми за підтримки Європейської комісії суспільства інформаційних технологій (на базі двох регіональних архівів - Нотгептомшира і Сасекса). Узагальнені відомості про оцифровування документів пам'яток представлені, зокрема, в огляді "IFLA/UNESCO Survey on Digitisation and Preservation" та в довіднику "UNESCO/IFLA Directory of Digitized Collections", що розміщені на архівному порталі ЮНЕСКО.

Похожие статьи




Архівні веб-сайти - Зарубіжні архіви в мережі Інтернет

Предыдущая | Следующая