"Думка народна" і засоби її розкриття в романі Л. М. Толстого "Війна і мир". Поетизація народного героїзму. Специфіка жанру твору - Загальна характеристика реалізму

"Щоб твір був гарним, треба любити в ньому головну, основну думку. У "Війні і мирі" я любив думку народну, внаслідок війни 1812 року", -- говорив Лев Толстой. З цього висловлення випливає те, що письменник вважав "думку народну" головною, основною думкою роману."Я намагався писати історію народу", -- говорив Толстой. Головний герой роману -- народ; народ, кинутий у непотрібну і незрозумілу йому війну 1805 року, народ, що піднявся в 1812 році на захист батьківщини і розгромив у визвольній війні величезну ворожу армію на чолі з непереможним доти полководцем. У романі більше ста масових сцен, у ньому діють понад п'ятсот поіменно названих людей із народу, хоча значення образу народу визначається не кількістю масових сцен, а народною ідеєю. Найважливіші події роману оцінюються Толстим з народної точки зору. Народну оцінку війни 1805 року виражає письменник словами князя Андрія: "Чому ми під Аустерлицем програли бій?.. Нам там нема чого було битися: скоріше хотілося піти з поля бою". Народна ж оцінка Бородінського бою дана автором наприкінці третього тому роману: "Моральна сила французької атакуючої армії була виснажена. Не та перемога, що визначається підхопленими шматками матерії на палицях, які називають стягами, і тим простором, на якому стояли і стоять війська, -- а перемога моральна, та, що переконує супротивника в моральній перевазі свого ворога й у своєму безсиллі, була здобута росіянами під Бородіном"."Думка народна" усюди є присутньою у романі. Ми її відчуваємо й у нещадному "зриванні масок" при зображенні Курагіних, Ростопчина, Аракчеєва, Друбецького й інших. Ще більш повно "думка народна" відчувається в тих главах роману, де зображуються герої, близькі до народу або ті, що намагаються зрозуміти його: Тушин і Тимохін, Наташа і княжна Марія, П'єр і князь Андрій -- усі ті, кого можна назвати "руськими душею".Людиною, яка втілила в собі дух народу, Толстой зображує Кутузова. Кутузов -- справді народний полководець. Таким, хто виражає потреби, думки і почуття солдат, він виступає під час огляду під Браунау, і під час Аустерлицького бою, і особливо під час Вітчизняної війни 1812 року. "Кутузов, -- пише Толстой, -- усією російською сутністю своєю знав і почував те, що почував кожний російський солдат".

Кутузов для Росії -- своя, рідна людина. Під час війни 1812 року усі його зусилля спрямовані до однієї цілі -- очищення рідної землі від загарбників. "Важко уявити собі ціль, більш гідну і більш збіжну з волею всього народу", -- говорить письменник. Від імені народу Кутузов відхиляє пропозицію Лористона про перемир'я. Він розуміє і неодноразово говорить, що Бородінський бій є перемога; розуміючи, як ніхто, народний характер війни 1812року, він підтримує запропонований Денисовим план розгортання партизанських дій.

Кутузов -- носій народної мудрості, виразник народних почуттів. Його відрізняє "надзвичайна сила проникнення в зміст явищ, що відбуваються, а джерело її лежить у народному почутті, яке він носив у собі в усій своїй чистоті і

Похожие статьи




"Думка народна" і засоби її розкриття в романі Л. М. Толстого "Війна і мир". Поетизація народного героїзму. Специфіка жанру твору - Загальна характеристика реалізму

Предыдущая | Следующая