Правління - Життя імператора Нерона

25 лютого 50 року Клавдій після смерті своєї дружини Мессаліни одружився зі своєю племінницею Агріппіною Молодшою і присвоїв їй титул Августи (імператриці). Він усиновив її сина від першого шлюбу Луція Доміція Агенобарба, котрий прийняв ім'я Нерон Клавдій Цезар. Цим усиновленням відсувався від трону рідний син Клавдія Британнік. Щоб прискорити прихід до влади свого сина, Агріппіна отруїла Клавдія грибами і 13 жовтня 54 року той помер.

До 62 року юний імператор залишався під впливом префекта преторіанців Секста Афранія Бурра і свого наставника Луція Аннея Сенеки, що орієнтували його на зближення із сенатом. Нерон обіцяв узяти за зразок правління свого предка Октавіана Августа. Він також підлестив сенату і консулам заявляючи, що ті могли б дійсно правити державою як в часи республіки.

Спочатку правління Нерона було цілком адекватне. Уряд ужив заходів для наведення суспільного порядку, для боротьби проти фальшивомонетників і реформував методи формування скарбниці. Провінції було звільнено від сплати величезних грошових сум на проведення гладіаторських виступів. У 54 році дозволив повернутися в Рим євреям вигнаним звідти 49 року. Сам Нерон, подорослішав, серйозно зайнявся державними справами, особливо своїми суддівськими обов'язками, при здійсненні яких упроваджував корисні процедурні ідеї. Однак поступово під впливом лестощів та необмеженої влади імператор, його поведінка та правління змінилися.

Поступово Нерон почав виходити з під впливу оточення одночасно усе більше проявлялися його нестриманість, безмірне самолюбство та жорстокість. Першим він отруїв свого зведеного брата Британіка -- за легендою через то, що той мав кращий голос, хоч певно просто позбувався претендента на владу.

Ненавидів він і свою матір Агріппіну Молодшу. Спершу Нерон позбавив її всіх почестей і забрав варту, після чого вигнав з палацу. Три рази намагався отруїти, але Агріппіна попередньо приймала протиотруту. Тоді він видумав спеціальний корабель-пастку, і запросив Агріппіну на бенкет у Байї. Тацит присвятив цій події один зі своїх творів. Свинцева брила, що мала вбити Агріппіну застрягла в бильці ліжка, тож хоч корабель і розламався, але вона не потонула та змогла доплисти до берега де її однак все одно вбили.

Матеревбивство вважалося в Римі найтяжчим злочином. Як виправдання Нерон заявив сенату, що Агріппіна задумала замах на його життя і він був змушений піти на вбивство. У ті часи сенатори, що ненавиділи Агріппіну, як ворога батьківщини не сумували з приводу її кончини. Так само поставилося до цього населення і преторіанці.

У 62 році почався новий етап царювання: Сенека і Бурр пішли з політичної сцени. Спочатку Бурр помер від пухлини горла. На посаді префекта преторіанців його змінили напарники Феній Руф і Гай Софоній Тігеллін, сицілієць, що заохочував шаленства імператора, і став його злим генієм. Сенека не міг ужитися з Тігелліном і свавільним учнем, тому пішов у відставку, тим більше, що мав завдяки подарункам Нерона чималі статки. Попри відхід від політики в 65 році Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством.

Похожие статьи




Правління - Життя імператора Нерона

Предыдущая | Следующая