Політ першої людини в космос на сторінках журналу "Наука і суспільство" та іноземної преси


Ера космічних польотів народжувалась в умовах глобальних протистоянь двох світових систем - соціалістичної і капіталістичної. Успіхи радянської науки, на думку партійного керівництва, повинні були продемонструвати перевагу соціалізму над капіталізмом. До пріоритетних напрямів дослідження радянської науки відносилися космічні, саме вони дали поштовх розробці міжконтинентальних балістичних ракет в умовах "холодної війни", розвитку картографування територій, поліпшення якості зв'язку тощо. космос політ радянська преса

Слід відзначити, темі внеску радянських учених у розвиток ракетної техніки, польоту першої людини в космос присвячено низку наукових публікацій. Передусім з'явилися публікації, присвячені лідерам і організаторам розробки ракетно-космічної техніки, зокрема В. П. Глушкову,

С. П. Корольову, О. М. Макарову, В. М. Челомею, М. К. Янгелю, та ін.. Ряд наукових публікацій цій тематиці присвятила І. В. Федоренко [1]. В них розкривається внесок наукових шкіл М. Ф. Герасюти, B. C. Будника та ін. в розвиток ракетно-космічної техніки на тернах Радянської України. Водночас спеціального дослідження про популяризацію досягнень радянської космічної науки і техніки, перший політ людини в космос досі не має. У даному огляді зроблена спроба цей пробіл частково заповнити, розкриваючи роль преси як літописця космічної ери 1960-х pp.

Отже, цілком природно, що шляхи освоєння космосу почалися з дослідження тієї частини простору, в якій знаходиться наша сонячна система. Дорога в космос пролягала через міжпланетний простір, який став важливим об'єктом наукового дослідження, з участю Ю. О.Гагаріна.

"...Тепер, коли ми стоїмо біля людини, яка здійснила перший космічний рейс, ми не можемо не згадати імені російського вченого - революціонера Миколу Івановича Кібальчича, який мріяв про польоти вкосмос і якого стратив царський уряд." [2,с.17], відзначив М. С. Хрущов на одному із урочистих засідань.

Успіхи в освоєнні космосу і політика були важливими складовими пропагандистської роботи правлячої партії як всередині країни так і на міжнародній арені. Отже, квітень 1881 року. Відправлений царизмом за тюремні мури, великий російський винахідник-революціонер Микола Іванович Кібальчич за кілька днів до суду з неминучим смертним вироком, забувши про сон, їжу, створює проект першого в світі реактивного двигуна літального апарату для підкорення космосу. Адвокат Кібальчича, присяжний повірений Герард, був вражений, заставши його за таким заняттям.

"Мій винахід має стати здобутком людства, відкрити йому шлях на Марс і Венеру! Треба допомогти людині підкорити космос, зробити досяжними безконечні простори Всесвіту." - ці рядки справжнього науковця згадуються в статті В. Іващенка "Так починався подвиг" на сторінках журналу "Наука і суспільство" (№ 9 за 1961 р).

Учений знав, що для літального апарата потрібен не паровий, не електродвигун, а саме двигун, що діє на силі вибухових газів. Коли аналізуєш зміст великого відкриття, розумієш велич і фундаментальність людини і, водночас, трагізм того, що ідеї, які випереджали час, не могли бути реалізовані в'язнем царизму.

До відкриття Кібальчича ніхто в світі не пропонував використати силу вибухових газів для літального апарата. Ці теоретично вірні висновки він не міг підтверджувати, бо для цього в тюрмі не було ні експериментальної бази, ні умов для плідної наукової роботи.

Над вченим відбувся суд. Виконуючи волю царя, судді винесли жорстокий вирок. Талановитого вченого було приречено до страти. Як відомо, за дорученням групи народників "Свобода або смерть" Кібальчич організував у Петербурзі підпільну лабораторію по виробництву нітрогліцерину і динаміту. Там виготовляли вибухівку, запали і бомби, одною яких був убитий 1 березня 1881 року російський імператор.

Після суду Микола Іванович бажав не милості монаршої, він хотів, як і раніше, зберегти, залишити для людей майбутнього свою ідею, передати прийдешнім поколінням мрію - естафету про політ людини в космос. Він вірив, що його Вітчизна першою здобуде славу відкривача Всесвіту.

15 квітня 1881 року Кібальчича було страчено, а його геніальний винахід пролежав у таємному архіві департаменту поліції до буремних днів 1917 року. Лише через багато десятиліть ідеї Кібальчича були реалізовані

Жовтня 1957 року в Радянському Союзі вперше в історії людства було запущено штучний супутник Землі, що відкрило нову еру в розвитку науки.

Після першого запуску штучного супутника Землі послідували наступні - запущені другий штучний супутник Землі з собакою Лайкою, третій - величезна літаюча наукова лабораторія, перша космічна ракета, над якою працював К. Е. Ціолковський, і про яку згадується на шпальтах газети "Neues Deutschland" Berlin, 8 April 1961 [3]. Поява робіт Ціолковського сприяла тому, щоб проблеми наукової астронавтики почали розроблятися в багатьох країнах. "Ви засвітили світло, а ми будемо працювати, аж поки здійсниться мрія людства",- писав Ціолковському відомий німецький спеціаліст Оберт. Друга космічна ракета, яка доставила на Місяць вимпел з гербом СРСР, третя, що сфотографувала невидимий з Землі зворотний бік Місяця, космічні кораблі-супутники з піддослідними собаками Стрілкою, Білкою та іншими тваринами. І нарешті квітня 1961 року громадянин Радянського Союзу Ю. О. Гагарін на ракеті "Восток" здійснив першу космічну подорож. На сторінках журналу "Наука і суспільство" в 1971 році під час розмови з журналістом Ярославом Головановим, він сам наголосив: "Усе моє життя видається мені зараз однією довгою миттю..." [4,с.29]

Він облетів за 108 хвилин навколо земної кулі з середньою висотою 250 кілометрів і успішно приземлився в заданому районі. Величний подвиг радянського космонавта потряс увесь світ, а ім'я Юрія Олексійовича Гагаріна стало найпопулярнішим у всьому світі. Воно золотими літерами вписане в історію науки. Перед мужністю і відвагою героя космосу схиляє голови все людство. Важливість цієї грандіозної події важко переоцінити. "Ми, радянські вчені, чекали польоту людини в космос і були певні, що саме наш радянський громадянин, буде першим розвідником всесвіту" згадує М. П. Барабашов у статті "До найближчих планет" журналу "Наука і суспільство"(№ 6,1961р.) [5,с.4-8]

У літописі нашої планети день 12 квітня 1961 року навіки поєднано з славним ім'ям першого у світі космонавта, - Юрія Олексійовича Гагаріна.

Політ радянської людини в космос активно використовувалися партійними і радянськими працівниками, пресою в ідеологічній роботі. Ця тема в черговий раз "експлуатувалася" як зразок переваг соціалізму над капіталізмом. He обминув її і партійний лідер М. С. Хрущов. "Завоювання нами космосу, - говорив М. С. Хрущов, - це чудова віха розвитку людства. В цій перемозі людського генія втілились і дістали свій наочний вияв славні результати всього того, чого досяглії народи Радянського Союзу в умовах, які створила Жовтнева соціалістична революція..." [6,с.58]. Такі рядки згадує М. Кононенко в статті під назвою "Хвилюючі документи" журналу "Наука і суспільство", № 5 за 1961 р.

ГЦоо широкі кола читачів мали можливість глибоко вивчати документи, що розповідають про нові досягнення в СРСР, Державне видавництво політичної літератури УРСР підібрало і видало окремою брошурою всі матеріали, що стосуються цієї історичної події.

Брошура "Радянська людина в космосі" відкривається Указами Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу першому в світі льотчику космонавту, майору Ю. О. Гагаріну, про присвоєння звання "Льотчик-космонавт СРСР" та про перше присвоєння цього звання майору Ю. О. Гагаріну.

В збірнику надруковано повідомлення TAPC про перший у світі політ людини в космічний простір і про успішне повернення її на Землю; звернення ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і Ради Міністрів СРСР "До Комуністичної партії і народів Радянського Союзу! До народів і урядів усіх країн! До всього прогресивного людства!", в якому міститься заклик до народів всіх країн: боротися за мир, покласти край гонці озброєнь, здійснити загальне і повне роззброєння під суворим міжнародним контролем, згадує автор статті М. Кононенко. Тут можна прочитати привітання центральних партійних і радянських органів "Всім ученим, інженерам, технікам, робітникам, усім колективам і організаціям, які брали участь в успішному здійсненні першого в світі космічного польоту людини на кораблі-супутнику "Восток", першому радянському космонавтові товаришеві Гагаріну Юрію Олексійовичу", а також опубліковано розмову М. С. Хрущова з першим космонавтом під час зустрічі в Москві 14 квітня 1961 року[6,с.58].

Гагаріна всі любили. Серед наших сучасників не було людини, яку так добре знали б народи всієї планети. Коли 1961року в місті Уджді, на кордоні Марокко, у торговця Мохаммеда Ет-Таджа народився хлопчик, він назвав його Гагарін[4,с.29].

Величні враження про політ Радянської людини в космос описувалися і в іноземній пресі. Зокрема, про це йшлося під заголовком "Уряд і партія СРСР вказали на велике для людства значення космічного польоту Гагаріна" газета "The Ukrainian News" (Нью Йорк, Thursday, April 20, 1961), Москва [7].

Минув деякий час - і у простори Всесвіту піднялися нові герої - Герман Степанович Титов, а також у 1969 році Нейл Армстронг, Едвін Олдрінг, Майкл Коллінз [8,с. 17], та багато інших. Але ці тріумфальні перемоги були пов'язані з іменами багатьох великих вітчизняних учених і, зокрема, з іменем М. І. Кібальчича, який у 1881 році передбачив, що його співвітчизник з допомогою реактивного двигуна для літального апарата злетить у міжзоряні далі.

Підбірку матеріалів про освоєння космосу було присвячено в шостому номері журналі "Йаука і суспільство" (1961р.). Вони зовсім не були випадковими, адже друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Це грандіозне звершення сучасного людства обумовлено не тільки тим, що з'явилися наукові, технічні й технологічні можливості створення космічних апаратів, а й потребою людського суспільства в здійсненні цілого ряду акцій, які на даному етапі розвитку науки і техніки можуть бути виконані тільки за допомогою штучних супутників Землі і космічних станцій. Освоєння космосу стало надзвичайно важливим стимулом для розвитку цілого ряду напрямів і сфер сучасної науки й техніки. Лише за 1960-196 Ipp., журнал "Наука і суспільство" помістив тридцять дві статті присвячені дослідженню космосу, авторами яких стали такі науковці як: ІП. Горгеладзе, М. Барабашов, С. Всехсвятський, А. Штернфельд, П. Ісаков, Е. Гуртовенко, В. Чередниченко, В. Тульчинська та багато інших. Для розв'язання багатьох наукових, технічних і технологічних завдань, без яких здійснення космічних польотів і розв'язання нових, складніших завдань, пов'язаних з освоєнням космосу, було б неможливе, адже сфера використання науково-технічних досягнень, стимульованих потребами космонавтики, набагато ширша, вона зазнала дедалі більшої популярності застосування як у виробництві, так і в побуті.

Отже, журнал "Наука і суспільство" містить великий фактичний матеріал з історії становлення і розвитку вітчизняної космонавтики, підкорення його людиною та про перший політ Ю. О. Гагаріна. Водночас слід відзначити, що ці матеріали ідеологічно заангажовані, використовувалися партійним керівництвом як складова ідеологічної боротьби в умовах "холодної війни" 1960-х pp.

Список використаних джерел

Федоренко І. В. Становлення та розвиток науково-технічної школи М. Ф. Герасюти. Теорії польоту ракетно-космічної техніки (друга половина XX ст.). - автореф. дис. ...кан. істор. наук. - Дніпропетровськ, 2009. - 20 с.

В. Іващенко. Так починався подвиг// Наука і суспільство. - 1961. - № 9-C.17-18.

Prof. Sisakjan. Mensch und Kosmos//Neues Deutschland. Berlin, Sonnabend, 8 April 1961

Ярослав Голованов. Слово про Гагаріна// Наука і суспільство. - 1971. - №

- с.28 - 31.

М. П. Барабашов. До найближчих планет// Наука і суспільство. - 1961. - № 6 - с.4 - 8.

М. Кононенко. Хвилюючі документи// Наука і суспільство. - 1961. - №

- с.58.

Джон Кеннеді, президент США."Уряд і партія СРСР вказали на велике для людства значення космічного польоту Гагаріна"// The Ukrainian News. Нью Йорк. Thursday. April 20. - 1961

Едгард Яновицький. Місяць і люди// Наука і суспільство. - 1969. - № 10 - с.16 -18.

Похожие статьи




Політ першої людини в космос на сторінках журналу "Наука і суспільство" та іноземної преси

Предыдущая | Следующая