Висновки - Аксіологічні моделі мас-медійної інформації: комунікативно-концептуальний підхід

У висновках узагальнюються основні результати дисертаційного дослідження.

    1. В аксіологічній концепції соціальна комунікація постає як соціальний процес обміну ціннісною інформацією. Мас-медіа як різновид соціальних комунікацій є інформаційно-аксіологічним механізмом, що відбирає, тиражує та змінює цінності в суспільстві. Транслюючи систему поглядів на світ, ЗМК формують медійну аксіосферу, що репрезентує ціннісні домінанти суспільства. 2. Медійна аксіосфера може бути представлена як варіативна система ціннісних домінант, детермінованих низкою соціокультурних чинників, серед яких найбільш дієвими є:
      - соціо - та етнокультурний контекст, у якому відбувається соціальна комунікація; - світоглядні принципи, політичні та релігійні погляди, етичні норми, ціннісна система, соціокультурна компетенція автора та ініціатора медіатексту, які створюють мас-медійну реальність і, відповідно, насичують її певними ціннісними домінантами; - цінності та інтереси аудиторії, яка сприймає мас-медійні повідомлення, інтерпретує та оцінює їх; - мовний код у його символічній та комунікативній функціях, власне мовні засоби, їх стилістичний та прагматичний потенціал.
    3. Наявні в медійній аксіосфері ціннісні домінанти об'єктивуються через оцінні смисли, закладені в журналістський текст. Їх актуалізація здійснюється завдяки взаємодії форми (структурної організації) й змісту (смислової організації) повідомлення, що зумовлено когнітивними процесами породження, сприймання і розуміння мас-медійного матеріалу. Структурна організація виявляється через аксіологічні моделі мас-медійної інформації, а смислова - через концептуальні утворення, що наповнюють ці моделі в процесі творення тексту. Залежно від сутності концептуальних одиниць та їхнього місця у структурі тексту (сильна чи слабка позиція) останній може набувати певних аксіологічних ознак. 4. Аксіологічні моделі мас-медійної інформації - це абстрактні схеми, що відтворюють оцінно-смислову структуру тексту з погляду його архітектонічно-композиційної організації. В їх основу покладена дворівнева структура медіатексту, виокремлена на рівні макротексту (основними елементами якого є заголовок, лід і власне текст) та власне тексту (зачин, основна частина, висновки). Залежно від вияву того чи іншого оцінного знаку в кожній структурній частині аксіологічні моделі репрезентують оцінно чіткі та оцінно нечіткі медіатексти. Моделі з чітко вираженою оцінкою представляють однозначно позитивну, негативну та нейтральну інформацію. Серед моделей із нечітко вираженою оцінкою (кожна структурна частина яких має власний оцінний знак) виокремлено моделі спірних та конфліктних макро - і власне текстів. Окрему групу складають моделі амбівалентних та парадоксальних текстів, оцінну специфіку яких не закладено в структурній організації матеріалу. 5. Оцінка будь-якого медіатексту, побудованого на основі виявлених типів аксіологічних моделей, об'єктивується через накопичення ціннісніх смислів, представлених ключовими концептами тексту - ментальними ціннісно-значущими утвореннями, що фіксують найбільш важливу для реципієнта соціокультурну інформацію. Взаємодіючи між собою, ці ментально-ціннісні структури поступово нарощують власні оцінні смисли й тим самим формують уявлення про вершинний метаконцепт тексту - категоріальне аксіологічне утворення, що, вбираючи в себе оцінні смисли підпорядкованих йому концептуальних складників (концептів та субконцептів), виявляє аксіологічну сутність всього мас-медійного матеріалу й репрезентує домінанти аксіологічної картини світу соціокультурної спільноти. 6. Процес нарощення оцінних смислів у реципієнтів відбувається поступово, у напрямі від мовленнєвого до когнітивного рівня: сприймаючи вербальний текст (мовленнєвий рівень), він формує власну ментальну проекцію тексту (когнітивний рівень). Тенденція поетапного нарощування оцінних смислів знаходить свій вияв у лінійно-вертикальному (від речення до тексту) розгортанні макротексту і власне тексту, де проходять процеси взаємодії, а саме: посилення, послаблення, нейтралізація оцінно-когнітивної конотації концептуальних складників. Визначальну роль у формуванні оцінки відіграють сильні позиції тексту (заголовок, лід, висновки), концепти яких задають оцінний тон усьому матеріалу. 7. Проведений аналіз текстів на тему "освіта" з однойменним ключовим концептом виявив різну комунікативну потужність аксіологічних моделей мас-медійної інформації та її залежність від типу видань. Найбільш частотними є моделі чітких текстів, серед яких негативні активно заповнюють текстовий простір громадських ЗМК, а позитивні - галузевих (освітянських) та провладних, що спричинено передусім стратегічними інтересами власників та безпосередніми комунікативними завданнями видань. 8. У матеріалах, побудованих на основі негативних моделей, основними репрезентантами оцінних смислів є концептуальні утворення, що стосуються негативних аспектів життєдіяльності суспільства. Найактивніше зазначені концепти актуалізуються в сильних позиціях макротекстової та власне текстової структури, що й надає матеріалу яскравого негативного ефекту при його сприйнятті. Виявляючись у текстовому просторі ЗМК, ці концепти здійснюють деструктивний вплив на наявні в ньому культурно значущі домінанти: під впливом негативних смислів відбувається деформація концептуального поля позитивних концептуальних утворень, що призводить до домінування в них набутих негативно оцінних когнітивних ознак. У результаті виникає суперечність між сутнісними глибинними смислами ціннісних домінант та їх репрезентацією в комунікаційно-інформаційному просторі, що може призвести (і нерідко призводить) до дискредитації культурно значущих цінностей, а отже, деформації властивої соціуму ціннісної парадигми. 9. Репрезентантами оцінних смислів у позитивних матеріалах є позитивні концепти, які в текстовому просторі виявляють когнітивні ознаки вершинного метаконцепту ДОБРО. Ці концептуальні утворення значно поступаються негативним у потужності свого вияву: найактивніше вони актуалізуються у власне текстовій структурі матеріалу (в третій частині макротексту), через що можуть залишатися непоміченими споживачами інформації при побіжному знайомстві з ним, що, у свою чергу, створює викривлене уявлення про специфіку медійної аксіосфери загалом. 10. Запропоноване аксіологічне моделювання мас-медійної інформації з позиції комунікативно-концептуального підходу відкриває нові можливості подальшого наукового осмислення ціннісного потенціалу медійного матеріалу і закладає основи формування нового напряму вітчизняної комунікативістики - аксіології медіатексту. Цей напрям, на наш погляд, є актуальним і перспективним, оскільки дозволяє дослідити аксіологічну парадигму соціуму і ЗМК як його невід'ємної частини в синхронії і діахронії, визначити аксіологічну парадигму ціннісних домінант, динаміку їх вияву в комунікативному просторі, специфіку представлення в різних типах текстів, що сприятиме виробленню механізмів формування аксіологічно збалансованого інформаційного простору.

Похожие статьи




Висновки - Аксіологічні моделі мас-медійної інформації: комунікативно-концептуальний підхід

Предыдущая | Следующая