Специфіка реалізації стратегій і тактик міжособистісного спілкування - Комунікативні стратегії та комунікативні тактики
Міжособистісне спілкування формують взаємопов'язані репліки співрозмовників, що породжують одна одну. Ця взаємопов'язаність виявляється у взаємодії інтенцій адресанта й адресата, що можуть збігатися, суперечити або підпорядковуватися одна одній. Залежно від власних комунікативних цілей і намірів кожен учасник спілкування будує свої комунікативні стратегії і тактики. Отже, необхідно розрізняти комунікативні стратегії і тактики адресанта і адресата.
Використання комунікативних тактик у міжособистісному спілкуванні ускладнюється тим, що неможливо точно спрогнозувати мовленнєву поведінку співрозмовника на всіх стадіях взаємодії. Кожна людина має власний репертуар засобів і способів досягнення комунікативних цілей. Розвиток комунікативної події може бути різним: від гармонійного, кооперативного до дисгармонійного, конфліктного. Вибір варіанта залежить від типу особистості учасника спілкування, його комунікативного досвіду, комунікативної компетенції, комунікативних настанов, комунікативних переваг.
Уміння використовувати свій тактико-стратегічний арсенал набуває важливого значення у діловому спілкуванні. У процесі такої взаємодії відбувається не лише сприйняття та розуміння партнера по комунікації, а й відчутний вплив одного співрозмовника на іншого з метою досягнення певного результату, що зумовлено практичною діяльністю та інтенцією комунікантів. Наприклад, мовленнєві взаємодії підлеглого з начальником спрямовані на отримання максимуму інформації. Особливістю таких мовленнєвих контактів є непріоритетна позиція адресанта (підлеглого), оскільки адресат (начальник), маючи вищий соціальний статус, завжди визначає, коли, кому, яку і скільки інформації потрібно надати, і може взагалі відмовитися від спілкування. Для досягнення очікуваного перлокутивного ефекту підлеглий мусить ретельно. планувати свої мовленнєві дії і коригувати їх залежно від конкретної ситуації.
З огляду на мету комунікації виокремлюють стратегії отримання інформації, інформування, ненадання інформації.
Стратегія отримання інформації. Основною метою адресанта (підлеглого) є отримання інформації, що досягається не лише за допомогою прямого запитання, а й гнучкішими тактиками. При цьому підлеглий зазвичай намагається досягти своєї стратегічної мети через комунікативне співробітництво з начальником, тобто надає перевагу неконфліктним тактичним ходам і прийомам.
Якщо підлеглий має на меті отримання вказівок від начальника або запит-пошук об'єктивної інформації щодо певної ситуації, яка має забезпечити успішну реалізацію ним професійних обов'язків, то він вдається до тактики прямого запитання. Ця тактика передбачає одне-єдине звернення до адресата і грунтується на пресупозиції того, що начальник має бути зацікавленим проінформувати підлеглого: - Вам потрібна буде машина? - Ні.
Однак у багатьох випадках підлеглий намагається зробити своє звернення до начальника ввічливішим, використовуючи тактику прохання, що реалізується зазвичай питальними реченнями типу "Не могли б ви...?": - Не могли б ви пояснити мені, що ви розумієте під дією? - По телефону?
Посиленню мовленнєвого впливу на начальника сприяє тактика посилання на іншу особу, що акцентує увагу на зацікавленості третьої особи в отриманні інформації: - Коли ви будете в офісі? Фінансовий директор хотів би знати. - Фінансовий директор?
Ефективною буде тактика аргументування, що передбачає висування з боку підлеглого аргументів на свою користь з метою спонукати начальника надати потрібну інформацію: - Як довго я там маю бути? У мене є інші проекти. - Приблизно шість тижнів.
Тактика конкретизації спрямовує розумову діяльність начальника у певному руслі і відображає поступове звуження інформаційного обсягу запитання підлеглого з метою конкретизації його змісту та отримання найточнішої інформації: - Ви прийняли остаточне рішення, хто буде моїм постійним напарником? - Я якраз збирався зателефонувати тобі і сказати, що вирішив залишити тебе з Петром. Сподіваюся, ти задоволений?
Однією із найуживаніших є тактика верифікації, що свідчить про наявність у підлеглого певної інформації, яка потребує перевірки. Ця тактика послаблює категоричність запитання підлеглого і може спонукати начальника дати розгорнуту відповідь. У деяких випадках тактика верифікації допомагає підлеглому приховати свою необізнаність або неповне розуміння ситуації чи її елементів. До засобів актуалізації цієї тактики належать питальні та розповідні речення, що містять деякі припущення: - Це робить їх нашими найважливішими клієнтами? - Саме так.
Із метою уточнення певної інформації підлеглий може застосувати тактику сумніву, що відображає його невпевненість в істинності свого висловлювання та бажання здобути правдиву інформацію: - Ви певні, що нам потрібно триста співробітників для цього проекту? - Так, можливо, навіть чотириста.
Із репліками адресанта завжди пов'язують ініціативу, тому що вони програмують відповідь. Однак адресату також належить активна роль у комунікативному процесі, оскільки він інтерпретує висловлювання адресанта, відчуває на собі перлокутивний ефект і реагує. Репліки не позбавлені ініціативи, в них відпрацьовуються поведінкові тактики реагування.
Репліка адресата експлікує його ставлення до слів адресанта у спектрі відображення діалогічних взаємодій "комунікативна кооперація" (співробітництво) або "комунікативний конфлікт". Тобто залежно від комунікативної мети начальник застосовує кооперативну стратегію інформування або конфліктну стратегію ненадання інформації.
Стратегія інформування. Вона відображає зацікавленість начальника у співпраці з підлеглим і реалізується насамперед через тактики прямої відповіді, підтвердження та коригування.
Тактика прямої відповіді свідчить про готовність і спроможність начальника надати підлеглому потрібну інформацію та спрямована на заповнення інформаційних лакун у репліці-стимулі. При цьому адресант отримує рівно стільки і таку інформацію, на яку він очікує: - Куди я маю поїхати? - До Берліна.
Тактика підтвердження засвідчує правильність припущення підлеглого щодо реалізації певної ситуації та відображає повний збіг інформаційних обсягів реплік комунікантів, що може бути досягнуто реченнями типу "Так", "Саме так"; реченнями, що експліцитно відтворюють семантичний склад і граматичну організацію окремих сегментів вихідної репліки: - На перший поверх, пане директоре? - На перший поверх.
Тактика коригування передбачає виправлення окремих сегментів репліки-стимулу, що не суперечить комунікативному наміру підлеглого отримати потрібну інформацію; взаємозв'язок реплік комунікантів, як правило, будується на частковому паралелізмі: - Йому... що? Близько сімдесяти? - Сімдесят один.
В інтересах справи начальник може бути зацікавлений докладно поінформувати підлеглого. Тоді він вдається до тактики розгорнутої відповіді, що відображає збільшення інформаційного обсягу репліки-стимулу: - Хто відкопав цю інформацію? - Клієнт здобув цілу пачку фотокопій векселів, що цей цуцик віддав Мартіну. На суму п'ять тисяч доларів. Цуцик -- він є прийомним сином старого -- відмовляється від векселів...
Із цією метою начальник може вдатися і до тактики інструктажу, що передбачає надання детальної інформації стосовно перебігу та способу реалізації каузованої дії: - Що мені з нею робити? - Мушу сказати, що це неприємна робота. Якщо вона отримала якийсь документ, ти мусиш його здобути і кинути їй в обличчя. Якщо в неї нічого немає, вирішуй сам.
Реагуючи на запитання підлеглого, начальник нерідко застосовує тактику регулювання дій адресанта, щоб спрямувати його вчинки і дії у потрібному напрямі. Репліка у відповідь може бути представлена реченнями різного типу, придатними для вираження дозволу, наказу, пропозиції, рекомендації, поради тощо: - Невинний? - Ти не повинен себе звинувачувати в цьому.
Бажання начальника дотримуватися принципу ввічливості зумовлює використання ним тактики схвалення, що вказує на його позитивне ставлення до запитання підлеглого: - Я можу приїхати завтра вранці. Це підходить? - Чудово.
Також ввічливою є тактика пояснення, що припускає тлумачення репліки у відповідь як фактора-причини щодо змісту репліки-стимулу і може бути спрямована на пом'якшення неприємної для підлеглого інформації, зняття напруженості у стосунках: - Чому ви це зробили? - Я нічого не маю проти вас. Просто хочу керувати по-своєму.
Репліка начальника не завжди містить пряму відповідь на запитання підлеглого, хоча при цьому може свідчити про його зацікавленість у подальшій співпраці. Така мовленнєва поведінка начальника реалізується в тактиці уточнення або з'ясування.
Тактика уточнення часто зумовлена несподіваністю запитання підлеглого і відображає непевність начальника в тому, що він правильно розуміє зміст репліки-стимулу. Ця тактика реалізується питальними реченнями, що позначають перепитування: - Ви забули щось? - Що ви кажете?
Тактика з'ясування спрямована на одержання додаткової інформації, пов'язаної зі змістом репліки-стимулу, що потрібна начальнику для прийняття рішення. Вона реалізується питальними реченнями, які в центр уваги ставлять запит інформації про час, місце, умови певної дії, суб'єкта або об'єкта дії тощо: - Ми йому заплатимо за втрачений час? - Він ще на заводі?
Стратегія ненадання інформації. Ця комунікативна стратегія припускає пряму або приховану відмову начальника дати підлеглому інформацію та відображає контрадикторний (суперечний) характер реплік співрозмовників. Причинами конфліктної мовленнєвої поведінки начальника можуть бути: його необізнаність або неготовність дати відповідь на запитання підлеглого; неналежні умови для спілкування (не той час, не те місце, не той канал комунікації тощо); несподівані або недоречні, на думку начальника, запитання підлеглого; розбіжність у поглядах та ін. Ці причини зумовлюють наявність у репертуарі начальника тактик із різними ступенями конфліктності.
Вищий статус начальника дає йому право не відповідати на питання підлеглого, нічого не пояснювати і навіть припинити розмову, тому він може вдаватися до категоричних тактик, що експлікують конфлікт інтересів співрозмовників. До них належать: пряма відмова, каузація припинення дії, посилання на недоречність запитання.
Тактика прямої відмови безпосередньо вказує на небажання начальника надати інформацію, про яку запитують, і передбачає негативну відповідь як реакцію на запитання підлеглого. Ця тактика реалізується заперечними реченнями: - Можете мені сказати, що не так між Едітою і мною? - Звичайно, ні.
Тактика каузації припинення дії свідчить про незацікавленість начальника у подальшій комунікативній та/або поведінковій діяльності підлеглого і спрямована на її припинення. Ця тактика актуалізується переважно спонукальними реченнями, що поєднують спонукання з негативною оцінкою, обуренням, роздратуванням: - Ви вважаєте це чесним? - Залиште мій кабінет.
Тактика посилання на недоречність запитання відображає негативне ставлення начальника до запиту інформації в репліці-стимулі; він розглядає запитання підлеглого як абсурдне, безглузде, недоречне. Ця тактика може бути реалізована риторичними питаннями: - Коли ми поїдемо звідси? - Що означає коли?
Тактика пояснення стає дедалі вживанішою, оскільки в сучасному бізнесі набуває цінності відкритість у діловому спілкуванні, керівники змушені виявляти уважне ставлення до підлеглих і пом'якшувати конфліктність. Ця тактика припускає тлумачення репліки начальника як фактора-причини відмови надати підлеглому потрібну інформацію: - Як звуть цього клієнта? - Ти можеш зустрітися з ним особисто -- просто зараз.
Тактика посилання на залежність від обставин також сприяє пом'якшенню конфліктності. Вона припускає неможливість надати потрібну підлеглому інформацію через деякі умови, що визначають певну ситуацію: - Як довго триває процедура продажу? - Усе залежить від того, хто і що продає.
Коли запитання підлеглого хоч якось стосується особи начальника, спрямоване на отримання його думки щодо реалізації певної ситуації або пов'язане з прийняттям рішення, що не є в інтересах начальника, керівник може застосувати тактику неповної відповіді, тактику обіцянки, тактику посилання на необізнаність чи ментально-когнітивну базу адресанта.
Тактика неповної відповіді грунтується на імпліцитній відмові надати повну відповідь і демонструє порушення Грайсових постулатів якості та кількості: - Ось чому ви звернулися до мене, чи не так? - Почасти.
Тактика обіцянки відображає ухилення начальника від негайної відповіді на запитання підлеглого: - Ви вжє готові? - Я вам зателефоную.
Тактика посилання на необізнаність припускає неспроможність надати потрібну підлеглому інформацію і реалізується реченнями, семантична структура яких містить семи "необізнаність", "нерозуміння": - Скільки часу вам потрібно? - Я ще не знаю. Я хочу краще в цьому розібратися.
Тактика посилання на ментально-когнітивну базу адресанта вказує на спроможність підлеглого самому відповісти на своє запитання, що досягається реченнями, у складі яких містяться предикати із семою "обізнаність": - Ви просите мене проігнорувати цю підозру? - Ви самі знаєте, що робити.
Тактику вивідування начальник може застосувати, реагуючи на несподіване запитання підлеглого. Вона спрямована на виявлення істинного мотиву запитання працівника і реалізується питальними реченнями різного типу: - Ви збираєтесь скликати прес-конференцію? - Ви чогось боїтесь?
Отже, різноманіття комунікативних тактик начальника та підлеглого зумовлене багатьма причинами, основними з яких є нерівні соціальні статуси співрозмовників, їхні функціональні обов'язки і тип інформації, про яку запитують. Наявність більшої кількості тактик у репертуарі начальника пояснюється його пріоритетною позицією, що надає йому більшу свободу дій, право регулювати поведінку підлеглого залежно від своїх цілей та намірів.
Виявлення та класифікація комунікативних тактик, якими користуються адресант і адресат у межах діалогічного дискурсу, уможливлюють зрозуміння прагматичних умов успішного міжособистісного спілкування.
Похожие статьи
-
Наявність сукупності комунікативних стратегій і тактик певного дискурсу зумовлена насамперед цілями типу комунікації. Специфічний тактико-стратегічний...
-
Комунікативний міжособистісний спілкування дискурс Сутність комунікативної стратегії і комунікативної тактики Мовна комунікація є упорядкованим явищем,...
-
Типологія комунікативних стратегій - Комунікативні стратегії та комунікативні тактики
У сучасній лінгвістиці немає вичерпної типології комунікативних стратегій. Це зумовлено різноманіттям комунікативних ситуацій і проблемою вибору...
-
Дискурсивні стратегії й тактики в конструюванні позитивного іміджу Організації Об'єднаних Націй
Стаття присвячена дослідженню понять "дискурсивна стратегія" й "дискурсивна тактика" з позиції різних підходів, наявних у сучасній лінгвістиці. У статті...
-
Своєрідність художнього методу авторки повною мірою проявилася в її єдиному прозовому творі -- романі "Грозовий Перевал". Багато дослідників зайшли в...
-
Чарлз Діккенс народився 7 лютого 1812 року у місті Лендпор-ті в родині дрібного англійського чиновника. Життя було тяжке. Сімя потребувала грошей....
-
У романі "Анна Кареніна" Толстому перш за все імпонувала головна думка твору - роль сім'ї. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або...
-
"Ярмарок марнославства" - Роман Вільяма Мейкпіса Теккерея про епоху Наполеонівських війн, який публікувався в сатиричному журналі Punch з січня 1847 по...
-
"Щоб твір був гарним, треба любити в ньому головну, основну думку. У "Війні і мирі" я любив думку народну, внаслідок війни 1812 року", -- говорив Лев...
-
Характеристика, Резюме - Контрольна робота з мови професійного спілкування
Ш Характеристика -- це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний...
-
На початку твору Анна постає перед нами молодою привабливою жінкою з вищого суспільства. Вона весела, доброзичлива, приємна у спілкуванні. При цьому вона...
-
Антон Павлович Чехов - один з найбільших російських письменників-класиків. Він відомий як майстер реалістичного оповідання. Сам письменник говорив так:...
-
У поезiях автор висловлює протест проти самодержавства, змальовує реалiстичну картину бiдностi, безправностi простого люду, Некрасов виявляє iнтерес до...
-
"Літературна слава - це лотерея. Я витягую квиток з виграшним номером. Цей номер 1935 ", - написав Стендаль у своєму автобіографічному романі" Життя Анрі...
-
Тема "маленької" людини у великому місті в новелах О. Генрі - Загальна характеристика реалізму
О.' Генрі - американський письменник, майстер короткої оповіді. Письменник - гуморист, чуйний до реалій життя Америки того часу, він створює власний...
-
Життєвий і творчий шлях О. Генрі - Загальна характеристика реалізму
ОгГенрі (1862-1910 рр.), або Уільям Сідні Портер - відомий американський новеліст та непере-вершений майстер оповідання. З провінційного аптекаря та...
-
Одним з найвизначніших творів американського реалізму й Марка Твена є роман "Пригоди Гекльберрі Фінна". Загалом виділяють три шляхи формування...
-
Оформлення листа - Контрольна робота з мови професійного спілкування
Службові листи друкують на комп'ютері, друкарській машинці або пишуть на чистому бланку лише з одного боку. Певна річ, на бланку друкують тільки першу...
-
Саме поняття "зайвої людини" було введено в художню літературу Тургенєвим, і він дав, так би мовити, паталогоанатомічної аналіз цього примітного типу...
-
9 вересня 1828 року в Ясній Поляні, поблизу Тули, де й минули дитячі роки майбутнього письменника. Писати Толстой почав з семи років. Свій перший...
-
Життєвий і творчий шлях В.-М. Теккерея - Загальна характеристика реалізму
Вільям Мейкпіс Теккерей (18 липня 1811 - 24 грудня 1863) - англійський письменник-сатирик. Вільям Мейкпіс Теккерей був сином офіцера колоніальних військ...
-
Літературний рід : ЕпосЖанр : соціально-психологічний роман, авантюрно-пригодницький роман, "роман-виховання" Стиль : РеалізмТема : зображення Олівера...
-
Хоча історія реалізму як художнього методу розпочинається ще за доби Відродження, відсутність чіткої естетичної програми довго не давала йому змоги...
-
Формування реалістичного методу в літературі Англії XIX ст. припадає на початок четвертого десятиліття і пов'язане з іменами Чарльза Діккенса, Вільяма...
-
Реалізм мистецтво, 1) щоправда життя, втілена специфічними засобами мистецтва. 2) Історично конкретна форма художньої свідомості нової доби,...
-
Одразу після першої публікації роману "Тигролови" перші позитивні відгуки надійшли від Ю. Дивнича - Лавріненка, В. Чорногая, Ю. Шереха. У своїй книзі...
-
У сучасному мовознавстві велика увага приділяється дослідженню семантики й прагматики мовних одиниць, що пов'язано з необхідністю виявлення особливостей...
-
Інтеракційний спосіб аргументування оцінки
Інтеракційний спосіб аргументування оцінки Постановка проблеми у загальному вигляді, її актуальність та зв'язок з науковими завданнями. Загальновідомо,...
-
Реалістична новела П Меріме мала ряд цікавих композиційних і стилістичних особливостей. Меріме - майстер психологічної новели, у центрі його уваги -...
-
Проспер Меріме - один з чудових французьких критичних реалістів 19 століття, блискучий драматург і майстер художньої прози. На відміну від Стендаля і...
-
1843 -- перекладав "Євгенію Гранде" Бальзака. На початку 1845 з'явився перший власний твір Достоєвського -- "Бідні люди" , написаний як роман у листах....
-
Роман "Червоне і чорне" (1830 рік). Задум роману виник ще в 1827 році, а надрукував його письменник лише після падіння режиму Реставрації....
-
"Микроскоп". В начале рассказа Андрей Ерин сознательно вызывает свою жену на конфликт, провоцируя высказываниями вроде "Тут он невольно хмыкнул. - Дак...
-
Сюжет роману досить простий. Головна дія відбувається в короткий часовий проміжок, в основному в маєтку Дар'ї Михайлівни Ласунской. Дмитро Миколайович...
-
Т. Гарді є творцем власного літературного міфу з його знаменитим Уессексом, де зіткнулися два різні - старий і новий - шляхи розвитку людства: світ...
-
Реалізм розвився у Франції паралельно з романтизмом. Різні напрями не заперечували, а взаємно збагачували одне одного. Одним з основних джерел розвитку...
-
Специфіка національних моделей романтизму - Основні риси романтизму як художнього напряму
Теоретична концепція романтичного мистецтва сформувалась у колі німецьких естетів і письменників, які були також авторами перших у Німеччині романтичних...
-
Лист. Оформлення листа Ш Лист -- це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією. Реквізити: § Штамп (повна назва установи - автора...
-
"Тартарен з Тараскона" (фр. Tartarin de Tarascon) -- цикл новел французького письменника Альфонса Доде. Головний герой -- хвалько Тартарен, дія...
-
Жуль Верн - французький письменник-фантаст був і залишився вірним супутником юності. Жуль Верн був у розквіті творчих сил, він ще не встиг здійснити й...
Специфіка реалізації стратегій і тактик міжособистісного спілкування - Комунікативні стратегії та комунікативні тактики