Філософія права: поняття і предмет - Філософія права

На всіх етапах свого історичного буття людина прагну-ла осмислити, зрозуміти, осягнути саму себе, світ навколо себе, себе у світі й світ у собі. В цьому аспекті не є винят-ком і світ права. Людство здавна цікавлять природа й сут-ність людських взаємовідносин, норм, правил, які визнача-ють їх особливості. Предметом людського осмислення зав-жди були поняття "рівність", "свобода", "справедливість", "закон", зміст яких проливає світло на специфіку природи права, його онтологічні засади, цінності та значимість у житті людини і суспільства. Цими проблемами перейма-ється і філософія права з її постійним пошуком істини про право.

Філософсько-правова проблематика привертала до се-бе увагу мислителів ще давнього світу. Геракліт, Демокріт, Фукідід і Гіппій, Антіфонт і Алкадімант, Епікур та багато інших неодноразово звертались до проблем свободи, права, закону. Щоправда, тривалий час питання права, праворо-зуміння розглядалися фрагментарно як окремі аспекти більш загальних тем. І лише згодом вони стали самостій-ними об'єктами дослідження, здебільшого як вчення про природне право. Наприкінці XVIII ст. завдяки ініціативі німецького юриста Г. Гуго з'явилося в науковому вжитку поняття "філософія права". Оскільки воно прижилося в юридичній науці, то й сама філософія права вважалась її складовою. На думку Гуго, юриспруденція повинна охоп-лювати юридичну догматику, філософію права й історію права. Філософія права, згідно з його розумінням, є "час-тиною метафізики голої можливості (цензура й апологе-тика позитивного права за принципами чистого розуму), частиною політики доцільності певного правоположення (оцінка технічної і прагматичної доцільності за емпірич-ними даними юридичної антропології)".

Філософія права - розділ філософії, що займається вивченням змі-сту права, його сутності й поняття, форм існування й цінності, ролі у житті людини, держави, суспільства.

Розробляючи філософську частину вчення про право, Гуго заперечував основні ідеї метафізичного вчення про право Канта, під впливом якого він перебував. Філософія, історія права в його інтерпретації є антираціоналістичними, позитивістськими, спрямованими проти природно-правових ідей розумного права.

Самостійною філософською дисципліною філософія пра-ва стала завдяки зусиллям Гегеля, який у 1820 р. видав знамениту "Філософію права", що дотепер не втратила сво-єї значущості. Наука про право, за Гегелем, є частиною філософії. Тому вона мусить розвинути із поняття ідею, що репрезентує розум предмета, або спостерігати власний іманентний розвиток самого предмета. Звідси випливає й визначення предмета філософії права: "Філософська нау-ка про право має своїм предметом ідею права - поняття права і його реалізацію".

Гегель ставить перед філософією права завдання осяг-нути думки, що покладені в основу права, "осягнути те, що є, оскільки те, що є, є розум". Тобто його тлумачення пред-мета філософії права зумовлено його ж ідеями про тотож-ність мислення і буття, розумного і дійсного.

Підходи Гуго й Гегеля щодо змісту філософії права набули подальшого розвитку у філософсько-правових концепціях неогегельянства (Ю. Біндер, В. Дільтей, Р. Кронер, Б. Кроче, К. Паренц), неотомізму (Ж. Мари-тен, Ж. Дабен, Й. Меснер, А. Ауер), екзистенціалізму (В. Майхофер, Е. Фехнер, Г. Кон, К. Коссіо), неопозитиві-зму (Г. Харт, О. Вайнбергер, П. Колер, М. Пришінг, П. Штрассер) тощо.

Філософське праворозуміння справило відчутний вплив як на окремі філософсько-правові підходи і концепції, так і на юридичну науку загалом. З іншого боку, юриспруден-ція, юридичні теоретичні положення про право, проблеми його становлення, удосконалення і розвитку визначають вектори філософських досліджень правової тематики. Подібним взаємовпливом і взаємодією філософії та юрис-пруденції відзначаються майже всі сучасні підходи до пра-ва незалежно від системи, до якої вони належать, - юри-дичної науки чи філософії.

Оскільки філософсько-правові концепції XX ст. роз-виваються зусиллями філософів і юристів, це зумовлює пе-вну розбіжність між ними щодо розуміння предмета, цілей і завдань філософії права.

Так, серед загальних проблем теорії права німецького правознавця А. Кауфмана перебувають такі питання, як лю-дина у праві, право як міра влади, співвідношення природ-ного права і правового позитивізму, права і моралі, подолання правового релятивізму, онтологічна структура права то-що. Французький професор права Г. Шварц-Ліберман фон Валендорф вбачає сенс філософії права в аксіологічному підході до позитивного права, оскільки філософія, на його думку, за своєю суттю є встановленням ієрархії цінностей щодо навколишнього світу.

Австрійський дослідник Г. Луф як основні проблеми філософії права виокремлює: поняття і сутність права, дже-рела права, дію права, співвідношення права і моралі, при-родне право, справедливість тощо. Іспанські правознавці П. Бельда і Х. - Ф. Лорка-Наваретт, вказуючи на важли-вість дослідження сутності права, особливу увагу зверта-ють на необхідність аналізу принципів природного права, що зумовлені природою людини, та на з'ясування зв'язку природного права з позитивним.

У філософсько-правовій концепції німецького мисли-теля К. Роде філософія права, за своєю суттю, постає як історія філософії права, в якій він виокремлює три основні етапи: філософію права античності, християнську філосо-фію права і філософію права Нового часу - від Макіавеллі до сучасних авторів.

У контексті екзистенційного підходу до права (В. Майхофер, Е. Фехнер, К. Коссіо) основне завдання філософії права полягає в розумінні й тлумаченні права як екзистен-ційного явища, в його розрізненні й співвідношенні з офі-ційним законом (позитивним правом). У цьому аспекті екзистенційне право постає як справжнє (автентичне) пра-во (як вияв "справжнього існування", екзистенції), а за-кон (позитивне право) - як щось несправжнє, відчужене від людини, а отже, як таке, що суперечить його екзисте-нційній сутності, як знеособлена об'єктивована форма ви-яву "недійсного існування".

У неопозитивістській концепції (0.Вайнбергер, П. Колер, П. Штрассер та ін) філософія права охоплює аналіз структурних проблем права, загальні юридичні поняття й основні теоретичні проблеми правової науки, теорію спра-ведливості та юридичне вчення про методи.

З точки зору представників неотомізму (Ж. Маритен, Ж. Дабен, Й. Месснер) філософія права має вивчати приро-дне право, яке онтологічно притаманне людині з часів її творення Богом, тобто яке походить від вічного закону, що є джерелом усіх інших законів і загальним законом сві-тобуття. Природне право розглядається ними як ідеаль-ний порядок людських дій, а тому йому мусить відповіда-ти позитивне право і його застосування на практиці.

Отже, предметну сферу сучасної філософії права ви-значають проблеми природи і сутності права, його специ-фіка та особливості, співвідношення права з іншими соці-альними нормами, питання сенсу, місця і значення права в системі філософського вчення про світ, людину, форми і норми соціального життя, про методи пізнання, систему цінностей тощо.

Буття права передбачає й охоплює правову визначеність й упорядкованість світу людського буття, праворозуміння і правовий підхід до основних відносин, форм, інститутів і установ у суспільному житті людей. Тому предметна сфе-ра філософії права традиційно охоплює й проблеми філо-софії держави. Держава, як відомо, встановлює, підтримує і втілює в життя норми права, забезпечує їх загальнообов'яз-ковість можливістю застосування відповідного державно-го примусу. Щоправда, сфера філософського правоаналізу не обмежується лише законодавчою, правозахисною діяль-ністю держави. До філософсько-правового інтересу нале-жать такі проблеми, як право і держава, людина - суспіль-ство - держава, правові форми реалізації функцій дер-жави, держава як правовий інститут, нація - право - держава, правова держава як реалізація ідей домінування права тощо.

Основний сенс предметного калейдоскопа філософії пра-ва формулюють як проблему розрізнення і співвідношен-ня права та закону. Вона репрезентує предметну сферу і теоретичний простір, у межах якого вся проблематика пра-ворозуміння (від поняття права до правового розуміння закону і держави) може бути адекватно осмислена і розгор-нута у філософське вчення.

Похожие статьи




Філософія права: поняття і предмет - Філософія права

Предыдущая | Следующая