Визначення шуму у виробничих приміщеннях, Загальні положення - Охорона праці на підприємстві

Загальні положення

Коливальні рухи різних пристроїв, механізмів, живих організмів, а також природного походження породжують безладне змішування звуків різної частоти й сили і називаються шумом. Шум у діапазоні від 16 до 20 000 гЦ спричинює швидку втомлюваність, головний біль, запаморочення, неврози і серцево-судинні захворювання. Це призводить до виробничих травм, є фактором зниження продуктивності праці. Особливо шкідливі шуми великої інтенсивності і частоти, а також безперервні одноманітні звучання того чи іншого джерела шуму. З гігієнічної точки зору допустимий рівень шуму в такому інтервалі частот, який не має шкідливої дії на організм людини.

Максимальний і мінімальний звуковий тиск (P1, P0) і його інтенсивність (J1, J0), що сприймається людиною як звук, називається - пороговим. Мінімальне значення (поріг чутливості), прийняте за одиницю порівняння, відповідає ледь чутним звукам при частоті 1000 гц і дорівнює:

P0 = 2 х 10-4 н/м2;

J0= 10-16 Вт/м2.(17)

Максимальне значення (поріг больового відчуття) збігається із звуком, який породжує в органах слуху больове відчуття і при частоті 1000 гЦ дорівнює:

Р = 2 х І0-2 Н/м2;

J= І0-2 Н/м2(18)

Таким чином, енергія звуку на межі больового відчуття в 10-14 раз перевищує енергію порогу чутливості.

Орган слуху людини здатний розрізняти збільшення звуку в 0,1 Б, а на практиці при вимірюванні звуків і шумів застосовується величина децибел (дБ).

Рівень сили звуку L (в дБ) визначається за формулою

(19)

Інтенсивністю (силою) звуку називають кількість звукової енергії, яка проходить через одиницю площі, перпендикулярної до напрямку звуку в одиницю часу. Ця величина вимірюється в Вт/м.

Рівень інтенсивності, або силу звуку, можна визначити за звуковим тиском

(20)

Рівень інтенсивності різноманітних звуків на відстані 1м, дБ:

Шепіт 10...20;

Тиха мова 40...50;

Голосна мова 60...70;

Шум на вулиці 70...80;

Шум реактивного двигуна 160...130.

Стандарт 12.1.003-88 встановлює таку класифікацію шумів: постійні (рівень звуку за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5дБ) і непостійні (рівень звуку за 6-годинний робочий день змінюється в часі не менше ніж на 5дБ) при вимірюваннях на тимчасовій характеристиці "повільно" шумоміра [4, с. 4-6].

Непостійні шуми бувають:

Коливні - рівень звуку безперервно змінюється в часі;

Переривчасті - рівень, звуку різко спадає. до рівня фонового шуму;

Імпульсні - складаються з одного або кількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1с і при цьому рівень звуку в децибелах при включенні характеристик "повільно" і "імпульс" відрізняється не менш як на 10дБ.

Характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукових тисків в активних смугах в децибелах із середньо геометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 6000 Гц.

Дотримуючись СН 245-88 рівень звукового тиску на постійних робочих місцях (кабіна трактора, місце оператора АВМ та ін.) у виробничих приміщеннях повинен бути обмежений величиною 80дБ при частоті 1000 Гц. Цими нормами передбачається пониження допустимого рівня звукового тиску на 5 дБ (додаток 7).

Прилади і обладнання: магнітофон із записаними на плівку шумами, інші джерела шуму, шумомір ІШВ-І, генератор ГЗ-І8, частотомір ЧЗ-7.

Похожие статьи




Визначення шуму у виробничих приміщеннях, Загальні положення - Охорона праці на підприємстві

Предыдущая | Следующая