Монтажне планування робіт - Ефективність роботи та експлуатації систем теплопостачання та вентиляції

Монтаж систем вентиляції.

До початку монтажу об'єкт або захватка повинні бути прийняті по акту, а повітропроводи вентиляційних систем доставлені на приоб'єктний склад. На складі перевіряється наявність деталей для кожної вентиляційної системи в співвідношенні з монтажним кресленням і комплектність кріплень. Деталі повинні бути покладені з урахуванням послідовності їх майбутнього монтажу.

Повітропроводи монтують після закінчення основних будівельних робіт на об'єкті, паралельно з установкою вентиляційного обладнання. Внутрішньо - об'єктне транспортування повітропроводів виконується в співвідношенні с проектом виконання робіт. Для горизонтального переміщення використовують автомобілі та автовантажники. На невелику відстань повітропроводи переносять в ручну. Для вертикального транспортування використовують баштові та автомобільні крани, ліфти. Необхідно чітко знати схему розводки деталей повітропроводів по об'єкту. До початку монтажу виконується попередня розбивка повітропроводів систем на укрупнені вузли в залежності від способу монтажу, ваги деталей, вантажопідйомності, механізмів та місцевих умов. Розбивку наносять на монтажних кресленнях і встановлюють послідовність монтажу вузлів. Спочатку розміщують місця встановлення кріплень та перевіряють наявність закладених деталей для кріплень, якщо вони передбачені. Гвинти всіх фланцевих з'єднань необхідно затягувати до максимуму, а гайки розміщувати з однієї сторони фланця. При встановлення гвинтів вертикально гайки розміщують з нижньої сторони з'єднання. Прокладки між фланцями повітропроводів, забезпечуючи міцність з'єднань, не повинні виступати в середину, або зовні повітропроводів. В якості прокладочного матеріалу можна використовувати паралон, спеціальну гуму товщиною 4-5мм, пористу гуму, полімерні джгути. Встановленні кріплень передбачають детальну розмітку. Кріплення горизонтальних повітропроводів на фланцевому з'єднанні при розмірі більшої сторони прямокутного повітропроводу до 200 мм на довжині не більше 4м один від одного.

Збірку вузлів проводять на інвентарних підставках. В процесі збірки вузлів на повітропроводи надягають хомути. Монтаж вертикальних повітропроводів в середині будівлі, способом нарощування знизу або зверху, або способом, що поєднує два ці способи.

Повітропроводи подають до місця монтажу на нульову відмітку. До підйому повітропроводів повинні бути встановлені кріплення.

Першу ланку піднімають до відмітки на якій нижній фланець буде знаходитись ненабагато вище верхнього фланця другої ланки. З'єднавши на гвинтах з прокладками піднімають тепер вже дві ланки вверх та приєднують наступні. Після підйому всього повітропроводу його закріплюють на кронштейнах за допомогою хомутів або опорних фланців. Перед початком монтажу вентиляторів потрібно виконати ряд підготовчих операцій:

    1. Передбачити під монтаж приміщення вентиляційних камер, площадки, фундаменти та інші опорні конструкції, підготувати та встановити вантажопідйомники та під'ємні механізми, перевірити габарити всіх вантажних пройомів та проходів, доставити вентиляторні агрегати в зону вантажу. 2. Постачають повністю скомплектований вентилятор в зону монтажу з допомогою звичайних транспортних засобів: автомобілі, автовантажники та ін.; 3. Виконують строповку вентилятора; 4. Встановлюють лебідки та блоки; 5. Піднімають вентилятор в проектне положення ; 6. Перевіряють правильність встановлення віброізоляторів та рівномірність їх завантаження; 7. Перевіряють балансування робочого колеса з валом; 8. Проводять ревізію підшипників вала на якому насаджено робоче колесо і електродвигун та проводять перевірку наявності мастила; 9. Виміряють електричний опір ізоляції обмоток двигуна, приєднують електроживлення, перевіряють роботу вентилятора.

Монтаж систем опалення.

1. Монтажне положення елементів системи опалення. В зв'язку полегшення заготовки деталей, а також спрощення виробництва монтажу систем, в основу монтажного проектування закладено обов'язкове застосування нормалізованих монтажних положень нагрівальних приладів, трубопроводів та повітропроводів по відношенню до будівельних конструкцій і максимальне використання стандартних та типових деталей трубопроводів.

Всі стояки системи опалення прив'язують до кромки віконних пройомів на відстані не менше 150 мм. При двохсторонньому приєднанні нагрівальних приладів вісь стояка прив'язують до кромки віконного пройому того приміщення, по якому проходить стояк, при цьому відстань від осі стояка до перегородки повинна бути не менше 150 мм.

Відстань від першого нагрівального приладу до кромки віконного пройому при двохсторонньому приєднанні до стояка повинна бути не менше 150 мм. При односторонньому приєднанні відстань від осі стояка до краю опалювального приладу приймається постійними і дорівнює 350 мм. Відстань осі стояка від поштукатуреної поверхні стінки приймають 35мм длятруб діаметром до 32 та 50мм У двохтрубних системах опалення падаючий стояк встановлюють з права, азворотній зліва. При паралельному прокладанні падаючий трубопровід розташовують надзворотнім.

Опалювальні прилади повинні встановлюватись вертикально на висоті 60 -100 мм від підлоги, на відстаю не менше 50 мм від нижньої поверхні підвіконних дощок та 25 мм від поверхні штукатурки стіни. Трубопроводи системи опалення, що транспортують теплоносій з температурою більше 40°С, в місцях зіткнення їх з перекриттям, внутрішніми стінами та перегородками слід закривати гільзами, які забезпечують вільне переміщення їх. Зазор між гільзами по всій осі окружності повинен бути не менше 1-5 мм. Цей зазор заповнюється залізобетоном. Краї гільз повинні бути розташовані за під лінією з поверхнею стін, перегородок та стін та виступати вище відмітки чистої підлоги на 20-30 мм.

Трубопроводи закріплюють до стін та перегородок за допомогою хомутів та кронштейнів, встановлених на відстані не більше ніж 3,5м для труб діаметром до 25 мм та більше 4м для труб діаметром більше 25мм.

При проектуванні та виготовленні вузлів трубопроводів санітарне - технічних систем широко використовуються стандартні та типові деталі трубопроводів. Стандартними деталями трубопроводів називаються деталі, які мають постійні розміри і постійну конфігурацію (калач, згін, коротка скоба, утка). Типові деталі мають постійну конфігурацію і постійні розміри окремих частин при перемінних загальних довжинах, визначаючих монтажним проектом (прямий спуск стояка, горищний спуск, підводка до приладів, зчіпка, довга скоба, утка).

Монтаж магістралей та стояків.

При монтажі трубопроводів центрального опалення особливе значення мають правильне виконання компенсуючих приладів головних стояків, падаючих та зворотних магістралей. У всіх випадках, де це технічно можливо, потрібно передбачити самокомпенсацію трубопроводів.

Монтаж системи опалення розпочинають зі збірки падаючих та зворотних трубопроводів, включаючи обв'язку котлів та обладнання, а потім монтують стояки та підводки до приладів.

Падаючі та зворотні магістралі прокладають по колонам, стінам на горищі, в підвалах або в підвальних приміщеннях.

В малоповерхових будівлях використовується збірка магістральних трубопроводів на різьбі. Магістральні трубопроводи повинні щільно лягати на опорах без зазору, зварні стики розташовують не ближче ніж 500мм від опор. Уклон трубопроводів повинен бути не менше ніж 0,002.

При проході крізь будівельні конструкції трубопроводи заключаються в гільзи, які забезпечують вільний рух при температурних деформаціях.

Монтаж магістралей виконують в слідуючій послідовності: спочатку проводять розмітку осей магістралей на поверхні перекриття, стін. Потім прокладають труби по наміченим осям. Після того проводять збірку магістралей та приєднання стояків шляхом послідовної зборки монтажних вузлів і перевіряють уклін трубопроводів та виконують кріплення їх на постійних підвісках та опорах.

Похожие статьи




Монтажне планування робіт - Ефективність роботи та експлуатації систем теплопостачання та вентиляції

Предыдущая | Следующая