Теоретичне дослідження енергозбереження в житловому будівництві, Енергозбереження шляхом утеплення стін - Енергозберігаючі ресурси та поданні ефективних і економних енергозберігаючих засобів в навчальному закладі і домашніх умовах

Енергозбереження будівництво склопакет утеплення

Енергозбереження шляхом утеплення стін

В даний час в нашій країні на опалення будівель щорічно витрачається 70-75 млн. тон умовного палива, що складає 25-30% всього споживання теплової енергії, значні витрати якої пов'язані з системами центрального теплопостачання, де спалюється більша частина палива (додаток 1), що витрачається на опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання.

На сучасному рівні розвитку втрати тепла в будівлях можуть бути зменшені більш ніж на третину. Реалізувати ці резерви в повній мірі можливо за двома основними напрямками:

    1. Утеплення захисних конструкцій будинків. 2. Модернізація систем теплоспоживання.

Найбільш доцільним є перший напрямок, після реалізації якого можна отримати ефект і для другого. Через захисні конструкції будинку, що опалюється, в атмосферу потрапляє значна кількість теплової енергії. Чим гірші теплоізоляційні якості захищень, тим більша втрата теплової енергії через них. Підвищення теплозахисних властивостей огороджуючих конструкцій будівель є одним із основних напрямків енергозбереження. [6]

Аналіз теплового балансу будівель показує (додаток 2), що тепловтрати складають: через стіни - 44%, через вікна - 30%, через підвальні перекриття - 9%, двері -1% і горища - 16 % . Зниження до мінімуму тепловтрат через огородження будівлі дозволяє зменшити витрати тепла на опалення і, відповідно, знизити викиди в атмосферу продуктів спалювання, що є дуже важливо в нинішній непростій екологічній ситуації. Та тільки при комплексному підході до енергозбереження можливо тепловтрати звести до мінімуму.

З наведених даних випливає, що недостатній термічний опір огороджуючих конструкцій найбільш істотно знижує енергоефективність будівель. Таким чином, значна частина в загальному резерві енергозбереження належить заходам щодо удосконалення теплоізоляції огороджуючих конструкцій житлових і громадських споруд.

Підвищення вимог до енергозбереження тепловіддачі будинків і стабільне зростання цін на енергоносії збільшили попит на теплоізоляційні матеріали та технології енергозбереження при утепленні зовнішньої і внутрішньої поверхні стін, утепленні покрівлі, перекриттів. До енергозберігаючих матеріалів відносяться теплоізоляційні матеріали, застосування яких зменшує небажаний теплообмін з навколишнім середовищем будівель, технологічного обладнання, конструкцій, трубопроводів тощо. Ці матеріали створюють опір для теплових потоків, тому вони використовуються для зменшення втрат тепла, а також для запобігання втрат холоду в холодильних камерах.

У техніці теплоізоляційними матеріалами називають матеріали пористої будови, які характеризуються малим коефіцієнтом теплопровідності, а в умовах високих температур мають достатню вогнетривкість. Теплоізоляційні матеріали працюють у широкому діапазоні температур від десятків градусів нижче нуля до близько 10000С вище нуля. Теплова ізоляція широкого вжитку виготовляється з пористих, коміркових чи волокнистих матеріалів. Пористість матеріалів забезпечує їх низьку теплопровідність. Теплоізоляційні матеріали повинні відповідати таким вимогам:

    1. Стійкість до екстремальних умов та температур у ході тривалого використання. 2. Фізична міцність матеріалу. 3. Стійкість до механічних навантажень. 4. Стійкість до проникнення водяної пари та до поглинання. 5. Корозійна стійкість. Стійкість до хімічних сполук. 6. Вага і товщина ізоляції. 7. Стійкість до шкідників та грибків.[2]

На сьогодні є декілька варіантів з утеплення стін. Перший - це зовнішнє утеплення стін з застосуванням пінополістирольних або мінераловатних плит. Другий - також зовнішнє утеплення з застосуванням теплоізоляційної штукатурки з добавками полістиролу. Третій варіант - утеплення стін всередині приміщення.

В даний час 90% робіт по утепленню будівель виконується по методу "теплоізоляції, що скріпляє" з використанням пінополістиролу. Цей метод полягає в закріпленні спеціальним клеєм термоізоляційних плит, захисту їх поверхні полімерцементним складом і армованою склосіткою та нанесенні фасадної фарби або шару декоративної штукатурки.

Будівлі, утеплені у такий спосіб, забезпечують високий рівень теплового комфорту в приміщенні, знижують витрати на опалювання будівель до 60%, а фасади набувають нового вигляду. Лише 10% робіт припадає на утеплення мінеральними плитами. Вибір пінополістиролу є наслідком економічних передумов:

    - мінеральна плита в 2,5 рази дорожча за пінополістирол; - дрібні частинки мінеральної вати викликають подразнення шкіри і дихальних шляхів у монтажників; - застосування мінеральних плит перенавантажує конструкцію стін і приводить до необхідності використання дорогих анкерних кріплень.

За інформацією найбільшого європейського виробника будівельних сумішей Хенкель Баутехнік, протягом останніх 20 років не було відмічено жодного випадку розповсюдження вогню по системах утеплення стін методом "теплоізоляції, що скріпляє"[3].

Рівень теплового комфорту визначається параметрами теплообміну між тілом людини й оточуючим середовищем, на результат якого впливає температура не лише повітря, а й огороджуючих конструкцій. Температуру огороджуючих конструкцій характеризують радіаційною температурою, під якою розуміють середнє її значення для всіх поверхонь приміщення. Комфортність приміщень може підвищуватися шляхом збільшення термічного опору огороджуючих конструкцій. У будинках з низькою теплоізоляцією зовнішніх огороджуючих конструкцій радіаційна температура знижена і не забезпечує комфортні умови для людини. Поліпшення теплотехнічних характеристик зовнішніх огороджуючих конструкцій підвищує радіаційну температуру в приміщенні й значною мірою впливає на комфортність приміщення. Підвищення радіаційної температури приміщення усього на 1 °С дозволяє досягти того ж рівня теплового комфорту, що і при підвищенні температури повітря в приміщенні, приблизно, на 2°С. Можливими шляхами збільшення радіаційної складової температури в приміщеннях є не тільки вдосконалювання теплоізоляції зовнішніх огороджуючих конструкцій, але й використання здатності внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій відбивати теплове випромінювання. Важлива не товщина і конструкція стін, а те, щоб вони були "теплими" і не "викачували" через себе теплову енергію зсередини приміщення.

Частина тепла втрачається через стіни за опалювальними радіаторами. Теплові втрати збільшуються на 3-4% від тепловіддачі приладів, якщо вони стоять у нішах. Аби зменшити ці втрати, між батареєю і стіною можна встановити своєрідний теплозахисний екран з алюмінієвої фольги або з алюмінієвим покриттям. Теплозахисний екран - це плита (наприклад, ДСП), на один бік якої кріпиться шар алюмінієвої фольги, який встановлюється між радіатором і стінкою таким чином, щоб відбиваюча поверхня була розвернута у бік радіатора. Даний екран дозволяє заощадити значно більше тепла, ніж алюмінієва фольга. Найекономнішим є екран, обидва боки якого вкриті фольгою, що не дозволяють теплу тікати назовні, віддзеркалюючи та спрямовуючи його назад у кімнату. Витрати на опалення приміщення зменшуються на 4%, якщо ви маєте індивідуальне опалення або лічильники тепла.

Таким чином, поліпшення теплоізоляції зовнішніх огороджуючих конструкцій і зменшення поглинання тепла внутрішніми поверхнями сприяє ощадливій витраті теплової енергії.

Похожие статьи




Теоретичне дослідження енергозбереження в житловому будівництві, Енергозбереження шляхом утеплення стін - Енергозберігаючі ресурси та поданні ефективних і економних енергозберігаючих засобів в навчальному закладі і домашніх умовах

Предыдущая | Следующая