Тактичні властивості місцевості - Вивчення та оцінка місцевості за картою командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань

Особливості місцевості, які певним чином впливають на основні сторони бойової діяльності військ, називають тактичними властивостями місцевості.

До основних з них належать прохідність місцевості, захисні властивості місцевості, умови орієнтування, умови спостереження, умови маскування, умови ведення вогню та умови інженерного обладнання місцевості.

Прохідність місцевості - це властивість місцевості, яка сприяє або перешкоджає пересуванню військ. Суттєво впливають на прохідність місцевості, мережа доріг, рельєф місцевості, гідрографія, грунтово - рослинний покрив, а також сезонні і погодні явища.

Захисні властивості місцевості - це властивості місцевості, які послабляють дію ядерної і звичайної зброї. Правильне визначення і використання захисних властивостей місцевості полегшує організацію захисту особового складу і бойової техніки від ураження різними видами зброї.

На захисні властивості місцевості найбільш істотно впливають рельєф і рослинний покрив, наявність населених пунктів з міцними кам'яними і залізобетонними будовами і підземними спорудами, характер грунту в центрах ( епіцентрах ) ядерних вибухів.

Умови орієнтування - властивості місцевості, які сприяють визначенню свого місцезнаходження і потрібного напрямку руху відносно сторін горизонту, навколишніх об'єктів, а також відносно розташування своїх військ і військ противника. Вони визначають наявність на місцевості характерних форм рельєфу і місцевих предметів-орієнтирів.

Умови спостереження - властивості місцевості, які сприяють отриманню відомостей про противника. Вони визначаються ступенем навколишньої місцевості, дальністю огляду і залежать від характеру рельєфу, рослинного покриву, наявності населених пунктів та інших об'єктів, які перешкоджають огляду місцевості.

Умови маскування - властивості місцевості, які дозволяють приховати від противника розташування і пересування особового складу і бойової техніки.

Вони визначаються наявністю природних схованок (сховищ), які утворюються формами рельєфу, рослинним покривом, населеними пунктами та іншими місцевими предметами, а також загальним характером, кольором і плямистістю місцевості (чим різноманітніша кольорова гама, тим кращі умови маскування).

Умови ведення вогню - властивості місцевості, які забезпечують зручне і приховане від спостереження противником розташування вогневих засобів, ведення точного вогню із усіх видів зброї і корегування стрільби. Вони залежать від характеру рельєфу, рослинного покриву, наявності шляхів, населених пунктів та інших місцевих предметів.

Умови інженерного обладнання місцевості - властивості місцевості, які впливають на обсяг, характер і успіх робіт з її обладнання і залежать від типу грунтів, рівня грунтових вод, наявності будівельних матеріалів, а також від характеру природних і штучних сховищ і перешкод.

Основні види ( різновиди ) місцевості та їх тактичні властивості.

За характером рельєфу місцевість поділяють на :

    - рівнинну; - горбкувату; - гірську.

Рівнинна місцевість характеризується відсутністю різко виражених нерівностей землі поверхні, відносно невеликими перевищеннями ( до25м ) і порівняно малою стрімкістю схилів ( до 2* ). Абсолютні висоти над рівнем моря - до 300 м.

Відкрита, слабо пересічна рівнина придатна для маршу, її глинисті, суглинисті, супісчані й торф'яні грунти дають можливість в суху погоду влітку, але значно ускладнюють рух у період дощів, весняного й осіннього

Бездоріжжя. Відсутність значних перевищень забезпечує достатню видимість в усіх напрямках і ефективність вогню з усіх видів зброї.

Разом з тим рівнина ускладнює організацію маскування підрозділів. Захисні властивості її мінімальні, особливо від дії ядерної зброї. Рівнинна місцевість, як правило, більш сприятлива для організації й ведення наступу й менш сприятлива для оборони і маршу.

Горбкувата місцевість характеризується хвилястим характером земної поверхні, яка утворює нерівності (горби) з абсолютними висотами (до 500м), відносними перевищеннями (25-200м) і переважною стрімкістю схилів (2-3*).

Горбкувата місцевість допускає бойові дії всіх родів військ, здійснення маневру підрозділами поза дорогами і в цілому сприятлива як для наступу, так і для оборони і маршу. Вона має добрі рубежі для розташування підрозділів, облаштування вогневих позицій, має деякі захисні властивості від ураження ядерної зброєю.

Проміжки між горбами й зворотні схили горбів можуть служити укриттям від спостереження і вогню противника. На такій місцевості багато командних висот з великою дальністю видимості і широким сектором огляду.

Гірська місцевість поділяється на:

- низько гірну;

Низько Гірна місцевість характеризується висотами над рівнем моря

( 500 - 1000м ), відносними перевищеннями ( 200-500м ) і переважно стрімкістю схилів ( 5-10*). Порівняно з іншими видами гірської місцевості вона слабо розчленована, як правило, добре обжита і має досить розвинену мережу доріг. При відносно вологих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій усіх родів військ. Водночас ускладнюється зосередження застосування важкої бойової техніки.

Низько гірна місцевість у цілому сприяє маскуванню й захисту від ураження ядерною зброєю.

Середньо Гірна місцевість - має висоти над рівнем моря приблизно (1000 - 2000м ), відносні перевищення від 500 до 1000 м і переважну кількість схилів 10 - 25*.

Вона розчленована на добре виражені гірські масиви, пасма, їхні піски і гребні мають злагоджені форми.

Така місцевість часто має широкі гірські проходи, які використовуються для прокладання доріг. Ці дороги часто перетинають гірські хребти через перевали, які доступні для руху бойової техніки протягом усього року або більшої його частини. Однак застосування важкої бойової техніки можливе лише на окремих напрямках.

Загалом середньо гірна місцевість вимагає значних інженерних робіт для забезпечення її прохідності. Водночас вона сприятлива для маскування і для захисту від ураження ядерною зброєю.

Високогірна місцевість - характеризується висотами над рівнем моря понад 2000м, відносними перевищеннями 1000м і більше, з стрімкістю схилів понад 25*. Високогірна місцевість розділена глибокими долинами й улоговинами на гірські хребти, їх піки і гребні часто вкриті снігом. Така місцевість, як правило, мало обжита, має мало гірських проходів і дуже різну

Мережу доріг. Дороги вузькі і прокладені уздовж річок міжгір'ями, проходить через перевали, які розташовані на великих висотах з крутими підйомами й малими радіусами поворотів. Перевали найчастіше розташовані вище снігової лінії і тому більшу частину року закриті.

Бойові дії можуть розгортатися на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, забезпечених дорогами. У решті районів високогірної місцевості можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним спорядженням. Загалом високогірна місцевість сприяє маскуванню. При ядерних вибухах можливі завали, обвали каміння, сходження снігових лавин.

За мірою Пересічності ярами, балками, річками, озерами та іншими природними перешкодами, які обмежують свободу пересування й маневр підрозділів, місцевість поділяється на:

    - легко пересічену; - середньо пересічену; - сильно пересічену.

Легко пересічена місцевість небагата на природні та штучні перешкоди, які легко здолати бойовою та іншою технікою в будь-якому напрямку. Рельєф місцевості звичайно рівнинний, рідше горбистий, природні перешкоди займають менше 10% від усієї площі. Місцевість забезпечує задовільний огляд з командних висот, орієнтування, спостереження і цілевказівка, організацію взаємодії та управління підрозділами. У той самий час ця місцевість не забезпечує надійного укриття підрозділів від вогню противника, захисні властивості від ураження ядерною зброєю майже відсутні.

Середньо пересічна місцевість має близько 20% площі, зайнятої природними перешкодами.

На такій місцевості зосереджене застосування бойової техніки дещо ускладнене на окремих напрямках. Це найпоширеніший різновид добре обжитої місцевості. Рельєф, як правило, горбистий, рідко рівнинний. Така місцевість сприятлива щодо захисних властивостей від ураження ядерною і звичайною видами зброї.

Сильно пересічена місцевість відрізняється великою кількістю важко прохідних природних перешкод - від ярів, ровів і балок до річок, каналів та інших перешкод. Площа природних перешкод складає більше 30%. Ця місцевість ускладнює здійснення маршу.

Багато природних укриттів сприяють організації надійного маскування і захисту підрозділів від ураження ядерною зброєю, поточному підходу до переднього краю противника. Разом з тим на такій місцевості нелегко спостерігати за противником, можливості швидкого маневру військ обмежені, зменшується швидкість бойових машин, необхідно виконати значні роботи з інженерного обладнання шляхів для руху військ.

За умовами маскування та спостереження місцевість поділяється на:

    - відкриту; - напівзакриту; - закриту.

Відкрита місцевість являє собою рівну або злегка горбисту територію, до 75% площі якої добре проглядається в усіх напрямках з командних висот. На такій місцевості забезпечується добре спостереження за діями противника й ураження його вогнем з усіх видів зброї.

Проте ця місцевість менш сприятлива для захисту від вражаючої дії звичайної та ядерної зброї, має недостатній рівень маскуючи властивостей від наземного та повітряного спостереження.

Відсутність природних схованок ускладнює приховане зосередження військ та проведення маневру.

Напівзакрита місцевість є перехідною від відкритої до закритої. Здебільшого на напівзакритій місцевості площа, яка зайнята природними схованками, складає близько 20%; командних висот проглядається до 50% простору.

Закрита місцевість територія з гірським, горбистим або рівнинним рельєфом, вкрита лісами, чагарниками, садами з часто розташованими населеними пунктами. На такій місцевості площа, зайнята природними сховами, складає 30% і більше, а площа, що проглядається з командних висот, менша 25%.

Закрита місцевість добре приховує природними схованками від наземного і повітряного спостереження, полегшує прихований рух і маневр військ. Разом з тим на закритій місцевості обмежується ефективність ведення вогню з усіх видів зброї, Ускладнює спостереження, орієнтування, цілевказівка, значно ускладнюється керування підрозділами і організація взаємодії військ.

За ознакою прохідності Місцевість поділяють на:

    - легкопрохідну; - прохідну; - важко прохідну; - непрохідну.

Легкопрохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху машин, припускає без переконане застосування техніки і рух колон без зміцнення грунту.

Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість, напрямок руху і дозволяє повторний рух по одному сліду, хоча окремі місця потрібно обходити чи зміцнювати. Рух колісних машин звичайної прохідності дещо ускладнений, можливе майже без переконане використання типових машин і рух колон, за винятком окремих напрямків.

Важко прохідна місцевість доступна для руху машин з невеликою швидкістю, обмежує свободу маневру і рух кількох машин по одному сліду. Рух колісних машин звичайної прохідності майже неможливий. Така місцевість ускладнює рух колон, він можливий тільки дорогами і спеціально обладнаними колонними шляхами. Важко прохідна місцевість негативно впливає на темпи руху, здійснення маневру.

Непрохідна місцевість недоступна для руху машин без виконання значних робіт з обладнання доріг чи колонних шляхів.

Похожие статьи




Тактичні властивості місцевості - Вивчення та оцінка місцевості за картою командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань

Предыдущая | Следующая