Майстерність та професіоналізм ведучих телеканалу " 1+1" - Свобода слова і відповідальність тележурналіста (на прикладі телеканалу "1+1")

Щоб стати телевізійним ведучим, не потрібні якісь виняткові риси особистості, скоріш необхідна відсутність деяких рис, які телеекран незмінно оголює.

Журналіст телебачення, що починав колись репортером у телевізійній програмі, згодом може зайняти вищу посаду в ієрархії престижу. (Престиж забезпечується поточною появою на екрані з найважливішими новинами дня.)

Загалом сучасне телебачення має у своєму складі сім одвічних амплуа телевізійного журналіста, що і створюють центральну ланку в мережі побудови телевізійного каналу:

Репортер;

Інтерв'юер;

Коментатор;

Оглядач;

Модератор;

Шоумен;

Ведучий новин;

Згідно з впровадженими законами інформаційної журналістики, телеведучий - це не лише людина, що "відображає події дня". Разом із новинами ми одержуємо якесь психологічне підживлення або навпроти, відчуваємо його відсутність.

Згадаємо часи коли радянські ведучі освоювали мікрофон, і ще ніхто не

Писав книжок про електронні дива й тим паче не сформулював, що диктор зобов'язаний нести з екрана кращі риси своїх сучасників. Доброзичливість, делікатність, чарівність, внутрішній такт дикторів того часу викликали довіру. Віра й симпатія, що переросли для декількох поколінь телеглядачів у потребу бачити телевізійних ведучих на екрані постійно.

Професія диктора така, що він може вчитися майстерності в драматичного актора, музиканта, у конферансьє. Природа спілкування актора на сцені зі своїм партнером інша, чим, скажемо, у диктора зі своїм співрозмовником. Диктор - це та людина, що поєднує глядачів з телебаченням у єдине ціле. Часи змінилися, професія диктора стала більш поширеною, та професійно досконалою. Старі поняття та визначення набули нового значення. Видатні диктори стали іменуватися - ведучими теленовин. Але головна сутність професії телеведучого, залишилась не змінною. [5, с. 96]

Ведучий на сам перед, постає перед глядачем людиною свого кола, тобто виразником довіри : "один з нас". "Він тримається вільно, але не розв'язний. Упевнений у собі, але не самовпевнений. Голос і погляд - інструменти, на яких він майстерно грає". Він виконує не лише інформаційну функцію, але й інтегративну - поєднує, консолідує аудиторію. Ведучий - завжди уособлення спокою й стабільності. Складне завдання - давати глядачам упевненість у тім, що вони одержують саме об'єктивну, саме правдиву, саме свіжу та необхідну інформацію. Таке враження справляє Алла Мазур, ведуча новин. Вона викликає довіру чи не у всіх глядачів, завжди спокійна, розсудлива - ми вже звикли вмикаючи новини чути її голос з телеекрану, за роки журналістської практики Мазур стала довіреною особою мільйонів українців.

Конкретизуючи проблему взаємодії інформаційного каналу і його аудиторії, цілком доречно звернутися до хрестоматійно відомої формули Г. Лассуэлла. Вона формулює структуру масової комунікації, Сукупність цих елементів виглядає таким чином: "Хто повідомив - що - по якому каналу - кому - з яким ефектом". В елементі "хто повідомив", важливі принаймні два фактори, що характеризують джерело інформації: його "солідність", авторитет, кредит довіри в аудиторії; тип особистості журналіста, особливості його подання й власної ролі в діяльності даного засобу інформації, а також про значення ЗМІ в долях суспільства, країни.

Телеведучий сприймається як "учитель" людства. Як відомо, репортера годують ноги, аналітика - голова, а ведучі теленовин виразно читають тексти, відрізняючись від старих дикторів тим, що розуміють їхній зміст. Розуміння - важливий компонент. За нього телеведучі у США одержують більше репортерів, хоча вони "тільки" читають текст і беруть участь у його підготовці, у компонуванні випуску. Новина для телеведучих - гнучкий матеріал, що не досяг свого потенційного глядача. Завдання ведучого в цьому випадку донести цей матеріал і оформити його відповідно до професійної техніки. З "сухого" достовірного повідомлення, йому необхідно побудувати насичений текст (підводка до сюжету). Сьогодні заохочується аргументований, зважений, спокійний підхід до подій. Позиція ведучих новин - у жодному разі неповинна бути моралізаторською, містити оцінку фактів. У новинах не місце викривальному пафосу або глузуванню; дотримання етичних норм у відносинах із владою так само обов'язково, як і у всіх інших випадках. Інколи у інформаційному повідомленні все ж - таки простежується оцінка журналіста, його інтерпретація та відношення. Вона не обов'язково виражена прямо, через необхідність об'єктивної оцінки. Але судити про неї можна потому, яке місце в блоці новин займає повідомлення, скільки часу або місця йому приділено, і відповідно якими засобами донесене до аудиторії глядачів - майстерно підготовлено телеведучим новин. Наскільки переконливий ведучий і чи підходить він під критерій довіри з боку телеглядачів. [5, с. 67].

Психологи з'ясували, що по наявності (або відсутності) наступних трьох компонентів - воля, інтелект, совість, людина робить висновки, судження про оточуючих людей. За цими параметрами люди судять і про ведучих новин. І від цих же трьох величин залежить, виявляється, їх рейтинг. "Репутація телеканала може підвищитися чи нівелюватися залежно від манер і поведінки ведучих новин. Чудовий ведучий може значно збільшити рейтинги каналу, тоді як поганий ведучий - суттєво зменшити. Минули ті часи, коли диктор телебачення в класичному костюмі розповідав новини так, наче оголошував імена шановних гостей на урочистому прийомі.

Найголовніше на телебаченні - це персоналії. Канал одноманітних професіоналів - це не помітний крок до зниження рейтингів каналу. Бо через ведучих новин канал вільно чи невільно позиціонує себе і свою власну сутність. У Ілони Довгань вона життєствердна, оптимістична; у Алли Мазур та Людмили Добровольскої - стримана, виважена, а в Андрія Тичини, Олеся Терещенко, з боку суб'єктивного погляду - прісна, нудна і зарозуміла.

Подача інформації у різних зірок своя. Наприклад Алла Мазур підносила новини більш жорстко, динамічно та зважено, але вела новини бездоганно. Ніяких помилок у подачі інформації. Але в її роботі відчувається деяка відчуженість від події у країні. Звичайно, у глядача перше враження складається від зовнішнього вигляду ведучого. Мазур завжди виглядала ідеально на екрані, дуже жіночно. Завжди акуратний макіяж, зачіска. Правильно підібраний костюм і прикраси.

На зміну їй прийшла більше енергійна й молода особа - Ілона Довгань.

Одразу зустрічаєш погляд: розумний, гострий, інколи трошки лукавий, інколи навіть іронічний, але ніколи не відсторонений. Довгань володіє даром зосередження уваги глядача на найголовнішому, природно та чітко артикулює українською мовою, що на нашому телебаченні вже саме по собі є досягненням. Та на жаль, 2010 року Ілона Довгань завершила свою кар'єру на телеканалі 1+1.

Значною мірою у веденні інформаційного випуску, текст у значній мірі сприяє виразності телеведучих. Його пантомімічний грим відбиває внутрішній стан поводження, викликаючи активну увагу й привабливість. Цікаво що у телевізійних ведучих ТСН своя особиста характерна манера подання інформації. Деякі з них більш схильні до суттєвих пауз; мовні періоди, тобто зниження й підвищення тембру, в кожного своя; мовна мелодія ( що у жодному разі не повинна бути монотонною), має свій характерний темп.

Кажучи про важливість мовлення й дикції телеведучого, потрібно дати характеристику вимові Алли Мазур та Людмили Добровольскої що під кутом суб'єктивного погляду, має специфічний швидкий темп. Ця динаміка мовлення є безперечно показником професійного надбання та майстерності ведучого загалом. Але неймовірно швидкий темп, деколи перешкоджає логічному сприйняттю інформації аудиторією. Складається враження, що ведучий відображає події дня не розуміючи самої теми інформації.

Отже головне завдання ведучого теленовин донести до глядача останню інформацію, використовуючи професійну основу майстерності журналіста. В цьому випадку, фактично, відбувається звуження професії тележурналіста до функцій модератора. З цього постає інше питання: "Яким чином сьогодні визначаємо професійність телеведучого? Або ж саме за його "дикторську майстерність", виразність читання та суміжність інших журналістських навичок, чи за його природжену харизму та акторські здібності.". Загалом актор і ведучий - це дуже близькі професії, у яких є загальні необхідні навички. Але ж у кожного формату свої вимоги, тому акторська майстерність у чистому розумінні може проявлятися лише у веденні передач ігрового та художнього плану. В інформаційних програмах акторську майстерність особливо не проявиш. Ці вимоги можуть бути дійсними лише в залежності від способу подання, що позиціонує канал. Чи то Британський тип - де робота ведучого полягає в тому, щоб донести інформацію, а не, так би мовити, проявити себе. Чи протилежний цьому - Американський.

У багатьох телеведучих акторська майстерність виробляється майже підсвідомо - йдеться про персональний стиль реагування і ведення розмови. Це, звичайно ж, включає певні акторські навички. Але трагічно, якщо особистість ведучого повністю підмінюється сконструйованим, придуманим образом. Телеведучому не потрібно створювати образи, не потрібно вірити в придумані автором пропоновані обставини, тому що в його роботі вони продиктовані життям. Тобто існує декілька позицій з приводу цього питання й обидві невичерпні. На сам перед все залежить від сутності та характеру самого ведучого. Бо з іншого боку, акторські навички телеведучим потрібні, так само як і технічні: сценічна мова, сценрух. Оскільки іноді за допомогою міміки, телеведучі спроможні підсилювати ту або іншу інформацію або інтонацією додати певний акцент тому або іншому сюжету. Саме цим професійним критеріям дотримуються ведучі Телевізійної Служби Новин. Акторами у кадрі, в гарному значенні цього слова, є певною мірою Наталія Мосейчук, Ілона Довгань. Я гадаю, ці дві телеведучі ідеально поєднують талант телевізійний та артистичний. Акторські здібності, загалом лише доповнюють майстерність ведучого. Загалом і завдяки ним він має можливість утримувати аудиторію біля екранів, вести бесіду із гостем у студії. Ця майстерність та харизма називаються умінням продукувати й утримувати певний образ телеведучого.

В українському телеефірі, зокрема в інформаційному, не надто багато артистичних телеведучих. Вони чомусь усі однаково красиві, стильні, здебільшого зі смаком вдягнуті, з ідеальною дикцією, зі вдалою манерою подачі інформації, але лише одиниці вирізняються, вхопили і вдало використали артистичну "родзинку".

На моє глибоке переконання, кожен телеведучий обов'язково мусить бути артистом, але тут головне пам'ятати про різну роль, яку виконує артист на сцені і телеведучий з екрану. Якщо актор намагається зачепити всі найпотаємніші струни вашої душі, коли хоче почути ваш сміх чи побачити на обличчі глядача сльозу, телеведучий мусить бути надзвичайно обережним, користуючись своїм артистичним хистом. Це варто робити з ювелірною майстерністю - зважено, тонко і філігранно. Свою роль телеведучий мусить грати бездоганно, а ще краще - не грати, а співпереживати героям своїх програм. Навіть у новинах це допустимо, просто завжди треба бачити перед собою моральну та професійну межу і пам'ятати, що телеведучий, попри всю емоційність - сторонній спостерігач, хоча й він жива людина, і йому властиво хвилюватися! Іноді тремтливі нотки у голосі ведучого скажуть більше про трагедію, аніж яскраве відео чи глибокий текст. Водночас, далеко не кожен хороший актор може стати майстерним телеведучим, і навпаки. Не переграти - не менш важливо, чим бути абсолютно беземоційним.

Похожие статьи




Майстерність та професіоналізм ведучих телеканалу " 1+1" - Свобода слова і відповідальність тележурналіста (на прикладі телеканалу "1+1")

Предыдущая | Следующая