Порядок приготування фільтруючих патронів - Охорона праці на підприємстві

А) виготовлення фільтруючого патрону для визначення концентрації ацетилену

Для визначення концентрації ацетилену застосовують скляний патрон з двома перетяжками довжиною 70 ± 2 мм (рис.).

В вузький кінець вкладають тампон з вати за допомогою воронки в широкий кінець патрона до другої перетяжки насипають селикагель, опрацьований розчином хлориду (УІ) окислу в сірчаній кислоті (поглинач №4).

На цей шар насипають хлористий кальцій (поглинач №1), ущільнюючи стержнем, вкладають тампон та негайно закривають заглушками обидва кінці за допомогою гумової трубки довжиною 15-20 мм.

Б) приготування поглинаючої трубки для визначення концентрації ацетону

Для визначення концентрації ацетону застосовують скляну трубку довжиною 90 ± 2 мм. В один кінець трубки вкладають тампон з вати товщиною 4-5 мм та за допомогою воронки насипають поглинач №9 з ампули шаром 9-11 мм Постукавши по трубці стержнем ущільнюють шар порошку. Довжина його повинна бути 8-10 мм. Після ущільнення порошку вкладають тампон. Кінці трубки герметизують.

В) виготовлення фільтруючого патрону для визначення концентрації бензину та вуглеводів нафти

Для визначення концентрації бензину та вуглеводів нафти використовують скляні патрони з двома мітками. довжиною 86 ± 2 мм.

В вузький кінець патрону вкладають тампон з вати, за допомогою воронки насипають через широкий кінець патрону до другої перетяжки шар вогнестійкого шамоту, обробленого розчином азотнокислого срібла в сірчаній кислоті (поглинач №3). На цей шар насипають до половини останньої оливи (розширена частина патрона) вогнестійкий шамот, оброблений розчином сірчанокислої закисі ртуті (поглинач №2). Кожний шар ущільнюють стержнем.

Виймають воронку, вкладають тампон та негайно закривають заглушками обидва кінці патрону.

Г) виготовлення фільтруючого патрону для визначення концентрації бензолу, толуолу, ксилолу

Для визначення концентрації бензолу, толуолу, ксилолу використовують скляні патрони без перетяжки довжиною 42 ± 2 мм.

В вузький кінець патрона вкладають тампон з вати і через широкий кінець насипають хлористий кальцій (поглинач №1), ущільнюють стержнем знімають воронку, вкладають тампон та негайно закривають заглушками обидва кінці патрону.

Д) виготовлення фільтруючого патрону для визначення концентрації окису вуглецю

Для визначення концентрації окису вуглецю застосовують скляний патрон з трьома перетяжками.

В вузький кінець патрону вкладають тампон з вати і через широкий кінець патрону насипають до першої перетяжки селикагель, оброблений розчином хрому (УІ) окису в сірчаній кислоті (поглинач №4). Силікагель ущільнюють постукавши стержнем по стінкам патрону. На шар селикагелю насипають активований вугіль (поглинач №7) до третьої перетяжки, ущільнюючи стержень.

Останню оливу заливають силікагелем, обробленим розчином сірчанокислої закисі ртуті (поглинач №6), вкладають тампон та негайно закривають заглушками.

Е) приготування окислювальної та поглинально-окислювальної трубки для визначення концентрації окису азоту

Для визначення концентрації окислу азоту, готують окислювальну та поглинально-окислювальну трубки.

Окислювальна трубка призначена для окислення окису азоту в двоокис при визначенні концентрації суми окису та двоокису азоту, так як індикаторний порошок відчутен тільки до двоокису азоту.

Для приготування окислювальної трубки застосовують скляні трубки довжиною 90 ± 2 мм.

В один кінець трубки вкладають тампон з вати та за допомогою воронки насипають селикагель, оброблений розчином марганцевокислого калію, підкисленого ортофосфорною кислотою шаром 17-19 мм. Цей шар ущільнюють постукавши стержнем по стінкам трубки. Довжина ущільненого стовбчика повинна бути 15-18 мм. Вкладають другий тампон та герметизують трубку.

Поглинально-окислювальна трубка призначена для поглинання двоокису азоту та окислення окису азоту в двоокис.

В один кінець трубки вкладають тампон з вати і через воронку насипають окислювальний порошок шаром 17-20 мм, ущільнюють порошок до шару 15-18 мм та вкладають тампон.

Насипають поглинаючий порошок, який містить селикагель оброблений розчином натрію вуглекислотного та дифениламином (поглинач №5), шаром 10-12 мм, вкладають тампон та ущільнюють стовбчик порошку до 9-11 мм.

Кінці трубок герметизують.

Ж) приготування фільтруючого патрону дай визначення концентраті сірчаного ангідриду

Для визначення концентрації сірчаного ангідриду застосовують скляні патрони довжиною 42 ± 2мм.

В вузький кінець патрону вкладають тампон з вати і через широкий кінець патрону насипають шамот, оброблений розчином міді сірчанокислої та дифеламіном (поглинач №8) до звуженої частини патрону. Шамот ущільнюють постукуванням стержня по патрону. Вкладають тампон та надівають заглушки.

З) приготування фільтруючого патрону для визначення концентрації етилового ефіру

Для визначення концентрації етилового ефіру застосовують скляний патрон з трьома перетяжками довжиною 86 ± 2 мм.

В вузький кінець патрона вкладають тампон з вати і через широкий кінець патрону насипають до першої перетяжки хлористий кальцій (поглинач №1). На цей шар поміщають сумісь фосфорного ангідриду та кварцового піску (поглинач №10) до третьої перетяжки. Потім до половини останньої оливи насипають шар їдкого натра і на нього хлористий кальцій (поглинач №11 та поглинач №1) до звуженої частини патрону.

Кожний шар порошку ущільнюють постукуванням стержня по патрону.

Укладають тампон та закривають заглушками обидва кінці патрону

.

Рис. 11. Фільтруючі патрони

    1 - патрон; 2 - патрон з двома перетяжками; 3 - патрон з трьома перетяжками.

Порядок виконання роботи

Перед проведенням аналізу індикаторні трубки необхідно витримати 30 хв. для того, щоб їх температура дорівнювала температурі середовища, в якому будемо проводити аналіз.

Для визначення концентрації визначаємого газу (пару) відкриваємо кришку повітрязабірного пристрою, відводимо фіксатор, окремо з гнізда шток і вставляємо його в направляючу втулку так, щоб наконечник фіксатора ковзався по канавці штоку, над яким вказаний об'єм просочуваного повітря (табл.1).

Тиском руки на головку штока сильфон зжимають до того часу, поки кінець фіксатора попаде в верхнє заглиблення на канавці штоку.

Таблиця 7 Об'єм просочуваного повітря

Внзначаємий газ (пар)

Просочуваємий об'єм мл

Верхнє значення шкали, мг/м3

Тривалість ходу штока до фіксації, с

Загальний час просочування повітря, с

Аміак
    200 100
    30 100
    30-60 4-10
    120 40

Ацетон

300

2000

180-240

420

Ацетилен

300

1400

260-300

420

Бензин

300

1000

200-230

420

Бензол

300

200

230-280

420

Ксилол

300

500

100-132

240

Окис вуглецю

200

120

180-240

420

Окис азоту

300

50

220-300

420

Сірчаний

Ангідрит
    300 100
    30 120
    110-160 15-45
    300 60

Сірководень
    300 100
    30 200
    140-200 10-30
    300 60

Толуол

300

500

200-230

420

Вуглеводи

Нафти

300

1000

200-230

420

Хлор

300

15

270-330

420

Етиловий ефір

400

3000

405-435

600

Беруть індикаторну трубку звільнюють від герметизуючих ковпачків, уникаючи запорушення її герметизуючим матеріалом.

Постукуючи стержнем по стінках трубки, перевіряють її ущільнення, якщо при цьому між стовбцем порошку та тампоном утворився просвіт, його усувають нажимом стержня на тампон.

Після цього її приєднують до гумової трубки повітрязабірного пристрою.

При наявності в досліджуваному повітрі парів (газів), заважаючих визначенню, їх уловлюють фільтруючим патроном, котрий приєднують за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки вузьким кінцем.

При визначенні концентрації окислів азоту окислювальну та поглинально-окислювальну трубки приєднати до індикаторної трубки кінцем, котрий має темно-фіолетовий порошок.

Надавлюючи однією рукою на головку штоку, другою відводять фіксатор. Як тільки шток почне рухатись, фіксатор відпускають та включають секундомір.

Коли фіксатор ввійде до нижнього заглиблення канавки штоку, чути щиголь, але засмоктування повітря повинно відповідати вказаному в табл. 1.

При засмоктуванні заданого об'єму повітря тривалість хода штоку повинна відповідати межам, вказаним на етикетці вимірювальної шкали для визначаємого газу (пару). Якщо тривалість ходу штока менша за вказану, за шкалою, то стовбчик порошку в трубці ущільнений слабо або навпаки.

Забарвлення індикаторного порошку після, застосування визначаємого газу (пару) повинно відповідати вказаному в табл.

Таблиця 8 Граничнодопустима концентрація для визначаємих парів (газів)

№ п/п

Визначаємий газ (пар)

Колір індикаторного порошку після досліду

ГДК газу (пару), мг/м3

1

Аміак

Синій

20

2

Ацетон

Жовтий

200

3

Ацетилен

Світло-коричневий

140

4

Бензин

Світло-коричневий

300

5

Бензол

Сіро-зелений

2

6

Ксилол

Червоно-фіолетовий

50

7

Толуол

Темно-коричневий

50

8

Окисли азоту

Червоний

5

9

Окис вуглецю

Коричневий

20

10

Хлор

Червоний

15

11

Сірководень

Коричневий

10

12

Сірчаний ангідрид

Білий

10

13

Вуглеводи нафти

Світло-коричневий

300

14

Етиловий ефір

Зелений

0,15

Концентрацію визначаємого газу (пару) знаходять поєднавши нижню границю стовбчика забарвленого порошку індикаторної трубки з початком вимірювальної шкали етикетки.

Цифра за шкалою сукуплююча з верхньою границею забарвленого стовбчику, вказує концентрацію внзначаємого газу (пару).

Вимірювання кожного об'єму проводять не менше 2-3 раз.

Після проведення аналізу патрон від'єднують від індикаторної грубки, закривають заглушками та вкладають на зберігання до наступного аналізу до ексикатору.

Таблиця 9

Температура

Коефіцієнт

10

1,2

15

1,075

20

0,975

25

0,925

30

0,85
    2. Визначення концентрації окислів азоту проводити індикаторною та поглинально-окислювальною трубками, концентрації двоокисів азоту індикаторною трубкою та визначення концентрації сум окислу та двоокису азоту - індикаторною та окислювальною трубками. 3. Визначення концентрації ацетону в присутності кислих газів та парів проводять індикаторною та поглинальною трубками, а при відсутності - індикаторною. 4. При визначенні концентрації парів вуглеводів нафти за температурою аналізу, яка відрізняється від градуйованої, результат показів індикаторної трубки помножують на поправочний коефіцієнт (табл. ).

Таблиця 10 Поправочний коефіцієнт для визначення концентрації вуглеводів нафти

Температура

Коефіцієнт

10

1,22

15

1,44

20

1,00

30

0,95

Зробити висновки.

Дати санітарно-гігієнічну оцінку умов праці щодо вмісту шкідливих газів (парів) у повітрі виробничих приміщень: одержана концентрація шкідлива; одержана концентрація відповідає нормі.

Похожие статьи




Порядок приготування фільтруючих патронів - Охорона праці на підприємстві

Предыдущая | Следующая