Роль єврейського населення в опорі радянському режиму
Жовківський район як складова частина Львівської області, що в Україні, територіально межує з Польщею. У роки Другої світової війни ця територія потрапила під владу поляків, більшовиків та німців. Саме тут дуже потужним був опір окупаційним режимам.
Організаторами й учасниками цього руху були українські націоналісти, які й створили ОУН (Організацію українських націоналістів). Однак Жовківщина була заселена не лише українцями. Значну частку населення становили євреї. Тому актуально звернути увагу на місце і роль цієї великої, хоч і неукраїнської, частини населення в русі Опору.
Сьогодні є чимало наукових розвідок про події Другої світової війни узагалі й про становище єврейської громади в цей час. В основному, історики, політологи аналізують голокост як найбільшу трагедію в історії Східної Європи та пропонують нове розуміння й бачення воєнного досвіду.
Наприклад, нідерландський історик К. Беркгхофф проаналізував голокост в Україні [1, с. 66-81]. Польські та українські дослідники звернули увагу на протистояння між євреями та німцями й описали становище єврейської громади в роки Другої світової війни. Теж Відомі праці Л. Байбули, Т. Бернштайна, Г. Таффета та інших [2; 3; 4].
Український історик Я. Грицак у статті
"Незрозумілий голокост" [1, с. 82-89] привернув увагу до дискусійних питань, які стосуються трагедії євреїв у роки Другої світової війни. Однак і він не брав до уваги реакції єврейського населення на радянську окупацію.
Німецький історик Д. Поль у статті "Голокост, колаборації та супротив у Східній Європі" звернув увагу на саму природу супротиву німецькому окупаційному правлінню в країнах Східної Європи [1, с. 58].
Питання ж про участь єврейського населення в русі Опору в часі радянської окупації 1939-1941 років часто залишається поза увагою. Лише в деяких наукових розвідках побіжно згадано про ставлення євреїв до радянської влади. Так, зокрема в праці "Нариси з історії та культури єврейської громади м. Жовкви" [5, с. 18] описано становище єврейської громади Жовківщини в роки Другої світової війни взагалі.
Ми ж ставимо за мету розглянути й проаналізувати місце й роль єврейської громади в русі Опору радянському окупаційному режимові на території Жовківщини в роки Другої світової війни.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
- 1) проаналізувати становище єврейського населення на території Жовківщини під час окупації радянською владою; 2) вказати на форми утисків єврейського населення на окупованій території; 3) визначити особливості протистояння єврейського населення радянському окупаційному режимові; 4) з'ясувати особливості взаємодії єврейського та українського населення Жовківщини в роки Другої світової війни.
Згідно з даними Головного Статистичного управління Польщі за 1931 р. в м. Жовкві проживало 4418 євреїв, що становило 43% від загальної кількості мешканців, в той час як в Жовківському повіті євреї складали лише 8,2%. Такий високий відсоток присутності євреїв серед міського населення (де українців налічувалось 26%, поляків 29%, інших національностей - 2%) був зумовлений історично складеною соціальною стратифікацією у суспільстві, єврейське населення якого було зорієнтоване виключно на міську професійну діяльність [5, с. 20].
Подібну статистику подають і автори історичного нарису "Жовківщина": у Жовкві станом на 1 жовтня 1941 року нараховувалось 10653 мешканців. Найбільш питому вагу в національній структурі населення займали євреї (4686 осіб або 44% усього населення). Друге місце посідали українці (3539 осіб або 33,2% населення). За ними йшли поляки (2347 осіб або 22% населення), німці (50 осіб або 0,5% населення), росіяни (20 осіб або 0,2% населення), 0,1% складали швейцарці (6 осіб) та чехи (5 осіб) [6, с. 221].
Жовківська єврейська громада, як довідуємося з історичних джерел та зі спогадів мешканців, у довоєнний період мала синагогу, свій будинок сиріт ім. Ігната Фіша, при якому була реміснича школа - філія Львівської жіночої школи шиття ім. Ц. Крафнет. Відомою була і єврейська футбольна команда "Гасмонея" [4, с. 41; 6, с. 222]. Єврейські діти вчилися в школі при просвітницькому товаристві "Тарбут", де викладання велося на івриті, а також у школах з українською та польською мовами. Тобто в Жовкві євреї розвивали своє національно-культурне життя й почувалися досить комфортно. З приходом у 1939 році на терени Жовківщини радянських військ кількість євреїв у Жовкві зросла, оскільки сюди прибули євреї - біженці з Німеччини та з Польщі. Євреї прихильно ставилися до Червоної армії. Серед євреїв було багато комуністів та прихильників комуністичної ідеології. Як вважає дослідник єврейського питання Л. Байбула, єврейська більшість вітала радянські війська ще й з прагматичного розрахунку: там, де вступала радянська армія, не мало бути німецької зони окупації [5, с. 18].
Коли ж 18 вересня 1939 року до Жовкви, порушивши угоду між Німеччиною та Радянським союзом, згідно з якою Жовківщина була включена до сфери радянського впливу, увійшли німці й почали цілеспрямовано нищити єврейське майно, євреї-біженці продовжували втікати на Схід, до них приєдналися й деякі місцеві євреї. Ось як описує жахливі картини втечі євреїв від німців редактор закритої газети "Нова зоря" О. Назарук: "На густо обсаджених возах їхали переважно бліді, виснажені люди, між ними було видно багато хворих і калік. Тільки дуже рідко зустрічали ми якусь багатшу жидівську родину, з порядними меблями, з мосяжними ліжками, з чистими ковдрами і перинами. По дорозі падали коні, очевидно, з переобтяження. Та ще страшніша жидівська нужда не їхала, бо не мала чим їхати, а йшла пішки. Була се вже та крайня жидівська біднота, яка не мала за що наймати воза..." [7]. Наведений опис засвідчує, що жовківські євреї, як, зрештою, всі євреї, понад усе боялися німецької окупації.
Як знаємо, 23 вересня 1939 німці залишили місто. Через один день на території повіту з' явилися частини Червоної Армії. Єврейське населення після кількох днів німецької окупації сприйняло радянських солдатів мирно. Вважаємо, що саме радянська влада давала євреям надію на порятунок від голокосту. Саме цим пояснюємо лояльне ставлення євреїв Жовківщини до радянського окупаційного режиму.
З приходом радянської влади деякі євреї, які втекли з міста від німців, знову повернулися до Жовкви. Тут було багато біженців з двох напрямків: були біженці, які прибули у вересні, та біженці, які вирішили втекти із зони німецької окупації, перетнувши річку Сян у жовтні-листопаді 1939 року. Були єврейські біженці із Замостя, вони страшенно хвилювалися з приводу можливої німецької окупації і хотіли перейти до Радянської зони окупації і знайти притулок у Жовкві, ближче до Замостя.
Місцеві євреї допомагали біженцям у пошуку житла і роботи. Місцеві єврейські комуністичні активісти взяли участь у самоврядуванні, і багато з них стали членами радянського ополчення. Як розуміємо, в радянській владі жовківські євреї бачили свій порятунок від німецького окупанта. Видається, що жовківські євреї підтримували радянську владу суто із своїх прагматичних міркувань: вони хотіли врятуватися. У наукових працях обговорюється питання про значну кількість євреїв у радянських урядових і репресивних органах. Однак місцеві люди не можуть назвати власне жовківських євреїв, які працювали у владних структурах в 1939-1940 роках. Як зауважує мешканка м. Жовкви Л. Тимців, "євреї Жовкви мали свої гешефти й комерційні інтереси" [8]. У більшості випадків не було нічого спільного між пересічним галицьким євреєм і представниками радянської еліти єврейського походження, які дедалі більше зрікалися традиції своїх батьків і втрачали єврейську ментальність [5, с. 18]. І хоч деякі жовківські євреї й були комуністичними активістами, однак вони ставали такими, намагаючись пристосуватися до нових умов. Саме тому вони не дуже переймалися прорадянськими політичними ідеями, а тому й не були запеклими ворогами українських націоналістів. Євреї на перше місце ставили свій комфорт та свій бізнес, який забезпечував їм цей комфорт. Можемо стверджувати, що хоч жовківські євреї були прихильниками радянської влади, однак і в ставленні до українців вони, в основному, займали помірковану позицію. Однак, як відомо, радянська влада активно почала впроваджувати соціальні зміни. У Жовкві було чимало приватних підприємств, крамниць, шинків та ін. Радянська влада усе це почала націоналізовувати. Націоналізації підлягали заклади торгівлі й побуту, приватний житловий фонд. Ця націоналізація стосувалася всіх, євреїв у тому числі. Ось дані про націоналізацію єврейської власності в місті Жовкві: єврейська лазня, аптеки, 27 пекарень, торгово-комерційні підприємства "Волокно" Л. Ліхтера, заклади У. Рабіновича, С. Содоля, Ш. Штецклера, М. Вайкера, єврейські крамниці - це все перейшло у власність держави [2]. Такий крок, звичайно, не влаштовував жовківських євреїв. Вони намагалися протистояти місцевим представникам радянської влади, вважаючи їхні дії протизаконними. У державному архіві Львівської області зберігається ціла низка скарг купців, власників дрібних майстерень, інших приватних осіб єврейської національності. У цих скаргах, адресованих Й. Сталіну, йшлося про незаконну націоналізацію приватного майна, крамниць, будинків, про несправедливий перерозподіл житла, у результаті якого власникам залишили 1-2 кімнати або переселяли до ін. євреїв. Ці скарги є свідченням наївної віри євреїв у правоту радянської влади взагалі й виявом недовіри лише місцевій радянській владі. Однак подальші кроки органів радянської влади змусили жовківських євреїв змінити своє ставлення до радянського окупаційного режиму загалом. єврейський опір радянський окупаційний
Радянська влада вела ще й політику інтернаціоналізації. На Жовківщині вона намагалася усунути будь-які бар'єри між людьми різних національностей. Восени 1939 року були закриті всі єврейські громадсько-політичні організації, керівництво яких змусили або увійти до складу комуністичної партії, або ж саморозпуститися. З грудня 1939 року розпочалися масові арешти, виселення, депортації мешканців Жовкви, і євреїв у тому числі, до Сибіру. Страждали сіоністи, єврейські релігійні діячі. Релігійні громади перестали існувати. У "Нарисах з історії..." засвідчено, що проти євреїв Жовкви налаштовували місцеве населення ті (серед них і євреї), хто працював на радянську владу. І це в той час, коли втікачі з Німеччини доносили правду про антиєврейську політику гітлерівців [5, с. 20]. Отже, жовківські євреї стали жертвами радянського режиму, а тому мусили протистояти йому.
У цей же час радянській владі протистояли й українські націоналісти. Однак ніхто з мешканців не згадує про об'єднання зусиль українців та євреїв у спротиві радянській владі. Можливо, такого об'єднання не відбулося через те, що радянська влада дещо по - різному зачепила національні інтереси українців та євреїв, а можливо, тому що українці та євреї не сподівалися на підтримку один одного, бо й до цього в них були розбіжності в поглядах на суспільний розвиток: українцям не подобалося, що майже всі соціально важливі об'єкти (підприємства, крамниці, аптеки) зосереджувалися не в їхніх руках, а в руках євреїв. Тож тепер євреї не розраховували на підтримку українців, а українські націоналісти теж не покладалися на сприяння, оскільки сприймали євреїв як таких, що пильнують лише свої інтереси. Ось як пояснює стосунки українців та євреїв у роки Другої світової війни мешканка міста Жовкви К. Пастернак: "Євреї пильнували своє, а ми, українці - своє" [9] (свої пріоритети - С. К.). А ось слова Л. Тимців: "З єврейськими дівчатами я дружила, ми разом бавилися. Але вони завжди були ліпше вдягнутими, в стосунках були хорошими, ми ходили до різних храмів молитися. Євреї були байдужими до нашої національної ідеї" [8]. А ось як оцінює взаємовідносини українців та євреїв в антирадянському протистоянні мешканець Жовківщини М. Пахолок: "Євреї, може, були непогані, але вони не могли активно підтримати нашу національну ідею, бо в них було своє бачення життя. І ми, і вони хотіли спокою, миру - це нас єднало. А до нашої нації їм було байдуже. Були різні мотиви протистояння. Але їхнє протистояння радянським окупантам ми, українці, підтримували. Наші люди дуже боялися радянської влади, бо знали про ту жорстокість до людей не нашої національності. будь-які вияви протесту нашому ворогові ми вітали" [10]. Такі свідчення дещо заперечує такий факт, наведений у спогадах тогочасного посадника м. Жовква І. Цюропайловича: "Один хлопець одружився перед війною з жидівкою, яка вихрестилася в українському обряді. Згодом цей хлопець пішов в УПА" [11, с. 248]. Із цих спогадів можемо робити висновок про те, що жовківських євреїв і українців об' єднувало спільне бачення мати міцні сім' ї, жити в злагоді та мирі. Та коли виникали перешкоди в реалізації цих бажань, доводилося ступати на шлях боротьби.
Отже, євреї протистояли радянській владі по - своєму. Вони створили комітет, який допомагав біженцям на вокзалі перед їхньою депортацією. Жовківські євреї не припиняли й зв'язку з депортованими. Так, напередодні Великодня 1941 року в місце депортації вони відправили коробки маци і продовольства [1, с. 89]. Вважаємо, що створення єврейського комітету, цілеспрямована допомога депортованим є виявом спротиву порядкам радянської влади. Однак радикального протистояння євреїв радянському окупантові, як можна робити висновок з опрацьованих джерел, не спостерігалося.
Наше дослідження довело, що в роки Другої світової війни єврейське населення Жовківщини активно протистояло радянським окупантам. Опір єврейської громади Жовківщини, незважаючи на відсутність збройних форм боротьби, став дієвим проявом змагання за повноцінне життя. Українці ж, які до окупації, можливо, й дещо упереджено ставились до євреїв, в часі загрози єврейському населенню з боку радянської влади продемонстрували свою людяність, жертовність та сміливість у боротьбі за виживання єврейських сімей, виявляли консолідованість з єврейським населенням, про що свідчать спогади мешканців Жовківщини.
Список використаних джерел
- 1. Сучасні дискусії про Другу світову війну: Збірник наукових статей та виступів українських і зарубіжних істориків. - Львів: ЗУКЦ, 2012. - 224 с. 2. Байбула Л. Історія єврейської громади в Жовкві: розквіт, загибель, спадщина / Людмила Байбула // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2000. - Вип. ХІІ. - C.149-161. 3. Berensttain T. Eksterminacija ludnosci zydowskiej w tzw. Dystrycie Galicja (1941-1943) / Berensttain Taffet // Biuletyn Zydovskiego Insytutu Historycznego / Bz (ZIH). - Warszawa, 1956. - № 17/18. 4. Gerszon T. Zaglada Zydow Zolkiewskich. Centralna Zydowska Komisja Histor. - Lodz, 1946. - 72 p. 5. Байбула Л. Нариси з історії та культури єврейської громади м. Жовкви / Людмила Байбула. - Львів: Видавництво "Растр-7", 2014. - 100 с. 6. Жовківщина. Історичний нарис. Відп. ред. Микола Литвин // Інститут Українознавства ім. І. Крип'якевича. - Жовква-Львів - Балтимор, 1994. - 325 с. 7. Зелена О. Суспільно-політичні погляди та державотворчі потенціали О. Назарука / Оксана Зелена. - Львів, 2008. - 188 с. 8. Цюропайлович І. Спомини кооператора / Іван Цюропайлович // Жовківщина: Історико-мемуарний зб. - Жовква-Львів-Балтимор, 1997. - Т. 3. - 365 с.
Похожие статьи
-
Становище єврейського населення у Німеччині у кінці 30-х - початку 40-х ХХ століття 1 квітня 1933 року нацисти провели бойкот єврейських крамниць та...
-
Взаємовідносини німецького та єврейського народів протягом століть Всяку мислячу людину повинне зацікавити питання про причини виникнення такого...
-
З 1930 року Аргентина була занурена в епоху Великої депресії. Перетікають з одного в інший економічні кризи, постійні конфлікти з іншими державами...
-
На основі матеріалів демографічних та промислових переписів, а також на основі матеріалів податкових обстежень здійснюється спроба визначити питому вагу...
-
Гетто. Робітники та концентраційні табори. Табори смерті - Голокост під час Другої Світової війни
Голокост (від грецьк. "holokaustos" - усеспалення; знищення вогнем; жертвоприношення) - загибель значної своїй частини єврейського населення Європи (...
-
У статті розглянуто особливості та наслідки використання примусової праці східних робітників в окупаційних зонах і Німеччині у період Другої світової...
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
Важливе місце у дослідженні економічної історії держави, її регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, з притаманними їм...
-
Роль споживчої кооперації Української Соціалістичної Республіки в подоланні продовольчого дефіциту в містах у перші повоєнні роки (1945-1950 рр.)...
-
Функціонування історичної науки в умовах радянського режиму (західні області УРСР)
Проаналізовано процес впровадження ідеологічних партійних постанов в усі галузі історичної науки, становище історичної науки в умовах ідеологізації...
-
Два останні десятиліття розвитку української історичної науки демонструють небачені ніколи раніше пошуки нових методологічних орієнтирів для розуміння...
-
В цьому маленькому розділі неможливо показати весь масштаб такої особистості, як Ева Перон. Вона гідна більш докладного аналізу. Марія Ева Ібаргурен...
-
У статті розглядається питання ролі органів громадського управління та представників державної влади щодо промислового будівництва в містах Херсонської...
-
Репресивна політика радянської влади щодо польського населення Поділля у 30-ті роки XX століття
Стаття присвячена історично-правовому аналізу репресивної політики радянської влади щодо польського населення Поділля у 30-ті роки ХХ століття. Зокрема,...
-
Роль Петра Лебединцева у відкритті перших церковнопарафіяльних шкіл в місті Біла Церква
Досліджено роль Петра Лебединцева у відкритті перших церковнопарафіяльних шкіл в місті Біла Церква. Осмислення в усій можливій глибині початкову освітню...
-
Розглядаються причини розробки та ухвалення циркуляру ГПУ УССР "Про український сепаратизм" у 1926 р. Проаналізовано основні положення циркуляру та...
-
Кустарі та ремісники України впродовж НЕПУ
Факти свідчать, що намагання влади включити кустарно-ремісниче виробництво в усуспільнений сектор наразилися на запеклий опір населення. З огляду на...
-
Етнічні громади в післяголодному українському місті
Етнічні громади в післяголодному українському місті Попри страхітливу руїну виробничих сил села промислове зростання країни було стрімким і викликало...
-
Вступ - Видатна постать Евіти Перон, роль особистості в історії
Латинська Америка являє собою один з найбільших регіонів світу із багатими невичерпними природними ресурсами, м'яким субтропічним кліматом, вагомою...
-
Сучасні українсько-польські відносини перебувають у формі стратегічного партнерства та реалізуються у всіх сферах співробітництва. Проте, історія...
-
Українські міста у вирі комунізації
Українські міста у вирі комунізації Перехід до форсованої індустріалізації спричинив різке зростання зайнятих у промисловому секторі виробництва, отже, й...
-
Стаття присвячена щоденниковим записам німецького філолога єврейського походження В. Клемперера, в яких відображаються особливості антисемітської...
-
Плюси та мінуси радянської влади
1. СРСР був створений на невідомих до того часу принципах: федерація суверенних республік із правом виходу з його складу. 2. Було здійснено прискорену...
-
"Самаро-Орельський" улус Золотої Орди
Ця стаття присвячена проблемам дослідження адміністративної структури Золотої Орди. Ми намагаємось реконструювати одну з областей-тумен держави Джучи та...
-
Релігійні громади етноменшин України у системі конфесійних організацій на рубежі XX-ХХІ століть
Розглянуто динаміку відродження релігійного життя етноспільнот пострадянської України. Виявлено низку факторів, які започаткували процес об'єднання...
-
Українізація державно-адміністративного апарату в Північно-Кавказькому краї (1923-1932 рр.)
У 1923 р. проведений ХІІ з'їзд РКП(б) взяв курс на надання рівних прав українському населенню національно розвиватися поряд з російським та іншими...
-
У структурі влади Великого князівства Литовського вагоме місце відводилося місцевим органам державного управління. Адже саме їм належало вирішення низки...
-
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878) Кримський кріпосний судовий війна Друга половина XIX ст. розпочалася для Росії Східною (Кримською)...
-
У нинішньому році виповнюється 70 років з дня віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз, що започаткувало Велику Вітчизняну війну....
-
Декларації лояльності до імперії як елемент ідентичності єврейських підприємців Дрогобича
Стаття окреслює явище лояльності єврейських еліт до Габсбур - зької імперії, аналізує причини та особливості явища в середовищі Дрогобицьких...
-
Введение - Место и роль СССР во II Мировой войне
Все больше и больше проходит времени со времен героической эпопеи Великой Отечественной войны - самой жестокой из всех войн, которые пережила наша...
-
Тюркский каганат (6-7веках). Его роль в истории Узбекского народа. - История Узбекского государства
В середине 6 в. на территории Монголии и Алтай сложилось государство Тюркский каганат основатель был каган Бумин, образовано в результате объединения...
-
Заключение - Место и роль СССР во II Мировой войне
Победа СССР в Великой Отечественной войне - великий подвиг советского народа. Россия потеряла свыше 20 миллионов человек. Материальный ущерб составил...
-
Эпоха князя Святослава - Роль личности в истории России. Князь Святослав
Князь Святослав был объявлен правителем Киевской Руси после гибели своего отца - великого Князя Киевского Игоря, с которым за произвол при взимании дани...
-
Заключительный период войны - Место и роль СССР во II Мировой войне
Военные действия переносятся на территорию союзников Германии и оккупированных ею стран. Советское правительство официально заявило, что вступление...
-
Начальный период войны - Место и роль СССР во II Мировой войне
Итак, как проходили военные действия в течение первого периода. Основные направления военных действий: северо-западные (Ленинград), западные (Москва),...
-
Положение Советского Союза накануне II Мировой войны - Место и роль СССР во II Мировой войне
СССР накануне войны -- одна из наиболее острых тем в истории нашей страны, и связано это с несколькими обстоятельствами. Прежде всего речь идет об острой...
-
Результаты деятельности Святослава - Роль личности в истории России. Князь Святослав
Святослав русь древний Святослав проявил себя как талантливый полководец. Его военные походы охватывали ареал от Среднего Поволжья до Каспия, затем...
-
Ответ: Социальная организация дружин 10 - 12 века. Дружина существовала у киевских князей и у его родственников феодалов земли русской. В дружине была...
-
Столыпинские реформы 1906-1911гг. После революционных событий 1905-1907 гг. наиболее дальновидные политики понимали, что для предотвращения социального...
Роль єврейського населення в опорі радянському режиму