ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ, "Музична культура в контексті суспільно-політичного життя України 20 - початку 30-х років ХХ сторіччя" - Українські нотні видання 1923-1934 років: книгознавчий і бібліографічний аспекти

У Вступі Обгрунтовано актуальність та міру наукової розробленості проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічні засади; окреслено хронологічні і географічні межі; показано новизну, теоретичне та практичне значення; означено джерельну базу; подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

"Музична культура в контексті суспільно-політичного життя України 20 - початку 30-х років ХХ сторіччя"

на основі аналізу наукових праць визначено об'єктивні історичні та суспільно-політичні умови, особливості культурних процесів, що сформували основні напрями розвитку вітчизняного музичного мистецтва, відображені у масиві нотних видань досліджуваного періоду.

За інтенсивністю перебігу культуротворчих процесів 20-і роки ХХ сторіччя є особливим етапом української історії. У цей період склалися сприятливі умови для успішного розвитку мови, освіти, науки, мистецтва. Саме тому культурний рух 1920-х рр. дістав назву українського ренесансу (Г. Ващенко, В. Гадзінський, М. Зеров, О. Лейтес, М. Неврлий, М. Хвильовий та ін.).

Аналіз праць українських істориків, політиків, громадських та культурних діячів минулого і сучасності виявив розмаїтість поглядів на сутність українського відродження. У радянській історіографії панувала теорія, що пов'язувала розквіт національної культури 1920-х рр. з Жовтневою революцією 1917 р. Паралельно існувала інша думка: цей культурний феномен постав завдяки міцним традиціям українського національного відродження, що беруть свій початок з княжої доби, сягають часів козаччини, продовжуються у ХІХ ст. кирило-мефодіївцями, особливо Т. Шевченком, підхоплюються представниками покоління кінця ХІХ - початку ХХ-го сторіччя: В. Антоновичем, М. Драгомановим, І. Франком. Їхніми зусиллями збереглася спадкоємність традицій, що почали відроджуватись у 20-і роки ХХ сторіччя.

Існує чимало культурологічних досліджень даного періоду. Широкий огляд загальнокультурних процесів на тлі суспільно-політичної ситуації репрезентує праця М. Поповича "Нарис історії культури України"; українське національно-культурне відродження в контексті розвитку світової культури, аналіз їхньої взаємодії є предметом дослідження колективу авторів Київського національного університету імені Т. Шевченка "Історія української та зарубіжної культури" за редакцією С. Клапчука, В. Остафійчука; загальні культурологічні питання піднімаються в публікаціях В. Боканя, І. Дзюби; дослідженню історії української культури присвячені праці "Українська культура" Д. Антоновича, "Історія української культури" за редакцією І. Крип'якевича; роздуми про шляхи розвитку української культури після 1917 р. містить праця С. Николишина "Культурна політика большевиків і український культурний процес".

Для з'ясування передумов національного відродження в даному дослідженні виокремлено період визвольних змагань і діяльності національних урядів як надзвичайно важливий етап, коли вперше були чітко накреслені шляхи майбутнього культурного поступу. Спроби об'єктивної оцінки історичного досвіду та значення української революції робилися багатьма вченими у різні роки. Як зазначає В. Солдатенко, біля витоків історіографії української революції стояли такі видатні політичні та громадські діячі, як В. Винниченко, М. Грушевський, Д. Дорошенко, П. Христюк, М. Шаповал, О. Шульгин.

Важливу роль у процесі відродження національної свідомості відіграли чотири Універсали Центральної Ради, проект Конституції Української Народної Республіки, а також праці "Відродження нації" В. Винниченка, "На порозі нової України" М. Грушевського, "Історія України 19171923 рр." Д. Дорошенка, "Україна в огні і бурі революції" Ісаака Мазепи, "Замітки і матеріали до історії української революції" П. Христюка, "Велика революція і українська визвольна програма" Микити Шаповала.

Багатий фактологічний матеріал покладений в основу публікацій В. Креміня, І. Лисяка-Рудницького, О. Назарука, Л. Радченко, О. Реєнта; відомими нині є праці Д. Донцова, Є. Коновальця, В. Липинського, Ю. Шевельова. До фундаментальних досліджень періоду визвольних змагань належать праці В. Солдатенка: "Українська революція. Концепція та історіографія (19181920 рр.)" та "Українська революція. Історичний нарис".

Культурному піднесенню в 1920-і роки значною мірою сприяла політика українізації. Протягом тривалого часу не було сформовано злагодженої системи поглядів на сутність українізації. Втім, більшість істориків (М. Борисенко, В. Даниленко, О. Зайцев, В. Смолій, М. Шипович) розглядає українізаційні заходи як тимчасовий тактичний маневр, спробу прихилити на свій бік українські народні маси та інтелігенцію. Відрізок часу, позначений чинністю політики українізації, отримав назву періоду українізації, його висвітлено у працях українських істориків (Ю. Бойко, П. Бондарчук, В. Верстюк, Я. Грицак, Т. Гунчак, В. Даниленко, Я. Дашкевич, А. Жуковський, О. Зайцев, С. Кульчицький, Н. Полонська-Василенко, В. Смолій, О. Субтельний, Ю. Шаповал, М. Шипович). Використання архівних та маловідомих матеріалів, нестандартність думок, властива цим роботам, виявляють прагнення авторів до неупередженості і подолання стереотипів в оцінках подій минулого.

Характерною ознакою досліджуваного періоду є надзвичайна розмаїтість мистецького життя, пов'язана з розгортанням національно-культурного відродження. У дисертації проаналізовано праці літературознавців, мистецтвознавців, розглянуто розвиток тогочасних мистецьких течій та діяльність мистецьких громадських організацій. Простежуючи характер впливу суспільно-політичних чинників на розвиток духовного життя України, автор виявляє спільні риси, що проявилися в різних галузях мистецтва. У даному дослідженні доведено, що нотні видання 1920 - початку 1930-х рр. віддзеркалюють загальні тенденції: з одного боку, тісний зв'язок з ідеологічними настановами часу, з другого - широкий простір творчих пошуків. У цьому полягає особливість зазначеного періоду.

Похожие статьи




ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ, "Музична культура в контексті суспільно-політичного життя України 20 - початку 30-х років ХХ сторіччя" - Українські нотні видання 1923-1934 років: книгознавчий і бібліографічний аспекти

Предыдущая | Следующая