ЗАСАДИ ЕКОЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ, Характеристика наукових досліджень української екологічної журналістики - Екотематика в сучасних ЗМІ

Характеристика наукових досліджень української екологічної журналістики

Українські засоби масової інформації розвиваються за складних об'єктивних умов, а також у специфічній економічних і політичній атмосфері. Такі фактори значною мірою впливають на способи висвітлення екологічної тематики у ЗМК. Однією з ознак розвитку сучасної української преси є збільшення кількості видань, пошук ними нових, незайнятих ніш інформаційного простору, проте ці позитивні зрушення ще не переросли в тенденцію до розширення соціально значущої тематики, до якої належить екотематика. Екологічна проблематика - це особливий різновид інформації, який має свою специфіку подання[11, с.38]. Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики як фаху, теоретичний фундамент якої створювали відомі вітчизняні науковці Д. Прилюк, А. Москаленко. Сучасні українські журналістикознавці, такі як В. Різун, В. Іванов Д. Олтаржевський, успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної діяльності.

Значних зусиль у вивчення ефективності впливу газетного тексту, його стилістичних особливостей докладають Н. Непийвода, О. Пономарів, А. Мамалига. На особливу увагу заслуговує вивчення розмаїття жанрових форм у журналістиці, які досліджує В. Шкляр.

Водночас аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється недостатня увага[11, с.39]. Можна говорити про завершення стихійного самоформування нової спеціалізації - екологічної журналістики та заснування напряму діяльності мас-медіа, методико-теоретичну базу якого тільки починають розробляти науковці.

Серед теоретичних здобутків екожурналістики слід відзначити працю дослідниці Т. Беневоленської[4], а також підручник, виданий колективом авторів Московського державного університету, який проектує специфіку питання висвітлення екологічної тематики в Росії на ЗМІ всіх пострадянських держав, зокрема й України. Це чи не єдиний доступний посібник з екожурналістики, який відповідає вимогам сучасності і може використовуватися на практиці. Слід відзначити й перекладений та адаптований до наших умов посібник американських екожурналістів-теоретиків, виданий за сприяння TACIS, який містить не лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду висвітлення екотематики.

Відомий український еколог і громадський діяч В. Борейко[10, с.25] створив низку наукових праць, котрі, хоч і не мають прямого стосунку до екологічної журналістики, але є систематизованим масивом знань, дотичних до питань висвітлення проблематики довкілля у ЗМІ. Це, зокрема, дослідження в галузі природоохоронної історії, діяльності громадських екологічних організацій щодо методів поширення екологічної інформації, взаємодії "зелених" і ЗМІ тощо.

Значним авторитетом у галузі вітчизняної екожурналістики користуються праці О. Бєлякова[1, с.40], кандидата філологічних наук, доцента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одним із перших у нашій державі він почав розвивати важливий теоретичний напрям журналістики - екожурналістику. Одна з його ранніх наукових робіт була присвячена історії та розвитку екологічної преси в Україні. Не менш цікавою й масштабною є праця Бєлякова, де на прикладі ЗМІ нашої держави та Німеччини розглядаються комунікації як інструмент екологічної політики. У 2001 році побачили світ ще дві роботи Бєлякова, а у 2003 році - доповнений та перероблений варіант навчального посібника - "Екологічна проблематика в засобах масової інформації", які, по суті, є першим серйозним науковим узагальненням накопиченого українською екожурналістикою досвіду.

Похожие статьи




ЗАСАДИ ЕКОЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ, Характеристика наукових досліджень української екологічної журналістики - Екотематика в сучасних ЗМІ

Предыдущая | Следующая