Вступ - Невідкладна допомога при переломах

Травми грудної клітини можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудини можуть спостерігатися перелами ребер (різкий біль у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху). Відкриті ураження грудини бувають непроникаючими та проникаючими. При непроникаючому пораненні з'являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносяться до категорії легких.

Схема надання першої допомоги: - надайте потерпілому положення "напівсидячи";

    - припинить доступ повітря у рану. Для цього слід накласти герметичну пов'язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев'язувального пакету (у разі його відсутності - можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов'язку) таким чином, щоб краї герметичної пов'язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см; - викличте швидку допомогу; - до прибуття медичного працівника до місця поранення прикладіть пузир з льодом, холод; - транспортувати постраждалого лише у положенні "напівсидячи".

Неприпустимо:

    - не викликати швидку допомогу; - самостійно виймати з рани чужорідні предмети (цим займеться лікар - травматолог); - залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку); - транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

Травматичний перелом іммобілізація невідкладний

Перелом ключиці може наступити в результаті прямої травми (удар в ключицю), а також внаслідок падіння на плече, лікоть або розігнуту в ліктьовому суглобі руку.

Симптоми. При огляді хворого плече на боці ушкодження опущено нижче, ніж на здоровій. Скорочення і деформація ключиці видно в перші години після перелому, а потім, у зв'язку з збільшенням гематоми, з'являється припухлість. Здоровою рукою хвора притримує за лікоть передпліччя на стороні пошкодження і притискає пошкоджену руку до тулуба. Голова нахилена в бік пошкодження.

Натискання на плече, а також пальпація ключиці болючі; при зміщенні відламків визначається деформація. Рухи в плечовому суглобі викликають біль у місці перелому. Характер і ступінь зміщення відламків визначаються при рентгенографії.

Перша допомога. З метою зменшення болю в місці перелому роблять ін'єкцію 1 мл 1% розчину морфіну. Руку фіксують пов'язкою Дезо, попередньо уклавши валик з вати в пахвову западину, який відтісняє верхній відділ плечової кістки назовні, а разом з ним назовні відтягується і дистальний уламок ключиці, що зменшує біль у місці перелому.

Лікування. При поднадкостничных переломах та при переломах без значного зміщення у дорослих необхідно фіксувати плечовий пояс гіпсовою пов'язкою типу Дезо терміном на 2 тижні, а у дітей - м'якою пов'язкою строком на 7- 10 днів. З 2- го дня після перелому необхідна лікувальна фізкультура для пальців кисті, потім променевого і ліктьового, а після припинення іммобілізації - і плечового суглобів.

При переломах зі зміщенням необхідно вправити відламки і утримати їх під вправленном стані на термін, необхідний для зрощення.

Травматичний шок -- викликаний травмою важкий стан, що супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, в першу чергу кровообігу і дихання. Найчастіше виникає внаслідок тяжких обширних пошкоджень, що супроводжуються крововтратою.

Сприятливими моментами до розвитку травматичного шоку є нервова та фізична втома, переляк, охолодження, наявність хронічних захворювань (туберкульоз, хвороби серця, обміну речовин тощо). Шок часто спостерігається у дітей, які погано переносять крововтрати, людей похилого віку, які дуже чутливі до больових подразників.

Травматичний шок може виникнути при пошкодженнях, що не супроводжуються великою крововтратою, особливо якщо травмовані найбільш чутливі, так звані рефлексогенні зони (грудна порожнина, череп, черевна порожнина, промежина).

Шок може виникнути відразу після травми, але можливий і пізній шок, через 2- 4 години, частіше за все унаслідок неповного проведення протишокових заходів та його профілактики.

У залежності від тяжкості протікання торпідна фаза шоку поділяється на чотири ступеня.

    * Шок І ступеню (легкий). Постраждалий блідий, свідомість ясна, іноді легка загальмованість, рефлекси знижені. Пульс прискорений, 90- 100 ударів за хвилину, артеріальний тиск не нижче 100 мм рт. ст. * Шок ІІ ступеню (середньої тяжкості). Виражена загальмованість, млявість, шкірні покриви та слизові оболонки бліді, акроцианоз. Шкіра вкрита липким потом, дихання прискорене та поверхове. Зіниці розширені. Пульс 120- 140 ударів за хвилину, артеріальний тиск 80- 70 мм рт. ст. * Шок ІІІ ступеню (тяжкий). Стан постраждалого тяжкий, свідомість збережена, але навколишніх він не сприймає, на больові подразники не реагує. Шкірні покриви землисто-сірого кольору вкриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа та кінчиків пальців. Пульс ниткоподібний, 140- 160 ударів за хвилину, артеріальний тиск менш ніж 70 мм рт. ст. Дихання поверхове, часте, іноді зріджене. Можуть бути блювання, мимовільне сечовиділення та дефекація. * Шок IV ступеню (преагонія або агонія). Свідомість відсутня. Пульс та артеріальний тиск не визначені. Тони серця дуже важко вислуховуються. Дихання агональне, по типу ковтання повітря.

Похожие статьи




Вступ - Невідкладна допомога при переломах

Предыдущая | Следующая