Актуальні питання міжнародного правосуддя
Постановка проблеми. На сучасному етапі світового розвитку, що вирізняється розмаїттям і багатогранним характером суспільних явищ, зростає значення засобів мирного вирішення міжнародних конфліктів та спорів, активізації дії міжнародних інститутів, у тому числі і судових органів. Як відомо, своєчасний та ефективний розгляд справ є важливим не лише для підтримки нормальних міжнародних відносин, а й для забезпечення інтересів кожного суб'єкта міжнародного права. Основою нормального існування держав та сталих міжнародних відносин є панування права, тобто такий загальний правопорядок, основу якого становить сучасне право як домінуючий фактор міждержавних відносин. Діяльність міжнародних судових органів дає нам можливість у випадках розглядів спорів на основі міжнародно-принципових правових норм підтримувати загальносвітовий правопорядок, і саме завдячуючи його діяльності з'явилася змога протягом останніх десятиріч жити без війн і мати конфлікти лише локального характеру.
Розвиток міжнародних, насамперед, міждержавних відносин, як і боротьба за ствердження національного суверенітету на сучасній міжнародній політичній арені, зумовлює виникнення безлічі актуальних міжнародно-правових питань, що потребують найшвидшого врегулювання, насамперед, міжнародно-правовими механізмами. Не є винятком і питання міжнародного правосуддя, вирішенню якого останніми роками приділено багато уваги в межах діяльності міжнародних організацій та державних формувань. міжнародне судочинство спор
Сьогодні створено багато судових установ, що діють на міжнародному та регіональному рівнях. Саме вони вповноважені розглядати спори між державами, тлумачити та давати висновки щодо міжнародних договорів.
Проте, незважаючи на значні досягнення у системі міжнародного правосуддя, міжнародна спільнота все ще продовжує стикатися із проблемами застосування принципів міжнародного правосуддя в практиці міжнародних відносин.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання міжнародно - правового співробітництва в мирному вирішенні міжнародних спорів розглядалися ученими в рамках міжнародного права.
Теоретичну основу даного питання склали праці вітчизняних та іноземних фахівців, таких як: С. С. Алєксєєв, В. Ф. Антіпенко, О. О. Афанасьєва, М. О. Баймуратов, І. П. Бліщенко, М. В. Буроменський, О. В. Буткевич, В. Г. Буткевич, В. А. Василенко, В. Н. Денисов, А. І. Дмитрієв, О. В. Задорожний, Ф. І. Кожевников, О. Л. Кошеленко, Е. С. Кривчикова, С. Б. Крилов, Л. В. Лазутін, А. С. Мацко, В. В. Мицик, Л. Д. Тимченко, Г. В. Шармазанашвили, Н. І. Ушаков, та ін.
Мета статті полягає у визначенні сутності і змісту поняття "міжнародна судова юрисдикція", актуальних проблем міжнародного судочинства та аналізі останніх на прикладі діяльності міжнародних судових органів.
Основні результати дослідження. Теоретичне осмислення проблеми війни як руйнівної сили й дослідження питання виникнення міжнародної судової юрисдикції показує нам, що саме юристи та філософи вбачали коріння виникнення конфлікту в недосконалості морального розвитку людини, її неосвіченості у гуманітарній сфері, а саме щодо толерантного співіснування. Стало зрозуміло, що крім міжнародних відносин відомі правники розглядали, зокрема, такі питання як конфлікт інтересів, спір та підстава щодо його розв'язання в суді, як форма мирного врегулювання.
Спочатку юрисдикція в римському праві "...розглядалася як повноваження магістрату на дозвіл приватних суперечок на основі закону і становила елемент магістраторскої влади" [7, с.25]. Крім того, на той час сфера юрисдикції охоплювала не лише правоохоронну, але й правозастосовчу діяльність компетентних органів. Необхідно також відзначити, що "в римському праві до поняття юрисдикції включалися повноваження магістратів, що стосуються посвідчення певних обставин з метою надання їм безперечного, достовірного характеру" [7, с.25].
Щоб розібратися в сутності поняття "юрисдикція", вважаємо, що спочатку треба звернутися до його тлумачення в рамках загальнодоступних словників. Так, звертаючись до словників та енциклопедій, слід виділити деякі, найбільш прийнятні дефініції поняття "юрисдикція". Як зазначається в Короткому словнику іноземних слів, юрисдикція найчастіше ототожнюється з "судочинством та правосуддям" [5, с.472], у Малій Радянській енциклопедії - з підвідомчістю, підсудністю вирішуваних справ [6, с.1083-1084], у Великій Радянській енциклопедії - з повноваженнями вирішувати справи і застосовувати санкції [1, с.255].
В українській Юридичній енциклопедії за редакцією Ю. С. Шемшученка зазначено, що слово "юрисдикція" (лат. jurisdictio) перекладається як "судочинство", від jus (juris) - право і dicere - говорити, проголошувати" [11, с.490]. Зокрема, Дружков П. С. визначає юрисдикцію як "встановлену законодавством сукупність повноважень відповідних органів державної влади та органів державної місцевого самоврядування розглядати та вирішувати правові спори і справи про правопорушення, давати правову оцінку діянням осіб або інших суб'єктів права з точки зору їх правомірності або неправомірності, застосовувати санкції до правопорушників.
На межі XIX і XX століть, коли загроза світової війни стала очевидною, коли почали створюватися військові союзи і блоки між найбільшими державами Європи, була зроблена спроба створення певної подібності міжнародної організації безпеки шляхом скликання Гаазьких мирних конференцій 1899 і 1907 рр. Щоправда, уряди-ініціатори Гаазьких конференцій не ставили своєю метою запобігання агресії. Вони використовували ці конференції радше як ширму для своїх мілітаристських цілей. Проте в результаті проведення цих конференцій була заснована Палата третейського суду в Гаазі й укладено безліч конвенцій про арбітраж між окремими державами. Проте ці слабкі спроби врегулювати міжнародні конфлікти, ясна річ, не були здатні хоча б у невеликій мірі послабити підготовку до Першої світової війни [9, с.10].
Постійний третейський суд не можна назвати судом як таким. Він не являє собою постійної організації для розбору позовів між державами, оскільки замість такої організації насправді існує лише список арбітрів, наданий в розпорядження сторін, які в разі конфлікту можуть обирати з цього списку членів для призначень до складу суду.
Постанови першої Гаазької конференція 1899 р. піддалися перегляду на другій конференції, що відбулася також у Гаазі в 1907 р. На другій Гаазькій конференції знову постало питання про обов'язковий третейський розгляд. Деякі делегації висунули проекти, які повинні були замінити принцип добровільного звернення до третейського суду на обов'язковий третейський розгляд справи. Але ці пропозиції не зустріли підтримки на конференції. Не мав успіху і проект установлення постійного, у справжньому сенсі цього слова, третейського трибуналу в Гаазі.
Хоча проект, розроблений у 1907 р., так і залишився проектом, він сприяв залученню нових прихильників самої ідеї міжнародної юстиції, а коли у 1920 р. складався проект Постійної палати міжнародного правосуддя, його автори відштовхувалися саме від проекту 1907 р.
Вироблений Гаазькою конференцією проект 1907 р. про заснування Судової третейської палати послужив матеріалом для розробки окремих заходів із організації інститутів міжнародного правосуддя в Латинській Америці.
З 1902 по 1920 рр. Постійна палата третейського суду здійснила всього п'ятнадцять арбітражів для вирішення спорів між державами, переважна більшість яких стосувалася міжнародних проблем другорядного значення. Пізніше звернення до Постійної палати третейського суду стали ще більш рідшими [8, с.33]. Формально існуюча Постійна палата третейського суду насправді не функціонувала.
Міжнародному суду при ООН хронологічно передувала Постійна палата міжнародного правосуддя, статут якої набрав сили 1 вересня 1921 р. Постійна палата міжнародного правосуддя тісно пов'язана з Версальською системою, встановленням якої завершилася Перша світова війна.
Як показав аналіз різних судових структур, є міжнародна судова система як постійний механізм захисту та дотримання прав суб'єктів міжнародного права. До того ж, Україна є однією з держав, котрі активно займаються зовнішньою політикою та виступають учасниками Міжнародного Суду ООН.
Різні категорії суб'єктів міжнародного права завжди мають власні можливості обстоювання інтересів, які у більшості випадків є суб'єктивними й становлять при розв'язанні проблеми значну складність. Кожен з учасників, виходячи з різних поглядів, обирає найбільш прийнятну для себе форму вирішення спору чи то конфлікту: це можуть бути переговори, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів або угод, а також інших мирні способи за власним вибором, що визначено ст.33 Статуту ООН [10].
Грунтуючись на принципі справедливості, на міжнародній арені діють судові інституції. Сучасне застосування судового розгляду спору має розгалужену мережу. Ми знаємо, що суди існують для врегулювання спору, як на універсальному, так і регіональному рівні. Ми дійшли висновку, що історично так склалося, що спори поділяються на галузі, а саме: економічні, політичні, публічні, приватні, спортивні тощо. І залежно від того, який предмет спору виник, учасники звертаються до відповідної судової структури. Так само для розв'язання міжнародних суперечок застосовують трибунали, арбітражі, міжнародні суди та ін. Коли сторонами у спорі виступають суб'єкти міжнародного права, то передовсім потрібно обрати суд, відповідно до юрисдикції якого визначається підвідомчість того питання, з яким звертаються сторони.
Аналіз конвенційної практики останніх років свідчить про те, що закріплення в угодах права держав-учасників звертатися до арбітражного розгляду або до Міжнародного Суду ООН з питань їх тлумачення і застосування більше всього передбачено в нормах міжнародного права щодо захисту навколишнього середовища, морського права, міжнародного кримінального права, якщо застосування інших методів виявилося безуспішним.
Інше становище посідають судові установи, створені в рамках регіональних організацій. Перш за все слід зазначити механізм міжнародного контролю за Європейською конвенцією про права людини від 4.11.1950 р. Згідно зі ст. 19 Конвенції, з метою забезпечення дотримання зобов'язань, прийнятих на себе Сторонами, створюється Європейська Комісія з прав людини і Європейський Суд з прав людини. До жовтня 1994 р. лише держави-учасниці Конвенції і Комісія мали можливість передавати справи до Суду. 1 жовтня 1994 р статус окремих осіб у Суді істотно зміцнився після набуття чинності Протоколу № 9, який вніс поправки до Конвенції: до суб'єктів, які мають право передавати справи до Суду, були віднесені окремі особи, неурядові організації та група осіб [3, с.73-78].
Вирішальне значення для пожвавлення європейської системи права в галузі прав людини мав допуск до Суду приватних осіб. З 1953 по 1983 рр. до Комісії було передано лише 18 петицій від держав, тоді як приватних позовів - 10709.
Якщо порівняти завантаженість Європейського суду з прав людини та Міжнародного Суду ООН, то вражає той факт, що різниця в числі розглянутих справ пояснюється саме доступом приватних позивачів до європейської системи захисту прав людини. На відміну від роботи Міжнародного Суду, обсяг якої протягом 68 років залишається приблизно однаковим, сфера діяльності Європейського суду з прав людини стрімко розширюється. У 60-х роках Європейський Суд виніс лише 10 рішень, у 70х - 26, 80-х - 169, за перші чотири роки нинішнього десятиліття - вже 243 [3, с.79], а станом на 31 грудня 2012 р. 20300 справ було в стані розгляду Судом [14]. Незважаючи на ефективну роботу Європейського суду, контрольний механізм Конвенції, зважаючи на перевантаженість, був підданий критиці.
Постало питання про створення єдиного органу, який спростив би використовувану процедуру з двох етапів, з метою уникнення дублювання, скорочення термінів розгляду. Прихильники ідеї злиття вважають, що це усуне глибинний дефект існуючого контрольного механізму. Оскільки новим єдиним органом стане Суд, то зміцнюється його незалежність і судові функції. На думку авторів названого коментаря Європейської конвенції, реформа була спрямована на перебудову системи з метою скорочення термінів Страсбурзького розгляду. Необхідний контрольний механізм, який міг би працювати ефективно і без надмірних витрат, а також підтримання авторитету в якості прецедентного права в майбутньому [3, с.121]. Протокол № 11 до Конвенції про захист прав людини, прийнятий 11.05.1994 р.; замінить раніше встановлений контрольний механізм на єдиний постійний Суд. На думку М. Л. Ентіна, на цей Суд очікують важкі випробування, пов'язані з тим, що співтовариства, які беруть участь у Конвенції, продовжують розширюватися, і воно поповнюється новими членами, демократія в яких наразі дуже нестійка. За висловленням М. Л. Ентіна, справа не в наростанні кількості заяв і щорічно розглянутих скарг, хоча воно свідчить про зростання авторитету контрольного механізму, надіях, які з ним пов'язують приватні особи, і інтересі, який до нього проявляє стан адвокатів. Перевагою створюваного Радою Європи механізму є те, що йому вдається запобігати повторенню виявлених ним порушень прав людини, змушуючи національні влади враховувати існуючі раніше підходи і вносити корективи і в національне законодавство, і в практику застосування [4, с.17-32].
Вивчаючи діяльність Міжнародного суду ООН не можна не зупинитися на участі України як повноцінного суб'єкта міжнародного права. Історія нам свідчить, що повага до держави була на рівні ООН і тому в першу чергу відзначимо, що було надано право саме представнику України бути суддею Міжнародного суду ООН. Визначного українського юриста В. М. Корецького, як визнаного вченого було обрано на XV сесії Генеральною Асамблеєю ООН і Радою Безпеки ООН членом Міжнародного суду ООН в Гаазі терміном на 9 років (1960-1970). Глибина й об'єктивність суджень з найскладніших питань міжнародного права, різноманітність і багатство знань, живий розум та інтелігентність зробили його особливо шанованим серед колег-суддів, які обрали його згодом віце-президентом Суду (1967-1970) [2, с.25].
Але не лише представництво у Міжнародному суді ООН є в історії України. Наша держава була стороною розгляду спору. Такий досвід дає змогу в подальшому реалізовувати право нас як суб'єкта відстоювати свої інтереси на міжнародній арені. Наприклад, анексія Криму, порушення кордону з Російською Федерацією тощо.
Висновки. Виходячи з того, що глобалізація - це процес зростаючого впливу різних факторів міжнародного значення: тісних економічних і політичних зв'язків, культурного та інформаційного обміну, на соціальну дійсність в окремих країнах, який потребує, у тому числі, і універсального підходу до судочинства. Це обумовлено тим, що у ході вирішення міжнародних спорів постає багато проблем, які неможливо оцінити й вивчити лише на національному рівні, не проаналізувавши міжнародні відносини між країнами. Нині формується система, заснована на глобальних процесах. За сучасних умов і в цьому випадку Міжнародний суд ООН відіграє головну роль у розв'язанні спорів між сторонами, та дає правові прецеденти, як джерела права на яких може грунтуватись і національно правова система, пов'язана з розв'язанням конфліктних ситуацій.
Головна ідея, покладена в основу міжнародного співробітництва в сфері міжнародної юстиції, полягає в тому, що багато проблем потребують обережно оцінити й вивчити на міжнародному та національному рівні держави, рівні окремої країни та її міжнародних відносин з іншими країнами і саму сутність спору формулювати з точки зору сучасного правового порядку, під яким маються на увазі рішення держав, націй, народів та транснаціональних компаній інших економічних утворень діючих в середовищах різних культур або різні ідеології.
По-перше, під юрисдикцією у вузькому сенсі цього слова ми розуміємо правомочності, надані на підставі закону компетентним державним або недержавним органам і здійснювані в установленому процесуальному або процедурному порядку, з розгляду правових питань, підвідомчих цьому органу, і закріплення своїх висновків у відповідних юридично обов'язкових актах. В широкому розумінні під міжнародною юрисдикцією ми вбачаємо її сутність, діяльність, ефективність.
В загальному сенсі міжнародна судова юрисдикція - судочинство, що грунтується на нормах та звичаях, які дають можливість суб'єкту міжнародного права вирішувати правові питання та юридичні спори, що були зафіксовані як юридичний факт. Такими чинниками, що лягли в основу поняття стали:
- А) наявність юридичного факту, події, визначених фактом; Б) правоздатність та деліктоздатність, що бере участь; В) наявність юридичних норм, які дають можливість визначити спір, віднесений до компетенції міжнародних судових структур, зокрема Міжнародного суду ООН; Г) встановлення процедур, які грунтуються на неупередженості, непідкупності, справедливості, совісті (відповідно до рішення комісії міжнародного права 1907 р. ст.15 Конвенції мирного вирішення спору) тощо.
По-друге, складність правового статусу сторони нам показує дуалізм ствердження щодо участі по розгляду спору між різними учасниками. З однієї сторони, будь-яка з держав, що визнали для себе юрисдикцію Міжнародного суду ООН обов'язковою з ряду правових питань, може подавати позов до Суду. З іншої, держави ж, що не визнали юрисдикцію Суду, не мають такого права, навіть якщо іншою стороною спору виступає держава, що визнала юрисдикцію Суду та порушує права держави не визнавати Статут.
По-третє, починаючи з 70-х років минулого століття до нині в Організації Об'єднаних Націй відбулося чимало змін. Так, була реформована структура ООН, у 1998 р. реформована рада Опіки, як орган, що виконав свою функцію. У 2004 р. створена Рада з прав людини, на виконання нової редакції Біля про права людини, до якого увійшли 7 нормотворчих документів з введеним в дію контрольним механізмом тощо. Не дало основу мати і на проведення інших реформ. Але з іншого боку, дається взнаки не реформованість Ради Безпеки, що не дає можливості прийняти певні рішення стосовно врегулювання конфліктів, наприклад в Афганістані (5 постійних членів Ради з 15 має право вето).
Так проблема властива й Міжнародному Суду, який налічує 15 постійних членів. Таким чином, представництво і спори зросли з 51 до 193 країн, а ефективність знизилася. На нашу думку, слід вдатися до розширення представництва суду за рахунок не представлених континентів Африки і Латинської Америки.
Виходячи з цього пропонуємо зробити виборність до МС ООН суддів по континентам. Отже, на нашу думку, кількість членів суду слід збільшити з 15 до 30 - по 5 суддів із кожного континенту, що будуть вирішувати питання розгляду спорів на основному принципу міжнародної судової юрисдикції - справедливість при прийнятті рішення для кожної сторони.
По-четверте, спір України та Румунії про морську делімітацію в Чорному морі є показовим для розвитку міжнародного права. Вперше судом було застосовано трьохетапний процес поділу морської делімітації, як новацію по розгляду спору пов'язану з використанням Статуту Міжнародного суду ООН та регламенту. Такий підхід дав можливість розширення компетенції Суду і показав його неупередженість та досконалість розгляду справи щодо змін у самому процедурному діянні суду та окремих суддів.
Все це ще раз підтверджує, що міжнародний судовий орган як правовий інститут отримав необхідне обгрунтування і став дієвим засобом здійснення політики в сфері вирішення міжнародних спорів суверенними державами.
Саме він з його повноваженнями став тією ланкою, яка дає підгрунтя для підтримання гуманного правопорядку і запобігає порушення його у світі. Водночас, слід зауважити, що на сьогодення ми маємо ускладнену процедуру, яка впливає на ступінь ефективності реалізації діяльності міжнародних судових органів, особливо Міжнародного суду ООН, в системі міжнародної судової юстиції, пов'язану з тим, що кожна держава керується нормами законодавства, що ускладнювало процедури розгляду суперечок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- 1. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. С. И. Вавилов: 2-е изд. В 50 т. - М. : Госуд. научн. изд-во "Большая советская энциклопедия" 1949 - 1957. - 414 с. 2. Денисов В. Н. Корецький Володимир Михайлович // Антологія української юридичної думки. - Т. 8. Міжнародне право / Упорядники В. Н. Денисов, К. О. Савчук; відп. редактор В. Н. Денисов. - К., 2004. - С. 515 3. Дженис М., Рей Ричард, Брэдли Энтони. Европейское право в области прав человека. - М., 2013.- 121с. 4. Энтин М. Л. Международные гарантии прав человека. Практика Совета Европы. - М. : Междунар. отношения, 1997. - 240 с. 5. Короткий словник іноземних слів. - М., 1952.- С.472 6. Малая Советская энциклопедия / Гл. ред. Б. А.Введенский. Т.10. - М. : Госуд. научн. изд-во "Советская энциклопедия", 1932. - С.1274. 7. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел: [учеб. пособ.] / Ю. К. Осипов. - Свердловск, 1973. - 120 с. 8. Полянский Н. Н. Международный суд / Н. Н. Полянский. - М., 1951. - 236. 9. Протопопов А. С. СССР, Лига Наций и ООН / А. С. Протопопов. - ГОРОД "Мысль". - 1968. - 167 с. 10. Статут ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/995_010/page 11. Юридична енциклопедія / За ред. Ю. С. Шемшученка.- К. : Вид. "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2004. - 766 с. 12. Barbeyrac. Histoire де Anciens traites, 1739.I. - Art. 107. - Р. 86. 13. Bentham J. Essay 1. Objects of International Law // J. Bentham. The Principles of International Law. [Electronic resource] // Jeremy's Labyrinth: A Bentham Hypertext. Mode of access: http://www. laits. utexas. edu/poltheory/bentham/pil/pil. e01.html 14. European court of human rights: Analysis of statistics 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. echr. coe. int/Documents/Stats_analysis_2012_ ENG. pdf 15. Fitzmaurice G. The Law and Procedure of the International Court of Justice. Vol. 2. Cambridge University Press, 1995. - P. 437. 16. Treaty between Romania and Ukraine on the Romanian - Ukrainian State Border Regime, Collaboration and Mutual Assistance on Border Matters of 17 June 2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. icj-cij. org/docket/files/132/1697. pdf, Annex 3). Ст.1 Договору 2003 р.
Похожие статьи
-
Актуальні проблеми квотного регулювання торгівлі агропродовольчими товарами між Україною та ЄС
Постановка Проблеми. Лібералізація міжнародної торгівлі в умовах глобалізації є одним із об'єктивних факторів розвитку. Ринки країн відкриваються, умови...
-
Особенности функционирования государственных унитарных предприятий Рыночная экономика вынуждена в зависимости от экономической обстановки в стране...
-
Функции органов исполнительной власти Под функциями исполнительной власти следует определить ведущее направление в деятельности органов исполнительной...
-
Особенности функционирования государственных унитарных предприятий Рыночная экономика вынуждена в зависимости от экономической обстановки в стране...
-
Введение - Социально-экономическое районирование современной России
Невозможно понять специфику и проблемы каждой страны, если не оценишь ее внутреннее территориальное различие. Большая территория России еще в...
-
Таможенная проверка относится к одной из форм таможенного контроля и осуществляется после выпуска товаров в свободное обращение на территории страны. По...
-
Основний зміст дослідження - "Гібридна війна" Росії проти України: інформаційний аспект
Проблема "інформаційної війни", як і проблема "інформаційної зброї", вперше почали досліджуватися на початку 80-х років XX ст. Одним із перших авторів,...
-
Правовые основы антимонопольного регулирования - Антимонопольная политика Российской Федерации
Действующее антимонопольное законодательство предусматривает достаточно широкий спектр правовых средств антимонопольного регулирования. Отличительная...
-
Введение - Совершенствование контроля таможенной стоимости
Практическое применение таможенных тарифов, эффективность мер тарифного регулирования, их согласованность и соответствие международным нормам и правилам,...
-
Изменения таможенной стоимости осуществляются путем заполнения специальной формы корректировки таможенной стоимости и таможенных платежей - КТС-1 и...
-
Метод 6 - резервный метод - Совершенствование контроля таможенной стоимости
Если таможенная стоимость не может быть определена декларантом в результате последовательного применения всех вышеперечисленных методов или таможенные...
-
Метод 1 - по цене сделки с ввозимыми товарами - Совершенствование контроля таможенной стоимости
Базой для определения таможенной стоимости первым методом принимается цена сделки непосредственно с теми товарами, которые подлежат оценке. Цена сделки -...
-
ТС и Налоговая служба осуществляют плановый и оперативный (инициативный и по запросам) обмен следующей информацией на уровне как центральных, так и...
-
Таможенные органыКыргызской Республики - это государственные орган, регулирующие правоотношения, возникающие, изменяющиеся и прекращающиеся в сфере...
-
Таможенное декларирование -- это заявление уполномоченным лицом по установленной форме точных сведений о товарах в соответствии с требованиями избранного...
-
Таможенный оформление декларирование товар Общие процедуры таможенного оформления Таможенное оформление перемещения товаров представляет собой...
-
Проектный подход в системе управления регионом - Инвестиционный климат Костромской области
Методы управления проектами доказали свою эффективность во Франции, Канаде, Великобритании, Сингапуре и других странах. В России все шире внедряется...
-
Заключение - Статистика условий жизни, труда и отдыха
На основе теории дифференциации ставок заработной платы можно сделать вывод, что задачей дифференциации тарифной части заработной платы является...
-
Внутренний таможенный транзит представляет собой таможенную процедуру, предназначенную для перевозки иностранных товаров между несколькими таможенными...
-
О субъектах международного финансового права можно говорить в двух аспектах. С одной стороны, они такие же, как в международном публичном праве, т. е....
-
Внешнеполитические цели Китая и подходы к реализации внешней политики На сегодняшний день, рассматривая проблему определения современного мироустройства...
-
ЕС как явление, единственное в своем роде Одной из наиболее важных глобальных тенденций середины 20 - начала 21 века стал процесс всеобъемлющей...
-
Понятие, цели и задачи бюджета субъекта Российской Федерации Бюджет субъекта РФ (региональный бюджет) - это форма образования и расходования денежных...
-
ВВЕДЕНИЕ - Комплексный экономический анализ финансово-хозяйственной деятельности ООО "ЮНИРОН"
Достижение высоких результатов деятельности предприятия, максимизация прибыли и повышение эффективности производства невозможно достичь без эффективного...
-
Таможенное декларирование - это заявление уполномоченным лицом по установленной форме точных сведений о товарах в соответствии с требованиями избранной...
-
Экспортный контроль выполняет две функции: это мера нетарифного внешнеэкономического регулирования и одновременно важный инструмент внешней политики, что...
-
Стратегические направления совершенствования таможенного контроля как инструмента реализации таможенной политики РФ Высокая значимость такой функции...
-
Для повышения эффективности государственного управления экономикой и обществом, построения в России гражданского общества в последние годы активно...
-
"Законодателем мод" в государственно-частном партнерстве (ГЧП) является Великобритания, где в 1992 г. была создана Частная финансовая инициатива,...
-
Порядок перемещения продукции военного и двойного назначения через таможенную границу ЕАЭС Основным документом, регламентирующим порядок перемещения...
-
Введение - Система управления затратами на ООО "ЮНИРОН"
Достижение высоких результатов деятельности предприятия, максимизация прибыли и повышение эффективности производства невозможно достичь без эффективного...
-
Современное экономическое развитие характеризуется ярко выраженной тенденцией интеграции национальных экономик в межстрановые региональные и единый...
-
Проблемы собственности в образовании - Проблемы собственности в образовании при рыночной экономике
Более пристальное внимание проблемам собственности в системе образования стало уделяться в связи с разработкой экономического механизма функционирования...
-
Роль и значение негосударственного сектора в экономике государства трудно переоценить. Можно сказать, что негосударственный сектор - это платформа...
-
Государственные внебюджетные фонды Российской Федерации - Внебюджетные фонды Российской Федерации
Внебюджетные фонды являются одной из форм организации финансовых ресурсов, заключающейся в их перераспределении и использовании для финансирования...
-
Организационно - правовая форма предприятия Применяемая сегодня в России система организационно-правовых форм хозяйственной деятельности, введенная в...
-
В распределительной экономике все проще: государство берет на себя все права и обязанности по производству и распределению товаров и услуг. То есть о...
-
1.4 Социально-политические факторы - Геополитическая характеристика Государства Израиль
К началу XXI века в стране обозначился сильный разрыв в экономическом положении разных слоев общества. В декабре 2006 года порядка 1, 34 млн израильтян,...
-
Введение - Анализ финансово-экономической деятельности предприятия
В общем смысле вся экономика одной страны или целого мира состоит из экономик производителей товаров и услуг или каких-либо благ и экономик потребителей...
-
Инвестирование в недвижимость, как правило, требует привлечения заемного капитала. Для определения эффективности привлечения заемного капитала...
Актуальні питання міжнародного правосуддя