Кінематограф Японії - Японська культура

Історія японського кіномистецтва бере початок у 1899 р. Його перші кроки зумовили появу двох принципових тенденцій, що дістали назву гепдайгеки - фільми на сучасну тематику - та дзидайгеки - історичні стрічки, в яких активно використовувалися міфологічні і фольклорні мотиви. Якщо картини першого напряму були створені під значним впливом європейського чи американського кіно (насамперед, у комедійному жанрі), то фільми другого, особливо в умовах першого десятиліття XX ст., фактично відбивали традиції театру кабукі.

Поступово в японському кіномистецтві активізується пошук нових виражальних засобів, удосконалюється кіномова, що, зрештою, зумовлює кінематографічні досягнення 20-30-х років, які, передусім, ототожнюються з творчим доробком режисера К. Мідзогуті ("Весняне шепотіння паперової ляльки", "Симфонія міста", "Батьківщина", "Елегія Наніва") та актора С. Хаякави.

У роки другої світової війни кінематографісти Японії роблять особливий акцент на розвитку документального кіно, що згодом дасть можливість розповісти про атомну трагедію Хіросіми та Нагасакі у фільмі "Наслідки вибуху атомної бомби".

Справжній розквіт японського кіно припадає на 50-ті роки. У цей час виник так званий рух незалежних, художні орієнтири якого грунтувалися на органічному поєднанні національної і загальнолюдської проблематики. Серед визначних творів цього періоду - фільми "Зведені брати" (режисер М. Ієкі), "Пісня візка" (режисер С. Ямамото) й одна з найвидатніших картин світового масштабу - філософська кінооповідь "Голий острів" (режисер К. Сіндо).

У цей період свій творчий шлях у кінематографі розпочав Акіра Куросава - знакова постать японського кіномистецтва, з художньою спадщиною якого, власне, й асоціюються надбання кінематографа країни другої половини XX ст. Кінодоробок митця дуже значний, тому ми зупинимося на його найяскравіших фільмах.

Всесвітнє визнання прийшло до А. Куросави після виходу на екрани картини "Расьомон", сюжетною основою якої стали оповідання японського письменника Рюноске Акутагави "У хащі" і "Брама Расьомон". Ця стрічка остаточно визначила особливості світобачення режисера - трансформацію японської національної самосвідомості у контекст загальнолюдського, що яскраво виявилось і в його наступних кіношедеврах. Саме тому через певний час представники американського та італійського кінематографа Дж. Стерджес і С. Леоне зробили римейки (кінопереосмислення) визнаних творів А. Куросави - "Сім самураїв" ("Чудова сімка") та "Охоронець" ("За жменю доларів").

Особливе місце у творчості митця посідає кіноінтерпретація європейської класики - "Ідіот" (загальновизнана найкраща в історії світового кіномистецтва екранізація твору Ф. Достоєвського), "На дні" (за М. Горьким), "Замок павутиння" (за трагедією У. Шекспіра "Макбет"), сюжети яких режисер переніс на японський грунт і вже під іншим кутом зору переосмислив проблему співвідношення національного й загальнолюдського.

Інші фільми, створені А. Куросавою, - "Жити", "Червона борода", "Під стукіт трамвайних коліс", "Дерсу Узала" (спільна японсько - радянська постановка), "Тінь воїна" тощо - яскраві картини, в яких аналізуються проблеми сенсу життя.

Філософська спрямованість творчості А. Куросави справила значний вплив на художні пошуки японських кіномитців нової генерації, зокрема Сьохея Імамури. Його стрічка "Легенда про

Нараяму" - метафорична кінооповідь про сенс людського життя і споконвічний конфлікт поколінь, що розгортається у відірваному від світу невеличкому японському селищі, яке живе тільки за законами природи. Відповідна спрямованість притаманна й одній з останніх робіт С. Імамури "Вугор", що свідчить про існування певної тематичної тенденції у творчості режисера.

Натомість динамічність, блискуче продемонстрована А. Куросавою в "Охоронці" та "Цубакі Сандзюро", дала дослідникам підстави вважати їх взірцями жанру бойовика і була успадкована сучасним японським режисером Такесі Кітпано. Його стрічки "Сонатина" та "Феєрверк" мали широкий глядацький резонанс.

Серед визначних персоналій японського кіномистецтва особливе місце належить акторові Тосіро Міфуне. Творчий тандем А. Куросава - Т. Міфуне дає підстави для її подальшого осмислення. Початком співпраці режисера та актора стала картина "П'яний янгол", що згодом привела Куросаву й Міфуне до визнаних творчих звершень. Немає потреби перераховувати фільми, в яких японський актор створив свої незабутні образи, оскільки ми щойно згадали їх у фільмографії А. Куросави. Наголосимо тільки на дивовижній широті мистецького діапазону Т. Міфуне, величі його таланту, що назавжди залишить ім'я видатного актора в скарбниці світового кіномистецтва.

Отже, феномен кінематографа Японії є важливою складовою культурних надбань цієї країни і невід'ємною частиною здобутків світового кіномистецтва.

Похожие статьи




Кінематограф Японії - Японська культура

Предыдущая | Следующая