Видавнича діяльність наукової бібліотеки в контексті інтенсифікації інформаційних обмінів: методичні аспекти

Інформація та обмін інформацією, на думку відомого європейського соціолога М. Кастельса, супроводжували розвиток цивілізації впродовж усієї історії людства і мали критичну важливість в усіх суспільствах. Сучасне "інформаціональне суспільство", яке сьогодні формується, будується таким чином, що "генерування, обробка і передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності і влади" [9, с. 42-43]. М. Кастельс визначає інформаційну епоху як історичний період, у якому різні типи людських спільнот здійснюють свою діяльність у технологічній парадигмі, що грунтується, зокрема, на інформаційно-комунікаційних технологіях.

Інформатизація сучасного українського суспільства спрямована на створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб споживачів (читачів, користувачів) за допомогою використання інформаційних ресурсів. Для інформаційного суспільства характерна оптимізація інформаційних електронних ресурсів. Зростаючі обсяги інформаційних ресурсів актуалізують проблему навігації в інформаційному середовищі. Інформатизація, як визначальна умова переходу до інформаційного суспільства, істотно трансформує традиційні бібліотечні процеси й уявлення про бібліотеку як таку. У наш час діяльність наукових бібліотек характеризується поглибленням інтеграції в інформаційне електронне середовище. Електронні ресурси стають невід'ємною складовою сучасної інформаційної інфраструктури українського суспільства.

Активізації процесу інформатизації суспільства та створення інформаційно-технологічного середовища сприяли Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. "Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин"" від 21.07.1997 р. №663/97 [14] і Закон України від 04.02.1998 р. №74/98-ВР "Про Національну програму інформатизації" [13], що визначають загальні принципи державної політики у сфері інформатизації суспільства, а також пріоритети розвитку галузей економіки, соціальної сфери, науки, освіти, культури. У цьому контексті бібліотеки модернізують традиційну бібліотечно-бібліографічну діяльність, розвивають і вдосконалюють видавничу діяльність.

У видавничій діяльності наукової бібліотеки нині спостерігається зростання темпів збільшення кількості електронних продуктів, друкованих видань, що посилюють роль бібліотеки як суб'єкта інформаційних відносин. Формується нова модель наукової бібліотеки, коли вона стає і виготовлювачем, і видавцем. Сьогодні наукові бібліотеки активно розвивають власну видавничу діяльність.

"Досліджуючи науково-видавничу справу Національної академії наук України й аналізуючи розвиток сфери видання наукових журналів в Україні та світі, наша група науково-методичного забезпечення видавничої діяльності НАН України дійшла висновку, що академічні журнали готові сьогодні вийти на якісно новий щабель. А саме: забезпечити, попри деякі недоліки вітчизняного законодавства в царині інтелектуальної власності, коректне спілкування з авторами і засади захисту авторського права; створювати сучасні традиційні (паперові) версії видань та їхні електронні відповідники із застосуванням найсучасніших інструментів (профілів авторів, унікальних кодів статей тощо). Наші електронні ресурси переважно відповідають світовим вимогам і придатні до опрацювання різноманітними пошуковими системами і базами даних", - наголошує А. Радченко, кандидат геологічних наук, заступник директора з питань наукової та видавничої діяльності ВД "Академперіодика" НАН України [15, с. 22]. У її дослідженні, зокрема, обгрунтовано необхідність осучаснення вимог до вітчизняної періодики шляхом наближення до світових критеріїв оцінювання, запроваджених провідними виданнями, що включені до світових наукометричних баз.

В умовах розвитку електронних технологій поліпшилась якість бібліотечних видань, активно впроваджується підготовка та випуск електронних видань. Нині на високому рівні здійснюється видавнича діяльність Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ). Жанрово-видова палітра бібліотечних видань широка, щорічно на видавничо-поліграфічній базі НБУВ видаються колективні та індивідуальні монографії, збірники документів і матеріалів, збірники наукових праць, бібліографічні, довідкові, науково-інформаційні видання, науково-методичні видання; журнали: науково-теоретичний та практичний, реферативний, інформаційно-аналітичний.

Здійснюючи дослідження за науково-дослідними темами, НБУВ розробила та впровадила методичні та технологічні підходи, спрямовані на підвищення ефективності використання електронних інформаційних технологій у забезпеченні доступу до вітчизняних і зарубіжних ресурсів; активізацію участі сучасних бібліотек у соціальних інформаційних комунікаціях; запропонувала шляхи вдосконалення інформаційно-аналітичної діяльності сучасних бібліотек. На базі спеціального веб-сайту інформаційно-аналітичних підрозділів науково-інформаційного порталу НБУВ розгорнув роботу Центр дослідження соціальних комунікацій [11]. На сайті центру (URL: http://www. nbuviap. gov. ua/) в розділі "Інформаційно-аналітичні проекти" представлено ряд інформаційно-аналітичних та інформаційно-бібліографічних бюлетенів, що видає бібліотека. НБУВ розробила систему спеціальних видань, спрямованих на розкриття змісту, висвітлення головних тем, актуальних для нашого суспільства. Так, до прикладу, на сьогодні найбільш затребуваними в середовищі користувачів інформаційно-аналітичних підрозділів НБУВ є такі видання:

- "Стратегія - 2020": практика суспільних перетворень - "Стратегія - 2020": інформаційні технології в державному управлінні - Ініціативи Президента України Петра Порошенка (шляхи реформування) - Ініціативи Президента України Петра Порошенка (електронне урядування) - Резонанс - Україна: події, факти, коментарі - Соціальні мережі як чинник інформаційної безпеки - Безпека підприємництва - Конституційна Асамблея: політико-правові аспекти діяльності - Економічна діяльність: нові орієнтири і ризики - Громадська думка про правотворення - Конституційний процес в Україні: політико-правові аспекти - Шляхи розвитку української науки - Україна у відгуках зарубіжної преси - Вітчизняна наука в національному інфопросторі.

У процесі розвитку цього напряму роботи авторами відпрацьовуються нові методи подачі матеріалу. Характерні особливості інформаційних бюлетенів: стислість, лаконічність, велика кількість посилань. Тематична спрямованість відповідає найважливішим напрямам розвитку суспільства.

Важливе місце в бібліотечній діяльності посідає методична робота. Реалізацію цієї функції в НБУВ забезпечує Інститут бібліотекознавства, який "є координаційним науково-дослідним та науково - методичним центром НБУВ, бібліотечно-інформаційної системи НАН України у галузі бібліотекознавства та бібліотечно-інформаційної діяльності. Інститут розробляє теоретико-методологічні та прикладні засади розвитку бібліотечної справи і бібліотекознавства, організує спеціалізований фонд як базову основу проведення науково-дослідної роботи у галузі бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, інформацієзнавства і суміжних галузей, створює довідково-пошуковий апарат, надає можливість користування спеціалізованими інформаційними ресурсами Інституту" [8].

Видавнича діяльність спрямована у тому числі на науково-методичне забезпечення бібліотечно-інформаційної роботи НБУВ і бібліотечно - інформаційних підрозділів системи НАН України. Останнім часом розвивається видавнича діяльність науково-методичних відділів. Вони здійснюють підготовку методичних порад, консультацій, методико - бібліографічних матеріалів, організаційно-правових документів, що регламентують основні напрями роботи НБУВ та її структурних підрозділів. Відділ теорії і методології бібліотечної справи, структурний підрозділ Інституту бібліотекознавства НБУВ, організовує та здійснює науково-методичне та науково-технологічне забезпечення основних напрямів бібліотечно-інформаційної діяльності НБУВ, надає науково-методичну, консультаційну та практичну допомогу підрозділам НБУВ, бібліотечно-інформаційним установам України з питань організації бібліотечно-інформаційної роботи. Науково - методична робота сконцентрована на науково-технологічному забезпеченні бібліотечно-інформаційної діяльності; розробленні інструктивно-методичних матеріалів з різних аспектів діяльності наукових бібліотек; координації розроблення і впровадження нових бібліотечних технологій, підготовки організаційно-технологічної документації [18]. Відділ з охорони інтелектуальної власності, зокрема, організовує та забезпечує методичне керівництво проведенням наукових досліджень підрозділами - виконавцями НДР з метою виявлення та ідентифікації об'єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) [19].

Отже, фахівці, які займаються методичною роботою в науковій бібліотеці, мають забезпечувати оперативне реагування на зміни в бібліотечній галузі, видавничій справі, підтримку розвитку науки тощо. Науково-методичне забезпечення діяльності відділів НБУВ є одним із пріоритетних напрямів бібліотечно-інформаційної діяльності бібліотеки. До прикладу, 2015 р. підготовлено та затверджено вченою радою НБУВ низку інструктивно-методичних документів: путівник "Каталоги Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського", видання "Світові наукові інформаційні ресурси у забезпеченні інфор - маційно-знаннєвих потреб користувачів наукової бібліотеки", посібник "Корпоративна бібліотечна база знань", "Методичні рекомендації щодо списання бібліотечних фондів науковими установами НАН України", "Інструкція з ведення бази даних "Наукова періодика України"", "Інструкція оператора з ведення бази даних "Послуги читальних залів"", "Інструкція про порядок віддаленого запису користувачів до НБУВ", "Електронний облік обслуговування у читальному залі ВДБО", "Створення бібліографічних записів зведеного опису періодичних і продовжуваних видань електронного каталогу Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського", "Створення авторитетних записів найменувань організацій ("Колективний автор")" тощо [7].

Сучасна методична практика відрізняється багатством змісту, форм, методів, продуктів методичної діяльності. Напрями методичної діяльності, що здійснюються бібліотеками як методичними центрами, залишилися в основному колишніми: аналіз, прогнозування, моніторинг, розробка методик і підготовка методичних матеріалів [1]. Українська дослідниця В. Животовська визначає традиційні форми й методи науково-методичної роботи (здійснення методичного моніторингу, аналіз діяльності та прогнозування розвитку бібліотек, надання консультативно-методичної допомоги, поширення кращого досвіду, розробка і впровадження інноваційних процесів і технологій, підготовка інструктивно-методичних матеріалів) та інноваційні (впровадження нових бібліотечних технологій та сучасних засобів зв'язку, створення нових інформаційних продуктів і послуг та організація доступу до них, реалізація краєзнавчої функції, безперервної бібліотечної освіти, видавнича та науково-дослідна діяльність бібліотеки) [6].

Науково-дослідний структурний підрозділ Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського - відділ інформаційно-комунікаційних технологій, що входить до складу Центру бібліотечних електронних ресурсів і технологій (ЦБЕРТ) НБУВ, у галузі науково-методичної роботи, зокрема, готує інструктивно-методичні та організаційні матеріали для користувачів і співробітників бібліотеки з питань обробки й використання електронних інформаційних ресурсів. Так, у 2015 р. доктор наук із соціальних комунікацій К. Лобузіна підготувала пам'ятку редактору наукового фахового видання "Фахові видання НБУВ: міжнародні вимоги до представлення наукових публікацій" [5]. Видання адаптоване до потреб сучасного користувача. У ньому, зокрема, зазначається, що список використаних джерел відповідно до ДСТУ можна оформити сьогодні відповідно до вимог ДАК України автоматично. Ідеться про пристатейну бібліографію References, де, зокрема, список інформаційних джерел повинен бути оформлений відповідно до міжнародних стандартів. Одним з найбільш популярних є стандарт APA (American Psychological Association (APA) Style), коли рік публікації наводиться в круглих дужках після імені автора. Видання опубліковано на веб-порталі НБУВ. Також зазначимо, що в збірнику "Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського", починаючи з №41 за 2015 р., списки використаних джерел у наукових публікаціях оформлюються відповідно до міжнародних стандартів, наводиться список References. У збірнику наукових праць "Українська біографіс - тика = Biographistica Ukrainica", започаткованому Інститутом біографічних досліджень НБУВ 1996 р., з №12 за 2015 р. у рубриці "До уваги авторів" до правил оформлення публікацій у фахових наукових виданнях внесено зміни відповідно до прийняття нових нормативних актів щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів - розпочато оформлення блоку References. На допомогу авторові опубліковано рекомендації щодо оформлення списку літератури References, наводяться зразки оформлення цитувань у стилі APA.

"У 2011-2013 рр. фахівці новоствореного Інституту науково-методичного забезпечення бібліотечно-інформаційної роботи виконували комплексне дослідження у межах НДР "Підвищення ефективності інформаційної діяльності наукової бібліотеки". Тема вбачається актуальною та важливою, а розроблення багатьох її аспектів дає змогу визначити шляхи інтенсифікації цього виду діяльності, впровадити нові форми БІД у практику роботи наукових бібліотек України, використати систему нових показників ефективності інформаційної діяльності як сучасний метод управління бібліотечною справою країни", - зазначає доктор наук із соціальних комунікацій О. Воскобойнікова-Гузєва [3, с. 96].

Враховуючи ті зміни, що висувають сьогодні зарубіжні аналітичні інформаційні системи (системи цитування), а також те, що більшість щорічних наукових публікацій бібліотеки залишаються маловідомими світовій науковій спільноті, треба спрямувати зусилля на підготовку (редагування) та представлення українських наукових періодичних і продовжуваних видань у зарубіжних аналітичних системах. Отже, необхідно забезпечити також методичний супровід у роботі з такими інформаційними продуктами.

У контексті вищезазначеного потребують розробки методичні рекомендації щодо підготовки та редагування пристатейних бібліографічних списків у публікаціях для наукометричних баз даних. Що до вимог до оформлення публікацій у наукометричних базах даних, то вони різняться між собою і пристосувати національні стандарти до вимог усіх баз даних одночасно неможливо. Однак аналіз подання списків літератури у різних базах даних доводить, що всі списки відрізняються лише знаками пунктуації, тоді як елементи бібліографічного опису і послідовність їх подання залишаються такими самими, як у національному стандарті. Слід також зазначити, що відділ синтезу соціокуль - турних мережевих ресурсів НЮБ неодноразово надавав консультації щодо оформлення вихідних відомостей у виданнях співробітникам структурних підрозділів НБУВ. До того ж на допомогу науковим співробітникам, працівникам редакцій, видавничих організацій для використання у своїй практичній діяльності розроблено ряд методичних рекомендацій: "Оформлення вихідних відомостей у виданнях", "Інструкція щодо складання бібліографічного запису на автореферати дисертацій", "Знак охорони авторського права у виданнях, які містять твори науки, літератури і мистецтва", "Методичні рекомендації щодо підготовки та редагування бібліографічних посібників у виданнях", "Складання та оформлення макета анотованої каталожної картки у виданнях" та ін. [4]. Тому назріла необхідність складання фахівцями в галузі науково - методичної роботи бібліотеки на основі положень стандартів власних методичних рекомендацій на допомогу авторам наукових публікацій, а саме щодо підготовки та редагування пристатейних бібліографічних списків у публікаціях для видань, що індексуються світовими наукометричними базами.

Варто також наголосити на доцільності використання вітчизняними науковцями цифрового ідентифікатора об'єкта (англ. DOI) для наукових публікацій.

Як зазначає О. Вакаренко, кандидат біологічних наук, директор Видавничого дому "Академперіодика" НАН України, "упровадження цифрових ідентифікаторів DOI буде мати найбільший ефект, якщо в журналах пристатейні списки посилань будуть оформлювати відповідно до вимог світових наукометричних баз та з наведенням DOI цитованого джерела. Правильний опис використовуваних джерел у списках літератури є запорукою того, що цитована публікація буде врахована під час оцінювання наукової діяльності її авторів. На сторінках 91-94 даного збірника [Наука України у світовому інформаційному просторі, №10. - Т. Д] можна ознайомитися з Правилами оформлення списку літератури (References), транслітерованого у романському алфавіті (латиниця), підготовленими редакцією журналу "Демографія та соціальна економіка". Ці правила - взірець для кожного наукового видання" [2].

Отже, до важливих заходів, які необхідно здійснити з метою оптимізації функціонування бібліотечного сегмента національного електронного наукового інформаційного простору, належать, зокрема, здійснення систематичної роботи з приведення вітчизняних періодичних наукових видань та їх веб-сайтів і електронних баз-інтеграторів періодики у відповідність зі світовими стандартами науково-видавничої й інформаційної діяльності; сприяння входженню вітчизняних наукових періодичних видань та публікацій українських науковців до широкої мережі світових і регіональних наукометричних баз даних, розвиток бібліометричних та наукометричних досліджень [17, с. 48-49].

На засіданні Президії НАН України 8 лютого 2017 р. було розглянуто результати експертної оцінки системи досліджень та інновацій України, яку здійснила незалежна комісія експертів Європейської комісії за підтримки програми "Горизонт 2020". Головна мета полягала у наданні рекомендацій щодо реформування науково-технічної галузі України, інтеграції вітчизняних вчених у світову наукову спільноту та безпосередньо у європейський науковий простір.

Щодо рекомендацій експертної комісії про необхідність поглиблення інтеграції вітчизняних вчених у світову наукову спільноту та належного представлення здобутків вітчизняної науки у світовому інформаційному просторі Президія НАН запланувала перевірку на відповідність періодичних наукових видань академії вимогам світових наукометричних баз даних, зокрема Scopus та Web of Science. Відділення НАН України мають підготувати й пропозиції щодо заходів, спрямованих на збільшення частки оприлюднення результатів досліджень у періодичних виданнях з визначеним імпакт-фактором або таких, що входять до Scopus та Web of Science Core Collection, та на збільшення кількості англомовних статей у наукових періодичних виданнях НАН України [12]. Scopus - найбільша у світі бібліографічна і реферативна база даних і наукометрична платформа для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Єдину реферативну базу даних Scopus підтримує компанія Elsevier. До речі, дирекція регіональних програм Elsevier S&;T у Росії, Україні та Республіці Білорусь радить під час підготовки видань до реферування у базі даних Scopus користуватися рекомендаціями, підготовленими членами Експертної ради, зокрема О. Кириловою у статті "Подготовка российских журналов для зарубежной аналитической базы данных Scopus: рекомендации и комментарии" [4].

Справедливою є думка Є. Копанєвої, провідного бібліотекаря НБУВ, щодо недостатньої репрезентації в міжнародних наукометричних базах даних неангломовних видань. "Перспективним вбачається започатку - вання робіт з формування Українського індексу наукового цитування, - наголошує дослідник. - <...> Першочерговим завданням є розроблення синтаксичного аналізатора бібліографічної інформації. Це спеціалізована програма, яка шляхом виявлення в слабоструктурованому тексті пристатейної бібліографії символів, котрі розділяють елементи опису (.-, /, // та ін.), структурує складові бібліографічних записів (автор, назва публікації, вихідні відомості тощо) для наступного пакетного введення до бази даних цитувань" [10].

Як зауважує М. Акіліна, кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник Центру з дослідження проблем розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві Російської державної бібліотеки, "в останні роки спостерігається тенденція зростання ступеня науковості методичної діяльності.

До наукової діяльності методистів можна насамперед віднести розробку методик, нормативів, стандартів, регламентів, методичних рекомендацій, підготовку фахових наукових видань та наукових публікацій, проведення наукових заходів; здійснення наукових досліджень. Це найбільш складний інтелектуальний процес методичної роботи" [1, с. 137].

Слід зазначити, що науково-методична діяльність у бібліотечній сфері змінюється відповідно до потреб бібліотечної практики. А позитивні тенденції в розвитку науково-методичної діяльності наукової бібліотеки стримуються низкою чинників, серед яких, зокрема, і дефіцит фахівців, здатних виконувати складні завдання методичної роботи, і низька оплата їхньої праці, що безпосередньо впливає на кінцеві результати діяльності методичної служби, і недостатнє фінансування заходів методичного характеру тощо.

Факт безперечний і недвозначний - методична служба обов'язково потрібна бібліотечній справі. Ця служба з тією чи іншою назвою реально необхідна для більшого сприяння перебудові та інноваційному підходу.

Методична служба не випадково розглядається як органічна частина бібліотечного менеджменту, наголошує Г. Такніашвілі, який провадить активну науково-методологічну роботу в Національній бібліотеці Парламенту Грузії [16]. Йому належать праці науково-методичного характеру з таких питань бібліотечної справи, як бібліотечні стандарти, функції контролю з бібліотечного менеджменту, опис бібліотечних документів, методика систематизації, бібліотечний маркетинг тощо. Дослідник наголошує, що аналіз бібліотечної практики, узагальнення та розробку рекомендацій здійснює тільки методична служба. Це ще раз доводить необхідність зберегти таку службу.

Аналізуючи науково-методичну роботу бібліотеки в контексті її видавничої діяльності в умовах інформатизації, зауважимо, що до безперечних досягнень наукової бібліотеки, зокрема, її функцій як методичного центру слід віднести систематичну активну методичну допомогу бібліотечним працівникам, підготовку й видання для них методичних посібників, інструкцій, методичних рекомендацій тощо, виявлення та поширення передового бібліотечного вітчизняного і зарубіжного досвіду. Нині бібліотечному працівнику, який веде науково-методичну роботу, потрібні якісно нові знання інформаційних технологій, комп'ютерних програм, телекомунікаційних засобів зв'язку, економічних і правових основ, разом із традиційними, а формування сучасного мислення у бібліотечних працівників на сьогодні є одним з першочергових чинників у роботі бібліотеки як науково-інформаційного, методичного центру.

Література

Бібліографічний періодичний видання пристатейний

Акилина М.

Видавнича діяльність наукової бібліотеки в контексті інтенсифікації інформаційних обмінів: методичні аспекти

Похожие статьи