Організація та технологія монтажних робіт, Календарне планування будівельно-монтажних робіт - Ефективність роботи та експлуатації систем теплопостачання та вентиляції

Календарне планування будівельно-монтажних робіт

Під календарними планами розуміють проектно-технологічні документи, якими встановлюються послідовність, інтенсивність та строки виробництва робіт, а також потребу в ресурсах. Кінцевим результатом календарного планування являється складання розкладу (графіка) плануючих робіт для виконавців будівельних організацій, бригад, змін, що визначають календарні строки початку та закінчення їх виконання, також виявлення кількості потрібних в проміжок часу матеріалів (труб, конструкцій та ін.) і технічних (машин, механізмів) ресурсів.

Головною задачею календарного планування являється складання такого розкладу робіт (календарного плану), який був би оптимальним по прийнятому критерію його оцінки та одностроково задовольнив би межі, що враховують реальні умови виробництва.

Критерій оптимальності календарного плану залежить від періоду планування та конкретних умов виробництва робіт. Для календарного плану виробництва на місяць за критерій оптимальності приймають мінімум простоїв трудових ресурсів та рівномірність їх використання за проміжок часу. При складанні календарного плану враховувались: строки виконання робіт заданих генпідрядником; інтенсивність використання ресурсів, які залежать від можливостей будівель під організації, ресурси, що виділяються в конкретні календарні періоди. Ресурси які використовують для виконання санітарне - технічних та вентиляційних робіт розподіляють на два типи:

Складські ( матеріали, вироби, деталі і конструкції); не складські (трудові ресурси, машини і механізми).

Для складання календарного плану необхідно: перелік об'єктів будівництва і характеристики, які необхідно виконати. До них відносяться об'єми, працеємність, ціна робіт, види і кількість ресурсів, які можна реально використати на конкретні календарні періоди(трудові ресурси, їх чисельність та кваліфікований склад, інтенсивність використання ресурсів, на кожному об'єкті і види робіт).

Також задається технологічна послідовність виконання робіт. В календарному плануванні вирішуються слідуючи задачі: часові, ресурсні і кошторисні. При рішенні часових задач визначають розклад робіт, тобто встановлюють строки початку та закінчення робіт, мінімальність їх продовження.

Ресурсні задачі виникають при необхідності врахувати границі на використання трудових, матеріально - технічних або фінансових ресурсів. Вони вирішуються шляхом врахування потрібностей в ресурсів та раціонального розподілення наявних або потрапляючи на об'єкт будівництва ресурсів.

Будівельні задачі календарного планування направленні на урахування таких показників, сметна кошторисність, заробітна плата, трудові затрати, ці показники розглядаються як особливі види ресурсів і вирішуються шляхом урахування їх потреб і розподілення. Складаючи календарні плани санітарне - технічних робіт їх потрібно ув'язати з загально - будівельними роботами. Ця ув'язка заключається в тому, що тривалість та інтенсивність санітарне - технічних робіт залежить від запроектованого календарного плану будівельне - монтажних робіт по зведенню об'єкту.

Розробку календарного плану по монтажу систем ТГПіВ виконують в наступній послідовності:

    1. Аналізують вихідні дані для проектування; 2. Складають номенклатуру (перелік) і послідовність монтажних процесів, необхідних для монтажу системи ТГПІВ3. Підраховують об'єми робіт; 3. Вибирають методи виробництва робіт та основні будівельні машини; 4. розраховують в людино-днях тривалість робіт; 5. Визначають потрібну кількість машино - змін та працевтрати для виконання монтажних робіт; 6. Визначають склад бригад, підраховують продовжуваність виконання кожного виду робіт і ув'язують їх виконання в проміжок часу. При складанні календарного плану внутрішніх систем ТГПіВ основними являються : виконання технологічної послідовності санітарне - технічних робіт, виконання ритму загально - будівельних робіт на об'єкті та строків заданих ген підрядною будівельною організацією. 7. встановлюють процент перевиконання робіт; 8. коректують календарний план по термінам.

При розробці календарних планів будівельно-монтажних робіт тривалість будівництва встановлюють у відповідності з нормами тривалості будівництва.

Норми часу визначаємо за ЕНіР, для систем вентиляції Е 10, Е 34; для системи опалення Е 9-1.

Після складання календарного плану визначимо техніко-економічні показники по об'єкту: коефіцієнт нерівномірності руху робочих к, що визначається на основі графіка руху робочої сили і представляє собою відношення максимальної кількості робочих по графіку до середньої кількості робочих по графіку до середньої кількості робочих за період будівництва

Елементами комплексу робіт, зображено сітьовим графіком, є роботи на сітьовому графіку. Між вихідною та кінцевою подією існують декілька шляхів. Шлях з максимальним терміном називається критичним.

Роботи та події, що належать критичному шляху, називаються критичними. ~: Правила побудови сітьового графіка:

Між двома подіями може бути лише одна робота;

Форма графіка повинна бути простою, він не повинен мати зайвих перетинів;

Події нумерують після побудови графіка зліва направо;

В мережі не повинно бути "тупіків" тобто подій, з яких не виходить нідні робота і в які не входить ні одна робота;

В сеті не повинно бути замкнених контурів, подій або робіт, що мають

Однакові номера або шифри.

Для кожної роботи сітьової моделі визначимо:

    - ранній термін початку (закінчення) - міінімальний з можливих моментів спочатку (закінчення)даної роботи при заданих термінах робіт та заданому початковому моменті; - пізній термін початку (закінчення) - максимальний з можливих моментів початку (закінчення) даної роботи, при якому ще можливе виконання всіх послідуючих робіт з дотриманням директивного терміну настання останньої події; - повний резерв часу - максимальний час, на який можна відстрочити початок або збільшити тривалість роботи, не змінюючи директивного терміну закінчення комплексу робіт; - вільний резерв часу - максимальний час. На який можна відстрочитипочаток або збільшити тривалість роботи, при умові, що ранні термінипочатку наступних робіт не змінюються.

Коли сітьовий графік розрахований, його необхідно побудувати в маштабічасу.

Маштабний сітьовий графік більш зручний для контролю за виконанням робіт. Такий графік дозволяє швидко знаходити роботи, які виконуються в певний період, встановлювати їх випереджнггя або відставання при необхідності перерозподілу ресурсів.

Побудову сітьового графіка в маштабі часу виконують по раннім початкам або пізнім закінченням робіт.

Порядок побудови:

    - викреслюють горизонтальну маштабну лінійку, по якій вказують календарні та робочі дні; - всі роботи зображають в маштабі часу. При цьому початкова подія кожної роботи знаходиться у відповідность зі значенням раннього початку роботи, а величина проекції роботи на вісь часу буде дорівнювати сумі її тривалості та вільного резерву.

При індустріальному методу монтажу санітарно-технічних робіт основний об'єм заготівельних та збірних робіт переноситься в заводські умови. Використання при монтажі готових елементів у вентиляційних цехах дозволяє в значному ступені спростити технологію та організацію монтажа, а також знизити, кількість операцій, які виконуються безпосередньо на монтажній площадці.

З метою полегшення заготовки деталей, а також спрощення виконання монтажа систем в основу монтажного проектування закладене обов'язкове використання нормалізованих монтажних положень повітропроводів по відношенню до будівельних конструкцій та максимальне використання стандартних та типових деталей. Монтажним положенням називається розташування повітропроводів відносно будівельних конструкцій та технологічного обладнання, що забезпечує зручний монтаж та безнечну експлуатацію системи. Монтаж вентиляційних систем виконують з повністю укомплектованих на заводі вузлів та деталей. Монтаж необхідно виконувати, дотримуючись глідуючих правил:

    - фланці повітропроводів не повинні вмонтовуваться в стіни, перекриття та перегородки; - повітропроводи повинні надійно кріпимися до будівельних конструкцій так, щоб їх вона не передавалася на вентобладнання; - повітропроводи призначені для транспортування вологого повітря, монтують так, щоб в їх нижній частині не було поздовжніх швів.

Методи та способи монтажу вибирають в залежності від місцевих умов та розташування повітропроводів по відношенню до будівельних конструкцій.

Монтаж системи вентиляції починають з огляду місць прокладки повітропроводів. Потім розмічають та встановлюють засоби кріплення повітропроводів.

Болти на фланцевих з'єднаннях повинні бути затягнутими, а гайки болтів розташовуються з одного боку фланця.

Для виготовлення вентиляційних заготівок розробляють монтажні креслення вентиляційних систем. Ці ж креслення використовують при монтажі вентиляційних систем.

Монтажна схема вентиляційної системи, комплектовочні відомості вентиляційних деталей та типових вентиляційних виробів, специфікація основних та допоміжних матеріалів, об'єми робіт входять в монтажне креслення системи вентиляції.

Монтажна схема вентиляційної системи виконується безмаштабно в одну лінію з використанням умовних позначень, наведених в [23], з вказанням діаметрів або розмірів перерізів повітропроводів, порядкових номерів деталей та відміток повітропроводів по висоті приміщення.

В комплектовочній відомості вказують кількість, розміри, площі поверхні повітропроводів та їх порядкові номера, кількість та розміри та з'єднуємих виробів, кількість та типи регулюючих пристроїв, повітророзподільників та місцевих відсмоктувачів, що входять в вентиляційну систему. Типові вироби та деталі вентиляційної системи заносять в окрему відомость.

Після складання монтажної схеми та комплектовочних відомостей вентиляційних деталей складають специф'ікац'ію матеріалів, необхідних для виготовлення та монтажу системи.

В цій відомості повинна бути вказана кількість листової, полосової сталі а, також матеріали для виготовлення засобів кріплення та з'єднання повітропроводів.

При розробці монтажних креслень кожної вентиляційної системи повиннівикористовуватися в основному нормалізовані фасонні частини з вітропроводів та прямі ділянки стандартної ддовжини. Перерізиповітропроводів повинні обов'язково відповідати діючим нормам.

При розбивці вентиляційних систем на деталі довжини повітропроводів необхідно приймати. Виходячи з довжини стандартних листів, що випускаються промисловістю: 500, 1000, 1250, 2000, 2250 та 1420 мм. При цьому довжина зібраної ланки для транспортування не повинна перевищувати 3000 мм.

Похожие статьи




Організація та технологія монтажних робіт, Календарне планування будівельно-монтажних робіт - Ефективність роботи та експлуатації систем теплопостачання та вентиляції

Предыдущая | Следующая