Актуальні проблеми квотного регулювання торгівлі агропродовольчими товарами між Україною та ЄС


Постановка Проблеми. Лібералізація міжнародної торгівлі в умовах глобалізації є одним із об'єктивних факторів розвитку. Ринки країн відкриваються, умови торгівлі спрощуються і бар'єри скасовуються. В сукупності це сприяє формуванню додаткових економічних можливостей, які проявляються у збільшенні обсягів товарообігу, покращенні доступу до ринків сировини, обладнання, інвестицій.

Умови зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС на сьогодні формують актуальну проблему, яка одночасно перебуває у стадії розробки і реалізації - напрям розвитку відносин - задано, але по багатьох його аспектах існують серйозні проблеми, які обмежують потенційні вигоди партнерів. Одним із інструментів зовнішньої торгівлі, який характеризується чи не найбільшою дискусійністю є квотне регулювання імпорту Європейським Союзом, що діє в межах Двосторонньої угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі.

Аналіз Останніх Досліджень. Питання зовнішньоторговельних відносин України та ЄС є широко висвітлені в наукових працях як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Серед найбільш вагомих досліджень останнього часу в межах порушеної проблематики виділимо праці, пов'язані із безпосереднім аналізом стану торговельних відносин України та ЄС, зокрема авторства Н. Ільєнка та Ю. Спасенко, І. Стеблянко, Т. Осташко, праці з питань квотного регулювання зовнішньої торгівлі - Б. Тарасик та І. Манаєнко, а також праці, спрямовані на висвітлення інших актуальних питань регулювання зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС - В. Андрійчук та Є. Іванов, Т. Зінчук, О. Ковальчук, Т. Мельник і К. Пугачевська. Зазначені праці досить глибоко і обгрунтовано розкривають основні аспекти і тенденції зовнішньоторговельних відносин між названими партнерами. Проте, питання саме квотного регулювання зовнішньої торгівлі в них розглянуті недостатньо повно і тому потребують глибшого і більш комплексного розкриття з позиції виділення основних проблем його здійснення та обгрунтування напрямів їх вирішення.

Мета Дослідження. Метою статті є визначення ключових проблемних аспектів здійснення квотного регулювання торгівлі між Україною та ЄС з позиції виявлення механізму його дії, аналізу його стану та обгрунтування ключових напрямів вирішення виявлених проблем.

Виклад Основного Матеріалу Дослідження. Квотне регулювання зовнішньої торгівлі між Україною і ЄС є одним із інструментів торговельного протекціонізму, який, відповідно до загальноприйнятої класифікації відноситься до тарифних методів регулювання. Митно-тарифне регулювання, як стверджує К. Плахотна, є одним із найпоширеніших й найдієвіших економічних інструментів регулювання зовнішньоекономічних відносин і захисту національної економіки від зовнішнього неконтрольованого впливу [1, c. 45]. Особливої актуальності, як не парадоксально, питання вмілого застосування засобів торговельного протекціонізму набуває в умовах поглиблення лібералізації. Суть проблеми, полягає в тому, що пом'якшення умов торгівлі, які відбуваються за різними напрямами: в межах СОТ, регіональних торговельно-економічних блоків чи двосторонніх угод вкрай рідко охоплюють усі групи товарів. Часто, забезпечуючи суттєве зниження або й повну відмову від митно-тарифних обмежень по більшості груп продукції, угоди лібералізації зовнішньої торгівлі містять норми, які зберігають значні обмеження у вигляді мит, квот, умов ліцензування чи інших нетарифних обмежень щодо груп товарів, які відіграють критично важливу роль для економіки торговельних партнерів. Зазвичай, найбільше обмежень при підписанні такого типу угод зберігається відносно агропродовольчої продукції.

Україна та ЄС є важливими торговельними партнерами. В сегменті торгівлі агропродовольчої продукцією їх загальний обсяг за 2016 рік склав понад 5,6 млрд. євро. При цьому торговельний баланс є позитивним для України, експорт якої в межах сегменту склав 4,1 млрд. євро проти 1,5 млрд. євро імпорту з ЄС. Як наслідок, Україна займає восьме місце серед імпортерів агропродовольчої продукції до ЄС і лише 21 місце серед напрямів експорту продукції даної групи з країн ЄС.

Обсяг експорту в межах 4 млрд євро (3,8 - 4,1 млрд євро) протягом останніх п'яти років є відносно сталим і починаючи із 2013 року зберігає тенденцію до зростання. Середній темп приросту складає близько 2% щороку. Понад 85 % від загального обсягу займає сировинна продукція. В основному - це зернові та олійні культури. Загальний обсяг експорту тваринницької продукції з України до ЄС становить 142 млн євро (3,5 % від загального обсягу експорту агропродовольчої продукції). З них - 1,9 % припадає на молочну групу, 1,5 % на м'ясо і субпродукти (в основному - курятина), решта - на живих тварин і продукцію тваринницького походження.

Україна та ЄС сьогодні перебувають на етапі поглиблення міжнародної співпраці, яка реалізується в межах Угоди про асоціацію. Відповідно до цього, починаючи з 01.01.2016 року вступила в силу Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ). Умови угоди передбачають поступове (протягом 10 років) скасування ввізних мит на більшість товарів, що імпортуються на ринки один одного, запровадження уніфікованих правил визначення походження товарів, приведення Україною своїх технічних регламентів, процедур і фітосанітарних заходів щодо безпеки харчових продуктів у відповідність до європейських та інші умови щодо встановлення найбільшого сприяння доступу до своїх ринків.

Окремі науковці, досліджуючи Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, надають їй особливого значення, згідно з яким вона "... за рівнем своєї амбітності виходить далеко за рамки подібних угод, укладених свого часу Євросоюзом з країнами Центральної та Східної Європи, та закладає нову філософію відносин між Україною та ЄС - перехід від принципів партнерства та співробітництва на якісно новий рівень - до політичної асоціації та економічної інтеграції" [2].

Проте, з прагматичної точки зору, згадана угода в більшості аспектів є досить типовою як для ЄС, так і для України. Ключові відмінності, в даному випадку полягають в тому, що в межах нетарифних умов регулювання зобов'язання України є суттєво більшими, ніж зобов'язання партнерів. Наша країна повинна провести надзвичайно грунтовну роботу щодо адаптації внутрішніх стандартів, норм та процедур торгівлі у відповідність до європейських. Поряд із тим, як стверджуютьcпеціалісти компанії "Baker Tilly", умови Угоди дозволять українським аграріям та виробникам харчової промисловості щорічно економити від експорту своєї продукції в ЄС біля € 487 млн. за рахунок відсутності мит [4].

Суттєві якісні зміни в умовах торгівлі України та ЄС відбулися ще до вступу у дію угоди про ЗВТ. Так, в квітні 2014 року ЄС в односторонньому порядку запровадив для України режим автономних торговельних преференцій, які передбачили скасування ввізних мит на 94,7 % усього обсягу промислових товарів та 83,4 % агропродовольчої продукції українського виробництва. В результаті таких дій, тарифи ЄС на ввезення української продукції в середньому знизилися з 4,9 % до 0,5 %, що, враховуючи обсяги товарообігу, середньозважено становило зниження з 5,0 % до 2,6 %.

Однією із умов застосування автономних торговельних преференцій і ЗВТ є встановлення квот на безмитне завезення продукції України та ЄС на ринки один одного. В українському бізнесовому середовищі існує неоднозначне розуміння квот і механізму їх дії, яке вимагає їх роз'яснення. Так, наприклад існує думка, що квоти є різновидом торговельних обмежень щодо експорту продукції, оскільки вони встановлюють певні межі щодо обсягів експорту. Проте, це не так. Відповідно до двосторонніх домовленостей, квоти є додатковим елементом лібералізації торгівлі. Вони встановлюються на товари, експорт яких на ринок ЄС чи України передбачає стягнення мита і дозволяють ввезення частини експортованої продукції (в межах затвердженого обсягу квот) без сплати мита. Після вичерпання обсягу квоти, продукція може й надалі експортуватися країнами ЄС та Україною на ринки один одного, але уже зі сплатою мита. Тобто, квоти фактично створюють додаткові сприятливі умови для експорту окремих видів продукції.

Перелік продукції, яка підлягає квотному регулюванню включає наступні групи товарів:

    - продукти тваринного походження: м'ясо яловичини, свинини, баранини, курятини; молоко та молочні продукти; яйця; мед тощо; - продукти рослинного походження: зерно пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи; гриби; часник тощо; - готові харчові та інші продукти: цукор та цукрові продукти; виноградний та яблучний сік; цукрова кукурудза; оброблені томати; етанол; цигарки тощо.

Відповідно до двосторонніх домовленостей, адміністрування квот ЄС здійснюється через два механізми: за принципом "first come-first served" та через систему імпортних ліцензій. В першому випадку, попередньо затверджені квоти вичерпуються поступово за рахунок їх почергового використання українськими імпортерами до повного вичерпання або до завершення терміну їх чинності. Другий - передбачає подання імпортерами української продукції відповідних заявок на здійснення імпорту до Генерального директорату Європейської комісії "Аграрні питання та розвиток сільської місцевості" і їх поступове заповнення на підставі отриманих ліцензій. Підставою для отримання торговельних преференцій є наявність преференційного сертифікату походження товару форми EUR.1, що видається Торгово-Промисловою Палатою України та її територіальними підрозділами [6]. Надання цього сертифіката передбачає процедуру встановлення статусу походження товарів з України та надання їм статусу товарів преференційного походження, що дає змогу після ввезення їх на територію ЄС користуватися умовами преференційної торгівлі відповідно до положень Угоди [7].

Відмітимо, що практично усі квоти на агропродовольче продукцію, що експортується з України до ЄС стосуються сировини. Їх основне призначення - забезпечити переробну промисловість країн ЄС дешевшою сировиною. В окремих випадках дія квот має визначені часові інтервали, в межах яких можна здійснювати експорт. Ці часові інтервали дозволяють уникнути перенаповнення сировинних ринків і запобігти "обвалу" ціни на продукцію. Таким чином, введення квот на безмитний експорт частини української продукції до ЄС є нічим іншим, як раціональним економічним розрахунком, який з одного боку створює додаткові сприятливі умови для торгівлі українських виробників на ринку ЄС, а з іншого - забезпечує потреби економік своїх країн-членів в дешевій сировині на умовах, які знижують ризики несприятливих цінових коливань.

На прагматичність і виваженість європейської регулятивної політики в питаннях зовнішньої торгівлі звертають увагу в своїх працях також В. Андрійчук та Є. Іванов [8]. Серед іншого, вони зокрема зазначають, що процес тарифної лібералізації зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС в межах дії ЗВТ відбуватиметься симетрично з постійним переважанням рівня захисту зі сторони європейських партнерів. Так, тарифний індекс обмеження торгівлі відповідно до базових ставок за всією товарною номенклатурою до набуття чинності Угоди про ЗВТ становив 4,01% для України і 4,71% для ЄС. З моменту набуття чинності Угоди цей рівень склав відповідно 2,42% і 3,65%, а по закінченні перехідного періоду торговельний захист для країн ЄС становитиме 3,48% проти 0,46% для України. Особливі диспропорції залишатимуться у сфері протекціонізму щодо сільгосппродукції: навіть по закінченні перехідного періоду реальний рівень торговельного захисту цієї групи товарів для країн ЄС складатиме 15,56%, тоді як в Україні - 3,5%. Таким чином, порівняно невеликий обсяг безмитних тарифних квот з боку ЄС щодо продукції, яка складає переважну частину всього вітчизняного сільськогосподарського експорту, сприятиме незначному зниженню середніх тарифних ставок на неї в адвалерному еквіваленті. Відтак, скорочення Євросоюзом рівня свого тарифного захисту відбуватиметься здебільшого за рахунок тих митних ставок, які не мають вагомого торговельно-політичного та економічного значення, тоді як ставки на чутливі товари залишатимуться високими, що формує високий рівень показників тарифного індексу обмеження торгівлі з боку ЄС, навіть після закінчення перехідного періоду [8, с. 8-9].

Особливістю квотного регулювання за принципом "first come-first served" є можливість їх "незаповнення" з однієї сторонни, і наявність ризику не скористатися квотою через їх завчасне вичерпування. Так, серед повного переліку квот, що діють за даним принципом, протягом 2016-2017 рр. десять товарних груп не експортувалося через невідповідності умов торгівлі, це: м'ясо баранини, інший цукор, гриби (основна і додаткова квота), гриби роду аgaricus (печерицi, або шампiньйони), продукція з обробленого молока, оброблена продукція з молочних вершків, цукрова кукурудза, сигарети, спирти, текстильно-допомiжнi речовини.

Натомість по шести товарних групах обсяг квот вичерпувався ще у січні-травні. В найбільшій мірі це стосується бджолиного натурального меду (обсяг квот у розмірі 5-5,3 тис. тонн закінчувався 4 січня), а також цукру та ячмінної крупи і борошна (обсяг квот в розмірі 20 і 6,6 тис. тонн вичерпувався у лютому місяці). Також, у 2016 році в повному обсязі було використано квоти на експорт оброблених томатів (10 тис. тонн), солоду і пшеничної клейковини (7 тис. тонн), а також вівса (4 тис. тонн). В майже повному обсязі було використано безмитну квоту на експорт виноградного та яблучного соку (квоту в обсязі 10 тис. тонн було використано на 99,8 %). Станом на 11.07.2017 р. в повному або майже повному обсязі було використано експортні квоти по тих же групах товарів, окрім вівса.

Загальна ситуація щодо обсягу квот і їх використання протягом 2016-2017 року зображена в таблиці 1. Як бачимо, в межах квоти за зазначений період українські виробники експортували 17 товарних груп продукції, по яких, більшість квот було заповнено менше, ніж на 30 %.

Таблиця 1

Розмір безмитних експортних квот агропродовольчої продукції до ЄС та їх використання в 2016-2017 рр.

№

Назва продукції

2016 р.

Станом на 11.07.2017 р.

Розмір квот, тис. тонн

Використання квоти, %

Розмір квот, тис. тонн

Використання квоти, %

1

Мед

5000

100,0

5200

100,0

2

Цукор

20070

100,0

20070

100,0

3

Ячмінна крупа та борошно

6300

100,0

6600

100,0

4

Оброблені томати

10000

100,0

10000

100,0

5

Виноградний та яблучний соки

10000

99,8

12000

100,0

6

Солод та пшенична клейковина

7000

100,0

7000

97,7

7

Оброблений крохмаль

10000

19,0

10000

37,0

8

Цукрові сиропи

10000

59,3

12000

35,7

9

Овес

4000

100,0

4000

28,4

10

Зерно зернових злаків, оброблене іншим способом

2000

2,7

2000

13,9

11

Висівки, відходи та залишки

17000

42,9

18000

11,8

12

Оброблена продукція з цукру

2000

16,9

2200

5,7

13

Шоколад та iншi готовi харчовi продукти з вмiстом какао:

300

24,4

340

1,4

14

Етанол

27000

7,0

41600

1,3

15

Харчові продукти

2000

0,3

2000

0,9

16

Часник

500

9,8

500

0,3

17

Продукти переробки солоду та крохмалю

1000

0,0

1200

0,2

Варто відмітити, що по багатьох видах продукції, експорт в межах квоти становить значну частину в загальному експорті до ЄС. Так. наприклад, експорт меду з України до ЄС в 2016 році на 24 % відбувався в межах квоти. Майже на 100 % в межах квоти було експортовано овес і цукор. Частка квот по інших видах продукції в загальному експорті коливалася в межах 3-90 %.

Як бачимо, квотне регулювання міжнародної торгівлі між Україною та ЄС з точки зору останнього не виступає повноцінним інструментом лібералізації торгівлі. Де-факто, застосування додаткових, понад основні умови ЗВТ, об'ємів безмитного імпорту української агропродовольчої продукції до ЄС має досить обмежений вплив на загальну структуру імпорту. При цьому, основні причини невикористання Україною безмитних квот на агропродовольче продукцію, як стверджують Н. Ільєнко та Ю Спасенко, криються в наступному:

    - наявності проблем із безпекою харчових продуктів (свинина); - недотриманні стандартів та фіто санітарних заходів (молоко, молочні продукти, яловичина, столові яйця); - недостатньому для забезпечення квот внутрішньому виробництві (крохмаль, цукрові сиропи, часник, гриби); - існуванні інших ключових ринків для продукції (ячмінь, цигарки, висівки тощо) [10, с. 206].

Окрім цього, погодимося також із думкою В. Андрійчука та Є. Іванова, які акцентують увагу на тому, що "... ЄС вважається одним зі світових центрів нетарифного протекціонізму", відповідно до чого, частка тарифних ліній, які підпадають під дію хоча б одного нетарифного заходу становить 90 %, до того ж міжнародна торгівля однією товарною позицією в середньому обмежується 3,78 нетарифних заходів [8,с. 10].

В даному контексті, виконання нетарифних умов експорту агропродовольчої продукції з України до ЄС в більшості випадків передбачає вжиття наступного ряду заходів:

    - приведення вітчизняних норм і стандартів до рівня європейських; - модернізація виробничих та логістичних потужностей з виробництва, транспортування і зберігання продукції; - формування централізованих сервісних служб сприяння експорту вітчизняної агропродовольчої продукції до ЄС.

Реалізація кожного із названих заходів фактично сприятиме збільшенню обсягів товарообігу не лише в межах квот. Проте, варто звернути увагу також на те, що кожен із них передбачає суттєве збільшення витрат на зовнішньоторговельні операції, які можуть і не покрити вигоди від безмитної торгівлі. Зважаючи на це, задекларовані окремими науковцями [10; 3] рекомендації щодо масштабної трансформації системи технічних стандартів зовнішньої торгівлі та переобладнання виробничих потужностей повинні оцінюватися на предмет економічної доцільності їх здійснення. В даному контексті не потрібно ставити собі за ціль заповнення квот в повному обсязі, - головна ціль, в даному випадку повинна стосуватися формування системи виробництва і продажу продукція, яка матиме доступ до ринків країн усього світу.

Висновки

Таким чином, квотне регулювання торговельних відносин між Україною та ЄС є одним із інструментів торговельної лібералізації. Воно здійснюється в межах Угоди про асоціацію, Угоди про повну та всеосяжну ЗВТ тощо. Механізм і принципи застосування квот на безмитне ввезення товарів є достатньо складними. Вони забезпечують певний рівень захисту критично важливих секторів економіки, в першу чергу, сектору агропродовольчого виробництва, від потенційно негативного впливу імпорту. Як результат, наявні обмеження щодо вільного руху товарів між Україною та ЄС формують дискусійні положення і проблеми для учасників зовнішньої торгівлі.

Серед основних проблем відмітимо наступні:

    - непропорційність узгодження нетарифних умов торгівлі, згідно з якою по більшості позицій Україна повинна адаптувати своє законодавство, стандарти і норми торгівлі до умов ЄС; - складність і тривалість процедур погодження умов торгівлі України до вимог ЄС, що стримує зростання обсягів товарного обміну і не дозволяє використовувати обсяг безмитних квот по багатьох видах продукції через невідповідність нормам безпеки, фіто санітарним нормам і стандартам; - застосування безмитних квот на імпорт продукції з України стосується в основному сировинної продукції, значна частина якої в структурі зовнішньої торгівлі нашої країни не займає вагомого місця і на даний момент не потребує особливого сприяння в доступі до ринків ЄС; - розмір безмитних квот по продукції, яка становить вагому частку в структурі взаємного товарообігу є досить обмеженими, а умови її імпорту поза межами квот - надто обтяжливими для українських експортерів, що в значній мірі нівелює задекларовані переваги ЗВТ для України.

Вирішення наведених проблем в комплексі є досить складним завданням, яке виходить за межі повноважень кожного із торговельних партнерів та суб'єктів торгівлі. Зміна умов та забезпечення їх дотримання передбачають узгодження двосторонніх інтересів, більшість з яких уже погоджені і в найближчій перспективі навряд чи стануть предметом обговорення. Що ж стосується повної переорієнтації систем виробництва, логістики і торгівлі України до вимог ЄС, то в даному випадку кожна дія повинна оцінюватися на предмет економічної доцільності та вигоди і в жодному випадку не спрямовуватися виключно на "заповнення квот". Тому, окрім клопотання про збільшення обсягів безмитних квот ЄС на агропродовольчу продукцію з України та пом'якшення умов нетарифного регулювання, наша країна повинна діяти ширше. Здійснюючи діяльність в напрямку адаптації норм і умов торгівлі до вимог ЄС, ми повинні одночасно працювати в напрямку врахування норм і вимог інших важливих зовнішньоторговельних партнерів. В результаті таких дій, ми зможемо за рахунок приблизно одних і тих же зусиль уніфікувати власні умови здійснення зовнішньої торгівлі із декількома торговельними партнерами. Це дозволить забезпечити диверсифікацію торгівлі і забезпечить меншу залежність від кон'юнктури європейського ринку.

Перспективи Подальших Досліджень. Окреслені напрями вирішення проблем квотного регулювання торгівлі агропродовольчими товарами між Україною і ЄС потребують додаткового аналізу, обчислень і, можливо, моделювання розвитку подій, що може стати об'єктом подальших досліджень в межах порушеної проблематики.

Література

    1. Плахотна К. Є. Митно-тарифне регулювання в умовах лібералізації торгівлі / К. Є. Плахотна // Економічний часопис. XXI. 2012. №5-6. С. 44-45. 2. Ковальчук О. Інституційні можливості розвитку агробізнесу в умовах реалізації угоди про асоціацію між Україною та ЄС [Електронний ресурс] / О. Ковальчук // Zeszyty Naukowe Uczelni Vistula. Ekonomia XI. Stan i rozwуj bilateralnej wspуіpracy gospodarczej Polski i Ukrainy. 2016. № 47 (2). С. 182-193. Режим доступу: http://cejsh. icm. edu. pl/cejsh/element/bwmeta1.element. desklight-bd629acb-b3f4-4254-98f0-023968043db2. 3. Грабовський Р. С. Перспективи аграрної галузі в контексті інтеграційних процесів з ЄС / Р. С. Грабовський, О. О. Дадак, Ю. М. Музичка, Р. П. Дудяк // Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С. З. Гжицького. 2017. Т.19. № 76. С. 35-38. 4. Драгун Д. Сколько миллионов евро сэкономят украинские аграрии от экспорта в Европу? [Электронный ресурс] / Д. Драгун. Режим доступа:http://www. bakertilly. ua/ru/news/id622. 5. Офіційний сайт Представництва України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ukraine-eu. mfa. gov. ua/ua/ukraine-eu/trade-and-economic/atm#_ftnref1. 6. Тарасик Б. К. Проблеми квотування експорту в умовах євроінтеграції / Б. К. Тарасик, І. М. Манаєнко // Актуальні проблеми економіки та управління. 2016. № 10. С. 28-37. 7. Кузьмін О. Є. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах євроасоціації / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник // Інформаційно-аналітичне забезпечення ефективності діяльності підприємств у контексті економічної безпеки в умовах інтеграції з ЄС: матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції, 27 травня 2016 р., м. Київ. К.: КНУТД, 2016. С. 114-115. 8. Андрійчук В. Г. Вплив угоди про асоціацію між Україною та ЄС на митно-тарифне регулювання і зовнішньоторговельний режим сторін / В. Г. Андрійчук, Є. І. Іванов // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2014. № 3. С. 4-15. Режим доступу: http://nbuv. gov. ua/UJRN/uazt_2014_3_3. 9. Офіційний сайт Служби підтримки експорту [Електронний ресурс]. 15.07.2017. Режим доступу: http://exporthelp. europa. eu/thdapp/index_ ru. html. 10. Ільєнко Н. О. Стан торговельних відносин України під час підготовки та створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС / Н. О. Ільєнко, Ю. О. Спасенко // Науковий вісник Ужгородського університету: Cерія: Економіка / редкол.: В. П. Мікловда, В. І. Ярема та ін. Ужгород: Вид-во УжНУ "Говерла", 2016. Вип.1(47). Т.2. С. 202-211. 11. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони / Єдиний веб-портал органів виконавчої влади в Україні [Електронний ресурс]. 29.07.2014. Режим доступу: http://www. kmu. gov. ua/kmu/control/uk/publish/article? art_id=24658 1344&;cat_id= 223223535. 12. Офіційний сайт Бази даних ООН зі статистики торгівлі товарами [Електронний ресурс]. 15.07.2017. Режим доступу: https://comtrade. un. org/.

Похожие статьи




Актуальні проблеми квотного регулювання торгівлі агропродовольчими товарами між Україною та ЄС

Предыдущая | Следующая