Січневе повстання 1863-1864 років

ВСТУП

Укладення хронологічної таблиці з теми Січневе повстання 1863-1864 рр. дозволяє констатувати, що для відображення її істориками доцільно використовувати детальну хронологію подій. Загальновідомо, що чим конкретніша й точніша хронологія тієї чи іншої події, тим вищий рівень розвитку суспільства.

Важливою подією в історії Польщі є Січневе повстання 1863-1864 рр.

З 1795 р. не існує єдиної історії Польщі - вона перетворюється на історію її окремих частин, що перебували у складі трьох держав Росії, Прусії і Австрії.

Загарбані польські землі зазнавали соціального і національного гноблення. Однак завдяки багатовіковій традиції державності, високому рівню національної свідомості польський народ значною мірою зберіг національну єдність, особливо в духовному житті, культурі, національно-визвольному русі.

Згідно з Віденським конгресом підписаним 9 червня 1815 р., відбувся новий поділ польських земель. Більша частина Варшавського герцогства відходила до Росії під назвою Королівства Польського.

Черговий поділ польських земель у котре порушував економічну й політичну єдність країни, а також створював специфічні умови для розвитку її частин.

Розділена і поневолена Польща протягом більш як півстоліття (з кінця XVIII і до середини 90-х років ХІХ ст.) була охоплена революційними настроями і великими національними повстаннями. Представники соціальних верств Королівства Польського, як правило, виступали ініціаторами та боєвим ядром усіх великих збройних виступів, саме тут створювалися спочатку просвітницькі, а пізніше й таємні революційні організації. польський конгрес повстання духовенство

Одним із наймасовіших було Січневе повстання -- польське національне визвольне повстання 1863-1864 років проти панування Російської імперії, за відродження незалежності Польщі і об'єднання її різних частин. Цей рух мав загальнонаціональний характер, хоч і не всі верстви польського суспільства брали в ньому однакову участь. Особливість польського національно-визвольного руху полягає в тому, що основною рушійною силою, а водночас і його керівником були шляхта, а не буржуазія, як це спостерігалося в інших слов'янських країнах.

Метою ІНДЗ є: поглиблення і конкретизація знань, яка стосується Січневого повстання в Польщі.

Основні завдання ІНДЗ:

- ознайомитися з методикою підготовки хронологічної таблиці; - знайти у відповідній літературі основні дати, які стосуються обраної проблематики.

При підготовці ІНДЗ використано такі методи: історичні (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний); теоретичні загальнонаукові (класифікації, дедукції); емпірико-теоретичний (аналіз).

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

*Дата:*	*Подія:*
Кінець 1850-х р..	Виникають польські патріотичні організації
Кінець 1861 р.	У національному русі склалися два головні політичні табори, які отримали назву партій "білих" (представляли переважно помірковані шляхетські і буржуазні кола, виступали за ведення тактики "пасивної опозиції", яка б дозволила здобути політичну автономію Королівства і приєднати, згідно з кордонами 1772, литовські, білоруські та українські землі) і "червоних" (включали різнорідні соціально-політичні елементи (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі і відновити державу у кордонах 1772 р.)
Червень 1862 р.	"Червоні" утворили Центральний Національний Комітет (ЦНК), в якому провідну роль грали Я. Домбровський, 3. Падлевський, Б. Шварце, А. Гіллер (розробив план збройного повстання).
Ніч з 22 на 23 січня 1863 р.	ЦНК проголосив початок національного повстання, а себе іменував тимчасовим національним урядом. На заклик ЦНК загони повстанців напали на царські гарнізони.
Січень1863 р.	Перші бої - під Венгровим, Семятичами, Меховим (продемонстрували, що перевага російських військ надто велика, аби розраховувати на перемогу у відкритій битві. Розгорнувся польський партизанський рух).
Січень 1863 р	Маркіз Олександр Велепольскій провів ряд ліберальних реформ (Заміна панщини чиншем, рівноправність євреїв, перетворення в школі). А також, для того, щоб ізолювати молодь і ліквідувати кадри повстанської організації, він виступив ініціатором рекрутського набору. З метою ізолювати небезпечні елементи до списків було включено 12 тисяч осіб, підозрюваних у приналежності до патріотичних організаціям.
Лютий 1863 р.	ЦНК видав спеціальний Маніфест, де, поряд із закликом до зброї, проголошувалася свобода і рівноправність усіх громадян країни незалежно від їх соціального походження, віросповідання і національної приналежності (заклякались до повстання й українці).
У ніч проти 23 січня 1863 р.	Лікар з Дубенки Холмського повіту Іван Нечай (1818-1863) організував партизанський загін. Його відділ несподівано атакував Грубешів й очистив місто від царських військ. Здобувши зброю і гроші, Нечай почав жваву бойову діяльність. Він зібрав під своєю командою біля 400 повстанців, серед яких більшість становили українці. Загін Нечая вирушив на Краснистав.
22 Лютого 1863 Р.	В районі села Жалина в бою з численними регулярними військами, які оточили повстанців, загинуло понад 150 героїв, а 22 потрапили в полон. Серед них - і поранений командир І. Нечай.
19 березня 1863	Іван Нечай засуджений російським військовим судом на кару смерті, був розстріляний в Красниставі. Помер з окликом: "Хай живе свобода!"
Травень 1863 р.	ЦНК перетворився у Національний уряд (НУ), створив розгалужену підпільну адміністративну мережу (поліція, податки, пошта тощо), яка тривалий час успішно діяла паралельно з царською адміністрацією.
17 травня 1863 р.	Бій під с. Миропіль (Романівський район Житомирської області), який поляки вважають своєю перемогою (росіяни теж). Проте Едмунд Ружицький залишив у Мирополі відділ піхоти під проводом Владислава Цєхоньського, а сам із кінними повстанцями пішов на Поділля. Незважаючи на це, повстання на Поділлі не спалахнуло, не в останню чергу через те, що терен тут не дуже придатний до партизанських дій - на території Подільскої губернії було недостатньо лісів.
22 травня 1863 p.	Загін Цєхоньського був розбитий росіянами під с. Миньківці (Іллінецький район Вінницької області). Його залишки приєдналися до Ружицького.
26 травня 1863 p.	Під Салихлою (Красилівський район Хмельницької обл.) стався останній на території України значний бій повстанців з царським Військом, де Ружицькому вдалося відірватися від росіян та перейти зі своїм загоном через кордон до Галичини, де він здався австрійцям.
27 травня 1863 p.	Кінець повстання в Південно-Західному краї.
Лютий 1863р.	Повстанці з'явилися в Віленської губернії.
В березні 1863 р.	У Вільну приїхав з Петербурга Сераковський, прийняв ім'я Доленга, проголосив себе литовським і ровенським воєводою, сформував собі банду більше 3 тисяч і пішли до м. Біржі та на шляху посилилися повстанцями Поневежского і Ново-Олександрійського повітів.
22 квітня 1863 р.	Російські стрілки і спішені козаки, відкривши вогонь, швидко збили передовий ланцюг поляків на чолі з Сараковським.
27 квітня 1863 p.	Біля с. Ворсконішкі після нетривалої перестрілки російська армія захопила до 120 полонених, у тому числі пораненого Сераковський.
квітень-травень 1863 p.	Повстання в Ковенської губернії, за сприяння католицького духовенства і польських поміщиків, прийняло широкі розміри.
13 квітня 1863 p.	Біля м. Креславка (поблизу Двінська, Вітебської губернії) місцеві поміщиків, під начальством Плятерова і Міля, напали на російський транспорт зі зброєю. Напад було відбито.
Наприкінці червня 1863 p.	Дії військ Віленського округу обмежувалися походами за незначними партіями повстанців, ретельно ховалися від переслідувань.
Улітку 1863 p.	Повстання охопило майже все Королівство Польське, а також частину Литви, Білорусі та України. Національний уряд створив центральні й місцеві органи управління, запровадив податок, вирядив своїх представників до західноєвропейських країн для переговорів щодо надання повстанцям допомоги.
У вересні 1863 р.	Уряд "білих", очолюваний К. Маєвським, поступився більш радикальним "червоним", які пропонували розв'язати індивідуальний терор проти царських урядовців. Національний уряд опинився в руках "червоних" (І. Хмєлєнський, Л. Франковський). Вони організували кілька голосних замахів, у тому числі невдалі на намісника Ф. Берга. Росіяни відповідали масовими арештами і стартами.
З березня по жовтень 1863 р.	У Варшаві відбулося кілька переворотів, в ході яких від керівництва усувалися то "червоні", то "білі".
Восени 1863 р.	"Білі" поступово відходять від повстання. Але й позиції лівого крила "червоних" були неміцними.
17 жовтня	На зміну останньому урядові "червоних" до керівництва прийшли помірковані шляхтетські елементи на чолі з Р. Траугуттом в ролі диктатора.
15 грудня 1863 р.	Уряд видав декрет, який змінив структуру збройних сил повстання: замість загонів були створені роти, поляки, об'єднані у п'ять корпусів. Звернув увагу на реалізацію декретів про надання селянам землі. Розпочав роботу з метою поширення повстання на Австрію й Прусію.
Наприкінці грудня 1863 р.	Генерал Міхал Гейденрай зазнав сильної поразки під Коуком і змушений був тікати зі своїм загоном.
В лютому 1864 р	Найбільш організований ІІ-й корпус під проводом генерала Юзефа Гаука-Босака (1834-1871) був розбитий російською армією під Опатовим.
У квітні 1864 р.	У південних районах Королівства Польського і в Литві повстанці протрималися до весни. В подальшому було заарештовано членів повстанського уряду.
Влітку і восени 1864 р.	Карателі розгромили останні повстанські загони. Царизм жорстоко розправився з учасниками повстання. В Королівстві Польському встановлювалася військова дисципліна. Не залишилось навіть сліду від його автономії.

ВИСНОВОК

Наслідком повстання були чисельні людські і матеріальні втрати. У сутичках і боях загинуло до 40 тис. осіб, десятки були страчені, заслані на каторгу до Сибіру і до внутрішніх губерній Росії, насильно рекрутовані до війська. Понад 3460 маєтків було конфісковано. Але жертви не були даремними. Січневе повстання стало ще одним кроком на шляху національної консолідації і сприяло зростанню суспільної свідомості поляків усіх польських регіонів. Воно примусило царську владу узаконити перетворення, сформульовані в повстанському аграрному маніфесті. Зміст селянської реформи 1864 р. в Королівстві Польському, умови звільнення селян у Литві та Білорусі істотно відрізнялись від загальноросійської селянської реформи 1861 р. в кращу сторону. Польське питання здобуло широку підтримку народів Європи.

Незважаючи на поразку, повстання 1863 - 1864 рр. відіграло велику історичну роль. Воно сприяло ліквідації феодальних порядків в одніій з найбільших частин польських земель і утвердженню нових, прогресивних на той час буржуазних відносин.

Значення польського повстання 1863 р. для європейської демократії визнавалося тим, що воно стало початковим моментом для утворення І Інтернаціонала. Воно викликало дружній протест європейських робітників проти злочинів їх урядів у міжнародній політиці. Хід повстання 1863 р. показав, що ні панівні класи Польщі, ні уряд західноєвропейських держав не взмозі вирішити питання про національну незалежність держави та визволення народу, що польський народ може добитися визволення лише спільно з російською революцією. "Незалежність Польщі і революція в Росії взаємно зумовлюють одне одного", - писав Енгельс.

Отже, у середині 60-х років ХІХ ст. в польському визвольному русі завершився період великих національних повстань, незважаючи на те, що польському народові так і не вдалося відновити незалежність своєї країни.

Польське повстання 1863 - 1864 рр. було найбільшою визвольною акцією у ХІХ ст. Воно продемонструвало зміцнення патріотичних настроїв серед поляків, зростання національної свідомості серед широких соціальних верств - ремісників, міщан, селян, котрі самими обставинами втягувалися до активного суспільно-політичного життя. Важко переоцінити вплив повстання і посвяти багатьох його учасників справі національного визволення. Але незважаючи на всі зусилля повсталих, уряд придушив повстання.

Проте визвольна боротьба польського народу завдала потужного удару по російській монархії і зробило Польщу союзницею європейської "весни народів". У Європі вже ніхто не міх поставити під сумнів право на існування народу, який так рішуче відстоював власні права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Леонід Зашкільняк, Микола Крикун. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. - 753 с. 2. Матвеев Г. Ф. История южных и западных славян: У 2-х т. - М.: Московского университета, Т.1., 2001. - 686 с. 3. Стаття: Мозговий І. "Січневне повстання в Польщі й Україна". [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace. uabs. edu. ua/ 4. Польське повстання (1863 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru. wikipedia. org/wiki 5. Костянтин Терещенко. Найважливіші події історії Польщі. // Історія в школах України. - 2000. - № 10. - с.27 - 34. 6. Національно-визвольний рух в Царстві Польському [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. bestreferat. ru/

Січневе повстання 1863-1864 років

Похожие статьи