Особливості орієнтування за різних умов місцевості - Вивчення та оцінка місцевості за картою командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань

Вночі орієнтування найбільш ускладнене через обмежену видимість. Тому для орієнтування вночі необхідна ретельна попередня підготовка. Маршрут обирається дорогами або вздовж будь-яких лінійних орієнтирів. Контрольні орієнтири помічають через 3-6 км, а поворотними точками служать місцеві предмети, які легко розпізнати вночі (озера, водоймища, дзеркальну поверхню яких добре помітно на темному фоні навколишньої місцевості, а також заводські труби, башти, окремі горби, які виділяються на фоні нічного неба).

Напрямку руху вночі можна дотримуватися і за небесними світилами, але при цьому необхідно пам'ятати, що всі вони, за винятком Полярної зірки, переміщуються на небосхилі за одну годину на 15° за годинниковою стрілкою.

На карті маршрут пересування відтіняють яскравіше, ніж для руху вдень, щоб його було помітно за умов недостатнього освітлення. Карта в дорозі освітлюється ліхтариком з синім світлофільтром. Зір вночі сильно напружується, зростає стомленість, погіршується здатність розпізнавати місцеві предмети за маршрутом, тому для спостереження за орієнтирами потрібно залучати водія і членів екіпажу.

За умов обмеженої видимості (дощ, туман, снігопад, хуртовина тощо). Ці умови часто ототожнюють з нічною темрявою, хоча насправді між ними існує велика різниця. Вночі для орієнтування можна застосувати прилади нічного бачення, радіозв'язок. Проте сніг, дощ, курява, дим із жевріючих згарищ різко знижують ефективність застосування цих приладів.

Прогнозуючи виникнення обмеженої видимості, маршрут готують подібно до нічного маршруту, якщо марш буде здійснено дорогами з твердим покриттям. Маршрут поза дорогами здійснюється за азимутами, заздалегідь знятими з карти. Маршрут уважно вивчають і запам'ятовують.

Під час руху карту орієнтують у напрямку просування і постійно графічно поперечними штрихами або крапками фіксують своє місцезнаходження.

У горах орієнтування ускладнюється через малу кількість орієнтирів, а також завдяки значній розчленованості рельєфу. Вершини, що виконують роль орієнтирів, різко змінюють свої обриси при їх спостереженні з різних сторін.

Маршрут руху в горах прокладають лощинами, вздовж річок і струмків у глибоких низинах, а також дорогами і стежками у гірських проходах. Перед початком руху обирають орієнтири вздовж запланованого маршруту (піки, обриви, скелі, населені пункти, окремі будівлі, залишки стародавніх фортець, пам'ятники, могили тощо). Крім основних, на маршруті позначають допоміжні орієнтири, помітні у багатьох точок маршруту, такі як найвищий пік, виступ хребта або ж небесне світило.

Крім того, на визначеному на карті маршруті руху слід вказати стрілками підйоми та спуски на кожному проміжку із зазначенням їх стрімкості. Це допоможе витримати намічений маршрут, оскільки підйоми і спуски добре відчуваються під час руху машини.

Напрями на сторони горизонту, визначені в горах компасом, потрібно контролювати за небесними світилами і прикметами місцевих предметів, оскільки в горах зустрічаються локальні аномалії, які на карті можуть бути не вказані.

У лісі орієнтування ускладнене через обмеженість огляду і малу кількість орієнтирів. Маршрути проходять просіками і грунтовими дорогами. Найчастіше такі дороги малонаїжджені, а деякі з них можуть бути не вказані на карті через те, що є тимчасовими. Саме тому під час підготовки маршруту потрібно виписати азимути кожної ділянки дороги, що дозволить перевірити за компасом напрям руху на будь-якому проміжку маршруту.

Рух контролюють за пройденою відстанню, яку зчитують зі спідометра. Необхідно також завчасно вивчити характер рельєфу і гідрографії на маршруті руху. Взаємне розташування висот, річок, струмків, озер, позначених розтушовкою на карті, полегшить визначення свого місцезнаходження.

Допоміжними орієнтирами для дотримання загального напрямку в лісі служить вдень Сонце, а вночі - Місяць або будь-яке сузір'я.

У великому населеному пункті орієнтування ускладнюється через обмежену видимість, перенасичення дрібними орієнтирами, які не вказані на карті. Маршрути накреслюють уздовж річки, каналу, головними проїздами або вулицями з мінімальною кількістю поворотів, які вибирають біля мостів, шляхопроводів, залізничних станцій, площ, пам'ятників тощо.

Перед в'їздом у населений пункт точно визначають своє місцезнаходження, а, пересуваючись по місту, графічно фіксують на карті просування за маршрутом. При цьому карту орієнтують у напрямку вулиці, по якій пролягає маршрут.

При виїзді з населеного пункту, якщо виявлено розбіжність у кількості доріг на карті і на місцевості (виникли проблеми з визначенням потрібної дороги), напрямок подальшого руху визначають компасом за магнітним азимутом, який визначають за картою.

Взимку багато грунтових доріг не використовують, форми рельєфу під сніговим покривом зрівнюються. Такі орієнтири, як яри, лощини, ями, озера, струмки майже не проглядаються і в цій якості бути використаними не можуть. Часто взимку прокладають нові дороги (зимники), які проходять за найкоротшими відстанями і на картах не вказуються.

Маршрути взимку прокладають накатаними дорогами або колонними шляхами.

Надійними орієнтирами взимку, особливо вночі, є населені пункти, залізниці, дороги з твердим покриттям, узлісся, окремі лісосмуги, мости та інші лінійні та площинні орієнтири.

Серед руїн орієнтування на карті різко погіршується через їх невідповідність місцевості. Найбільш стійкими орієнтирами на такій місцевості є дороги з твердим покриттям, залізниці, горби, лощини тощо.

Під час орієнтування доцільно користуватися свіжими аерознімками зі змінами місцевості, порівнюючи їх з картою. При цьому дуже важливо вміти побіжно читати топографічну карту і, володіючи гострою спостережливістю, розпізнавати за залишками зруйнованих об'єктів своє місцезнаходження на карті.

Таким чином, топографічна карта була і буде надійним дороговказом командира на незнайомій місцевості. Вміння швидко і точно орієнтуватися на місцевості за будь-яких обставин є одним з найважливіших елементів польової виучки військ. Закріплені досвідом знання і навички в орієнтуванні за картою допоможуть більш успішно і впевнено виконувати бойові завдання в різноманітних умовах бойової обстановки.

З одержанням завдання на марш на карту наносяться вихідні дані для прийняття рішення:

    1. Район знаходження батальйону до початку маршу. 2. Відомості про війська, що рухаються попереду. 3. Задача батальйону на марш. 4. Маршрут руху, початковий пункт, пункти регулювання, місце та час привалів. 5. Відомості про противника, рубежі та час вірогідної зустрічі з ним. 6. Задачі сил та засобів старшого командира (начальника) по організації маршу. 7. Завдання сусідів. 8. Місця пунктів управління і елементів тилу старшого начальника до початку в ході маршу.

В ході прийняття рішення на марш на карту наносяться:

    1. Задум командира батальйону. 2. Час проходження початкового пункту, пункту регулювання розвідкою, схороненням, головою та хвостом колони, а також розрахунок на витягування підрозділів батальйону до початкового пункту. 3. Рубежі, займання схороненням в ході маршу. 4. Місця підрозділів в новому районі.

В текстовій формі на карті відображається основні заходи по забезпеченню маршу, сигнали управління та оповіщення. Під час нанесення на карту рішення на марш дуже важливо вірно нанести маршрут руху, вихідний пункт, пункти регулювання та рубежі розгортання. Маршрут руху краще за все наносити південніше або східніше дороги на віддалені не більше від 3мм від дороги. Під час нанесення на карту вихідного пункту і пункту регулювання, правильно розташувати знак біля місцевих предмета. Біля пункту регулювання достатньо вказувати знизу чи зверху знака його номер. Сам пункт наноситься у тієї частині місцевого предмета, яка вказує сторону руху з обов'язковим пересіченням маршруту ( під час руху на захід з західної сторони, під час руху на південь з південної і тп.). Час проходження підрозділів вихідного пункту і пунктів регулювання показуються в таблиці, яка розташована поруч з умовним знаком на вільному місці карти. Якщо марш здійснюється на протязі доби, до дату можна вказувати тільки для першої колони, тобто тільки один раз у першій строчці, в якій вказується проходу вихідного пункту. У тих випадках коли здійснення маршу приходиться на стику двох діб, друга дата вказується один раз для тої колони, яка буде першою проходити той чи інший пункт після доби. В деяких випадках колонка в якій вказується час проходження, складається з

Двох частин, де вказується час проходження голови і хвоста колони. У рішенні на марш в передбаченні вступу в бій ( виконання СБЗ ) командир підрозділу повинен визначити рубежі імовірної зустрічі з противником і час зустрічі, яка наноситься на карту над знаком у вигляді дробі, у числівнику номер, у знаменнику час і дата. Таких рубежів може бути декілька. Нумерація рубежів здійснюється від противника у бік своїх військ.

Похожие статьи




Особливості орієнтування за різних умов місцевості - Вивчення та оцінка місцевості за картою командиром роти під час планування здійснення маршу у район виконання службово-бойових завдань

Предыдущая | Следующая