Стилізації епохи модерну як джерело формотворчих принципів у творчості М. Жука - Творчість і мистецько-педагогічна діяльність Михайла Жука в контексті становлення української школи художників фарфору (перша половина ХХ століття)

2.2. Стилізації епохи модерну як джерело формотворчих принципів у творчості М. Жука присвячений специфіці пластичної мови художника, що визріла на варіаціях українського, російського, польського модерну з рисами імпресіонізму, експресіонізму, символізму й Ар Деко. Окремо розглядається символіка кольору, семантика квітів, трансформації рослинного орнаменту, іконографія і азбука стилю, узгоджується класифікація і спів-відношення стилістичних течій.

У чернігівські періоди (1905-1916 рр.), (1919-1925 рр.) завдяки синтезуванню всіх мистецьких набутків попереднього часу, визрівають вперше описані в літературі звернення до оздоблення кераміки. (Надалі фотодрук на фарфорі, техніки сухої голки тощо, засвоєні в цей час, знадобляться для розробки програм з декорування тонкої кераміки). Це період соціальної активності у Чернігівській губнаросвіті, знайомства з П. Тичиною, М. Вороним, М. Лисенком.

Паралельно, у 1901 - 1914 рр. художник продовжує працювати на ниві декоративно-прикладного мистецтва: виконує проекти оформлення кераміки на базі Львівської політехніки, фабрики І. Левинського, у складі групи художників "Руського керамічного кружка (гуртка)", до якого входили К. Сіхульський, М. Сосенко, М. Бойчук, М. Ольшевський. Далі буде Українська академія мистецтв у Києві й Політехнікум образотворчих мистецтв у Одесі.

Похожие статьи




Стилізації епохи модерну як джерело формотворчих принципів у творчості М. Жука - Творчість і мистецько-педагогічна діяльність Михайла Жука в контексті становлення української школи художників фарфору (перша половина ХХ століття)

Предыдущая | Следующая