Закон єдності та боротьби протилежностей
Закон єдності та боротьби протилежностей
Закон єдність боротьба протилежність
Уявлення про суперечливість розвитку всього сутнього виникло ще в давнину (в VI ст. до нашої ери). Фалес Мілетський вважав, наприклад, що навколишній світ складається з різних начал: рухомого й нерухомого, холодного й теплого, мокрого й сухого, світлого й темного, видимого й невидимого, земного й небесного, скінченого й нескінченного. Геракліт, на відміну від Фалеса, вважав, що суперечливі начала притаманні самим речам. На думку Геракліта, все в світі складається з протилежностей, їхня боротьба її визначає сенс будь-якої речі, процесу. Діючи одночасно, ці протилежності утворюють напружений стан, котрим і визначається внутрішня гармонія речі. Геракліт пояснює цю тезу відомим прикладом лука. Обидва дугоподібних кінці лука намагаються розігнутися, але тятива стягує їх, і ця їхня взаємна напруженість утворює вищу єдність.
Боротьба протилежностей є загальною, вона становить, за Гераклітом, справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу. Гегель високо цінував ідеї Геракліта про боротьбу та єдність протилежних начал. Він підкреслював, що використав усі ці ідеї грецького філософа у ході розробки своєї концепції суперечностей.
Гегелівська діалектика, будучи теорією розвитку "абсолютного духу", проблему суперечностей підняла до рівня всезагальності, глибокого філософського усвідомлення. Сама "абсолютна ідея", "абсолютний дух" для Гегеля є єдністю суперечливих начал - буття і ніщо, які й спричинюють рух, зміну, розвиток "абсолютної ідеї". Суперечність, за Гегелем, є взаємодією, взаємозумовленістю протилежних моментів, сторін, визначень, "принципом будь-якого саморуху".
Гегель розглядав суперечність у динаміці, русі, зміні - як процес, котрий має свої стадії, ступені розвитку. Перший ступінь - тотожність. Однак це конкретна тотожність, тому вона містить у собі і відмінність, а відмінність розгортається і знаходить свою реалізацію у категоріях різниці, заперечення, протилежності, суперечності. Тотожність і відмінність - моменти єдиного. Але безвідмінність зникає і залишається єдність сторін, що є відмінними, а відмінне вже виступає як протилежність у єдиному. У протилежності позитивне і негативне зливаються у єдності. Оскільки кожна сторона має іншу і одночасно заперечує її, то кожна з них у самій собі містить і позитивне, і негативне. Мова, таким чином, іде про взаємопроникнення суперечностей. Саме тому Гегель надавав великого значення появі у фізиці уявлення про полярність, однак, висловлював жаль з приводу того, що фізики не розуміють діалектики.
Розглядаючи суперечність як всезагальність, філософ разом із тим обмежував її дію, коли мова йшла про прусську монархію, німецьку державу. Гегель не приховував суперечностей, притаманних буржуазному суспільству. Він твердив, що громадянське (буржуазне) суспільство є полем боротьби "всіх проти всіх". Однак держава - це система опосередкованостей та всезагальність, в котрій знаходять своє вираження інтереси усіх класів, соціальних груп, всього народу, і в такій державі суперечності примирюються. В результаті "сама протилежність зводиться до видимості", знімається, а держава, таким чином, позбавляється суперечностей, а, отже, і джерела своєї "життєвості". Попри всі неузгодженості гегелівської теорії, він геніально вгадав діалектику речей у діалектиці понять, дав теоретичне уявлення про суть взаємодії протилежностей як закону логіки, розвитку абсолютного духу, котрий є також і законом розвитку всього сутнього. Закон єдності та боротьби протилежностей відображає дуже важливу, фундаментальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою.
Для з'ясування сутнісних моментів закону необхідно розглянути ряд категорій, що його конкретизують. Почнемо з поняття тотожності. Тотожність - це рівність предмета самому собі. Розрізняють два види тотожності:
- 1) тотожність одного предмета; 2) тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо). Слід підкреслити, що тут мова йде не про формально-логічну тотожність типу: "А" є "А", а про конкретну, реальну тотожність, яка неминуче включає в себе і відмінність. Відмінність же визначає нерівність предмета самому собі. Тобто тотожність як рівність і відмінність як нерівність перебувають у взаємодії (взаємозв'язку). Що ж є "нерівним" у конкретній тотожності?"Нерівним", відмінним у предметі (процесі) є те, що "прагне" вийти за межі тотожності. Можна сказати, що відмінність - це нерівність, внутрішня "стурбованість" предмета, його намагання вийти за межі самого себе. Отже, у реальній дійсності предмет завжди виступає як єдність тотожності і відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. У будь-якому конкретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які, взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як писав Гегель, є суперечністю. Таке розуміння суперечності є її категорійним філософським визначенням. Уявлення про джерело розвитку виходить із визнання самосуперечливості усього сутнього. Це означає, що будь-який предмет, процес чи явище містять у собі таке, що є для них іншим, ніж те, котре виступає у них одночасно як єдність буття й небуття, існування й неіснування, в силу чого вони внутрішньо нестабільні, "діяльні", мають тенденцію до руйнації своєї тотожності (рівності) - до саморуху. Взаємодія цих протилежностей і є вираженням самої суперечності, а суперечність є внутрішнім збуджувачем, імпульсом, джерелом будь-якого руху і розвитку. Тим самим в категорії' "суперечність" як взаємодії протилежностей була знайдена адекватна форма відображення у мисленні внутрішнього джерела руху і розвитку.
У філософській літературі розрізняють поняття "джерело розвитку" і "рушійна сила розвитку". При цьому виходять з того, що існують безпосередні, внутрішні причини розвитку й опосередковані, зовнішні. Перші є джерелом розвитку, другі - рушійними силами. Наприклад, джерелом розвитку продуктивних сил є безпосередні причини (внутрішні суперечності), що ведуть до змін знарядь праці, З технологічного оснащення, кваліфікації робітників, впровадження. досягнень науки тощо.
До рушійних сил відносять зовнішні фактори, котрі стимулюють виробництво, сприяють його розвитку (відповідні виробничі відносини, суспільні потреби і суспільні стимули, інтереси класів, соціальних груп та ін.). Останні впливають на безпосередні причини розвитку продуктивних сил не прямо, а опосередковано. Безпосередня причина розвитку (джерело) є такою, яка його "здійснює", "робить"; опосередкована причина конкретно "не робить", "не здійснює", а є стимулом, мотивом, метою розвитку продуктивних сил.
Поняття "джерело розвитку" і "рушійні сили розвитку" близькі за своїм значенням, бо є причинами розвитку. Однак поняття "джерело розвитку" багатше за своїм змістом, оскільки воно є одночасно і рушійною силою. Джерелом розвитку, як відомо, виступає суперечність, вона ж - рушійна сила розвитку.
Саме суперечлива взаємодія між такими протилежностями, як "джерела" (безпосередні причини розвитку) і "рушійні сили" (опосередковані причини) і є в решті-решт загальною причиною, котра обумовлює саморух, саморозвиток матеріальних об'єктів.
Таким чином, за безпосередніми причинами (факторами) стоїть поняття "джерела розвитку"; за опосередкованими - поняття "рушійні сили розвитку". Відмінність цих двох понять, безумовно, не слід перебільшувати. Джерело - це суперечність, внутрішній імпульс, збуджувач, причина "саморуху", "саморозвитку". Однак повною мірою "саморух", "саморозвиток" стають можливими лише під час дії рушійних сил.
Суперечності не є стабільними. Їхні зміни пов'язані з набуттям у процесі свого розвитку певної специфіки. У зв'язку з цим розрізняють такі форми суперечностей:
- 1) тотожність-відмінність; 2) відмінність; 3) суттєва відмінність; 4) протилежність тотожність-відмінність як зародкова "ембріональна" суперечність; відмінність як щось; суттєва відмінність як відмінність по суті; протилежність як нетотожність. Такі форми суперечностей байдужі до змісту процесу. Вони притаманні усім процесам розвитку. Що ж до такої сфери буття, як суспільство то тут соціальні суперечності набувають нових форм, таких, скажімо як соціальний конфлікт, антагонізм.
Соціальний конфлікт - це взаємодія різних соціальних груп, спільностей, інтереси яких взаємно протилежні і не знаходять розв'язання на спільній основі.
Поняття "антагонізм" дає уявлення про одну з форм суперечностей, котра характеризується гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденцій, напрямів. Термін "антагонізм" у значенні боротьби протилежностей вживали А. Шопенгауер, Ж. Ж. Руссо, К. Лоренц та інші "В природі, - писав А Шопенгауер, - всюди бачимо ми суперечку, боротьбу і поперемінну перепону Більшої наочності досягає ця всезагальна боротьба в світі тварин, котрі живляться рос линами, і в якому в свою чергу будь-яка тварина стає здобиччю і харчем іншої" "Істоти живуть лише тим, що пожирають одна одну", "хижа тварина є живою могилою тисяч інших і підтримує своє існування цілим рядом мученицьких смертей" Про непримиренну боротьбу за існування в рослинному і тваринному світі писав також Ч. Дарвін. Він підкреслював, що оскільки народжується більше особин, ніж може вижити, то між ними відбувається найжорстокіша боротьба.
Термін "антагонізм" як суперечність стосовно суспільства, людських взаємовідносин вживав І Кант "Засоби, котрими природа користується для того, щоб здійснити розвиток усіх задатків людей, - писав філософ, - це антагонізм їх у суспільстві " І далі Кант пояс ює, що "під антагонізмом" він розуміє "всезагальний опір, котрий постійно загрожує суспільству роз'єднанням".
Отже, поняття "антагонізм", "антагоністичний" у значенні непримиренної боротьби протилежностей і суперечності широко вживалося в наукових дослідженнях задовго до того, як воно увійшло до сучасної філософської термінології Вони виділені в результаті пізнання реальних процесів та явищ об'єктивної дійсності, спостережень за людським суспільством. Ними позначають найгостріші форми розгортання суперечностей, котрі не можуть бути розв'язані в межах спільної основи, в рамках того процесу, де вони виникли і розвиваються Для цього необхідні нові основи, інші рамки.
Антагонізм у суспільстві означає нерозв'язуваність соціальних суперечностей у межах старої якості Це вища форма розвитку суперечностей у системі людських стосунків.
Звичайно, форми прояву антагонізму в природі й у суспільстві істотно відрізняються одна від одної У суспільстві антагонізм - це рухливе співвідношення єдності й боротьби, антагонізм у живій при роді є боротьбою як несумісністю одних видів із іншими, скажімо, мікробів-антагоністів. Соціальні антагонізми в процесі свого розвитку проходять відповідні фази: виникнення, розгортання, загострення, розв'язання на іншій якісній основі. У природі відбувається процес взаємознищення. Соціальні антагонізми не є стабільними. За певних умов вони перетворюються на такі, що розв'язуються. Нічого подібного в живій природі з антагонізмами не відбувається. Взагалі соціальні антагонізми - явище унікальне, неповторне, притаманне лише суспільству.
Розрізняють такі види соціальних антагонізмів у суспільстві:
- 1) між уречевленою (нагромадженою) і живою працею; 2) між старим укладом життя і елементами нового; 3) між окремими соціальними групами; 4) між окремими особами і суспільством; 5) між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому тощо.
Антагонізми як загострена форма суперечностей може бути повним і частковим. У перших - виключена наявність спільних інтересів; у других - є елементи таких спільних інтересів. За певних соціальних умов, як уже зазначалося, соціальні антагонізми можуть трансформуватися, втрачати конфліктність, гостроту, частково розв'язуватися. Разом із тим неантагоністичні соціальні суперечності, які розгортаються, можуть переростати в антагоністичні, якщо назрілі економічні, соціальні, політичні суперечності не розв'язуються, штучно стимулюються.
З'ясувавши форми суперечностей в об'єктивному світі, можна перейти до питання про те, як ці суперечності розгортаються, які етапи у своєму розвитку вони проходять. На різних етапах суперечність проявляє себе по-різному:
- 1) на етапі тотожності-відмінності - як суперечність, яка зароджується, виникає; 2) на етапі відмінності - як суперечність, яка дає уявлення про деяку нерівність у тотожному предметі; 3) на етапі суттєвої відмінності - як суперечність, що є нерівністю за суттю; 4) на етапі протилежностей - як суперечність, усвідомлювана як "боротьба" сторін, що не збігаються; на цьому етапі суперечності розв'язуються; 5) на етапі антагонізму суперечність набуває різкого загострення, форми взаємовиключення, протидії сторін.
Похожие статьи
-
Закон достаточного основания - Закон достаточного основания
Закон достаточного основания находится в неразрывной связи с остальными формально-логическими законами. Ведь действительно, если мысль обладает...
-
Категории диалектики - Законы и категории диалектики
Категория диалектики - наиболее общие понятия, которыми оперирует философия для раскрытия сути диалектических проблем. Категории диалектики отражают...
-
Объективный закон. Типы законов. Законы природы и общества - Основы философии
Одним из проявлений всеобщей связи предметов и явлений действительности является закономерная связь между ними. Отличие закономерных связей от...
-
Законы диалектики - Философские проблемы развития
Закон единства и борьбы противоположностей указывает на противоречия как на источник развития. Каждый объект имеет свои противоположности. Верх и низ,...
-
Производительные силы - это рабочая сила (обладающая знаниями и умениями) и средства производства (технология и орудия труда), которые обнаруживают себя...
-
Законы непротиворечия - Эволюция законов логики
Если предмет А обладает определенным свойством, то в суждениях об А люди должны утверждать это свойство, а не отрицать его. Если же человек, утверждая...
-
Логика (от греч.: logos - слово, понятие, разум) - наука о формах и законах правильного мышления. Механизм мышления исследуется рядом наук: психологией,...
-
Основные формально-логические законы - Закон достаточного основания
Среди всего многообразия законов природы, общества, познания логика исследует те законы мышления, которые представляют собой необходимые, существенные,...
-
Формы противоречия как отношения противоположностей. Закон единства и борьбы противоположностей
Закон единства и борьбы противоположностей" Обобщение повседневных жизненных наблюдений, опытных фактов, полученных в различных науках, а также...
-
Закон тождества - Законы логики
Закон тождества формулируется следующим образом: всякая мысль тождественна сама себе, а есть а (или а=а), где а обозначает любую мысль. Из сущности этого...
-
Введение - Семь духовных законов успеха
Хотя эта книга названа "Семь Духовных Законов успеха", ее можно было бы также назвать "Семь Духовных Законов Жизни", потому что природа использует одни и...
-
Ф. Энгельс о законах диалектики - Ф. Энгельс о законах диалектики
Диалектика, которую Энгельс применил к естествознанию, основывалась на его интерпретации гегелевской философии. Эта интерпретация включила в себя не...
-
Законы противоречия - Логика Аристотеля
Суждение и отрицание Аристотель рассматривает, так же как и суждение в отдельности, т. е. онтологически. Поэтому каждому утверждению соответствует одно...
-
Закон исключенного третьего - Законы логики
Закон непротиворечия указывает, что из двух противоположных суждений одно необходимо ложно. Но поскольку он распространяется и на противные, и на...
-
Диалектика - признанная в современной философии теория развития всего сущего и основанный на ней философский метод. Диалектика теоретически отражает...
-
Закон непротиворечия - Законы логики
Логическое мышление характеризуется непротиворечивостью. Противоречия разрушают мысль, затрудняют процесс познания. Требование непротиворечивости...
-
Основные логические законы, Закон тождества - Законы логики
Среди множества логических законов логика выделяет четыре основных, выражающих коренные свойства логического мышления -- его определенность,...
-
ПРИНЦИПЫ, КАТЕГОРИИ, ЗАКОНЫ ДИАЛЕКТИКИ - Диалектика - учение о всеобщих связях и развитии
Принципами диалектики являются: признание развития во всем его бесконечном многообразии и всеобщей связи всего со всем. Диалектическое мышление со...
-
Категории и законы диалектики - Актуальные вопросы философии
Закон отрицания отрицания (диалектического синтеза) - данный закон позволяет понять куда направляется процесс развития. В процессе развития каждая...
-
Закон исключения третьего - Эволюция законов логики
С законом противоречия, в свою очередь, тесно связан закон исключенного третьего. Закон противоречия гласит, что утверждение и отрицание одного и того же...
-
Закон Намерения и Желания - Семь духовных законов успеха
В каждом намерении и желании содержится механизм их удовлетворения... намерение и желание в июле чистой потенциальности обладают бесконечной организующей...
-
Введение, Понятие логического закона - Эволюция законов логики
К какой бы исторической эпохе ни принадлежал человек, он нуждается в истине. И первобытные люди, и наши современники, познавая окружающий мир, стремятся...
-
Общая характеристика формально-логических законов - Законы логики
Закон мышления - внутренняя, существенная, необходимая связь между мыслями. Наиболее простые и вместе с тем необходимые связи выражаются в основных...
-
Закон Чистой Потенциальности - Семь духовных законов успеха
Потенциальность существование энергия Источником всего творения является чистое сознание... чистая потенциальность, ищущая выражения неявного через...
-
Одним из важнейших свойств разумного человека является мышление. Согласно Wikipedia "Мышление -- это познавательная деятельность человека. Продуктом или...
-
Отказ от составления законов для Эфеса, Гераклит - мудрец - Гераклит Эфесский
У Диогена же сказано, что философ отклонил требование эфесян составить для них законы на том основании, что у них укоренилось "дурное правление". Если за...
-
Заключение, Список использованной литературы - Законы логики
Итак, в заключении нужно сказать, что соблюдение законов логики - необходимое условие достижения истины в процессе рассуждения. Логические принципы...
-
Закон - существенная, необходимая, устойчивая, повторяющаяся связь между явлениями. В макромире наблюдается три типа законов: закон-тенденция, закон...
-
Принципы диалектики - Законы и категории диалектики
Основными принципами диалектики являются: - принцип всеобщей связи; - принцип развития; - принцип системности; - принцип причинности; - принцип...
-
ЗАКЛЮЧЕНИЕ - История открытия основных законов формальной логики
В своем развитии логика прошла длительный период развития. Важнейшее обстоятельство, способствовавшее выделению логики в самостоятельную отрасль знания,...
-
Завершить коперниковскую революцию выпало Исааку Ньютону. Он доказал существование тяготения как универсальной силы - силы, которая одновременно...
-
Периодическая система и закон Д. И. Менделеева и его значение - Специфика философии химии
Имя и труды Менделеева пользуются мировой славой. Периодический закон, открытый Менделеевым, сопутствует каждому химику любой страны на всем протяжении...
-
Законы двойного отрицания позволяют снимать и вводить такое отрицание. Их можно выразить так: если неверно, что не-А, то А; если А, то неверно, что не-А....
-
Качество и свойства - Основные законы диалектики
Мир многообразен. Он предстает перед человеком не скоплением одинаковых предметов, а как множество предметов, явлений, процессов, наделенных различными...
-
Историческое развитие понятия, Диалектика античности - Основные законы диалектики
Диалектика философия познание марксистский В истории философии выделяются следующие исторические формы диалектики: 1. Диалектика античности (наиболее...
-
Закон исключенного третьего следует рассматривать как дальнейшее уточнение требований непротиворечивости, последовательности и определенности,...
-
Закон тождества Закон тождества формулируется следующим образом: каждая объективно истинная и логически правильная мысль или понятие о предмете должны...
-
Из истории логики - История открытия основных законов формальной логики
Логика имеет долгую и богатую историю, неразрывно связанную с историей развития общества в целом. Возникновению логики как теории предшествовала уходящая...
-
ВВЕДЕНИЕ - История открытия основных законов формальной логики
Цель каждой науки состоит в том, чтобы открыть законы, с позиций которых можно было бы объяснить то или иное явление. Раз эти законы открыты, то наука...
-
Заключение - Закон достаточного основания
Среди всего многообразия законов природы, общества, познания логика исследует те законы мышления, которые представляют собой необходимые, существенные,...
Закон єдності та боротьби протилежностей