Загальні положення - Природне та штучне освітлення на робочому місці

Відношення світлового потоку до освітлюваної поверхні характеризує освітленість даної площі. Отже,

А

Е =

S

Освітленість виміряється в люксах. Люкс - освітленість, що створюється світловим потоком в люмен, рівномірно розподілений на площі в 1 м2.

Найбільш доцільне природне освітлення, в разі нестачі воно доповнюється штучним.

Природне освітлення в залежності від напрямку світлового потоку буває бічне, верхнє та комбіноване.

Згідно з СНіП П_4-79 усі виробничі приміщення за умов зорової роботи поділяються на 8 розрядів.

За критерій природної освітленості якоїсь точки в приміщенні прийнята величина - коефіцієнт природної освітленості. К. п.о. - це відношення освітленості точки в приміщенні до одночасно заміряної освітленості зовнішньої точки. Ці дві точки знаходяться в одній горизонтальній площині, що освітлюється рівномірно розсіяним світлом всього небосхилу.

Освітлення приміщення природним світлом характеризується К. п.о. рядом точок, розміщених в перетині двох площин: вертикальної площини характерного розрізу приміщення і горизонтальної площини, що приймається за умовну робочу площину приміщення.

При бічному освітленні нормують мінімальне значення к. п.о. в межах робочої зони. При верхньому і комбінованому освітленні нормують середнє значення к. п.о. в межах робочої зони.

Загальне освітлення досягається рівномірним розміщенням світильників одного типу і однакової потужності. Поєднання систем загального і місцевого освітлення дає комбіноване освітлення. Застосування тільки місцевого освітлення всередині приміщення не допускається. При цьому частка загального освітлення в комбінованому повинна бути не менше 10 відсотків, але не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання. Комбіноване освітлення дозволяє створити потрібний рівень освітленості безпосередньо на робочому місці.

Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, чергове та охоронне. Воно нормується згідно з СНіП П_4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування". Для вимірювання освітленості використовується фотоелектричний люксметр типу Ю_116. Прилад має дві шкали для вимірювання освітленості в межах від 0 до 30 лк та від 0 до 100 лк. При поглинаючих світлофільтрах М, Р, Т, які дають змогу збільшити межі вимірювання у 10, 100 і 1000 разів, ці показники відповідно збільшуються до 30000 лк та 100000 лк, в залежності від шкал.

Вимірюючи освітленість від різних джерел, необхідно враховувати поправочні коефіцієнти. Покази люксметра при цьому слід помножити на коефіцієнт К.

Штучне освітлення вимірюється в п'яти рівномірно розміщених точках, приймається як середнє арифметичне і нормується згідно з відповідним розрядом залежно від фону та контрасту.

Таблиця 8. Значення поправного коефіцієнта для різних джерел освітлення

Джерело освітлення

Коефіцієнт, К

Лампи: розжарювання

1

Люмінесцентні

0,9

Люмінесцентні

1,1

За формулою визначити середню природну освітленість для приміщення.

Фон та контраст нормується величиною, яка називається коефіцієнтом відбиття. Це відношення відбитого освітлення до падаючого.

ЕВід

Р =

ЕПад

Де ЕВід - відбита освітленість, лк;

ЕПад - падаюча освітленість, лк.

Фон - це поверхня, на якій розглядається об'єкт. При коефіцієнті відбиття менш 0,2 фон вважається темним, від 0,2 до 0,4 - середній і більше -0,4 - світлим.

Контраст об'єкта розрізняється з фоном і визначається як

РФ - РОб

К =

РФ

Де К - контраст об'єкта

РФ - коефіцієнт відбиття фону;

РОб - коефіцієнт відбиття об'єкта.

Якщо К менше 0,2 де, контраст вважається малим, від 0,2 до 0,5 - середнім і більші 0,5 - великим.

Доповнення природного освітлення штучним дає сумісне. Воно нормується, як і природне освітлення.

Похожие статьи




Загальні положення - Природне та штучне освітлення на робочому місці

Предыдущая | Следующая