Природне та штучне освітлення на робочому місці, Загальні положення - Охорона праці на підприємстві

Загальні положення

Відношення світлового потоку (F) до освітлюваної поверхні (S) характеризує освітленість даної площі (Е). Отже,

Е = F / S (8)

Освітленість виміряється в люксах.

Люкс - освітленість, що створюється світловим потоком в один люмен, рівномірно розподілений на площі в 1 м2 [ 16, с. 184-200 ].

Освітлення поділяється на: природне, штучне та сумісне.

Найбільш доцільне природне освітлення, в разі нестачі воно доповнюється штучним.

Природне освітлення в залежності від напрямку світлового потоку буває бічне, верхнє та комбіноване (верхнє разом з бічним, наприклад, в теплицях).

Згідно з СНіПом П-4-79 усі виробничі приміщення за умов зорової роботи поділяються на 8 розрядів (додаток 10).

За критерій природної освітленості якоїсь точки в приміщенні прийнята величина - коефіцієнт природної освітленості (К. П. О.). К. П. О. - це відношення освітленості точки в приміщенні до одночасно заміряної освітленості зовнішньої точки. Ці дві точки знаходяться в одній горизонтальній площині, що освітлюється рівномірно розсіяним (дифузним) світлом всього небосхилу.

Освітлення приміщення природним світлом характеризується К. П. О. рядом точок, розміщених в перетині двох площин: вертикальної площини характерного розрізу приміщення (наприклад, посередині приміщення по осі вікон або між ними) і горизонтальної площини, що приймається за умовну робочу площину приміщення.

При бічному освітленні нормують мінімальне значення К. П. О.. (lmin) в межах робочої зони.

При верхньому і комбінованому освітленні нормують середнє значення К. П. О. (l сер.) в межах робочої зони

Lсер. = (l1/2 + l2 + l3 + ...+ ln/2) / n - 1 (10)

Де l1, l2, l3, - значення К. П. О. в окремих точках приміщення, які перебувають на рівних відстанях одна від одної; n - кількість точок, в яких визначається К. П. О. (таких точок береться не менш 5).

Штучне освітлення за системами освітлення поділяється на: загальне, місцеве та комбіноване.

Загальне освітлення досягається рівномірним розміщенням світильників одного типу та лампочок однакової потужності в одній площині.

Місцеве освітлення - це освітлення безпосередньо робочого місця.

Поєднання систем загального і місцевого освітлення дає комбіноване освітлення. Застосування тільки місцевого освітлення всередині приміщення не допускається. При цьому частка загального освітлення в комбінованому повинна бути не менше 10 відсотків, але не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання. Комбіноване освітлення дозволяє створити потрібний рівень освітленості безпосередньо на робочому місці.

Штучне освітлення за видами поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, чергове та охоронне. Воно нормується згідно з СНіПом П-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування".

Робоче - це освітлення робочих місць в робочий час. Аварійне - це негайна нестача робочого.

Евакуаційне - це освітлення найбільш небезпечних проходів, переходів.

Чергове - освітлення в неробочий час.

Охоронне - освітлення по периметру охоронного об'єкта.

Штучне освітлення вимірюється в п'яти рівномірно розміщених точках, приймається як середнє арифметичне і нормується згідно з відповідним розрядом залежно від фону та контрасту (табл.).

Для вимірювання освітленості використовується фотоелектричний люксметр типу Ю-116. Прилад складається з гальванометра та окремого фотоелементу, котрій з'єднується з гальванометром за допомогою шнура в 1,5 м. Гальванометр має дві шкали для вимірювання освітленості в межах від 0 до 30 лк та від 0 до 100 лк. При поглинаючих світлофільтрах М, Р, Т, які дають змогу збільшити межі вимірювання у 10, 100 і 1000 разів, ці показники відповідно збільшуються до 30000 лк та 100000 лк, в залежності від шкал [15, с. 8-10].

Вимірюючи освітленість від різних джерел, необхідно враховувати поправочні коефіцієнти (табл.1). Покази люксметра при цьому слід помножити на коефіцієнт К.

Таблиця 1 Значення поправного коефіцієнта для різних джерел освітлення

Джерело освітлення

Коефіцієнт, К

Лампи: розжарювання

1

Люмінесцентні (ДС)

0,9

Люмінесцентні (БС)

1,1

Фон та контраст нормується величиною, яка називається коефіцієнтом відбиття (Р). Це відношення відбитого освітлення до падаючого.

Р = Евід / Епад (11)

Де Евід - відбита освітленість, залежно від кольору поверхні, лк;

Епад - падаюча освітленість, лк.

люксметр та світлопоглиначи до нього для виміру освітленя

Рис. 8. Люксметр та світлопоглиначи до нього для виміру освітленя:

1 - фотоэлемент; 2 - світлофільтр; 3 - гальванометр;

Фон (ступінь освітленості) - це поверхня, на якій розглядається об'єкт. При коефіцієнті відбиття менш 0,2 - фон вважається темним, від 0,2 до 0,4 - середній і більше -0,4 - світлим.

Контраст об'єкта розрізняється з фоном і визначається як

К = (Рф - Роб) / Рф (12)

Де К - контраст об'єкта

Рф - коефіцієнт відбиття фону;

Роб - коефіцієнт відбиття об'єкта.

Якщо К менше 0,2 то контраст вважається малим, від 0,2 до 0,5 - середнім і більші 0,5 - великим.

Доповнення природного освітлення штучним дає сумісне. Воно нормується, як і природне освітлення.

Похожие статьи




Природне та штучне освітлення на робочому місці, Загальні положення - Охорона праці на підприємстві

Предыдущая | Следующая