Принципи побудови інформаційної замітки - Проблема жанрової адекватності інформаційної замітки в районній пресі

Сучасна інформаційна замітка - жанр, що має широкі жанрові можливості та постійно розвивається [8]. Але в журналістиці сформувалися певні принципи побудови інформаційної замітки. Це питання досліджували такі науковці, як О. Тертичний та А. Москаленко. Так, для створення інформаційних жанрів використовують принцип перевернутої піраміди. Він передбачає, що основну, найважливішу інформацію (основне повідомлення) журналіст має розміщувати на початку замітки. Деталі та подробиці - за принципом віддалення [7].

Основними компонентами будь-якої інформаційної замітки є заголовок, лід, сублід, основна частина, закінчення. Інколи в таких текстах можуть використовуватися вставки, фото й, відповідно, текстівки. Керуючись завданням роботи, розглянемо детальніше основні структурні компоненти замітки.

Будь-який журналістський текст починається із Заголовка, який має виконувати такі основні функції:

    - дозволити читачу зробити вибір, а саме: визначити, що саме він читатиме, тому назва матеріалу має бути прозора і точно окреслювати тему; - спонукати прочитати текст, але, якщо перша функція є універсальною, то ця - факультативною. Більшість читачів швидко знайомиться із заголовками, тому вони мають залишатися максимально зрозумілими; - структурувати шпальту. Розташування текстів та шрифт заголовків змістовно впорядковують сторінку та зорієнтовують читача; - працювати на імідж видання. Читач майже завжди може впізнавати своє видання за стилем заголовків [23].

Заголовки поділяють за типом постановки запитання, на яке вони відповідають. Інформаційним називають заголовок, основне завдання якого, - повідомити читачу інформацію. Він має бути чітким, зрозумілим та максимально коротким. Якщо назва матеріалу інтригує, зацікавлює людину та намагається вплинути на неї емоційно, - це Мотивуючий заголовок. Добираючи мотивуючий заголовок, автор має знайти ключові слова, співвідносні зі змістом повідомлення, які здатні здивувати читача. Для інформаційної замітки характерний перший тип заголовка.

Обов'язковим для інформаційної замітки є Лід (від англ. lead - керувати, очолювати, бути попереду). Це короткий виклад матеріалу, що розміщується після заголовка журналістського матеріалу й перед основним текстом. Існує правило, за яким матеріал довший за 100 рядків мусить бути супроводжений лідом. Він має бути виділений графічно. Основна функція ліду - зорієнтувати читача в змісті матеріалу, а також привабити його увагу. Крім неї виділяють ще дві функції ліду: інформаційну і мотивуючу. Виконуючи першу функцію, лід мусить інформаційно розширити назву. У іншому випадку лід мусить заінтригувати читача (іноді шокувати), дати йому мотив для ознайомлення з подальшим текстом [13].

Французька методика визначає такі правила написання лідів:

    - лід має бути написаний простіше за звичайний журналістський текст: складатися з простих речень, використовувати лише загальнозрозумілу лексику, не містити спеціальної термінології; - у ньому не повинні перераховуватися цифри, вживатися абревіатури, маловідомі власні назви; - початок ліду не повинен повторювати назву; - заголовок і лід мають складати дві змістовно й синтаксично незалежні структури, кожна з яких є завершеною формулою, цілком зрозумілою без іншої; - лід є незалежним від субліду; - лід найчастіше відповідає на питання: хто? що зробив? коли? де? [7].

Сублід - це елемент журналістського тексту, що розташовується одразу після ліду. Не залежить синтаксично від заголовка та ліду, але має їх логічно продовжувати. Будь-який сублід треба писати із врахуванням правил наближення інтересів.

Закінчення. Спеціального закінчення потребують не всі інформаційні жанри. Такими жанрами є факт, інформаційне повідомлення, звіт. Для них найкращим закінченням є інформація без жодних коментарів та висновків. Усі закінчення мають бути місткими, енергійними, простими. Гарне закінчення - це короткий останній абзац не довший за 8-10 рядків, дуже бажано, щоб речення були по 10-12 слів. Краще, щоб остання фраза була із 5-6 слів, оскільки дослідженнями доведено, що читачі краще засвоюють короткі завершальні фрази.

Вставки - це, залежно від жанру, довідкові кілька речень (у журналі - абзаців), що дозволяють доповнити матеріал цікавими відомостями. Найбільш характерні для аналітичних матеріалів, але часто використовуються і в інформаційних.

Вставки друкують на полях, або "утоплюють" у центр тексту, але завжди чітко виділяють графічно: шрифтом, кольором, фоном, рамкою. Вони розширюють інформаційне поле і водночас розвантажують, систематизують текст.

Вставки мають бути автономними, завершеними за формою, зрозумілими без прочитання основного матеріалу. Вставками можуть бути біографічні дані, статистика, хронологічні дані, загальна інформація про країну, місто, область, допоміжні цитати, показові для ситуації цифри.

Якщо замітка супроводжується фотографією, то в структурі тексту також виділяють Текстівку. Це підпис під ілюстрацією у виданні. Часто текстівкам не надають належного значення.

У цьому аспекті варто пам'ятати, що ілюстративний матеріал і текстівка належать до першого рівня прочитання тексту, тому майже завжди читач помічає фото і проглядає текстівку до нього перед тим, як читати матеріал.

Тому текстівку треба складати за правилами написання основного повідомлення, щоб було зрозуміло, хто зображений на фото, що він робить і де це відбувається. Текстівка, як і заголовок, може бути інформаційною та принадливою [23].

Отже, подання інформації в замітці характеризується жорстким дотриманням принципу перевернутої піраміди, де спочатку надається найважливіша інформація, а потім супровідні факти. Основними структурними компонентами замітки є заголовок, лід, сублід, закінчення, вставки й текстівка.

Похожие статьи




Принципи побудови інформаційної замітки - Проблема жанрової адекватності інформаційної замітки в районній пресі

Предыдущая | Следующая