Похоронні та поминальні обряди - Обряди та звичаї в українській родині
У звичаях і віруваннях українців, пов'язаних зі смертю людини, простежується нашарування елементів різних часів і культурних рівнів: архаїчні язичницькі уявлення про смерть, загробне життя і вплив покійників на живих поєдналися з пізнішими християнськими, утворивши складний смислово-емоційний комплекс. У ньому виділяють три цикли: перший пов'язаний з актом смерті; другий -- з похоронами; третій -- післяпохоронні звичаї та обряди, в тому числі й поминальні.
Перший цикл охоплює традиційні дії, якими супроводилося наближення смерті, споряджання покійника. Про наближення смерті здогадувалися не лише на основі стану здоров'я людини, а й різних прикмет, що начебто віщували її: виття собаки, крик курки півнячим голосом, крик пугача над хатою, погані сни, тріщини на стіні та ін.
Людина, котра помирала, повинна була попрощатися з рідними, близькими, знайомими, попросити вибачення за вчинені кривди й образи, а також виявити свою останню волю. Коли помирав батько, то, згідно зі звичаєм, він "мав зробити лад" між дітьми, тобто при свідках сказати або письмово оформити, "що кому належиться" -- скласти заповіт, завіщання, якщо це не було зроблено раніше.
Коли ж помирали парубок або дівчина, вони обов'язково прощалися зі своїми коханими, бо інакше було б погано і для померлого, і для того, хто залишається жити. Передсмертні приготування охоплювали й останню сповідь та причастя.
Смерть трактували як розлучення душі з тілом. За поширеними уявленнями, душа виходила з людини горлом у вигляді пари, мухи, метелика. Вважалося, що добрі, справедливі люди помирали легко, а злі, котрі за життя коїли лихо, зналися з нечистою силою, мали тяжку смерть ("яке життя, така й смерть"). Недоброю вважалася і раптова, "нагла" смерть, коли людина не встигла належно до цього приготуватися. У випадку важкої смерті відчиняли двері, вікна, треба було розв'язати вузли, розстебнути гудзики. При помираючому не годилося плакати, робити таке, що б тривожило його. В руки помираючого вкладали запалену свічку (громницю).
Коли людина помирала, їй закривали очі й починали голосити (заводити, плакати, йойкати). Розрізняють голосіння: дітей за батьком, матір'ю, матері за сином або дочкою, жінки за чоловіком тощо. Вони -- один з видів усної народної творчості, подекуди їх виконували і наймані голосільниці. Фольклористи й етнографи зібрали значний матеріал про українські народні голосіння. Я. Головацький у 30-х роках XIX ст. записав зразки голосінь у с. Сихів на Стрийщині (Львівська обл.):
Ой таточку, мій голубоньку,
Та вже ж нас покидаєш.
В яку ж ти ся дороженьку вибираєш?
В яку сторононьку?
Не лишай же нас, бідненьких сиротяточок,
Без потішеньки, без порадоньки. Йой!
Сповіщали про смерть звуками церковного дзвону, а на Гуцульщині трембітанням і запалюванням ватри біля хати померлого. Подекуди на вікно знадвору вішали рушник або перемітку. Покійника обмивали й одягали в "приготовлене на смерть". На Гуцульщині одягали помираючу людину в святковий одяг, той, що покійник любив і приготував собі.
Майже скрізь в Україні жінки намагалися "зберегти на смерть" шлюбний одяг. Обмивали й одягали покійника жінки старшого віку, котрих на Чернігівщині називали рядільниці. Наряджали тіло на лаві під вікнами, головою до покуття або на столі чи спеціально підготовленому катафалку. В одязі молодих, ще не одружених померлих, повсюдно вживали елементи шлюбного вбрання (вінки, стрічки, фата).
Певні звичаї були пов'язані з виготовленням домовини (деревища, труни), її робили майстер або, як на Гуцульщині, сусіди біля хати померлого. Ті, хто відвідували померлого, повинні були "змовити молитву" за його душу. Біля тіла покійного годилося постійно бути комусь із рідних, знайомих, не спати, пильнувати, згадувати добрі справи померлого, розповідати різні бувальщини. На Гуцульщині звичай групового перебування біля тіла покійника ввечері та вночі називався посижінє. Подекуди в Карпатах, на Закарпатті, в деяких місцевостях Полісся донедавна зберігався звичай влаштовувати забави при померлому, щоб розважити його родину, не дати заснути присутнім. Ці ігри мали характер сюжетних сценок (грушки, лопатки, лубки).
У звичай увійшов і релігійний елемент -- читання "Псалтиря" при померлому.
Церковна обрядовість похорону скрізь поєднувалася з різними народними звичаями: прощання родини з померлим перед закриттям домовини, розв'язування всього зав'язаного на покійнику, обсипання зерном місця, на якому лежав померлий, потрійний обхід родиною стола з покладеними на ньому хлібом, сіллю, потрійне доторкання домовиною порогів при винесенні тіла (прощання з домівкою), обсівання домовини зерном на подвір'ї, посівання маком за домовиною (щоб померлий не повернувся) та ін. Домовину покривали полотном або рушником, куди клали хліб. Подекуди хліб несли за домовиною. На Гуцульщині, Буковині був звичай роздавати речі померлого, в деяких інших місцевостях після похорону неодружених роздавали їх товаришам рушники, стрічки, ділили коровай. Ще до XX ст. в Карпатах зберігся звичай, що тіло померлого в будь-яку пору везли на кладовище на санях, запряжених волами. Певними узвичаєними особливостями вирізнялися похорони самогубців: їх ховали за межею посвяченого кладовища, на їхніх могилах садили терен, перехожий повинен був кинути на могилу чи місце самогубства галузку, пучок соломи або камінь.
У різних формах трансформований давній звичай поминок, поминального обіду (опроводу, обіду, комашні, мерлин) відразу після того, коли домовину винесли з хати до сіней чи на подвір'я (Холмщина, Гуцульщина), на кладовищі після поховання (Полісся), в будинку померлого після похорону (більшість місцевостей України). Цей звичай пов'язаний з віруванням, що душа померлого впродовж 40 днів повертається в певні дні додому, потребуючи, аби про неї згадували, чинили відповідні відправи та обряди для того, щоб її нагодували. Тому поминки справляли у три, сім, дев'ять, 30, 40 днів і в роковини смерті.
Дотепер збереглися, крім поминання в день похорону, також поминання через дев'ять днів (дев'ятини), 40 (сороковини) і через рік (роковини). Обрядовою стравою поминок вважалася кутя, коливо -- пшенична каша з медом. Подекуди як спеціальний харч "для душі" вживався так званий канун -- мед у мисці з крихітками білого хліба, а також страви, які померлий любив за життя. Покійних поминали і під час загальних поминальних днів: на другий чи третій день Великодня, в першу неділю після Великодня (Фомину, Провідну), провідний понеділок або вівторок, коли відвідують могили родичів.
Обов'язком живих членів сім'ї здавна вважали утримувати в належному порядку могили померлих, дбати, щоб на них були відповідні пам'ятники -- дерев'яні або кам'яні хрести, надгробні плити і виконували узвичаєні традицією обряди. Порушення цих звичаїв вважали провиною перед померлим, осуджували люди.
Загальна структура і різноманітність локальних варіантів народних похоронно-поминальних обрядів і звичаїв українців містять у основі вірування й уявлення про потойбічний світ, існування реальних зв'язків і взаємодії померлих із живими нащадками. Вони спрямовані на забезпечення благополуччя душі на "тому світі", "у царстві небесному", а також на охорону живих від шкідливого впливу мерця.
Сімейні звичаї й обряди становлять вагомий підрозділ традиційно-побутової культури нашого народу. Вони мають глибоке гуманістичне спрямування, ідею утвердження високого морально-етичного статусу сім'ї, ролі та значення в ній людини. Багатство архаїчних елементів і локальних різновидів, варіантів засвідчує давнину походження української народної сімейно-побутової обрядовості, її популярність і стійкість. Збереження та відродження багатьох елементів цих традицій у сучасному побуті може бути чинником збагачення духовності сучасної людини, але для цього потрібна вдумлива і цілеспрямована праця.
Похожие статьи
-
Традиції дошлюбного спілкування - Обряди та звичаї в українській родині
Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу, сім'ї, домашнього вогнища. У його міфології була навіть божественна пара --...
-
Весільна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині
Весілля - стародавній звичай, що сягає своїми коренями в минуле і являє собою дійство з елементами театральності. Як фольклорне явище, воно містить у...
-
Народження дитини. Родильна обрядовість - Обряди та звичаї в українській родині
Обрядовість родильний весільний поминальний Наш народ має багаті традиції, пов'язані з народженням дитини. Впродовж віків породіллям допомагали...
-
Сімейні обряди - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Усе сімейне життя в минулому супроводжувалась різноманітними обрядами та ритуалами, котрі в образно-символічній формі визначали певні етапи життя людини...
-
Літні звичаї та обряди українців
Літні звичаї та обряди українців Літній цикл, як і весняний, вщент заповнений хліборобськими турботами, насамперед доглядом за посівами, не мав чітко...
-
Звичаї, обряди, музика - Поділля як етнографічний район України
В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний,...
-
Обряд вірування народження хрещення дитина Церковне хрещення також зазвичай супроводжувалося різними народними звичаями, магічними діями і замовляннями....
-
Етнографічні матеріали засвідчують, що в усіх місцевостях України велика увага приділялася традиційним звичаям і обрядам, пов'язаним з народженням...
-
Календарні свята й обряди - складний фольклорний комплекс, в якому поєднується раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні...
-
П'єси Марка Кропивницького на сучасній українській сцені
Побутує думка, що класика -- поза часом, що її актуальність -- незаперечний факт, але у театрі цей факт залежить не лише від автора, а передусім від...
-
Весільний ритуал у німецькій та українській лінгвокультурах
Весілля в усі часи вважалося однією з важливих подій в житті людини. Тому з нею пов'язана безліч звичаїв і прикмет. Але у наш час весілля як строга і...
-
Переселення родин у Чорноморію (за матеріалами Кримського державного архіву)
Переселення родин у Чорноморію (за матеріалами Кримського державного архіву) Однією з найчорніших сторінок в історії України було запровадження...
-
Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження...
-
Правові сюжети в українській обрядово-звичаєвій культурі
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка У...
-
Побут і звичаї - Культура та побут населення України
Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася...
-
Побут і звичаї - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Культура український побут звичай Духовну культуру й побут суспільства визначав принцип корпоративності - належності індивіду до соціальної групи....
-
Містерії друїдів Британії та Галлії
Містерії друїдів Британії та Галлії Навколо походження слова "друїди" точиться багато суперечок. Макс Мюллер вважає, що ірландське слово "друї" в...
-
За останню чверть ХХ ст. в західноєвропейській гуманітаристиці, як зазначає Ф. Конт, з'явилася низка праць, у яких розкривається тема емоційного світу...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
Етнічні звичаї поляків - Поляки
Польська народна легенда розповідає про трьох братів Чеха, Леха і Руса, які мандрували багато віків тому. Лех осів там, де побачив білого орла в гнізді....
-
Модерн в українській архітектурі XIX ст. - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
В кінці XVIII і в XIX ст. український народ зазнаЭ найгірших днів царської російської реакції, яка поступово, але рішуче й жорстоко, ліквідує...
-
Календарні свята та обряди - Традиційна культура українського народу
Найважливіші складові духовного життя народу - свята та обряди. Вони відображають не тільки етнічну своєрідність, але й естетику, моральні цінності,...
-
Особливості романтизму в українській художній культурі - Періодизація української культури
Розвиток романтичного типу творчості, що почався у преромантизмі, як загальноєвропейське явище був зв'язаний з глибоким світоглядним переломом наприкінці...
-
Мова і глобалізаційні трансформації в українській культурі: теоретичні аспекти
Мета статті - проаналізувати основні аспекти вирішення ідентифікаційних проблем української культури в умовах глобалізаційних трансформацій з...
-
Шлюбні звичаї та шлюб - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Одним з найважливіших етапів у житті людини є укладання шлюбу, який, власне, і становить основу для створення сім'ї. Будучи однією з форм регулювання...
-
Моя родина Казахстан Казахская пословица гласит: "Цветы лишь на своей поляне - цветы", человек лишь на Родине - человек". В слове заключена вековая...
-
Містерії Одіна. містерія асар-хапі одін - Містерії Асар-Хапі
Дата заснування Містерій Одіна - не визначена дослідниками точно. Одні вважають, що вони виникли в І ст. до Різдва Христового, інші - в І ст. н. е....
-
Традиції заготівлі деревини у виробництві бочок на Гуцульщині
Обробка дерева - важливе і необхідне заняття населення, від будівництва житлових та господарських споруд до виробів домашнього вжитку. Професія ж...
-
Японський театр від давнини до сучасності - Японська культура
Історія виникнення і розвитку театру в Японії дуже цікава. Перший театр у країні виник в епоху Камакура, коли в розташованій на морському узбережжі...
-
Українська обрядовість весняного циклу
Українська обрядовість весняного циклу Весняний цикл календарних обрядів українців дещо здеформований християнським календарем. Починається він від дня...
-
Сім'я і відносини - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Сім'я - це об'єднання людей, що грунтується шлюбі або кровній спорідненості, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Основу сім'ї...
-
Шадринск - родина моя - Моя родословная
По мнению многих наших краеведов, имя наш город Шадринск получил именно по названию курьи Шадринихи. Юрий Никифорович Малечкин, основатель Шадринской...
-
Символи, Свята та обряди - Психологія етносу: Росія
Серед символів російського народу виділяють такі: 1. Серед їжі: - Баранки; - Печатні пряники; - Ікра червона та чорна. 2. Серед одягу: - Армяк; -...
-
АЗЕРБАЙДЖАН - РОДИНА ВЕЛИКИХ ИМПЕРИЙ - Национальная идеология Азербайджана. Азербайджанские тюрки
Тюрки Азербайджана, именуемые сегодня азербайджанцами, издавна живут и созидают на этой земле. Именно наши предки создали такие могущественные...
-
Україна, світове українство - історична місія
Етнонація України, її природа, культура, мова, етнопсихіка, державотворча і міжнародна діяльність визначили не лише характер внутрішнього розвитку, а й...
-
Мова як етнічна ознака - Мова як етнозберігаючий чинник
Зв'язок етносу з його мовою розробляли американські вчені Уорф і Сепір ще на початку ХХ ст. Їхні дослідження отримали назву "теорії Сепіра-Уорфа". Вчені...
-
Народні знання українського народу: мораль, етика, педагогіка
Народні знання українського народу: мораль, етика, педагогіка Милосердя естетичний обрядовість мораль Головними чинниками народної моралі споконвічно...
-
Найдавніші міста Донеччини (міфи і реальність)
За останні роки помітно посилився інтерес до історії заснування міст Степової України, в тому числі і Донеччини. Пояснюється це здебільшого тим, що...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА - Слово у творчості актора
Пам'ятаю досі, як, приступаючи до перших занять по художньому слову в Студії, організованої Станіславським, я гарячково намагалася усвідомити все те, що...
Похоронні та поминальні обряди - Обряди та звичаї в українській родині