Які апарати використовуються для очищення від забруднення припливного повітря і повітря, яке викидається в атмосферу від технологічного обладнання - Очищення атмосферного повітря у приміщенні

Очищення припливного повітря необхідне для окремих приміщень з підвищеними вимогами до чистоти повітря як промислових, так і житлових, громадських та адміністративно-побутових будівель, а саме: підприємств приладобудування, радіоелектроніки, оптичних та годинникових заводів, а також картинних галерей, музеїв, кінотеатрів, театрів, лікувальних та лікувально-профілактичних закладів тощо.

Очищення повітря від пилу в системах з механічним спонуканням треба проектувати так, щоб вміст пилу в припливному повітрі не перевищував:

    А) ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів - при подачі його в приміщення житлових і громадських будівель; Б)30% ГДК в повітрі робочої зони - при подачі його в адміністративно-побутові та виробничі будівлі; В)допустимих концентрацій з технічних умов на вентиляційне обладнання. Крім цього, очищення зовнішнього повітря від пилу дозволяється не передбачати в системах вентиляції з механічним спонуканням для приміщень, в яких більше 50% необхідної витрати повітря в теплий період року подається через відкриті прорізи (вікна, фрамуги, двері тощо).

При вирішенні зовнішньої задачі з метою захисту навколишнього середовища норми обмежують також допустимий вміст пилу в повітрі, яке викидається в атмосферу системами місцевої та загальнообмінної витяжної вентиляції.

При продуктивності систем вентиляції (витяжних)більше 15 тис. м3/год концентрація пилу в повітрі визначається залежністю q = 100 k, при об'ємі повітря системи витяжної вентиляції до 15тис. м3/год допустима концентрація пилу визначається залежністю q = (l60-4.L),

Де q - допустима концентрація пилу, мг/м3;

L - об'єм повітря, що видаляється, тис. м3/год; к - поправковий коефіцієнт, який залежить від ГДК пилу.

Припливне повітря, яке надходить у приміщення, очищується в повітряних фільтрах, які характеризуються невеликим аеродинамічним опором та габаритними розмірами, але, разом з тим, мають обмежену пиломісткість. За ефективністю дії фільтри поділяють на три класи (табл. 1.8).

Таблиця 1.8 - Характеристика класів повітряних фільтрів

Клас

Розміри пилових

Частинок, які

Ефективність

Фільтра

Ефективно вловлюються, мкм

Очищення повітря, %

І

Практично всі

99

II

Більше 1

85

III

10-50

60

Для визначення експлуатаційних характеристик фільтрів в зарубіжній практиці використовують такі стандарти:

    v європейський стандарт EUROVENT 4/5 Європейського комітету виробників вентиляційного і пневматичного обладнання; v стандарт США ASHRAE 52-76 Американського товариства інженерів з опалення, холодильної техніки і кондиціонування повітря; v стандарт Великобританії BS 6540 (для фільтрів грубого і тонкого очищення); v стандарт Великобританії BS 3928 (для фільтрів особливо тонкого очищення); v стандарт Росії EN 779 для фільтрів до дев'ятого класу (попереднє очищення); v стандарт Росії EN 1882 для фільтрів надтонкого очищення.

Вибір способу очищення повітря залежить від характеру, концентрації і дисперсності пилу, а також від технічних характеристик пиловловлюючих пристроїв.

Апарати, які використовуються для очищення від забруднення припливного повітря і повітря, яке викидається в атмосферу від технологічного обладнання.

Апарати ударно-інерційного типу працюють за принципом інерційного осаджування механічних забруднень під час зміни напрямку газового потоку над поверхнею рідини. Найбільшого застосування набули статичні пиловловлювачі типу ПВМ, ротоклони та скрубери ударної дії. Продуктивність ударно-інерційних апаратів -- 2500--90 000 м3/год. Швидкість потоку газу -- до 56 м/с, ступінь очищення -- до 98 %. Витрата води -- 0,8--4 м3/год на 1000 м3газу.

Відцентрові апарати мокрого очищення газів працюють за принципом завихрення газів спеціальними лопатками або за рахунок тангентального підведення газу з одночасним зрошенням з форсунок, їх використовують для очищення димових газів з великим вмістом сірчаних газів, забезпечуючи ступінь очищення до 90 %. Використовуються також динамічні та турбулентні промивачі.

При роботі електростатичних установок очищувані гази пропускають через електростатичне поле високої напруги (до 50 кВ), створюване спеціальними електродами. При проходженні через електричне поле частинки набувають негативного заряду і притягуються до електродів, котрі згєднані із землею, тому мають позитивний заряд відносно частинок. Для очищення електродів передбачена спеціальна механічна система. Електростатичний метод очищення газів дозволяє вловлювати частинки розміром до 0,1 мкм. Початкові видатки на створення електростатичних фільтрів вищі, ніж для апаратів інших типів, однак експлуатаційні видатки нижчі. Споживання енергії цими пристроями складає 0,8--0,6 кВт на 10 000 м3 газу.

У пористих фільтрах забруднені гази пропускають через тканину, сукно, повсть, синтетичні матеріали (нітрон, лавсан, хлорин), металеві сітки, гравій тощо. Ці фільтри забезпечують високу якість очищення. Основний їхній недолік -- зниження тиску газу після фільтрації, висока вартість експлуатації, часта заміна фільтрувальних елементів.

Найбільш поширеними апаратами для очищення газів від механічних частинок е рукавні фільтри, основним елементом котрих є рукавоподібний мішок, натягнений на трубчасту раму. При проходженні газів через мішок пилові частинки залишаються на тканині. Видалення пилу з мішків здійснюється механічним витрушуванням, продуванням його в зворотному напрямку, очищенням струменями повітря, використанням низькочастотних акустичних генераторів для відокремлення твердих частинок від мішка.

3. Охарактеризуйте легкозаймисті, пальні та вибухонебезпечні речовини і вимоги пожежної безпеки при роботі з ними

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі - речовини та матеріали не здатні до горіння в повітрі нормального складу. Це переважно неорганічні матеріали, металеві, гіпсові, цегляні конструкції та ін.

Важкогорючі - це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт, пресовані дерев'яно-волокнисті плити тощо.

Горючі - речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення. До них належать більшість органічних матеріалів. В свою чергу горючі матеріали та речовини поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра тощо) без попереднього нагрівання (папір, целюлоза та ін.) та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання (пресований картон, рубероїд та інші). Температура спалаху - найменша температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння. За температурою спалаху розрізняють: - легкозаймисті рідини (ЛЗР) - горюча рідина, здатна запалитися від короткочасного впливу джерела загоряння тривалістю до 1 сек з низькою 123 енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета тощо), з температурою спалаху, що не перевищує 61°С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт та ін.) та не перевищує 66°С у відкритому тиглі. - горючі рідини (ГР) - рідина, яка здатна запалитися від джерела запалювання, самостійно горіти після його видалення і має температуру спалаху понад 61°С у закритому тиглі або понад 66°С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін та ін.). Легкозаймисті рідини діляться на три розряди: І - особливо небезпечна ЛЗР з температурою спалаху від -18оС і нижче в закритому тиглі або від -13оС і нижче у відкритому тиглі; ІІ - постійно небезпечна ЛЗР з температурою спалаху вище -18оС до +23оС у закритому тиглі або вище -13оС до +27оС у відкритому тиглі; ІІІ - небезпечна при підвищеній температурі повітря ЛЗР з температурою спалаху вище 23 до 61оС у закритому тиглі або вище 27 до 66оС у відкритому тиглі. Температура спалахування - найменша температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробування матеріал (речовина) виділяє горючі пару та гази з такою швидкістю, що під час впливу на них джерела запалювання спостерігається спалахування. Температура самоспалахування - найменша температура навколишнього середовища, за якої за встановленими умовами випробування спостерігається самоспалахування матеріалу (речовини). Нижня (НКМПП) та верхня (ВКМПП) концентраційні межі поширення полум'я - це мінімальний та максимальний вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем за якого можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання. В замкнутому об'ємі спалахування носить вибуховий характер, тому вказані концентраційні межі іноді ще називають межами вибуховості.

Похожие статьи




Які апарати використовуються для очищення від забруднення припливного повітря і повітря, яке викидається в атмосферу від технологічного обладнання - Очищення атмосферного повітря у приміщенні

Предыдущая | Следующая