Санітарний нагляд за розміщенням військ - Основи військової гігієни

Розміщення особового складу військ може бути постійним казарменим або стаціонарним та тимчасовим - польовим.

В умовах стаціонарного розміщення (рис. 15.1) основним житлом військовослужбовців є казарма. Це слово походить від іспанських "саза" - будова та "агптаїа" - озброєння, що в дослівному перекладі означає озброєна будова. Виникнення її пов'язане із створенням в ХУІ-ХУІІ століттях регулярних армій, для розташування особового складу яких вона І призначалася

Офіцери, прапорщики та військовослужбовці, які служать за контрактом, в мирний час мешкають у звичайних житлових будинках, гуртожитках чи готелях.

Казарми (рис. 15.2) мають переважно три поверхи. До складу їх приміщень входять спальні, коридори, умивальники з убиральнями, приміщення для сушіння одягу та взуття, а також Інші службові приміщення: навчальні класи, канцелярія, народознавча світлиця, склади для зберігання зброї, майна тощо.

Санітарний гігієна військо медичний особовий склад

військова казарма

Рис. Військова казарма:

1 - спальні приміщення для особового складу: 2 - кімната для занять фізичними вправами й спортом; 3 - народознавча світлиця; 4 - кабінет командира роти і підготовки офіцерів до занять; 5 - кімната для зберігання І чищення зброї; 6-кімната для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців; 7 - кімната побутового обслуговування; 8 - кімната для умивання; 9 - убиральня; 10 - кімната для куріння й чищення взуття; 11 - приміщення для просушування обмундирування і взуття; 12-роздягальня; 13-душова: 14-коридор; 15-сходи.

Для розміщення особового складу в спальних приміщеннях відводять площу з розрахунку не менше 4 м2 на кожного військовослужбовця. При цьому об'єм повітря повинен бути не меншим 12м3 на одну людину. Ліжка розставляють не ближче 50 см від зовнішніх стін.

Умивальники обладнують із розрахунку один кран на 5-7 осіб, крім того повинно бути на роту не менше двох ножних ванн із проточною водою. Душову влаштовують із розрахунку одна душова сітка на 15-20 осіб. У майстернях, парках, пекарнях та їдальнях, крім того, повинен бути душ з гарячою і холодною водою, біля умивальників - мило й рушники, бажано одноразового користування або електросушарні для рук.

За відсутності водогону в опалюваних приміщеннях встановлюють наливні умивальники, вода в яких повинна бути цілодобово.

Для прання білизни та обмундирування в казармі або іншому приміщенні облаштовують пральню.

Убиральні обладнують з розрахунку одна кабіна з унітазом (очком) та один пісуар на 10-12 осіб, їх слід утримувати в чистоті, своєчасно дезінфікувати, забезпечувати достатню вентиляцію та освітлення. Зовнішні убиральні влаштовують із водонепроникними вигрібними ямами не ближче 100 м від житлових приміщень, їдалень і пекарень.

Взимку в житлових приміщеннях підтримують температуру не нижче +18 °С, а в медичних установах - не нижче +20 °С. З метою контролю температури у приміщеннях на внутрішніх стінах, подалі від печей та нагрівальних пристроїв, на висоті 1,5 м від підлоги вивішують термометри.

Днювальні під наглядом чергового роти провітрюють спальні кімнати - перед сном і після сну, а класи - перед початком занять і в перервах між ними. Регулярно проводять дезінфекцію приміщень. Для цього використовують автомакс, гідропульт, дезінфаль або аератор аерозольний дезінфекційний.

У польових умовах1 в мирний час війська можуть розташовуватися у навчальних центрах, на полігонах.

Польовим розташуванням вважають будь-яке розміщення особового складу за межами постійної дислокації військової частини.

Польове розташування вимагає від командування, медичного персоналу та особового складу чіткого виконання санітарно-гігієнічних вимог, тому що з'являються додаткові труднощі в організації захисту військ від занесення і розповсюдження інфекційних захворювань. Цьому можуть сприяти такі фактори, як тимчасовий характер розміщення, зниження рівня комунально-господарського обслуговування, скупченість, слабкий захист від несприятливого впливу клімато-погодних умов (спека, холод, вітер, підвищена вологість), тривалий контакт із грунтом, труднощі в організації водопостачання і харчування тощо. Щоб запобігти їх впливу, треба правильно вибрати місце й обладнати польове житло, яке є найбільш оптимальним для даних конкретних умов.

З цією метою необхідно забезпечити гідроізоляцію, обігрів, вентиляцію приміщень, роботу сушарень; організувати повноцінне харчування та якісне водопостачання; своєчасно прибирати територію і вивозити сміття, а також забезпечити особовий склад раціональним обмундируванням і взуттям з добрими тепло - і вітрового захисними властивостями; активно проводити заходи щодо загартовування військовослужбовців.

Основне завдання санітарно-гігієнічного забезпечення при розташуванні військ - створення найбільш сприятливих умов для повноцінного відпочинку та відновлення боєздатності особового складу.

Порядок розміщення військ-в населених пунктах регламентований відповідним розділом Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Однією з вимог є обов'язкове проведення санітарно-епідеміологічної розвідки населеного пункту. Для цього разом з особами, які виділяються командуванням і виїжджають на місце майбутнього розквартирування, вирушають і представники медичної служби. У результаті проведення санітарно-епідеміологічної розвідки треба встановити:

    - наявність і санітарний стан житлових та громадсько-адміністративних споруд, їх ємність та можливість використання для розміщення особового складу; - наявність Інфекційної захворюваності серед населення і осередків природних захворювань та епізоотій; - відповідність санітарного стану території гігієнічним вимогам; - наявність джерел водопостачання, їх санітарно-топографічну характеристику, санітарно-технічний стан, дебіт та якість води; - наявність, облаштування і підтримання у робочому стані системи відведення стічних вод, зовнішніх убиралень з вигребом, сміттєзбірників та місць для різних покидьків, їх ємність; - можливість використання для санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення місцевих санітарно-епідеміологічних станцій, інфекційних лікарень або відділень санітарних пропускників, лазнево-пральних закладів тощо.

Якщо стан населеного пункту не відповідає нормам гігієнічних та протиепідемічних вимог, розташування військ у ньому не дозволяється.

Для розташування особового складу в першу чергу доцільно використовувати громадсько-адміністративні споруди (після узгодження з представниками місцевої влади): кіно - та концертні зали, будинки культури, школи, дитячі садки, будинки відпочинку, санаторії тощо.

При необхідності особовий склад розселяють у житлових будинках, бажано в окремих від цивільного населення приміщеннях. Особисті речі військовослужбовці повинні зберігати у речових мішках. Користуватися речами мешканців їм забороняється. Норми площі й об'єм повітря на людину в таких випадках не регламентуються.

Змішане розташування передбачає розміщення штабу частини, медичного пункту, вартових приміщень, господарських І деяких Інших підрозділів у населеному пункті, а бойових підрозділів та техніки - у польовому таборі (біваку).

Перед заселенням організовують прибирання виділених приміщень та прилеглих територій, при необхідності силами медичної служби проводять дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію.

Після залишення підрозділами місць проживання виділеними командирами прибираються приміщення і навколишня територія.

У зв'язку з тим, що населені пункти можуть бути зруйнованими після нанесення противником ракетних, артилерійських та авіа-бомбових ударів, що призведе до різкого погіршення санітарно-епідемічного стану в них, під час ведення бойових дій переважатиме польове розміщення військ.

Похожие статьи




Санітарний нагляд за розміщенням військ - Основи військової гігієни

Предыдущая | Следующая