Культура Київської Русі - Культура давнього світу та її вплив на становлення української культури

Перша держава східних слов'ян - Київська Русь, існувало в IX - XIII ст. За різними підрахунками, воно мало від 3 до 12 млн. населення і охоплювало територію близько 800 тис. кв. км (майже половину її - в межах сучасної України). Двигуном нового культурного процесу стала християнізація Русі.

Плідна вплив на розвиток культури Київської Русі надали її зв'язки з Візантією, яка володіла багатим античним спадщиною, що складали основу європейської цивілізації. Освоюючи літературне багатство і мистецтво Візантії, більш розвинену візантійську культуру і через неї досвід і надбання європейської і частково східних цивілізацій, культура Київської Русі виявила яскраву самобутність.

Значну роль у формуванні національної культури зіграла слов'янська писемність, яка прийшла разом з християнством на Русь від "рівноапостольних" просвітителів Кирила (Костянтина) і Мефодія, за походженням - греків.

Література Київської Русі. Вся давньоруська література ділиться на перекладну та оригінальну. Переклад розглядався як частину власної національної словесності. Церковним характером літератури обумовлений вибір перекладних творів. Поряд зі Священним Писанням були перекладені твори ранньо - християнських авторів: Іоанна Златоуста, Василя Великого, Григорія Нісського, Кирила Єрусалимського. Перші оригінальні твори, написані східнослов'янськими авторами, відносяться до початку XII ст. Серед них виділяються: "Повість временних літ", "Сказання про Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського", "Слово про закон і благодать". Жанрова різноманітність давньоруської літератури невелике: літописання, житіє, слово.

Розквіт отримує літописання місцевих феодальних центрів. Дійшли до нас пам'ятники представлені у вигляді літописних зводів. Найбільш відомі: Київський літописний звід 1198 р., з "цісарської" записом під 1174-1177 рр. про вбивство Андрія Боголюбського; Володимирський літописний звід 1177 князя Всеволода Велике Гніздо, покликаний затвердити роль міста Володимира як столиці Північно-Східної Русі; Галицький літопис XIII ст., спочатку створювалася як суцільне барвисте історичне оповідання і лише пізніше розділена по роках.

Видатне місце в ряду літературних пам'яток епохи займає "Слово о полку Ігоревім" (1185 р.) - відгук на розгром військ сіверського князя Ігоря Святославича половецьким ханом Кончаком в 1185 р. Поема звернена проти "неодиночества" руських князів перед обличчям загальної небезпеки. Серед інших чудових творів епохи виділяється "Слово Данила Заточника" (1197), де у формі афоризмів описуються різні боки побутового життя Русі XII ст.

З навалою Батия на Русь в російську словесність увійшла нова тема - боротьба з іноземними загарбниками і новий жанр - плач про загибель рідної землі. 1236-1246 рр. датується "Слово про погибель Руської землі". Цей уривок недійшовшого до нас вступу до "Сказання про житіє Олександра Невського"

Архітектура.

З прийняттям християнства на Русі наприкінці X ст. почалося кам'яне будівництво. Перші споруди були зведені візантійськими майстрами. У 989 р. в Києві було закладено Десятинна церква Успіння Богородиці. На її зміст була відпущена десята частина доходів князівської скарбниці. Це була грандіозна для сучасників споруда площею 900 кв. м, увінчана 25 "верхами" - главами. Її зруйнували війська Батия у 1240 р.

У першій половині XI ст., В роки правління Ярослава Мудрого (ок.978 - 1055) у Києві були побудовані 13-глави собор Київської Софії, (довжина - 37 м, ширина - 35 м, висота - 29 м), покликаний затвердити рівність Русі з Візантією, і кам'яні Золоті ворота з надбрамною церквою Благовіщення.

Великої досконалості добилися російські майстри в області мозаїки і фрески, запозичивши їх з Візантії. Прекрасними зразками музичного мистецтва є інтер'єри Софії Київської. Особливо відомого зображення Богоматері Оранти (молиться). Кисть вітчизняних майстрів проглядає у фрескового живопису Києва та Новгорода. Кияни, поряд зі строгими сюжетами зі Священного Писання на стінах Софійського Собору, зобразили сім'ю Ярослава Мудрого, танці, побутові сцени.

У середині XI ст. грецькими ченцями Антонієм і Феодосієм Печерськими був заснований перший християнський монастир у Києві - Києво-Печерська лавра. Поряд з Київським, відомий також Іллінський підземний монастир у Чернігові. Серед новгородських будівель XII ст. виділяються Собори Антонієва і Юр'єва монастирів, князівські храми Ніколи на Ярославовом дворище і Спаса на Нередице, невелика вулична церква Петра і Павла на Сінічной горі.

У XII - XIII ст. храми, за рідкісним виключенням, були одноглавий, невеликих розмірів, багато прикрашеними скульптурними зображеннями. Виробилися і національні форми, композиції культових будівель. Візантійська хрестово-купольна система була переосмислена. Для храмів стали характерними ступінчаста ярусність споруди, "веж" верху за рахунок підйому голови вгору на особливому постаменті, членування фасадів будівель плоскими напівколонами - пілястрами, обнесення храмів одноповерховими галереями, що використалися як усипальниць та місць загальних зборів.

Живопис в XII - XIII ст. розвивалася за двома напрямками: ікона і фреска. Іконописні сюжети прийшли на Русь з Візантії: це тип богородних ікон та ікон Спасителя. Серед них виділяються ікони Богоматір Розчулення і Богоматір Путівница.

На Русі існувала багата усна народна творчість - фольклор: пісні, приказки, байки, казки, загадки, заклинання. Улюбленими героями билин були Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, богатирі Святогор і Кирило Кожум'яки.

Таким чином, можна сказати, що культура Київської Русі досягла високого рівня розвитку і не поступалася культурі більшості країн Європи.

Похожие статьи




Культура Київської Русі - Культура давнього світу та її вплив на становлення української культури

Предыдущая | Следующая