Ранні державно-правові вчення. - Державно-правові погляди на право і державу в Стародавній Греції

Майже така сама схема становлення системи держав-но-правових поглядів мала місце і в Стародавній Греції. Міфологічні уявлення людей про Всесвіт, державу і поря-док заступили погляди, в яких основна роль у їх створенні відводилася богам і, зокрема, Зевсові, що знайшло відобра-ження в багатьох літературних пам'ятках тогочасної Греції. Так, у VIII ст. до н. е. у творах знаменитого Гомера "Іліада" та "Одіссея" верховним заступником справедливості є Зевс.

Гомер наголошував, що основним принципом поведінки є справедливість, якої мусять дотримуватися як боги, так і люди. Право, власне, має бути конкретизацією вічної спра-ведливості.

Навіть більше, в тогочасному суспільстві боги представ-ляли різні морально-правові принципи. Про це красномов-но свідчив Гесіод (VIII--VII ст. до н. е.) у творі "Теогонія". Тут, зокрема, йшлося про те, що у Зевса, який уособлював всебічну досконалість, і Феміди, яка персоніфікувала вічний природний порядок, народилися дві дочки: Діке та Евномія. Перша з них охороняла справедливість і карала кривду, а друга являла собою божественний характер початку за-конності в суспільному устрої. Використовуючи категорію справедливості, автор спробував проаналізувати тодішні суспільний устрій, порядок і закон.

У творі "Труди і дні" він стверджував, що людство від створення світу проминуло п'ять епох.

Перша епоха, яку він називав золотою, давала можливість людям бути рівними, скрізь панували справедливість, доб-робут і щастя.

Але згодом з'явилися люди, які перестали коритися бо-гам, не виконували їхніх настанов, порушували справед-ливість. Це було у другій епосі, яку Гесіод називав срібною.

Далі, коли справедливість у суспільстві стала порушува-тися ще більше, настала мідна епоха, за якої окремі люди почали ворогувати і нищити один одного.

Те саме, тільки в більших розмірах і між народами, відбу-валось і в наступну, четверту епоху. І нарешті, настала сучас-на Гесіодові епоха -- залізна, що характеризувалася повною зневагою до справедливості, внаслідок чого в суспільстві за-панували зло й насилля, кривда й несправедливість.

Проте у Гесіода ми знаходимо більш грунтовне розумін-ня сутності права, ніж у Гомера.

Божественну справедливість і вічний порядок він проти-ставляє насиллю, гармонію Всесвіту -- земним порядкам, право по природі - праву, встановленому волею людей1. Несправедливість соціального життя в його баченні може бути усунута лише за допомогою права.

Згодом уявлення стародавнього суспільства про всесвіт-ній порядок, державний устрій та закон почали складатись в окрему систему знань, причому формувались вони актив-ніше, ніж у країнах Стародавнього Сходу. Держава і право стали об'єктами дослідження багатьох мислителів і філософ-ських шкіл.

Цьому сприяло кілька чинників. По-перше, Греція мала значний економічний і соціальний досвід. На той час вона проминула кілька форм державності: аристократію, олігар-хію й демократію, яким було притаманне осібне розуміння сутності держави і права, їхніх ролі й соціального призна-чення.

По-друге, сформувався певний зв'язок між людиною, державними інститутами і суспільством. По-третє, в де-ржаві склалася певна правова система, було напрацьова-но механізм законотворчого і правозастосовчого процесів. По-четверте, це значна диференціація суспільства. Кожен його стан передбачав перспективи державного розвитку, виходячи з власних інтересів, що знаходило відображення в конкретних теоріях. І нарешті, ще один важливий чинник. Мислителі Стародавньої Греції того періоду почали аналі-зувати конкретні державно-правові вчення своїх попередни-ків, розвиваючи їх далі чи спростовуючи. Означені проце-си почалися з творчості "семи мудреців", які підкреслювали велике значення законів для полісного життя, обстоювали ідею підкорення законам, намагалися законодавчо врегулю-вати відносини між станами суспільства і вдосконалити де-ржавний устрій.

Ці мудреці -- Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клеобул і Хілон. їхні життя і творчість датуються кінцем VII -- початком VI ст. до н. е. У стислих висловах ("гномах") вони сформували цілком раціональні та світські за духом етичні й політичні сентенції, максими світської практичної муд-рості, у тому числі стосовно полісного життя, його законів і порядків. Дехто з мудреців були активними учасниками політичних подій, правителями й законодавцями. Фалесові приписують авторство максими: "Не роби сам того, що ти за-суджуєш в інших". Повага до закону пронизує сентенції ба-гатьох мудреців. Хілонові належить афоризм: "Підкоряйся закону". Він уважав кращим полісом той, в якому громадя-ни слухаються законів більше, ніж ораторів. Піттакові при-писують вислів: "Підкоряйся тому законові, який ти поста-новив сам для себе". Йому ж належать слова: "Повелівай не раніше, ніж сам навчишся підкорятися". Зберігся афо-ризм Періандра: "Не задовольняйся покаранням злочинця, а запобігай злочинам". З правління Солона, знаменитого афінського державного діяча й законодавця, "почалася де-мократія", як писав Арістотель. Він був першим, хто збаг-нув, що демократія -- це відповідальність усіх громадян за стан справ у державі. Звідси вельми цікавим уявляється ви-даний ним закон: "Хто під час смути в державі не стане зі зброєю в руках ні за тих, ні за інших, той піддається безчес-тю і позбавляється громадянських прав".

Похожие статьи




Ранні державно-правові вчення. - Державно-правові погляди на право і державу в Стародавній Греції

Предыдущая | Следующая