Весільна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині
Весілля - стародавній звичай, що сягає своїми коренями в минуле і являє собою дійство з елементами театральності. Як фольклорне явище, воно містить у собі величезний потенціал народу, відбиваючи його менталітет і пріорітети. На нашій землі воно існує багато років і тепер весілля в українській фольклорній традиції не втрачає своєї актуальності. Українську весільну обрядовість можна умовно поділити на три цикли: передвесільний, власне весілля і післявесільний. Кожний з цих етапів має свій стиль, час і риси святкування, якими він і відрізняється від інших частин весільного дійства.
Починалося все із сватання, основні моменти якого зводились до того, що наречений вибирав сватів, які йшли сватати дівчину в будинок її батьків. Вибір сватів - це відповідальний момент, тому що від нього залежали результат і подальший розвиток подій самого весілля.
Переступивши поріг, одержавши дозвіл ввійти в будинок, свати кланялися в знак вітання і подяки господарям будинку. Потім запитували чи туди вони прийшли, де живе прекрасна дівиця і т. п. Батьки дівчини, заздалегідь приготувавшись до приходу сватів, зустрічали їх хлібом-сіллю і накритим до обіду столом. За частуванням мова зводилась до того, що " у Вас є молода дівиця, а в нас молодий хлопець, якому припала до серця саме ця дівчина ". Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за цього "доброго молодця", вона виносила рушники, якими перев'язувала сватів. Це означало, що дівчина приймає їхню пропозицію. Коли ж вона відмовлялася, то, згідно з українськими традиціями, вона дарувала молодому гарбуза. У такому випадку про хлопця казали, що він "вхопив гарбуза" або "облизав макогін".
У разі успішного сватання через певний час відбувалися умови (оглядини, домовини)- знайомство з господарством молодого, а за два тижні до весілля влаштовували заручини - своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Старший староста накривав рушниками хліб, клав на нього руку дівчини, зверху руку хлопця і перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а присутніх обдаровувала хустками, полотном, сорочками. Після церемоній дівчина і хлопець вважалися зарученими і вже не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися вважалася безчестям, за відмову сплачували відшкодування матеріальних витрат і ще й "за образу".
Напередодні весілля влаштовували прощання нареченої та нареченого з дівочою й парубоцькою свободою, що втілювалося в обряді дівич-вечора (вечорин, підвесілок, дружбин, вінкоплетин). Такі вечорини влаштовували окремо в оселях молодої та молодого. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від несімейної групи молоді.
Весільний поїзд в українців найчастіше був дуже великим, що підкреслювало урочистість події. Групу нареченого представляли старший боярин, бояри, світилки, а нареченої - старша дружка, дружки, брати. Крім того, існував ряд весільних чинів, що виконували лише певні обрядові функції: приданки, закосяни, свашки супроводжували наречену в дім молодого, свахи виконували пісенний супровід усіх обрядових дій, посаджені (хрещені) батьки "заправляли" весіллям. Основна роль у благословінні молодих, їх зустрічі та проводах належала батькам наречених. Вони ж виряджали молодих до церкви на вінчання.
Вінчання як весільний обряд формувався поступово. Ще у XVII ст. церковне освячення шлюбу не мало законної чинності і тому нерідко відбувалося до весілля. Повінчані до самого весілля жили нарізно. Лише у 1843 р., Синод видав указ, згідно з яким молоді повинні були жити після вінчання разом, не чекаючи весілля. Відтоді вінчання, як правило, проводили в один день з весіллям, хоча в окремих регіонах України воно майже до початку XX ст. все ж відбувалося до весілля: або відразу після сватання, або після заручин, іноді напередодні весілля у п'ятницю.
Протягом XIX ст. вінчання стає традиційним весільним обрядом, набуваючи магічного, символічного та побутового характеру. На Правобережній Україні склали ритуал церковного шлюбу, який, крім вінчання, включав церковні оповіді - освячення згоди молодих і шлюб. Протягом трьох тижнів піп тричі оголошував громаді про пошлюблення молодих. Після третього оголошення наречені вінчалися.
На вінчання молоді в супроводі свого почту відправлялися, як правило нарізно. Перед тим вони просили в батьків благословення, і ті благословляли їх "прощівним" хлібом, бажаючи "ніколи не знати нужди та жити у мирі". Під час вінчання весільна мама тримала на плечах у молодого свічку та калачі, а весільний батько - свічку на плечах молодої.
Виходячи з церкви, молоді з'їдали цілушку хліба ("щоб солодко жилося"), який молода перед вінчанням клала собі за пазуху. На Закарпатті цей містичний ритуал відбувався в іншій формі: молоді дивилися один на одного через свої калачики ("аби бачити своє щастя"), котрі потім з'їдали разом. Все це мало символізувати об'єднання родів.
Власне весілля починалося із запросин, що включали урочисте виряджання дочки та сина на село в супроводі дружок і бояр. Як правило, у неділю молодий готувався їхати за молодою. За звичаєм до воріт його проводжала мати у вивернутому вовною наверх кожусі, хлопця обсипали "на щастя" зерном та дрібними грішми. На його шляху влаштовували перейму, вимагаючи викуп за наречену. Викуп повторювали ще кілька разів: біля воріт нареченої ("ворітна"), в сінях, де молоду охороняли дружки, та за місце біля нареченої, де сидів молодший брат або близький родич. Останній викуп - так званий весільний пропій - відбувався в кінці весілля. Після викупу місця починалося дарування. Спочатку родичі молодого наділяли подарунками родичів молодої, потім навпаки.
Наступав найдраматичніший весільний обряд - розплітання коси та покривання голови молодої очіпком і наміткою, що символізувало перехід дівчини до заміжжя, певною мірою в підлегле становище. У найдавніші часи обряд розплітання виконували в домі молодої приданками та свекрухою, в кінці XIX ст. в домі як молодої, так і молодого - приданками, свекрухою й навіть самим молодим.
За покриванням голови (а в народі казали: "Як молода пов'язалася хустиною, то вона вже жінка, вона вже господарка") відбувався урочистий розподіл короваю, що означав приєднання всіх гостей до сімейного торжества. Потім збирали наречену в дім молодого і перевозили посаг. За народним віруванням віз з молодими та посагом мав переїхати через вогонь, щоб запобігти лиха та "очистити" молоду.
У домі молодого відбувався урочистий посад молодих, що набував значення їх обрядового з'єднання. У відповідності до цього молодих зв'язували чимбаром. Існувало багато інших весільних символів поєднання молодих: два гільця, два короваї, два зліплених докупи голуби, перев'язування двох ложок - молодого і молодої тощо.
Весілля закінчувалося у понеділок циклами перезваних обрядів. Перший з них - обряд шлюбної ночі - включав переодягання молодої, вивід її до гостей, демонстрацію цнотливості; другий цикл символізував приєднання невістки до чоловікової родини: розпалювання печі, готування обіду, частування свекрів. Закінчувалося весілля знову розподілом короваю та даруванням молодих і родини нареченого.
Щоб зміцнити зв'язок між молодими і полегшити адаптацію нареченої в чужому домі, народна мудрість передбачила післявесільні обряди. Через день-два молодий кликав гостей на пропій, через тиждень наречені йшли до батьків нареченої на міни, під час яких тесть віддавав молодому те, що обіцяв ("міни"), коли укладали шлюбну угоду.
Останній повесільний ритуал калачини (розхідний борщ) був через місяць після весілля. Молодий купував калачі та напої, запрошував весільних батьків, гостей, щоб "запити" свою "господарність".
Похожие статьи
-
Народження дитини. Родильна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині
Обрядовість родильний весільний поминальний Наш народ має багаті традиції, пов'язані з народженням дитини. Впродовж віків породіллям допомагали...
-
Похоронні та поминальні обряди - Обряди та звичаї в українській родині
У звичаях і віруваннях українців, пов'язаних зі смертю людини, простежується нашарування елементів різних часів і культурних рівнів: архаїчні язичницькі...
-
Сімейні обряди - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Усе сімейне життя в минулому супроводжувалась різноманітними обрядами та ритуалами, котрі в образно-символічній формі визначали певні етапи життя людини...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
Обряд вірування народження хрещення дитина Церковне хрещення також зазвичай супроводжувалося різними народними звичаями, магічними діями і замовляннями....
-
Традиції дошлюбного спілкування - Обряди та звичаї в українській родині
Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу, сім'ї, домашнього вогнища. У його міфології була навіть божественна пара --...
-
Традиційне спілкування та обрядові норми підготовки молоді до шлюбу є важливими фактором створення родини. Українці витворили цілу систему соціалізації...
-
Літні звичаї та обряди українців
Літні звичаї та обряди українців Літній цикл, як і весняний, вщент заповнений хліборобськими турботами, насамперед доглядом за посівами, не мав чітко...
-
Сім'я і відносини - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Сім'я - це об'єднання людей, що грунтується шлюбі або кровній спорідненості, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Основу сім'ї...
-
Шлюбні звичаї та шлюб - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Одним з найважливіших етапів у житті людини є укладання шлюбу, який, власне, і становить основу для створення сім'ї. Будучи однією з форм регулювання...
-
Етнографічні матеріали засвідчують, що в усіх місцевостях України велика увага приділялася традиційним звичаям і обрядам, пов'язаним з народженням...
-
Звичаї, обряди, музика - Поділля як етнографічний район України
В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний,...
-
Календарні свята й обряди - складний фольклорний комплекс, в якому поєднується раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні...
-
Весільний ритуал у німецькій та українській лінгвокультурах
Весілля в усі часи вважалося однією з важливих подій в житті людини. Тому з нею пов'язана безліч звичаїв і прикмет. Але у наш час весілля як строга і...
-
Календарні свята та обряди - Традиційна культура українського народу
Найважливіші складові духовного життя народу - свята та обряди. Вони відображають не тільки етнічну своєрідність, але й естетику, моральні цінності,...
-
Свадебный обряд - Обычаи и традиции народов Болгарии
Синтез новой и традиционной культуры хорошо прослеживается в свадебном обряде. Сокращены или отпали многие предсвадебные ритуалы, связанные с аграрным...
-
Танці - яскраві прояви фольклорної стихії. Вони органічно входять у складну драматургію традиційного весілля й в багатьох випадках разом з піснями...
-
Українська обрядовість весняного циклу
Українська обрядовість весняного циклу Весняний цикл календарних обрядів українців дещо здеформований християнським календарем. Починається він від дня...
-
Обряды и праздники в исламе - Культура мусульманского мира
Важным семейным обрядом в жизни мусульманина является свадьба. Молодых обычно венчает один из служителей ислама, скрепляющий союз молодых в законный...
-
Обычаи, традиции и обряды - Структура культуры
Обычай -- традиционно установившийся порядок поведения. Он основан на привычке и относится к коллективным формам действия. Обычаи -- одобренные обществом...
-
Побут і звичаї - Культура та побут населення України
Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася...
-
Праздники - неизменные спутники народной жизни. - Традиционные семейные обряды и праздники
Как бы далеко ни углублялись мы в историю народов России (да и не только России), нам не удастся найти такое время, такой период, в котором не было бы...
-
Обычаи и традиции казахов, Свадебные обряды - Материальная культура казахов
Свадебные обряды Женитьба сына всегда волновала родителей. Будущую невесту высматривали раньше, чем сын достигнет совершеннолетия. Искали равную семью,...
-
Введение - Традиционные семейные обряды и праздники
Семья - один из древнейших институтов человеческого общества. Она стала фундаментом государственности у всех без исключения народов планеты, регулируя...
-
Обычаи. Обряды. Ритуал С древних времен народное художественное творчество было синкретичным, то есть слитыми с различными сферами и формами народной...
-
Заключение - Свадебные обряды в русской культуре
В заключение можно сказать, проявление растительной символики в свадебных обрядах присутствует, в той или иной мере, у всех рассматриваемых народов....
-
Казаки и гости - Традиции и обряды Донских казаков
Безмерное уважение к гостю обуславливались тем, что гость считался посланцем Божьим. Самым дорогим и деланным гостем считался незнакомый из дальних мест,...
-
Разновидность свадебных обрядов на территории России - Свадебные обряды в русской культуре
При общем сходстве свадебного обряда на всей территории России существовало несколько основных типов и подтипов свадьбы. Это, прежде всего, южнорусские и...
-
Свадебные обряды - Свадебные обряды в русской культуре
К сожалению, не много известно о древнерусской свадебной обрядности. В русcких памятниках, повествующих о событиях Х-ХIII вв. упоминаются лишь некоторые...
-
Введение - Свадебные обряды в русской культуре
Долгие годы в нашей стране явления фольклора (в частности, обрядность) изучались как искусство слова, и лишь в последнее время пришло истинное понимание...
-
Обряд призывания дождя - Обычаи и традиции вайнахских народов. Чеченцы. Нохчалла
Крестьянин всегда живет заботами об урожае. Поэтому засуха - его враг. По старинному чеченскому поверью, надежное средство против засухи - змея. Как...
-
Побут і звичаї - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Культура український побут звичай Духовну культуру й побут суспільства визначав принцип корпоративності - належності індивіду до соціальної групи....
-
Переселення родин у Чорноморію (за матеріалами Кримського державного архіву)
Переселення родин у Чорноморію (за матеріалами Кримського державного архіву) Однією з найчорніших сторінок в історії України було запровадження...
-
Календарные праздники и обряды - Традиционная одежда и обряды вепсов
Календарные праздники и обряды занимали значительное место в быту вепсов. Анализ материалов, которыми располагают исследователи, позволяет сделать вывод,...
-
Обряд погребения - Язычество восточных славян
Особое место среди языческих обрядов занимал обряд погребения. На протяжении длительного периода сильно колебалось соотношение двух основных видов...
-
Етнічні звичаї поляків - Поляки
Польська народна легенда розповідає про трьох братів Чеха, Леха і Руса, які мандрували багато віків тому. Лех осів там, де побачив білого орла в гнізді....
-
Правові сюжети в українській обрядово-звичаєвій культурі
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка У...
-
П'єси Марка Кропивницького на сучасній українській сцені
Побутує думка, що класика -- поза часом, що її актуальність -- незаперечний факт, але у театрі цей факт залежить не лише від автора, а передусім від...
-
Татаро-мордовские взаимосвязи в обрядах, сопровождавших рождение ребенка
Аннотация В статье рассматривается взаимосвязь структурных компонентов родильной обрядности татаро-мишарского и мордовского населения Республики...
-
Способы заключения брака - Свадебные обряды в русской культуре
Исторические документы и народный фольклор донесли до нас различные способы заключения брака. "Повесть временных лет", датируемая началом IIX века...
Весільна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині