Типологія енциклопедій - Українські енциклопедії на національному ринку: тематико-типологічний аналіз

Повноцінне розуміння особливостей різновидів енциклопедій дозволяє кращою мірою підбирати потрібний матеріал для конкретного видання та знати тонкощі редагування того чи іншого жанру.

    - За цільовим призначенням наукові (адресовані фахівцям і характеризуються особливою глибиною висвітлення певної галузі знань); науково-популярні (забезпечують інформаційні потреби широкого кола користувачів і містять доволі повні та різнобічні матеріали з будь-якої галузі знань), популярні (подають загальні відомості, корисні у повсякденному житті або для організації дозвілля); - за характером інформації: універсальні (що охоплюють фактично усі наявні галузі знань; переважно є науково-популярними); спеціалізовані (зазвичай висвітлюють окремі галузі знань та можуть бути як суто науковими, так і науково-популярними; серед них додатково виокремлено галузеві, які містять відомості з науки, культури, виробництва чи практичної діяльності; тематичні, що наводять довідкові факти з певної теми, а також персональні, присвячені життю та діяльності видатної особи); регіональні (зосереджено матеріали щодо певного регіону, країни, населеного пункту; можуть бути як спеціалізованими, так і універсальними); - за структурою основного тексту, тобто способом розташування довідкових статей: алфавітні, систематизовані, а також алфавітно-систематизовані (чи систематизовано-алфавітні, що визначається способом розташування статей); - за складом основного тексту: окрім власне енциклопедії, вирізняють енциклопедичний словник - довідкове видання, де певна галузь знань представлена короткими статтями-довідками, розташованими в алфавітному порядку. Наголошено також, що енциклопедичним словником називають ще й тематичну енциклопедію, статті якої, однак, мають різний обсяг; - за повнотою інформації: великі (повні) та малі (короткі) енциклопедії, - за способом організації тексту -- однотомні та багатотомні.

Проте, як стверджує Н. Черниш, цій типології зосереджено чимало відомостей теоретичного характеру, що мають важливе значення для видавців та мають бути враховані при розробці і редакторському опрацюванні змісту та структури енциклопедій. По-перше, в ній чітко виокремлено різні типи довідників за цільовим призначенням, структурою основного тексту тощо. По-друге, детально охарактеризовано доволі численний у сучасному книговиданні масив спеціалізованих Безперечно, у цій типології зосереджено чимало відомостей теоретичного характеру, що мають важливе значення для видавців та мають бути враховані при розробці і редакторському опрацюванні змісту та структури енциклопедій. По-перше, в ній чітко виокремлено різні типи довідників за цільовим призначенням, структурою основного тексту тощо. По-друге, детально охарактеризовано доволі численний у сучасному книговиданні масив спеціалізованих [19, с. 5-6].

Тому Н. Черниш запропонувала нову класифікацію. Аналіз досягнень та досвіду українського і світового енциклопедичного книговидання, а також відомостей низки важливих теоретичних досліджень з типології довідкових видань, опублікованих у різні роки, дає підстави запропонувати нову класифікацію енциклопедій, не лише зручну та корисну для видавничих працівників, а й відповідну вимогам нормативних документів з типології, передусім ДСТУ 3017--95 "Видання. Основні види. Терміни та визначення". Ця класифікація передбачає поділ енциклопедій за такими ознаками [19, с. 6-8]:

    -Цільове призначення. Більшість сучасних енциклопедій належать до наукових, адже в них викладено актуальні, узагальнені, науково апробовані відомості, які одночасно задовольняють інформаційні потреби і кваліфікованого читача, який використовує їх у фаховій, науковій чи виробничій діяльності, і запити широкої аудиторії, що потребує короткої довідки з конкретного питання. Такими виданнями є, наприклад, "Українська літературна енциклопедія", "Енциклопедія історії України", "Мистецтво України". Однак існують й численні науково-популярні енциклопедії (зокрема, "Лікарські рослини", "Енциклопедія Львова" та ін.), що мають вужче, ніж наукові довідники, цільове призначення та сферу використання, адже забезпечують інформаційні потреби передусім масового читача, оскільки їх матеріал, хоч і висвітлює певну галузь достатньо повно, проте має яскраво виражений науково-популярний характер; - Читацька адреса. Хоча загалом аудиторія енциклопедичних довідників доволі широка, без перебільшення, необмежена, однак виокремимо кілька груп, які користуються особливими різновидами видань. По-перше, це фаховий читач - спеціаліст певної або суміжних галузей знань, що звертається до енциклопедій за довідкою, необхідною у науковій чи виробничій діяльності.

По-друге, це юний читач. По-третє, окремою групою є масовий читач, який користується насамперед енциклопедіями, що подають грунтовні довідкові матеріали з усіх галузей знань та практичної діяльності (зокрема, такою є "Енциклопедія сучасної України"), або науково-популярними чи популярними (ужитковими) довідниками конкретнішого змісту -- "Географічною енциклопедією України", енциклопедичними працями "Українська мова" або "Лікарські рослини";

    - Характер інформації дає підстави запропонувати таку класифікацію довідників. Насамперед доцільно виокремити: універсальні, галузеві, спеціалізовані та регіональні енциклопедії; - За структурою (або розташуванням матеріалу) енциклопедії поділяються на: алфавітні, систематичні або змішані (алфавітно-систематичні). В алфавітних усі довідкові статті розміщені за абеткою їхніх назв, що створює читачам зручність та забезпечує швидкість пошуку. Зазвичай алфавітними є універсальні енциклопедії. Існують також енциклопедії, матеріал в яких розташований відповідно до системи, що є загальновизнаною в певній галузі знань чи практики, або за хронологією. Змішані (алфавітно-систематичні) енциклопедії мають доволі складну композицію: тут великі за обсягом розділи, що висвітлюють наукові проблеми у певній сфері, поєднані зі словниковою частиною, розташованою за алфавітом; - За обсягом виокремлюють великі (понад 12 томів), малі (10 -12 томів), короткі (4- 9 томів) енциклопедії та енциклопедичні словники, що складаються з 1-3 томів; - За форматом розрізняють настільні, портативні та кишенькові енциклопедії. Настільні мають найбільший розмір -- 84Ч108 1/16, адже призначені для опрацювання, наприклад, у бібліотеці, за письмовим столом. Зазвичай це найпоширеніший формат українських довідників, його використано, наприклад, для двох видань УРЕ. Портативні енциклопедії дещо менші -- їх формати 70Ч108 1/16, 70Ч100 1/16, однак вони також відповідають вимогам щодо зручності пошуку довідок, їх компактного розташування та наочності. Менш уживаним є формат 75Ч90 1/32, який використовують для кишенькових енциклопедій (на жаль, їх у вітчизняній книговидавничій практиці обмаль).

Отже, залежно від відомостей, що об'єднані в енциклопедії, розрізняють: універсальну (загальну) та спеціалізовану (галузеву), персональна енциклопедія є різновидом спеціалізованої. За розташуванням матеріалу енциклопедії поділяють на алфавітні та систематичні. Залежно від повноти представленої інформації енциклопедії можуть бути великими (найбільш повні) і малими (короткі) і так далі.

Енциклопедія видання довідковий

Похожие статьи




Типологія енциклопедій - Українські енциклопедії на національному ринку: тематико-типологічний аналіз

Предыдущая | Следующая