Екзистенціалізм та ірраціоналізм - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Екзистенціалізм - суб'єктивіське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інші люди та інший) виводяться з існування (екзистенції) людини. Взагалі екзистенціалізм - це філософія особливого роду. Вона не претендує на науковість і загальнозначимість, заперечувальну можливість створення цілісного наукового світогляду.

Ірраціоналізм-- ідеалістичне філософське вчення, яке на противагу раціоналізмові вважає основою світу волю, інстинкти, вічне становлення, які нібито не можуть бути адекватно пізнані розумом, а осягаються інтуїцією, вірою, "вчуттям" тощо. В історії філософії ірраціоналістична тенденція була притаманна неоплатонізму, вченням Августина Блаженного, Б. Паскаля. У 19 ст. І. оформився як основна тенденція ряду напрямів бурж. філософії (див. Романтизм). Типовими представниками І. є пізній Ф.-В.-Й - Шеллінг, А. Шопен-гауер, С. К'єркегор, Ф. Ніцше, В. Дільтей, А. Бергсон, 3. Фрейд, екзистенціалісти (див. Екзистенціалізм). Відкидаючи раціоналізм класичної бурж. філософії, який намагався вивести. сенс людського буття (моральні принципи, ідеали) з природи чи бога, І. твердить, що існування людини позбавлене будь-якого сенсу.

Похожие статьи




Екзистенціалізм та ірраціоналізм - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Предыдущая | Следующая